Ухвала

від 09.04.2024 по справі 462/3475/13-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/3475/13-ц

Номер провадження 4-с/462/16/24

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

09 квітня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Галайко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Шиманської Д. Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові письмову скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України,

встановив:

Фактичні обставини справи та суть скарги, яка розглядається судом.

ОСОБА_1 , 02.02.2024 року (вх. № 2786) звернувся у Залізничний районний суду м. Львова із письмовою скаргою у порядку ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у якій просить суд:

- зобов?язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 номер запису про обтяження: 6373843;

- витребувати у Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження ВП № 40778212.

Скарга обґрунтована зокрема тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки: 353629341) міститься інформація про обтяження 6373843. Вказано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (ВП № 40778212). Натомість, згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження та сайту «Дія`відсутня інформація про відкриті виконавчі провадження щодо заявника. 20.11.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М. В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 40778212) з примусового виконання виконавчого листа № 462/3475/13-ц від 24.10.2013 року, виданого на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова 01.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 4 190 719, 94 дол. США, що еквівалентно у національній валюті за курсом НБУ станом на 09.09.2011 рік 33 496424 грн. 48 коп. та 3 441 грн. сплаченого судового збору. Відповідно до ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 21.07.2016 року у справі № 462/3475/13-ц заяву ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Універсал Банк» на правонаступника ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ». Виконавче провадження завершено державним виконавцем у 2016 році, у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі його заяви, згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 11.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту у виконавчому провадженні ВП 40778212. Станом на 09.01.2024 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповіді не надав, арешт не зняв. Станом на 09.01.2024 року строк пред`явлення виконавчого документа (3 роки) закінчився в 2019 році (більше ніж 4 роки тому). З огляду на вказане просить суд задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

Позиція осіб, які беруть участь у справі.

Боржник (скаржник), будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник стягувача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Однак, 20.03.2024 року (вх. № ЕП-1338/24) на електронну пошту суду від уповноваженого представника Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Молчан О. В. надійшло письмове заперечення на скаргу, із змісту якої вбачається, що остання просить суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Так, суд вважає за необхідне проводити розгляд скарги за відсутності учасників справи, які у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду заяви були повідомлені належним чином, оскільки згідно із положенням ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали скарги, надавши оцінку доводам такої у сукупності із заявленими скаржником вимогами, вивчивши матеріали виконавчого провадження № 40778212, дійшов наступних висновків.

Встановлені судом обставини.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова № 462/3475/13 від 01.08.2013 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитними договорами на суму 4 190 719, 94 дол. США, що еквівалентно в національній валюті за курсом НБУ станом на 09.09.2011 року 33 496424 грн. 48 коп., а також стягнуто судовий збір 3441 грн. 00 коп.

24.10.2013 року Залізничним районним судом м. Львова було видано виконавчий лист у справі № 462/3475/13 за позовом за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.07.2016року заяву ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ» задоволено. Постановлено замінити стягувача ПАТ «Універсал Банк» на правонаступника ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ».

Також, судом досліджено Довідку (на № 30772-22-24 від 13.02.2024 року) Міністерства юстиції України № 588-20.1-24 від 14.02.2024 року, із змісту якої вбачається, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуто лист Залізничного районного суду міста Львова, та у межах компетенції повідомлено наступне. Згідно інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 40778212 з виконання виконавчого листа № 462/3475/13-ц від 24.10.2013 року, що виданий Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 190 719, 94 дол. США, що еквівалентно в національній валюті за курсом НБУ станом на 09.09.2011 року 33 496424 грн. 28 коп., стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору 3441 грн. 00 коп. 07.12.2018 року державним виконавцем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Так, матеріали виконавчого провадження знищено у зв?язку з закінченням строків його зберігання.

Так суд приймає до уваги, що державним виконавцем 07.12.2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Застосоване судом законодавство при розгляді скарги.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (справа «Жовнер проти України» від 29.06.2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав учасника виконавчого провадження.

Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.

Так, згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ч.1,2ст.56 ЗаконуУкраїни «Провиконавче провадження» арештмайна (коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Враховуючи викладене, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосовувати для забезпечення реального виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконню.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеними державним виконавцем заходами у межах примусового виконання ВП № 40778212 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , інше майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявлено не було.

Положеннями п.2ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» визначено,що виконавчийдокумент повертаєтьсястягувачу,якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Підставами длязняття виконавцемарешту зусього майна(коштів)боржника абойого частиниє: отриманнявиконавцем документальногопідтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; надходженняна рахунокоргану державноївиконавчої служби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; отриманнявиконавцем документів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; наявністьписьмового висновкуексперта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; відсутністьу строкдо 10робочих днівз дняотримання повідомленнявиконавця,зазначеного участині шостійстатті 61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; отриманнявиконавцем судовогорішення проскасування заходівзабезпечення позову; погашеннязаборгованості ізсплати періодичнихплатежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; отриманнявиконавцем документальногопідтвердження наявностіна одномучи кількохрахунках боржникакоштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; підстави, передбаченіпунктом 1-2 розділу XIII«Прикінцеві таперехідні положення»цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Мотиви та висновки суду.

У даному випадку мова йде про повернення виконавчого документа саме стягувачу.

Відповідно дозаконодавства,за такихобставин,виконавче провадженняне єзакінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 40 Закону України«Про виконавче провадження».

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22.12.2021 року у справі № 634/292/21, від 12.08.2020 року у справі № 569/17603/18, від 26.04.2022 року у справі № 242/4601/20, від 04.11.2022 року у справі № 686/6010/14-ц, від 29.03.2023 року у справі № 202/1182/22.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що законодавством не передбачено право виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 17.01.2018 року у справі № 910/8019/15, від 06.03.2019 року у справі № 263/1468/17, від 04.03.2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16.03.2020 року у справі № 137/1649/17.

Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги, що виконавче провадження не було закінчено з підстав, які б дозволили державному виконавцю застосувати наслідки у вигляді зняття арешту з майна боржника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відмову у задоволенні скарги.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову у задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі наведеного та керуючись ст. 258-259, 263-268, 272, 353, 355, 447-453 ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенніскарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України відмовити.

Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко