Ухвала

від 08.04.2024 по справі 727/3067/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2024 року м. Чернівці Справа №727/3067/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Лисака І.Н., Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,

розглянувши заяву Білої Уляни Михайлівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2023 року та Білої Уляни Михайлівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко Алла Володимирівна, товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Верум Кепітал», про застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Білої У.М. через засоби поштового зв`язку надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн та клопотання про поновлення строку на подання вказаної заяви, оскільки при подачі заяви від 11 березня 2024 року було допущено технічну помилку, а саме пропущено літеру в електронній пошті представника позивача.

Ознайомившись із вказаною заявою та клопотанням про поновлення строку на її подання, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або Провадження №22-з/822/26/24

судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення строку необхідним є наведення конкретних обставин, надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації особою своїх прав.

Частиною 1 статі 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у правових відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з відповідним клопотанням, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку з огляду на положення статті 127 ЦПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

За сталою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, сформованою в рішеннях «Стаббінгс на інші проти Сполученого Королівства», «Девеер проти Бельгії», право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У пункті 29 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03, рішення від 26.07.2007) зазначив, що … застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Отже, як на поважність причин пропуску процесуального строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України, сторона позивача зазначає технічну помилку у зазначені електронної адреси протилежної сторони у справі, що об`єктивно перешкодило в отриманні процесуальних документів і, як наслідок, скористатися правом подати заперечення. Про таку помилку стало відомо лише з тексту ухвали суду від 19.03.2024 року про залишення клопотання без розгляду, через що, в той самий день, але вже з пропуском п`ятиденного строку таке клопотання було направлено на вірну електронну адресу представника позивача.

За «Новим тлумачним словником української мови» помилка - це неправильність у підрахунках, написанні слова і т. ін.; похибка; огріх, прогріх, хиба // Неправильна думка, хибне уявлення про когось, щось. Таким чином, помилятися - значить допустити помилку, неправильність, неточність у чому-небудь [11, С.556].

Під помилкою римляни розуміли неправильне уявлення про юридично суттєву обставину, суперечність між уявленням і дійсністю, розбіжність між волею та її вираженням: особа висловила не те, що хотіла, або не висловила того, що хотіла. Помилка стосується безпосереднього волевиявлення особи (на відміну від непорозуміння - dissensus); вона належить до фактичної обставини (error facti) або до юридичної особи (error iuris - ignorantia).

За своєю сутністю помилковість є викривленим відображенням дійсності у свідомості людей. y процесуальних галузях вона розглядається як правопорушення; у загальній теорії держави і права - як негативний результат, специфічний юридичний факт. Юридична помилка - це випадковий, ненавмисний об`єктивно-протиправний результат/епізод/фрагмент діяльності суб`єкта правовідносин (органу чи посадової особи), який виражає дефект волі суб`єкта права в процесі волевиявлення та призводить до негативного результату і може бути допущений на будь-якій стадії правового регулювання (правотворчості, правовідносинах, правореалізації).Правові наслідки помилки залежали від того, чи була ця помилка істотною (помилка щодо характеру реквізитів контрагента) або неістотною (помилка щодо мотиву). Ненавмисність помилки - суб`єкт, який припустився помилки, керувався припущенням правильності (адекватності) своїх дій. Він діяв сумлінно, тобто помилка виникла в результаті добросовісного поводження (поведінки). При цьому відсутній намір, умисел щодо здійснення помилки, нехтування законом, обов`язком з боку осіб, які займаються юридичною діяльністю ( Н. М. Оніщенко )

Таким чином, помилка є результатом неправильного ходу думок, неправильної дії, вчинку, що не досягає поставленої мети; модель поведінки особи, заснованої на її омані. Помилка - це завжди відступ від норми; це дія, протилежна правильному, здійснена ненавмисно; вона завжди передбачає неправомірність.

Лінгвістичні помилки є наслідком недотримання орфографічних, лексичних, стилістичних, граматичних і пунктуаційних норм сучасної української мови. До найбільш характерних видів лінгвістичних помилок, що допускаються в текстах правозастосовних актів, належать:

а) орфографічні помилки полягають у неправильному написанні слів (напр., він притензій немає, бракон`ер, індефікація відбитків пальців)

Юридична помилка являє собою єдність об`єктивного та суб`єктивного, розрізняють об`єктивні (не залежать від волі та свідомості суб`єктів правотворчості) та суб`єктивні (залежать від волі суб`єктів правотворчості, тому що тільки професійна юридична діяльність та її результати є можливими джерелами виникнення помилки) причини появи юридичних помилок.

Перевіряючи сукупність усіх умов для визнання причини пропуску строку поважною колегія суддів відмічає, що існує така складова ознака, як виникнення цієї обставини об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, тобто технічна помилка сталася виключно від дії самої сторони, яка ініціювала відповідне клопотання перед судом, проте, поза її волею.

Отже, саме лінгвістична помилка передувала наслідкам юридичної помилки, що за відсутності будь-якого умислу або зловживання не може мати наслідки порушення прав особи на розгляд судом заявленого клопотання, а тому клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення суду підлягає до задоволення.

Суддею - доповідачем Лисаком І.Н. проведено підготовчі дії, передбачені ст.365 ЦПК України. Необхідності у проведенні додаткових підготовчих дій немає. Дану справу слід призначити до розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.270, 365, 366 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Поновити Білій Уляні Михайлівні строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Справу за заявою Білої Уляни Михайлівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення призначити до апеляційного розгляду на 11:30 год. 17 квітня 2024 року, про що повідомити учасників справи та їх представників.

Судді: І.Н. Лисак

Н.К. Височанськ

І.М. Литвинюк