Повістка

від 27.05.2024 по справі 531/1189/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1189/23 Номер провадження 22-з/814/150/24 Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І. В.

розглянув у судовому засіданні в м. Полтава заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення до постанови Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , подавши 17 листопада 2023 року апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року - скасовано і ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дітей - задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за місцем орендованого житла: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1610,41 грн.

22 квітня 2024 року ОСОБА_1 подано до Полтавського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Заява мотивована тим, що на виконання норм ст. 141 ЦПК України представником ОСОБА_1 - адвокатом Ткаченко А.В. 17.04.2024 року у судовому засіданні було зроблено заяву, що докази на підтвердження розміру витрат, які ОСОБА_1 понесла у зв`язку із розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після винесення постанови суду. Окрім цього, у поданій ОСОБА_1 апеляційній скарзі було зазначено, що розмір витрат, які ОСОБА_1 понесла у зв`язку з поданням апеляційної скарги, становить 17 610, 41 грн., зокрема 16 000 грн. - витрати на правничу допомогу та 1610,41 грн. - сплата судового збору. Також апеляційна скарга містить прохання стягнути з ОСОБА_2 всі витрати, пов`язані з розглядом справи в суді. Понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у суді першої інстанції підтверджується квитанцією про сплату №25660 від 29.06.2023 року та квитанцією, що додана до заяви про усунення недоліків, поданої до Полтавського апеляційного суду 08 грудня 2023 року. З врахуванням викладеного, просила суд стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1610, 41 грн., що сплачені при подачі апеляційної скарги та витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції у розмірі 1073,60 грн.

У судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з"явилися, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 07.05.2024 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.3 а.с. 71-78) та відповідно доставлені до електронних скриньок. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко А.В. надала суду заяву про розгляд справи у її відсуьтність та відсутність відповідача. Заяв та клопотань від інших учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд у складі колегії суддів, вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови) зазначає наступне.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із зустрічним позовом, представником ОСОБА_1 - адвокатом Ключенковою Х.В. зазначено, що позивач ОСОБА_1 очікує понести судові витрати в сумі сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані позивачем ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 повідомила суд апеляційної інстанції, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які понесла ОСОБА_1 у зв`язку з поданням апеляційної скарги, становить 17 610, 41 грн., з яких 16 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу та 1610,41 грн. - сплата судового збору та з врахуванням норм ч.8 ст. 141 ЦПК України протягом 5 днів після розгляду справи буде подана заява про ухвалення додаткового судового рішення разом з доказами на підтвердження розміру судових витрат, понесених позивачем ОСОБА_1 під час розгляду даної справи.

Згідно матеріалів справи, Полтавським апеляційним судом розглянуто дану справу в апеляційному порядку з прийняттям відповідної постанови 17 квітня 2024 року. Заяву про ухвалення додаткового рішення подано до Полтавського апеляційного суду 22 квітня 2024 року.

Тобто, ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення з урахуванням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат з урахуванням наданих доказів, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано належним чином завірені копії: договору №Т-15/10/23 від 26.10.2023 року про надання правничої допомоги, додаткової угоди №1 до вказаного договору, детального опису робіт про надання послуг адвокатом згідно договору, акту від 18.04.2024 року наданих послуг та виконаних робіт, квитанцій про сплату наданих послуг всього у розмірі 16 000,00 грн. (т. 3 а.с. 53-60).

Згідно п.1 додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги Т-15/10/23 від 26.10.2023 року клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за здійснення дій, пов`язаних з виконанням предмету договору, у розмірі 8 000,00 грн. Дана сума сплачується наступним чином: 1000 грн. 26 вересня 2023 року, а 7 000 грн. в день укладення даної додаткової угоди. У разі задоволення апеляційної скарги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар успіху в розмірі 8 000 грн.

До заяви додано належним чином завірені копії квитанції від 26.10.2024 року про сплату гонорару у розмір 1000 грн., від 06.11.2023 року - у розмірі 7 000 грн. та від 17.04.2024 року - у розмірі 8 000 грн. Вказаний розмір сплаченого гонорару відповідає умовам укладеного договору.

Заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4, 6, 9 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно ст.. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що надані ОСОБА_1 документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а саме 16 000 грн. Вказаний розмір судових витрат доведений, документально, обґрунтований та підлягає розподілу за результатами розгляду справи.

Крім того, згідно матеріалів справи встановлено, що при подачі зустрічного позову до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (т.1 а.с. 38), питння про розподіл (відшкодування) якого не вирішено судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 17.04.2024 року.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. при подачі зустрічної позовної заяви підлягає компенсуванню за рахунок державного бюджету в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1610,41 грон., що сплачено ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги, то в цій частині вказане питання вирішено колегією суддів Полтавського апеляційного суду при прийнятті постанови від 17.04.2024 року.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ч. ч. 4, 6 ст. 127, ч. 8 ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року - задовольнити частково і ухвалити додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду даної справи, у розмірі 16 000 грн.

Компенсувати за рахунок державного бюджету в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, понесені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн. зі сплати судового збору при подачі зустрічної позовної заяви.

В іншій частині заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - залишити без задоволення.

Додаткове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його прийняття, касаційна скарга на нього подається протягом тридцяти днів з дня його прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 27 травня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О.А. Лобов В. М. Триголов