Ухвала

від 18.04.2024 по справі 524/4264/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/4264/24

Провадження № 2/524/1832/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Нестеренко С.Г. розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання статусу органу та покладення зобовязання, -

В С Т А Н О В И В:

Головуючий заявив самовідвід, посилаючись на підстави згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а саме з метою усунення будь-яких сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді.

У заяві про відвід вказувалося, що до суду в порядку цивільного судочинства звернулися із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , котрі просили визначити департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області юридичною установою приватного права та заборонити йому доступ до фінансів територіальної громади.

18 квітня 2024 року матеріали справи після здійснення автоматичного розподілу були передані судді.

Головуючий у заяві звертав увагу на те, що 10 квітня 2024 року до суду надійшла заява позивачів, в якій виголошувалася судді недовіра, містила повідомлення про звернення до відповідних органів щодо реагування на суддю. При цьому у заяві заявники допустили абсолютні недозволені образливі висловлення стосовно судді як неадекватна поведінка та як перебування судді у змові з «ворюгами місцевого масштабу».

Суд звертає увагу на те, що неупередженість є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.

У контексті ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У національному законодавстві відсутні будь-які роз`яснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості суду.

У розумінні ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб`єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та об`єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо об`єктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити , чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007р. та від 24.02.1993р. по справі «Фей проти Австрії» судом вказано, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Окрім того, відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у судді.

Суд, вислухавши заяву головуючого про самовідвід, враховуючи наявність обставин на які посилається головуючий у справі, дійшов висновку, що відповідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, необхідно задовольнити заяву головуючого у справі та прийняти від нього самовідвід у справі, оскільки непроцесуальна поведінка та упереджене ставлення саме позивачів до судді можуть поставити під сумнів неупередженість та об`єктивність судді.

Керуючись ст. 36, 258-260, 354 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву головуючого у справі про самовідвід задовольнити.

Прийняти самовідвід судді Нестеренка С.Г. у справі.

Передати справу до канцелярії суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: