Рішення

від 17.04.2024 по справі 950/496/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/496/24

Провадження № 2-о/950/38/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Косолапа В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лебединська міська рада Сумської області, ОСОБА_2 , виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Адвокат Луніка Тарас Ярославович, в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лебединська міська рада Сумської області, ОСОБА_2 , виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою у якій просить встановити факт того, що ОСОБА_1 самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що на підставі рішення суду від 12.08.2020 з матері дитини стягуються аліменти. Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради від 23.10.2019 місце проживання дитини визначено разом з батьком. На даний час дитина проживає разом із заявником, що підтверджується актом обстеження умов проживання.

Представник заявника указує на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Представник зазначає, що оскільки на території України тривають бойові дії, оточуюче положення не дає можливості дитині нормально розвиватись та навчатись. Для забезпечення безпеки дитини необхідно вивезти її за кордон. Без установлення факту самостійного виховання дитини заявник не матиме можливості перетнути кордон у період дії військового стану. Також заявник може бути у будь-який час мобілізований. Натомість відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не підлягають на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Встановивши факт, заявник зможе отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації та матиме право на виїзд за кордон.

Ухвалою від 28.02.2024 судом відкрито провадження. Залучено в якості заінтересованої особи виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області як орган опіки та піклування. Ухвалою від 21.03.2024 судом залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явились. Представник заявника просив справу розглядати без його участі. Представник органу опіки та піклування у судове засідання також не з`явилась, справу просила розглядати без її участі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 направив до суду клопотання у якому справу просив розглянути без участі його представника. Повідомив, що згідно облікових даних, ОСОБА_1 на військовому обліку у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялась за адресою реєстрації та відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Суми народилась ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2016 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 9-10).

Крім того, рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12.08.2020 по справі № 950/2492/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 . Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості із аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 6500 грн. на місяць, починаючи стягнення з 08.10.2019 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12-14).

Також, рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради від 23.10.2019 № 267 місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено з батьком ОСОБА_1 (а.с. 17).

Згідно з довідкою від 28.12.2023, в АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 18).

23.01.2024 складено акт обстеження умов проживання, відповідно до якого малолітня ОСОБА_4 має окрему кімнату, яка облаштована місцем для сну та відпочинку. Є стіл для навчання та самопідготовки, є шафа для зберігання одягу та взуття. Для дистанційного навчання є ноутбук, планшет, комп`ютер з підключеним інтернетом. Сезонним взуттям забезпечена (а.с. 20).

Згідно з довідкою Лебединського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 від 10.01.2024 ОСОБА_3 дійсно навчається в Лебединському ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1 з 01.09.2019 та є ученицею 5-А класу. Мати дитини відвідувала навчальний заклад за період з 01.09.2019 по сьогоднішній день декілька разів у вересні 2019 року. Батько активно опікується дитиною, постійно відвідує батьківські збори, приводить та забирає дитину зі школи, займається її вихованням та розвитком (а.с. 22).

В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 14.11.2023 № 76931 (а.с. 15)

Звертаючись до суду для встановлення юридичного факту заявник вказав на те, що він не має права перетину державного кордону у період дії військового стану та може бути в будь-який час мобілізований. Такий факт, на думку представника, є юридичним фактом оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Також установлення факту необхідно для захисту прав та інтересів дитини та прав заявника як батька.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зп.5ч.2вказаної статтісуд розглядаєв порядкуокремого провадженнясправи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тобто в порядку окремого провадження судом може бути підтверджено наявність або відсутність юридичного факту, який має значення для охорони прав, свобод та інтересів заявника або створює умови здійснення ним особистих, в даному випадку немайнових прав.

В межах даної справи заявник пов`язує необхідність установлення факту із забезпеченням прав його дитини.

Так, частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 5 ст. 157 СК України визначено випадки, коли той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України.

Заявник пов`язує звернення до суду із даною заявою із неможливістю перетину державного кордону з огляду на його статус військовозобов`язаного.

Суд зазначає, що установлення факту самостійного виховання дитини не матиме значення для перетину заявником Державного кордону України. Фактично питання зводиться до відстрочки від призову під час мобілізації.

Дійсно, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Однак, як повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 на військовому обліку не перебуває.

При цьому доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 з документами, які дають право на відстрочку, як того вимагає п. 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів заявник не надав.

Крім того, в контексті захисту прав дитини, як однієї із підстав звернення до суду, суд зазначає, що на даний час позивач не обмежений в можливостях самостійно вирішувати питання виховання дитини, доказів зворотного надано не було.

Щодо захисту прав заявника як батька, судом також не встановлено випадків неможливості реалізації ним будь-яких прав, оскільки на момент розгляду справи судом не було встановлено випадків неможливості реалізації таких прав заявником.

Також заявником не доведено, що з метою забезпечення безпеки дитини, матір дитини, яка сплачує аліменти та проживає за кордоном, не може вивезти її за кордон, про необхідність чого указував заявник у своїй заяві.

Фактично заявник просить встановити факт на майбутнє, не надаючи доказів неможливості реалізації своїх прав без наявності підтвердження такого факту.

Крім того, Сімейним кодексом України установлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

При цьому припинення фактичних шлюбних стосунків між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків відносно дитини.

Хоча у даному випадку мати дитини проживає за кордоном, це не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини та не звільняє її від обов`язку виховувати та утримувати дитину. Зокрема як встановлено судом, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . Як свідчить наданий розрахунок, хоча за ОСОБА_2 і обліковується заборгованість, суми аліментів періодично сплачуються останньою.

За таких обставин суд вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лебединська міська рада Сумської області, ОСОБА_2 , виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2024.

Суддя Вадим КОСОЛАП