Постанова

від 17.04.2024 по справі 727/3067/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткова)

17 квітня 2024 року м. Чернівці Справа № 727/3067/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,

секретар: Факас А.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко Алла Володимирівна, товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Верум Капітал»,

розглянувши клопотання Білої Уляни Михайлівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко Алла Володимирівна, товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Верум Кепітал», - про застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2023 року задоволено частково та Білої У.М. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2023 року,- задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині це ж рішення суду залишено без змін.

Провадження №22-з/822/26/24

Апеляційну скаргу Білої У.М. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2023 року залишено без задоволення, а вказане рішення без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20 березня 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Білої У.М. надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, яким просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Копія заяви про ухвалення додаткового рішення суду була направлена заявником іншим учасникам справи на електронну адресу, що підтверджено знімком екрану.

За приписами ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, судом апеляційної інстанції належним чином повідомлені учасники справи та їх представники про призначення клопотання до розгляду (т.2 а.с.120-122).

В силу ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (ч.1 та ч.4 ст.64 ЦПК України).

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За наведеного, можна дійти висновку, що позивач як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду чи інших учасників справи.

16.04.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2, 8 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

У зазначеній постанові також вказано, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Білою У.М. в апеляційній скарзі було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в суді апеляційної інстанції становить 15 000 грн (т.2 а.с.28-33).

20 березня 2024 року, тобто у визначений процесуальний строк, після ухвалення судового рішення апеляційним судом Білою У.М. подано до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення, звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №727/3067/23 у Чернівецькому апеляційному суді із зазначенням вартості 1000 грн за одну годину роботи адвоката, з якого встановлюється, що 18.01.2024 року здійснено аналіз судової практики у відповідній категорії справ та підстав для скасування рішення суду першої інстанції (2:30 год), 18.01.2024 року здійснено підготовку апеляційної скарги на основне та додаткове рішення, направлено апеляційну скаргу (4:30 год), 28.01.2024 року здійснено ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_6 та підготовлено відзив на вказану апеляційну скаргу (4:00 год), 30.01.2024 року здійснено формування додатків та відправлено відзив стороні та до суду, проведено контроль отримання (0:40 год), 30.01.2024 року підготовлено заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та відправлено через Електронний суд (0:20 год), 06.02.2024 року підготовлено заяву про усунення недоліків, відправлено та здійснено контроль отримання (1:00 год), 05.03.2024 року проведено підготовку до судового засідання та участь у засіданні (2:00 год); платіжне доручення№553732622 від 28.02.2024 року про оплату 15 000 грн (т.2 а.с.108-111).

Матеріали справи також містять договір про надання правничої допомоги №22/21 від 15.03.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та АО «ЛУА Партнери», в якому обумовлено, що гонорар адвоката за годину витраченого часу складає 1000 грн та договір №6/23 від 10.08.2023 року, укладений між ОСОБА_2 та АО «Уляни Білої», в якому обумовлено, що гонорар адвоката за годину витраченого часу складає 1000 грн (т.1 а.с.201-206).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц(провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі №750/10242/20.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, колегія суддів все ж вказує на те, що заява про усунення недоліків (1 год - 1000 грн) не входить до виду правничої допомоги, оскільки при поданні апеляційної скарги саме стороною скаржника було допущено порушення вимог ЦПК України, а саме п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України, а тому судом апеляційної інстанції не приймається до уваги.

Також, не в повній мірі колегія суддів погоджується із заявленою послугою - підготовка до судового засідання та участь у засіданні тривалістю (2 години - 2000 грн), без уточнення процедури підготовки, а тому беручи до уваги, що судове засідання 05.03.2024 року тривало з 11:34:00 год по 12:07:12 год, тобто тільки 33 хв, задоволення вказаної послуги в повному обсязі не відповідатиме критерію обґрунтованості.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що формування додатків та відправка відзиву є технічною роботою і не входить до правничої допомоги, ув`язку із чим суд не зараховує у витрати на правничу допомогу 40 хв, зазначених в звіті на вказані види робіт.

З урахуванням викладеного, відсутності заперечень з боку сторони позивача щодо співмірності наданої правничої допомоги відповідачу, змісту договору та вимог клопотання з описом послуг адвоката, відсутності підстав для втручання в оцінку їх реальності та співмірності, окрім тих, на які суд апеляційної інстанції звернув увагу вище,- колегія суддів дійшла висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.ст.270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Білої Уляни Михайлівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 11 834 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: Н.К. Височанська

І.М. Литвинюк