Постанова

від 08.10.2024 по справі 462/3475/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №462/3475/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Галайко Н. М.

Провадження №22-ц/811/1336/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Псярук О.В.,

за участі в судовому засіданніпредставника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 вінтересах ОСОБА_1 на ухвалуЗалізничного районногосуду м.Львова в складі судді Галайко Н.М. від09квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Департаменту державноївиконавчої служби міністерства юстиціїУкраїни, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2 вінтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 09 квітня 2024 року та прийняти нове рішення про задоволення скарги.

Вважає, що відмова у задоволенні скарги є безпідставною та такою, що не грунтується на вимогах закону в зв`язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження протягом 6 років (з 2018р.) та погашенням вимог стягувача до скаржника внаслідок їх позасудового задоволення шляхом набуття стягувачем права власності на предмет іпотеки, який забезпечував виконання основного зобов`язання. Зазначає, що арешт не знятий з 07.12.2018 року по день звернення заявника до державного виконавця (11.11.2023 р.) із заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту у виконавчому провадженні ВП 40778212. При цьому предметом оскарження є бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту на момент звернення до нього із такою заявою в 2023 році, а не в 2018 році. Вважає, що навіть якщо і погодитись з твердженням суду першої інстанції, що станом на момент повернення виконавчого документа стягувачу (07.12.2018р.) державний виконавець не мав підстав для зняття арешту у зв`язку з тим, що стягувач (ТзОВ «Уні трейд груп ЛВ») вправі був повторно пред`явити виконавчий документ для примусового виконання, суд першої інстанції не врахував, що з моменту повернення виконавчого документа минуло 6 років, протягом яких стягувач не пред`являв виконавчий документ до примусового виконання. Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував причин непред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання. Натомість причиною непред`явлення виконавчого документа була відсутність (погашення) заборгованості за виконавчим документом. Вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився 07.12.2021р. (до введення військового стану) і відсутнє рішення суду про його поновлення. Тобто, станом на момент звернення до суду в даній справі щодо зобов`язання виконавця зняти арешт майна відсутнє діюче виконавче провадження і відсутні законні підстави для його поновлення у зв`язку зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання, такий строк судом не поновлювався, і борг погашений в позасудовому порядку. Також, у зв`язку з набуттям стягувачем (іпотекодержателем) права власності на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання вимоги стягувача (кредитора), які випливають з кредитного договору є припиненими, тобто основна заборгованість, яка була предметом стягнення у даній справі вважається погашеною.

В судове засідання окрім представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що інтереси заявника захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів скарги, письмових заперечень на скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, апеляційної скарги, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 258-259, 263-268, 272, 353, 355, 447-453 ЦПК України та відмовляючи у задоволенні скарги, виходив зтого,-що рішеннямЗалізничного районногосуду м.Львова №462/3475/13від 01.08.2013року ухваленостягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 накористь ПАТ«Універсал Банк»заборгованість закредитними договорамина суму4190719,94дол.США,що еквівалентнов національнійвалюті закурсом НБУстаном на09.09.2011року 33496424грн.48коп.,а такожстягнуто судовийзбір 3441грн.00коп.24.10.2013року Залізничнимрайонним судомм.Львова буловидано виконавчийлист усправі №462/3475/13за позовомза позовомПАТ «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 ,третя особа ОСОБА_3 про стягненнязаборгованості закредитним договором.Ухвалою Залізничногорайонного судум.Львова від21.07.2016рокузаяву ТОВ«Уні-трейд-групЛВ» задоволено.Постановлено замінитистягувача ПАТ«Універсал Банк»на правонаступникаТОВ «Уні-трейд-групЛВ».Також,судом дослідженоДовідку (на№30772-22-24від 13.02.2024року)Міністерства юстиціїУкраїни №588-20.1-24від 14.02.2024року,із змістуякої вбачається,що відділомпримусового виконаннярішень Департаментудержавної виконавчоїслужби Міністерстваюстиції Українирозглянуто листЗалізничного районногосуду містаЛьвова,та умежах компетенціїповідомлено наступне.Згідно інформації,що міститьсяв автоматизованійсистемі виконавчогопровадження встановлено,що навиконанні увідділі перебуваловиконавче провадження№40778212з виконаннявиконавчого листа№462/3475/13-цвід 24.10.2013року,що виданийЗалізничним районнимсудом м.Львовапро стягненняз ОСОБА_1 на користьПАТ «УніверсалБанк» заборгованостіза кредитнимдоговором урозмірі 4190719,94дол.США,що еквівалентнов національнійвалюті закурсом НБУстаном на09.09.2011року 33496424грн.28коп.,стягнення з ОСОБА_1 на користьПАТ «УніверсалБанк» судовогозбору 3441грн.00коп.07.12.2018року державнимвиконавцем увідповідності доп.2ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» прийнятопостанову проповернення виконавчогодокумента стягувачу.Відповідно доНаказу Міністерстваюстиції України№1829/5від 07.06.2017року «Прозатвердження Правилведення діловодствата архівув органахдержавної виконавчоїслужби таприватними виконавцями»строк зберіганнявиконавчих проваджень,переданих доархіву органудержавної виконавчоїслужби,приватного виконавця,становить трироки,крім виконавчихпроваджень запостановами пронакладення адміністративногостягнення,строк зберіганняяких становитьодин рік.Так,матеріали виконавчогопровадження знищеноу зв`язкуз закінченнямстроків йогозберігання.Так судприйняв доуваги,що державнимвиконавцем 07.12.2018року винесенопостанову проповернення виконавчогодокумента стягувачуна підставіп.2ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження»,відповідно доякої виконавчийдокумент,на підставіякого відкритовиконавче провадження,за якимвиконання нездійснювалося абоздійснено частково,повертається стягувачуу разі,якщо уборжника відсутнємайно,на якеможе бутизвернуто стягнення,а здійсненідержавним виконавцемвідповідно доцього Законузаходи щодорозшуку такогомайна виявилисябезрезультатними. Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги, що виконавче провадження не було закінчено з підстав, які б дозволили державному виконавцю застосувати наслідки у вигляді зняття арешту з майна боржника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відмову у задоволенні скарги.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиціїУкраїни, в якій просив:

- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати арешт накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 , номер запису про обтяження: 6373843.

В обґрунтування скарги зазначав, що 20 листопада 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №40778212) з примусового виконання виконавчого листа №462/3475/13-ц від 24.10.2013 року, виданого на підставі рішення Залізничного районного суду м.Львова 01.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 4190719,94 доларів США, що еквівалентно в національній валюті за курсом НБУ станом на 09.09.2011 року 33496424,48 грн. та 3441 грн. сплаченого судового збору. Відповідно до ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 21 липня 2016 року у справі №462/3475/13-ц заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Уні-трейд-груп ЛВ» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Універсал Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Уні-трейд-груп ЛВ». Стягнення за виконавчим документом не здійснювалось. Виконавче провадження завершено державним виконавцем в 2016 році у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі його заяви згідно пункту 1 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження». 11.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту у виконавчому провадженні ВП 40778212. Станом на 09.01.2024 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповіді не надав, арешт не зняв. Станом на 09.01.2024 року строк пред`явлення виконавчого документа (3 роки) закінчився в 2019 році (більше ніж 4 роки тому). Зазначав, що у даній справі внаслідок закінчення виконавчого провадження у державного виконавця виник обов`язок зняти арешт, накладений на майно боржника.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав учасника виконавчого провадження.

Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 56Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщоу боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2 ст. 40Закону України «Про виконавче провадження»).

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова №462/3475/13 від 01 серпня 2013 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитними договорами на суму 4 190 719, 94 дол. США, що еквівалентно в національній валюті за курсом НБУ станом на 09.09.2011 року 33 496 424 грн. 48 коп., а також стягнути судовий збір 3 441 грн. 00 коп.

24.10.2013 року Залізничним районним судом м. Львова було видано виконавчий лист у справі №462/3475/13за позовом за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від21 липня 2016 рокузаяву ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ» задоволено. Постановлено замінити стягувача ПАТ «Універсал Банк» на правонаступника ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ».

Також, із змісту Довідки (на № 30772-22-24 від 13.02.2024 року) Міністерства юстиції України №588-20.1-24 від 14.02.2024 року, вбачається, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуто лист Залізничного районного суду міста Львова, та у межах компетенції повідомлено наступне. Згідно інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №40778212 з виконання виконавчого листа №462/3475/13-ц від 24.10.2013 року, що виданий Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 190 719, 94 дол. США, що еквівалентно в національній валюті за курсом НБУ станом на 09.09.2011 року 33 496 424 грн. 28 коп., стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору 3 441 грн. 00 коп.

07.12.2018 року державним виконавцем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Так, матеріали виконавчого провадження знищено у зв?язку з закінченням строків його зберігання.

Так вбачається, що державним виконавцем 07.12.2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеними державним виконавцем заходами у межах примусового виконання ВП №40778212 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , інше майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявлено не було.

У даному випадку мова йде про повернення виконавчого документа саме стягувачу.

Відповідно до законодавства, за таких обставин, виконавче провадження не є закінченим,після якого могли б настати правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22.12.2021 року у справі № 634/292/21, від 12.08.2020 року у справі № 569/17603/18, від 26.04.2022 року у справі № 242/4601/20, від 04.11.2022 року у справі № 686/6010/14-ц, від 29.03.2023 року у справі № 202/1182/22.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що законодавством не передбачено право виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 17.01.2018 року у справі № 910/8019/15, від 06.03.2019 року у справі № 263/1468/17, від 04.03.2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16.03.2020 року у справі № 137/1649/17.

Окрім цього, колегія суддів зважає на те, що сума боргу, необхідна до стягнення за рішенням суду, є значною, що вбачається з довідки №588-20.1-24 від 14.02.2024 року, виданої заступником директора Департаменту начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І. (на №30772-22-24 від 13.02.2024 року) (а.с.38) та рішення суду у справі №462/3475/13-ц.

Також, 07 грудня 2018 року було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що вказує на те, що рішення суду виконувалось і після 2016 року (після заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, після чого, як вказує боржник виконання фактично не проводилось).

Крім цього, в матеріалах скарги немає достовірних даних про те, що рішення суду повністю виконане, не вказує про це і останній відомий суду стягувач ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ», належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів про це не подав і заявник.

Також, відсутнє судове рішення про визнання виконавчого листа в справі таким, що не підлягає виконанню, зокрема, з підстав, на які вказує апелянт в апеляційній скарзі, а саме погашення вимог стягувача скаржником внаслідок їх позасудового задоволення шляхом набуття стягувачем права власності на предмет іпотеки, який забезпечував виконання основного зобов`язання.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ТОВ «Уні-трейд-груп ЛВ» було останнім стягувачем і в подальшому (після 2018 року, коли продовжувалось примусове стягнення), не відбувалося добровільного виконання рішення, про що, як можливість виконання, вказував боржник.

Також, немає повних та достовірних даних про всі правовідносини, які виникли між сторонами та іншими особами після ухвалення рішення у справі на стадії виконання та наприклад, відсутні докази про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення укладеними з ПАТ «Універсал Банк»; участь ТзОВ «Фінансова компанія «Фінактив» у цих правовідносинах; передачу від ПАТ «Універсал Банк» до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінактив» права відступлення, як за основним так і договорами забезпечення, тощо.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які б вказували про те, що рішення у справі №462/3475/13-ц виконане або виконавчий лист за даним рішенням не підлягає виконанню, що могло б бути підставою вважати, що питання спірного арешту відпало та вимоги за скаргою є обґрунтованими.

З врахуваннямнаведеного,апеляційну скаргуслід залишитибез задоволення,а ухвалу суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 вінтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районногосудум.Львовавід09квітня2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2024 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра