Постанова

від 17.04.2024 по справі 531/1189/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1189/23 Номер провадження 22-ц/814/1103/24Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представники позивача - адвокати Литовченко Р.В., Кізіма В.В.

відповідач ОСОБА_2

представник відповідача - адвокат Ткаченко А.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Поповим М.С., повний текст рішення складено - 23 жовтня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, в якому просив суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спільного перебування за кордоном відповідач вчинила подружню зраду, залишила позивачу дітей і почала проживати з іншим чоловіком. ОСОБА_1 був змушений повернутися з дітьми в Україну. У Миргородському міськрайонному суді Полтавської області перебуває на розгляді справа про розірвання шлюбу між сторонами за позовом дружини. На даний час виникли обставини, які зумовлюють визначення місця проживання неповнолітніх дітей за його місцем проживання, тобто разом з батьком, і передачі їх йому на утримання, виходячи виключно з прав та інтересів дітей з наступних підстав. Мати дітей зовсім не дбає про дітей, можна з відповідальністю зазначити, що вона не виконує свої батьківські функції по утриманню, вихованню, догляду, матеріальному забезпеченню дітей. ОСОБА_1 мешкає у добротному будинку своїх батьків у с. Великі Сорочинці, а ОСОБА_5 зареєстрована у будинку, який не придатний для проживання. Його батьки та він ведуть домашнє господарство, обробляють город, він на постійній основі отримує пенсію, батьківських прав не позбавлявся. Таким чином, у позивача ОСОБА_1 є всі законні, об`єктивні і суб`єктивні підстави аби діти постійно проживали з ним.

29.06.2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , подана представником - адвокатом Ключенковою Х.В., до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дітей, в якій просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю; вирішити питання розподілу судових витрат (т.1 а.с. 35-37).

Зустрічний позов мотивовано тим, що у зв`язку із збройною агресією росії проти України ОСОБА_2 з дітьми виїхала у Чеську Республіку. У жовтні 2022 року до них приїхав чоловік ОСОБА_1 та почав проживати разом з ними. Через погіршення подружніх відносин, постійних знущань з боку чоловіка, відсутність взаємопорозуміння, довіри та поваги ОСОБА_2 29.03.2023 року звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про розірвання шлюбу. 29.04.2023 року ОСОБА_1 , користаючи відсутністю ОСОБА_2 вдома, без відома й дозволу, викрав дітей. Відслідкувавши його номер телефону, поліція Чеської республіки повідомила, що ОСОБА_1 перетнув кордон України. Таким чином, ОСОБА_1 , нехтуючи безпекою малолітніх дітей, керуючись бажанням помститися ОСОБА_2 за подання позовної заяви про розірвання шлюбу до суду, самочинно вивіз дітей з Чеської Республіки в Україну. З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 відразу ж після викрадення дітей подав до Карлівського районного суду Полтавської області позовну заяву про визначення місця проживання дітей з ним. ОСОБА_2 після викрадення дітей позивачем одразу ж повернулася в Україну й звернулася до органу опіки та піклування Карлівської РДА з проханням допомогти повернути дітей. ОСОБА_2 знаходиться у декретній відпустці, постійно дбає про дітей та займається їх вихованням, доглядом та розвитком. З 11.05.2023 року по сьогоднішній день вона орендує квартиру АДРЕСА_2 , й проживає там разом зі своїми дітьми. Батьки ОСОБА_2 допомагають сплачувати орендну плату за цю квартиру. Вказує, що ОСОБА_1 не працює, проживає разом з ОСОБА_2 та дітьми у квартирі №46 , про яку зазначено вище, постійно принижує й погрожує ОСОБА_2 , чим подає поганий приклад їх дітям. Зазначає, що ОСОБА_1 є неврівноваженою, жорстокою, агресивною та небезпечною людиною, жорстоким, він обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.122 КК України, яке розглядалося в Октябрському районному суді м. Полтави (справа №554/1680/21), в якому в ухвалі від 26.02.2021 року про призначення підготовчого судового засідання зазначено, що обвинувачений в ході розмови раптово схопив потерпілу за передпліччя, після чого, незважаючи на стать і літній вік потерпілої, різко потягнув її в сторону та з силою і наданим прискоренням, вдарив тулубом об стіну, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового через вертлюгового перелому лівого стегна зі зміщенням, яке кваліфікується як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я. Просить суд звернути увагу на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію, і як вбачається з обставин, наведених у його позові, у період воєнного стану виїхав з України до Чеської Республіки. На підставі цього у сторони позивача за зустрічним позовом є припущення, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю. Вважає, що стан здоров`я батьків впливає на спроможність повноцінного догляду за дітьми, тому просила суд витребувати у ОСОБА_1 докази, які підтверджують надходження пенсійних виплат, а також докази того, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що урахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою та слід визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком.

Суду не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування зустрічних позовних вимог, які б давали підстави вважати, що проживання дітей з матір`ю відповідатиме їх інтересам, тому суд прийшов до висновку про доцільність відмови у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав непового з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ї ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовити, її зустрічний позов - задовольнити, визначити місце проживання малолітній дітей з нею, вирішити питання розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що призначене судове засідання 03.10.2023 року не відбулося у зв`язку з зайнятістю нового представника ОСОБА_1 -адвоката Литовченка Р.В. в інших засіданнях, 16.10.2023 року новим представником позивача було подано до суду клопотання про долучення доказів і вже 20.10.2023 року у справі було ухвалене судове рішення. Після ознайомлення 30.10.2023 року її адвокатом з матеріалами справи, було виявлено, що деякі документи та фото, що надавалися нею адвокату Ключенковій Х.В., у матеріалах справи відсутні. Вказує, що судом при ухваленні рішення безпідставно не взято до уваги, що під час вагітності колишній чоловік неодноразово ображав її, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, неодноразово принижував її честь та гідність, вона сподівалася, що після народження дитини ситуація покращиться, тому вирішила зберегти шлюб, після народження першої дитини ситуація в сім`ї не покращилася, доглядом дитини займалася виключно вона, жодної допомоги від чоловіка не отримувала, на її прохання провести час з дитиною він відповідав, що хоче відпочити, батьківської любові їх син не отримував, піклування з боку чоловіка не було, що її дуже засмучувало та призводило до сварок, колишній чоловік наполягав на тому, що вона позбавилася другої дитини, на що вона відмовилася, у зв`язку з чим були щодня сварки. Вказує, що через рік після народження другої дитини під час сварки на очах у дітей чоловік застосував фізичне насилля, хапав за волосся, тиснув на обличчя , шию, викручував руки, діти сильно злякалися, батько взагалі не звертав на них увагу. Після початку війни вона з дітьми виїхала спочатку до своїх родичів у Закарпатську область, оскільки чоловік заперечував проти виїзду з дітьми за кордон, а потім зрештою, переконавши чоловіка, вона виїхала до Чеської Республіки, через півроку чоловік приїхав до них та почав проживати разом з ними. 29.04.2023 року чоловік, скориставшись моментом, коли її та її батьків не було вдома, викрав дітей, переховував їх 12 днів, не виходячи на зв`язок та не повідомляючи їх місцезнаходження. Вона невідкладно звернулася до працівників поліції, які виявили, що чоловік вже перетнув кордон України. Залишивши батьків у Чехії, вона повернулася в Україну до м. Полтави, не маючи іншого виходу, стала проживати з діти та чоловіком в орендованій квартирі, займалася вихованням дітей, водила сина до логопеда та на розвиваючі гуртки, відновити стосунки в сім`ї не вдалося і вона 29.03.2023 року подала позов до Миргородського міськрайонного суду про розірвання шлюбу, який був розірваний 25.08.2023 року. Вказує, що факт неналежного догляду з її боку за дітьми заперечує, він не підтверджений жодними належними та допустимими доказами, є суб`єктивною думкою позивача. Вказує, що з матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_7 вчиняв фізичне насилля не лише відносно неї, а й до інших сторонніх осіб, що характеризує його як різко агресивну, неврівноважену та жорстоку людину. Також вказує, що під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 є у списку осіб, які перебували у розшуку Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області у період з 23.12.2022 року по 20.04.2023 року, тобто він як особа, яка бажає визначити місце проживання дітей з собою, переховувалася від правоохоронних органів за ч. 1 ст. 122 КК України. Також посилається на вчинення 01.08.2028 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, однак, ні факти такої поведінки по відношенню до оточуючих його людей, включаючи його сім`ю, не були взяті судом до уваги при вирішенні спору. Вказує, що з сервісу мониторингу реєстраційних даних вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП лише 25.08.2023 року, тобто через 4 місяці після пред`явлення цього позову, що є створення ним штучної ілюзії про його працевлаштування, що не було перевірено судом першої інстанції. З оцінки потреб сім`ї/особи виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради вбачається, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи по захворюванню спини, не може виконувати посильну роботу, отже, фізична спроможність ОСОБА_1 доглядати за двома малолітніми дітьми не була досліджена судом першої інстанції. Посилається на невідповідність обставинам справи висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком. Вказує, що позивач силоміць забрав дітей до себе, з його дозволу відвідує та ночує з дітьми, коли вона їде в м. Полтаву, то діти плачуть та просять не полишати їх з батьком, який взагалі не займається їх розвитком, до дитячого садочка та на розвиваючі заняття не водить, майже весь час діти проводять вдома перед телевізором та з телефонами в руках, не маючи чіткого режиму дня. Вказує, що 14.11.2023 року ОСОБА_1 розірвав декларацію з лікарем-педіатром дітей у м. Полтаві та без попереднього узгодження з матір`ю дітей заключив декларацію з лікарем-педіатром у м. Миргороді Полтавської області. Відповідач ОСОБА_2 категорично заперечує проти проживання дітей у Миргородському районі, оскільки є потенційно небезпечним регіоном. Посилається на інформацію у засобах масової інформації щодо завдання рф ракетних ударів по місту Миргороду (наведені конкретні дати таких ударів - за період з 06.10.2023 року по 15.11.2023 року - 11 разів), тому перебування дітей у цьому місці жодним чином не сприяє їх безпеці, належному розвитку, ОСОБА_1 завідомо нехтує безпекою дітей заради помсти нібито за «подружню зраду». При ухваленні рішення суду не було мотивовано, чому судом враховано лише висновок виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 12.06.2023 року та залишено поза увагою висновок, затверджений 08.08.2023 року рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради. До висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 12.06.2023 року не додано документів, на підставі яких зроблено такий висновок, відсутній акт обстеження будинку, в якому зараз проживають діти, він належить бабусі позивача, власного житла позивач не має. Також звертає увагу на те, що до участі у справі не були притягнуті в якості третіх осіб ні служба у справах дітей виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ні служба у справах дітей Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, оскільки згідно ст. 19 СК України участь органу опіки та піклування у даній категорії справ є обов`язковою. Звертає увагу апеляційного суду на те, що ухвалою суду першої інстанції від 18.09.2023 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.10.2023 року, 16.10.2023 року новим представником позивача - адвокатом Литовченком Р.В. було подано клопотання про долучення доказів з посиланням на ту причину, що у підготовчих засіданнях були відсутні відповідач ОСОБА_2 та її представник, хоча ці докази повинні бути подані позивачем ОСОБА_1 до його позовної заяви в якості додатків, що є зловживанням процесуальними правами та грубими порушенням норм ЦПК України. Також вказує, що у позовній заяві ОСОБА_1 не ставив питання про стягнення з відповідача судових витрат по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

До апеляційної скарги ОСОБА_2 та до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (у додатках до них) додані додаткові докази, які існували до ухвалення рішення у справі або з`явилися після його ухвалення: акт обстеження від 17.07.2023 року, лист Полтавського міського центру соціальних служб від 17.07.2023 року, акт потреб сім`ї/особи від 17.07.2023 року, відомості про справу від 16.07.2029 року, постанову Чутівського районного суду Полтавської області від 05.07.2019 року, телефонні повідомлення за жовтень-листопад 2023 року, відповіді від 17.11.2023 року, 10.05.2023 року, 11.05.2023 року, акт обстеження побутовим умов від 16.05.2023 року, заява ОСОБА_2 від 16.05.2023 року, рішення виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 12.06.2023 року та висновок від 23.05.2023 року, відповідь ГУНП в Полтавській області від 16.11.2023 року, довідка Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 25.05.2023 року, рапорт чергового Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 03.05.2023 року, довідка та рапорт Полтавського РУП ГКНП в Полтавській області від 04.11.2023 року, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 31.10.2023 року, пояснення, рапорт від 04.11.2023 року, лист виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району від 16.11.2023 року, акт обстеження умов проживання від 12.05.2023 року, фото з місця проживання дітей (без дати), договір дарування та витяг з реєстру на ім`я Мусієнка від 16.12.2023 року, 3 довідки від 24.10.2023 року, висновок практичного психолога від 22.11.2023 року, виписки по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1 з квітні 2022 по грудень 2023 року, 2 медичні довідки від 20.12.2023 року та картки профілактичних щеплень, акт обстеження матеріально-побутових умов від 18.12.2023 року, ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 10.04.2023 року, протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 27.01.2021 року, постанова Чутівського районного суду від 05.07.2029 року, характеристики на ОСОБА_1 від 27.12.2023 року, від 22.12.2023 року, від 21.12.2023 року, копія матеріалів від 25.12.2023 року про звернення від 07.10.2023 року, фото дітей в садочку (без дати), висновок експерта від 30.01.2024 року.

Апеляційний суд у складі колегії суддів звертає увагу, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційному суду сторони не надали доказів, які б вказували на винятковість випадків, щодо неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від сторін, тому апеляційний суд відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у прийняття нових доказів у справі. Сторони та їх представники брали участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, апеляційному суду не надали доказів поважності причин, з яких вказані докази не були подані суду першої інстанції, більшість вказаних доказів з`явилися після ухвалення рішення суду першої інстанції, отже, вони не бути (і не могли бути) предметом дослідження судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 22.06.2019 року між сторонами у справі було зареєстровано шлюб (т.1 а.с. 5).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 8,9).

Мати дітей ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_4 , але фактично проживає у АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 26), що підтверджується договором оренди житлового приміщення від 11.05.2023 року (т.1 а.с. 42).

ОСОБА_2 надала копію інформаційного листа, відповідно до якого вона зверталася до Органу опіки та піклування Карлівської РДА щодо протиправних дій ОСОБА_1 (т.1 а.с. 43-44), з проханням повернути їй дітей, але у доданому документі відсутня дата, підпис, вхідний реєстраційний номер чи підтвердження направлення його поштою, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом.

Згідно довідки-характеристики від 29.09.2023 року №461, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , у складі сім`ї має: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 170).

ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП (т.1 а.с. 166), займається ремонтом та обслуговуванням побутової техніки. Від своєї діяльності отримує регулярний дохід, на підтвердження надав виписки по картковому рахунку (т.1 а.с. 171-196).

Крім того, відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (т.1 а.с. 199).

Згідно довідки Миргородського РВП від 06.10.2023 року, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався (т.1 а.с. 167).

Витягом з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 13.09.2023 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т.1 а.с. 169).

Щодо зазначеного відповідачем ОСОБА_2 у зустрічному позові про те, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.122 КК України, то суд першої інстанції зазначив, що за даними з ЄДРСР ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10.04.2023 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку із відмовою потерпілої від приватного обвинувачення.

Згідно висновку, затвердженого ВК Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 08.08.2023 року, орган опіки та піклування прийшов до висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 (т.1 а.с.73).

Зазначене у вищевказаному висновку, суперечить висновку ВК Великосорочинської сільської ради від 12.06.2023 року №929/01.1-21 (т.1 а.с. 63-65). Згідно даного висновку 16.05.2023 року представниками служби у справах дітей було проведено обстеження умов проживання за місцем проживання ОСОБА_1 та його дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , а проживає, а проживає в АДРЕСА_6 . Будинок належить ОСОБА_8 - бабусі ОСОБА_1 . На момент обстеження у будинку перебувала і мати дітей - ОСОБА_2 , яка, з її слів, проживає в орендованій квартирі в с. Розсошенці. 16.05.2023 року ОСОБА_2 16.05.2023 року звернулася до служби у справах дітей Миргородської РВА про припинення розгляду її звернення про розшук дітей. ОСОБА_1 підтвердив своє бажання про визначення місця проживання дітей з ним, повідомив, що діти проживають з батьком та знаходяться на його утриманні. З його слів, ОСОБА_2 у даному будинку не мешкає, проживає в орендованій квартирі в с.Розсошенці, іноді приїжджає до дітей. Встановлено, що діти забезпечені всім необхідним: продуктами харчування, одягом, взуттям, іграшками. Мають місце для відпочинку, ігор. Мають необхідні умови для проживання, виховання та розвитку. Батько і мати знаходились з дітьми. Тож, згідно висновку ВК Великосорочинської сільської ради вважає за можливе визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до чч.2, 8, 9, 10 ст. 7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно положення ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі ст. 8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Відповідно до ч.3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом первісної позовної заяви ОСОБА_1 є визначення місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 є визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_5 .

При ухваленні рішення суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим прийшов до помилкокого висновку про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи і це не заперечується сторонами, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 22.06.2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25.08.2023 року у справі №541/1029/23 розірвано.

У рішенні суду першої інстанції відсутнє посилання на факт розірвання шлюбу між сторонами, хоча він мав місце до ухваленні рішення суду, у позовах сторони посилалися на перебування у суді справи про розірвання шлюбу, суд першої інстанції цей факт не перевірив та не встановив його.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 8,9).

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , суд першої інстанціїмотивував тим, що з урахуванням встановлених обставин дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою та про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, з посиланням на те, що суду не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог позивача за зустрічним позовом, які б давали підстави вважати, що проживання дітей з матір`ю відповідатиме їх інтересам, тому дійшов висновку про доцільність відмови у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

При цьому, апеляційний суд у складі колегії судддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не навів конкретних мотивів, на підставі яких він зробив такі висновки при вирішенні як первісного, як і зустрічного позову, тобто, рішення суду є немотивованим.

Зокрема, згідно ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вбачається, що мотивувальна частина рішення суду не відповідає вказаним вимогам ЦПК України. Посилання суду лише на висновок про задоволення чи про відмову у задовленні позовної вимоги без наведення мотивів такого рішення не свідчить про його законність і обгрунтованість.

По справі вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 04.05.2023 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.16), ухвалою суду від 18.09.2023 року підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті на 03.10.2023 року (т.1 а.с. 94).

Отже, підготовчі засідання у справі тривали повних 5 місяців.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно ч.2 п. 7 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

Як вбачаєтся з матеріалів справи, наведені судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення суду докази на підтвердження доводів первісного позову, були подані через систему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Литовченком Р.В. 16.10.2023 року (т.1 а.с. 163-200), тобто, після закриття підготовчого провадження у справі, що є порушенням вимог ч. 8 ст. 83 ЦПК України, яка передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, вказані документи, які суд першої інстанцї поклав в основу рішення при вирішенні спору, були подані стороною позивача з порушенням вимог ЦПК України та не є належними та допустими доказами у справі.

У клопотанні про долучення доказів від 16.10.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Литовченко Р.В. просив визнати поважними причини неподання письмових доказів у встановлений строк з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 з ним уклав договір про надання правничої допомоги лише 28.09.2023 року, а письмові докази було отримано нещодавно вже після закриття підготовчого провадження.

До клопотання у додатках зазначено про долучення доказів направлення клопотання з додатками іншим учасникам, проте, колегія суддів звертає увагу, що належні докази направлення клопотання з додатками іншим учасникам відсутні, надані скріншоти (т.1 а.с. 200) взагалі не можливо прочитати та пересвідчитися у змісті інформації, яка міститься в них.

Через 4 дні після отримання вказаного клопотання з додатками суд першої інстанції ухвалив рішення у справі, не вирішивши клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Литовченка Р.В. про визнання поважними причини неподання письмових доказів у встановлений строк, про відновлення підготовчого засідання у справі, суд першої інстанції не з`ясував обставини, чи дійсно сторона відповідача отримала ці документи та ознайомилася з ними, чи має сторона відповідача пояснення з приводу наданих документів та заперечення щодо їх приєднання на вказаній стадії процесу.

Матеріали цивільної справи не містять взагалі доказів того, що сторона позивача ОСОБА_1 чи суд першої інстанції направляв на адресу відповідача ОСОБА_2 подані до клопотання документи для ознайомлення.

Отже, апеляційний суд у складі колегії суддів за наслідками перегляду справи в апеляційній інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не грунтуються на доказах, що містяться у матеріалах справи, оскільки по справі вбачається порушення стороною позивача порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції, які покладені судом в основу рішення.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що пред`являчи позов, предметом якого є визначення місця проживання неповнолітніх дітей, позивач ОСОБА_1 не вказав у ньому третю особу - орган опіки та піклування, участь якого є обов`язковою у даній категорії справ, що є порушнням вимог ЦК України, на що суд першої інстанції не звернув увагу, проте, відкриваючи провадження у справі від 04.05.2023 року, суд першої інстанції зобов`язав Службу у справах дітей виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та Службу у справах дітей Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області надати суду письмові висновки щодо доцільності визначення місця проживання дітей (т.1 а.с. 16).

Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, справа розглянута судом першої інстанції без притягнення до участі в ній третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

04.07.2023 року на виконання ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 04.05.2023 року надійшов висновок виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 12.06.2023 року №929/01.1-21, згідно якого на засіданні комісії 23.05.2023 року були присутні обоє батьків, висловили бажання зберегти сім`ю, проживати в орендованій квартирі спільно з дітьми. На початку активних бойових дій сім`я у повному складі проживала в місті Полтава в орендованій квартирі, потім переїхала в Чехію, з Чехії батько ОСОБА_1 разом з дітьми повернулися в Україну, мати дітей ОСОБА_2 до поліції подала заяву про розшук дітей, на даний час ОСОБА_1 разом з дітьми проживають у АДРЕСА_6 , у будинку бабусі ОСОБА_8 16.05.2023 року представниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради проведено обстеження умов проживання за місцем проживання ОСОБА_1 та його дітей, в ході якого встановлено, що будинок належить ОСОБА_9 , бабасі ОСОБА_1 , в якому він проживає разом з дітьми. На момент обстеження в цьому ж будинку перебувала і мати дітей ОСОБА_5 , яка з її слів проживає в орендованій квартирі в с. Розсошенці Полтавського району, 16.05.2023 року ОСОБА_5 звернулася до Служби у справах дітей Миргородської районної військової адміністрації про припинення розгляду її звернення про розшук дітей. Під час проведення обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_6 встановлено, що діти забезпечені продуктами харчування, одягом, взуттям, дитячими іграшками, мають місце відпочинку, ігор, мають необхідні умови для проживання, виховання, розвитку, батько і мати знаходилися з дітьми. Виходячи з інтересів дітей, їх віку, думки, позиції батьків щодо вирішення цього питання, виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради вважає за можливе визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання (т.1 а.с. 63-65).

Акт обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_6 , до матеріалів цивільної справи не надано.

Згідно відповіді Служби у справах дітей виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23.05.2023 року за №12-01-19/94 (на виконання ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 04.05.2023 року) Служба повідомляє, що надати письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , немає можливості, оскільки відсутня змога провести обстеження умов проживання дітей у зв`язку з тим, що даний громадянин разом з дітьми на території Мартинівської територіальної громади не зареєстровані і не проживають. Відомо, що мати ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , на даний час не проживає. Зі слів ОСОБА_5 , вона проживає в АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 26).

Згідно висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей, наданого виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради, затвердженого рішенням від 08.08.2023 року за №188, мати ОСОБА_5 забезпечує належне виховання, утримання та догляд дітей, перебуває у декретній відпустці. Орган опіки та піклування приходить до висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (т.1 а.с. 73).

Акт обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_5 , до матеріалів цивільної справи не надано.

При вирішенні спору, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що висновки органів опіки та піклування були надані до справи без долучення до них актів обстеження умов проживання дітей за адресами їх батьків.

Згідно ч. 6 ст. 19 СК Укоаїни, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У мотивувальній частині рішення є єдине посилання суду першої інстанції на те, що висновок органу опіки та піклування, який затверджений виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08.08.2023 року, суперечить висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 12.06.2023 року, проте, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції у рішенні суду не наведені мотиви, на підставі яких суд дійшов такого висновку, у чому саме полягають суперечності наведених висновків тощо.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на те, що суду не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог позивача за зустрічним позовом, які б давали підстави вважати, що проживання дітей з матір`ю відповідатиме їх інтересам. При цьому, суд першої інстанції не навів конкретних доказів та мотивів для такого висновку.

По справі не вбачається і судом першої інстанції не було встановлено, де саме мешала сім`я ОСОБА_10 до початку війни, де народилися діти і де фактично вони проживали після свого народження.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, наданих апеляційному суду, тобто, сторонами ці обставини не заперечується, що сім`я ОСОБА_10 після укладення шлюбу, не маючи власного житла, постійно проживала в орендованих квартирах в м. Полтава, в яких і народилися двоє дітей. Після початку війни відповідач ОСОБА_5 з двома малолітніми дітьми та своїми батьками виїхала до Чеської Републіки, тікаючи від війни «як біжинці», по справі не вбачається, чи отримала відповідач та її діти статус біжинців у Чеській Републіці.

Сторонами по справі не заперечуєтся, що у жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 приїхав до сім`ї у Чеську Республіку, де проживав деякий час із сім`єю, потім у кінці квітня 2023 року, користуючись відсутністю відповідача ОСОБА_5 та без її відома як матері двох дітей, викрав двох дітей та перетнув кордон з Україною, повернувся з дітьми в Україну. Відповідач ОСОБА_5 після викрадення дітей чоловіком звернулася до органів поліції Чеської Республіки, яка через 12 днів повідомила відповідачу ОСОБА_5 про те що її чоловік ОСОБА_1 двома дітьми перетнув кордон з Україною. Відповідач ОСОБА_5 негайно повернулася в Україну, уклала договір оренди житла - двокімнатної квартири в АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 42). Позивач ОСОБА_1 спочатку з дітьми переїхав у вказану квартиру, в якій сім`я проживала разом, а потім позивач забрав дітей та переїхав з ними за місцем проживання свої баби за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить бабі позивачу ОСОБА_8 . Відповідач ОСОБА_5 періодично приїздить до дітей провідати їх. Саме ця адреса вказана позивачем ОСОБА_1 у позові і за цією адресою він просив визначити місце проживання дітей. По справі не вбачається, на підставі чого позивач ОСОБА_1 з двома дітьми у цьому поселився. За цією адресою не надавався висновок органу опіки та піклування, умови проживання дітей за цією адресою не досліджувалися.

Після ухвалення рішення суду у даній справі, згідно договору дарування від 16.12.2023 року позивачеві ОСОБА_1 належить на праві власності будинок АДРЕСА_7 , проте, вимоги про визначення місця проживання дітей саме за цією адресою позивачем ОСОБА_1 не заявлялися, по суті це є новими позовними вимогами. Позивач ОСОБА_1 після рішення суду почав надати нові докази, які, як зазначалося вище, апеляційним судом не можуть братися до уваги, бо вони не існували на час вирішення спору судом першої інстанції.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , суд першої інстанції в основу свого рішення поклав те, що умови проживання ОСОБА_1 та його матеріальне становище відповідатимуть найкращим інтересам дітей.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки умови проживання та матеріальний стан одного із батьків не є пріоритетними при вирішенні питання визначення місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Положеннями ст. 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 Сімейного кодекс України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

З матеріалів справи не вбачається, що мати дітей ОСОБА_5 не доглядала за дітьми, не виховувала їх, як про це зазначає у позові ОСОБА_1 .

З обставин справи слідує, що відповідач ОСОБА_5 після народження другої дитини до 23.03.2024 року перебувала у відпустці по догляду за нею.

Позивач ОСОБА_1 на підтвердження доводів позовної заяви не надав суду належних та допустимих доказів для висновку про те, що відповідач ОСОБА_5 не виконує своїх батьківських функцій по вихованню дітей, судом першої інстанції не встановлено протиправної поведінки матері у ставленні до дітей, що давало б підстави для відмови їй у визначенні місця проживання дітей разом з нею.

Також, судом першої інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави для категоричного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей саме з ним.

При цьому, особливу увагу апеляційний суд у складі колегії суддів звертає увагу на наступні обставини.

Судом першої інстанцї визначено місце проживання двох малолітніх дітей з батьком ОСОБА_1 , але судом першої інстанції у рішенні суду не вказана конкретна адреса, за якою визначено це місце проживання дітей з батьком, що вказує на невизначенність рішення суду, неможливість його фактичного виконання, неможливість здійснення у майбутньому контролю відповідного органу опіки та пікування, можливої зміни місця проживання та маніпулювання обставинами, рішення суду повинно бути чітким та зрозумілим, тим паче, воно стосуться інтересів двох малоітій дітей, ці обставини залишені поза увагою суду першої інстанції. Як вбачаться зі змісту первісного позову ОСОБА_1 , він просив визначити проживання дітей разом з ним за аресою: АДРЕСА_1 . При цьому матеріали справи не містять відомостей, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою.

Як вказує відповідач ОСОБА_5 , визначення місця проживання малолітніх дітей за вказаною адресою є небезпечним для їх життя, оскільки, як наведено в апеляційній скарзі, за період з 6-го числа місяця по 15-е число наступного місяця у минулому році було зійснено 11 ударів рф по Миргородському району Полтаської області, що дійсно ставить під загрозу життя та здоров`я дітей, вказує на нехтування позивачем безпекою дітей та недоцільність ціною життя та здоров`я дітей саме у такий спосіб вирішувати спір сторін, коли у воєнний час матері з неповнолітніми дітьми з метою збереження життя дітей покинули свої місця помешкання та виїхали з України. Позивач не вказує на критичну необхідність саме за цим місцем визначити місце проживання дітей, не вказує на те, чи облаштоване це домоволодіння бомбосховищем, чи має він можливість орендувати житло в іншому небезпечному місці.

Оскільки судом першої інстанції при розгляді даної справи були допущені процесуальні порушення та з огляду на вимоги ч. 2 ст. 13 ЦПК України щодо необхідності апеляційним судом вчинення дій для захисту малолітніх осіб, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.03.2024 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Литовченка Р.В. було залучено до участі у справі Службу у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та зобов`язано її надати Полтавському апеляційному суду письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей разом з батьком за місцем його проживання та акт обстеження житлово-побутових умов проживання за вказаною адресою; зобов`язано виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради як орган опіки та піклування надати Полтавському апеляційному суду акт обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою проживання відповідача ОСОБА_5 ; зобов`язано ОСОБА_1 надати Полтавському апеляційному суду документи на підтвердження встановлення йому відповідної групи інвалідності (т.2 а.с. 145-148).

На виконання ухвали апеляційного суду від 25.03.2024 року позивачем ОСОБА_1 надана довідка м. Полтава міжрайонної МСЕК №2 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААГ №527483, від 15.11.2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи (у результаті повторного огляду) на підставі акту огляду МСЕК №1886, інвалідність встановлена на строк до 01.12.2024 року, причина інвалідності: загальне захворювання (т.2 а.с. 158).

10.04.2024 року до апеляційного суду на виконання ухвали суду від 25.03.2024 року надійшов акт обстеження житлово-побутових умов, затверджений 17.07.2023 року, згідно якого головними спеціалістами Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 (квартира орендована), яка розміщена на 3 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати: коридор, санвузол, кухня, спальня; умови проживання відповідають санітарно-гігієнічному стану. Для виховання та розвитку дитини створено такі умов: ліжко, окреме місце для розвитку та ігр, речі по сезону, квартира вмебльована, наявні електроприлади. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , 1996 р.н. (орендар); ОСОБА_1 , 1993 р.н., ОСОБА_4 , 2019 р.н., ОСОБА_3 , 2021 р.н. (т. 2 а.с. 165).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 17.07.2023 року в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , мешкала сім`я у повному складі. Згідно умов договору оренди цієї квартири від 11.05.2023 року, він укладений ОСОБА_5 на строк до 14.05.2023 року, з правом вселення у квартиру дітей (п.3.2.1. договору). Тобто, винаймаючи житло, відповідач ОСОБА_5 передбачала проживання у ньому разом з дітьми. Як пояснила апеляційному суду відповідач ОСОБА_5 , договір оренди квартири буде пролонгований після закінчення строку його дії.

Також до апеляційного суду надійшов акт обстеження житлово-побутових умов, затверджений 10.04.2024 року, згідно якого головними спеціалістами Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 (квартира орендована), яка розміщена на 3 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати: коридор, санвузол, кухня, спальня; умови проживання: квартира вмебльована, побутова техніка в наявності, санітарно-гігієнічний стану на належному рівні. Для виховання та розвитку дитини створено такі умов: відведено місце для сну, розвитку та ігор, є всі необхідні речі для повноцінного розвитку дітей. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , 1996 р.н. (орендар) (т.2 а.с. 166).

Згідно висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 05.04.2024 року про визначення місця проживання дітей, виходячи з інтересів дітей, їх віку, думки, позиції батьків щодо вирішення цього питання, виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання (т.2 а.с. 175-181).

Вказаний висновок від 05.04.2024 року містить обставини, які встановлені за висновком від від 12.06.2023 року №929/01.1-21. Крім цього, цей висновок містить обставини, які виникли та встановлені після ухвалення рішення суду, тому апеляційним судом не можуть братися до уваги на підставі вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що висновок від 12.06.2023 року був складений після бесіди з матір`ю дітей ОСОБА_5 та за її участі. Висновок від 05.04.2024 року складений без проведення бесіди з ОСОБА_5 та без її участі, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості висловити свої зауваження та заперечення щодо умов проживання малолітніх дітей з батьком.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 04.04.2024 року за адресою: АДРЕСА_6 , складеного начальником та спеціалістом ССД виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 25.03.2024 року, сім`я складається з 5 осіб: ОСОБА_1 , 1993 р.н., приватний підпртємець, інвалід 2 групи; ОСОБА_4 , 2019 р.н., син, дошкільник; ОСОБА_3 , 2021 р.н., дочка, дошкільниця; ОСОБА_11 , 1964 р.н., дід, приватний підприємець; ОСОБА_8 , 1938 р.н., прабабуся, пенсіонер. Жила площа складає 58 кв.м., 3 кімнати, кухня, веранда. Будинок опалюється твердим паливом та газом, обладнаний санвузлом. Має водопостачання та водовідведення. Власник ОСОБА_1 . Загальний заробіток сім`ї: 31 грн. на 5 осіб ?? Діти відвідують дитячий садок «Ластівка», батько цікавиться успіхами дітей у дошкільному закладі, мати відвідує сина та доньку у вихідні дні, коли діти вдома не у садочку. У будинку створено належні умови для прож вання дітей, спальні та ігрові куточки відповідно віку, продуктами харчування сім`я забезпечена, одяг та взуття - відповідно сезону, санітарний стан будинку - задовільний, на подвір`ї облаштоване місце для активного відпочинку дітей, ірашками діти забезпечені в повній мірі, наявна земельна ділянка 0,2 га, у господарстві утримується птиця. За висновком у сім`ї створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей (т.2 а.с. 183).

Також додані інші акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 16.05.2023 року (т.2 а.с. 192) та від 23.05.2023 року (т.2 а.с. 193-195), які не були надані суду першої інстанції без поважних причин, тому апеляційний суд на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України не бере їх до уваги.

Крім цього, Службою у справах дітей Великосорочинської сільської ради надані нові докази (т.2 а.с. 197-253), у приєднанні яких було відмовлено за клопотанням сторони позивача ОСОБА_1 , оскільки ці докази виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції, судом вони не досліджувалися і не могли бути досліджені, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України вони не приймаються апеляційним судом, на що неодноразово наголошувалося судом учасникам справи.

Аналізуючи надані акти обстеження матеріально-побутових умов як позивача ОСОБА_1 , так і відповідача ОСОБА_5 , висновки органів опіки та піклування, колегія суддів приходить до висновку про те, що для малолітніх дітей за місцями проживання їх батьків створені належні умови для розвитку та виховання дітей.

Проте, виходячи з фактичних обставин справи, а саме, що позивач ОСОБА_1 без згоди матері ОСОБА_5 на свій розсуд змінив небезпечне місце двох малолітніх дітей, які за його згодою під час активних бойових дій в Україні перебували у Республіці Чехія, без відому та згоди матері у квітні 2023 року перетнув з дітьми кордон Чехії з Україною, діти опинилися в Україні, де продовжуються активні бойові дії та постійні обстріли її території. Також позивач ОСОБА_1 без згоди матері вивіз дітей з орендованої відповідачем ОСОБА_5 квартири за адресою: АДРЕСА_5 , в якій сім`я проживала з дітьми після повернення в Україну, та поселив у будинку своєї баби ОСОБА_8 , який знаходиться в Миргородському районі Полтавської області, тобто, у районі, який є найбільш небезпечним для проживання малолітніх дітей, чим піддає постійній загрозі житття та здоров`я дітей.

По справі вбачається, що під час шлюбу сторін та після повернення з Чехії в Україну сім`я проживала на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , і це було прийнятно для сім`ї. Відсутність власного житла у відповідача ОСОБА_5 не може бути головним критерієм відмови у зустрічному позові.

Як зазначалося вище, по справі не вбачається і позивачем ОСОБА_1 не доведено суду, що відповідач допускає протиправну поведінку матері у ставленні до дітей, що давало б підстави для відмови їй у визначенні місця проживання дітей разом з нею, виключних обставин для визначення місця проживання саме з батьком по справі не встановлено, а тому не вбачається підстав для задоволення первісного позову.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку проте, що суд першої інстанції допустив порушення вимог процесуашьного закону, прийшов до помилкового висновку про визначення місця проживання дітей саме з батьком та вважає, що зустрічний позов ОСОБА_5 є доведеним і підлягає задоволенню, первісний позов є необгрунтований та задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1,2 п.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

По справі вбачається, що позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (т.1 а.с. 3), при подачі апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_5 сплачено судовий збір у розмірі 1610,41 грн. (т.2 а.с. 2,112). У разі задоволення зустрічного позову, судовий збір у розмірі 1610,41 грн. підлягає стягненню з пощивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_5 .

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.1,3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368 ч.1,2, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1,3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року року - скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за місцем орендованого житла: АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1610,41 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов