Постанова

від 07.08.2024 по справі 531/1189/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 531/1189/23

провадження № 61-6141св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Литовченко Роман Вікторович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування позову посилався на те, що він перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час їх спільного перебування за кордоном відповідачка вчинила подружню зраду, залишила йому дітей і почала проживати з іншим чоловіком.

У зв`язку із цим ОСОБА_3 був змушений повернутися з дітьми в Україну.

На даний час виникли обставини, які зумовлюють визначення місця проживання неповнолітніх дітей за його місцем проживання і передачі їх йому на утримання, виходячи виключно з інтересів дітей, оскільки мати дітей не дбає про них, не виконує свої батьківські функції по утриманню, вихованню, догляду, матеріальному забезпеченню дітей.

Позивач вказує, що має житло, в якому для виховання та розвитку дітей створені всі умови, а відповідачка ОСОБА_6 зареєстрована у будинку, який не придатний для проживання.

Він на постійній основі отримує стабільний дохід, батьківських прав не позбавлявся.

Таким чином, у нього є всі законні та об`єктивні підстави аби діти постійно проживали з ним.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування зустрічного позову посилалась на те, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України у 2022 році вона разом з дітьми виїхала у Чеську Республіку.

У жовтні 2022 року до них приїхав чоловік ОСОБА_3 та почав проживати разом з ними.

Через погіршення подружніх відносин 29 березня 2023 року вона звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про розірвання шлюбу.

29 квітня 2023 року ОСОБА_3 , користуючись її відсутністю вдома, без відома й дозволу викрав дітей, у зв`язку із чим вона була змушена звертатись до правоохоронних органів Чеської республіки, які встановили, що ОСОБА_3 виїхав з дітьми до України.

Таким чином, ОСОБА_3 , нехтуючи безпекою малолітніх дітей, керуючись бажанням помститися їй за подання позовної заяви про розірвання шлюбу до суду, самочинно вивіз дітей з Чеської Республіки в Україну.

З матеріалів цієї справи вбачається, що ОСОБА_3 відразу ж після викрадення дітей подав до Карлівського районного суду Полтавської області позовну заяву про визначення місця проживання дітей разом із ним.

ОСОБА_2 повідомила, що вона після викрадення дітей чоловіком одразу ж повернулася в Україну й звернулася до органу опіки та піклування Карлівської районної державної адміністрації з проханням допомогти повернути дітей.

Вказує, що вона постійно дбала про дітей та займалась їх вихованням, доглядом та розвитком.

З 11 травня 2023 року по сьогоднішній день вона орендує квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_3 є неврівноваженою, жорстокою, агресивною та небезпечною людиною, обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті 122 КК України, яке розглядалося в Октябрському районному суді м. Полтави (справа № 554/1680/21).

Вважає, що стан здоров`я ОСОБА_3 впливає на спроможність повноцінного догляду за дітьми.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею (матір`ю) та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умови проживання ОСОБА_3 та його матеріальне становище відповідатимуть найкращим інтересам дітей, у зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом. Разом із цим суд зазначив, що належних та допустимих доказів на обґрунтування зустрічних позовних вимог, які б давали підстави вважати, що проживання дітей з матір`ю відповідатиме їх інтересам, ОСОБА_2 не надано.

Не погодившись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за місцем орендованого житла: АДРЕСА_3 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не навів конкретних мотивів, на підставі яких він зробив такі висновки при вирішенні як первісного, так і зустрічного позову.

При цьому, дослідивши наявні докази, апеляційний суд дійшов висновку, що проживання дітей саме з матір`ю ОСОБА_2 відповідатиме їх найкращим інтересам.

Узагальнені доводи касаційної скарги

26 квітня 2024 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Литовченка Р. В. в системі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

04 червня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ткаченко А. В. в системі «Електронний суд» подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість.

17 червня 2024 року від Служби у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, у яких третя особа зазначила про доцільність визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

13 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 22 червня 2019 року між сторонами у справі було зареєстровано шлюб, що підтверджується до Свідоцтвом Серії НОМЕР_1 від 22 червня 2019 року, виданим Шевченківським районним у м. Полтаві ВДРАЦС ГТУЮ у м. Полтаві.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2023 року у справі № 541/1029/23 шлюб між сторонами розірвано.

Мати дітей ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_2 . Фактично ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_3 , що підтверджується Договором оренди житлового приміщення від 11 травня 2023 року. Згідно умов указаного договору оренди він укладений ОСОБА_6 з правом вселення у квартиру дітей (п. 3.2.1. договору).

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, займається ремонтом та обслуговуванням побутової техніки.

Крім того, відповідно до довідки про доходи № 6331663307353311 від 04 жовтня 2023 року, ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до довідки міжрайонної МСЕК № 2, серія 12 ААГ № 527483 від 15 листопада 2023 року, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи (у результаті повторного огляду) на підставі акту огляду МСЕК № 1886, інвалідність встановлена на строк до 01 грудня 2024 року, причина інвалідності: загальне захворювання.

Згідно із довідкою КП «Центр Первинної медико-санітарної допомоги № 3 Полтавської міської ради» протипоказань щодо здійснення ОСОБА_3 виконання та догляду за дітьми не виявлено.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, вид діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси.

Витягом з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», станом на 13 вересня 2023 року ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_4 , у складі сім`ї має: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 12 червня 2023 року № 929/01.1-21, представниками служби у справах дітей 16 травня 2023 року було проведено обстеження умов проживання за місцем проживання ОСОБА_3 та його дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_4 , а проживає в АДРЕСА_5 . На момент обстеження, у будинку перебувала і мати дітей - ОСОБА_2 , яка з її слів проживає в орендованій квартирі в с. Розсошенці. 16 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до служби у справах дітей Миргородської РВА про припинення розгляду її звернення про розшук дітей. ОСОБА_3 підтвердив своє бажання про визначення місця проживання дітей з ним, повідомив, що діти проживають з батьком та знаходяться на його утриманні. З його слів, ОСОБА_2 у даному будинку не мешкає, проживає в орендованій квартирі в с. Розсошенці, іноді приїжджає до дітей. Встановлено, що діти забезпечені всім необхідним: продуктами харчування, одягом, взуттям, іграшками. Мають місце для відпочинку, ігор. Мають необхідні умови для проживання, виховання та розвитку. На підставі викладеного, виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради вважає за можливе визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 .

Як вбачається з висновку, який затверджено виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08 серпня 2023 року, орган опіки та піклування дійшов висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 . У висновку зазначено, що мати забезпечує належне виховання, утримання та догляд дітей.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 року зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області надати суду письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей разом з батьком за місцем його проживання та акт обстеження житлово-побутових умов проживання за вказаною адресою; зобов`язано виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування надати Полтавському апеляційному суду акт обстеження житлово-побутових умов проживання за адресою проживання відповідача ОСОБА_6 .

З висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 05 квітня 2024 року про визначення місця проживання дітей вбачається, що, виходячи з інтересів дітей, їх віку, думки, позиції батьків щодо вирішення цього питання, виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 за його місцем проживання.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 від 04 квітня 2024 року за адресою: АДРЕСА_5 , складеного начальником та спеціалістом Служби у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 року, сім`я складається з 5 осіб: ОСОБА_3 , 1993 року народження, приватний підприємець, інвалід 2 групи; ОСОБА_4 , 2019 року народження, син, дошкільник; ОСОБА_5 , 2021 року народження, дочка, дошкільниця; ОСОБА_7 , 1964 року народження, дід, приватний підприємець; ОСОБА_8 , 1938 року народження, прабабуся, пенсіонер. Жила площа складає 58 кв.м, 3 кімнати, кухня, веранда. Будинок опалюється твердим паливом та газом, обладнаний санвузлом. Має водопостачання та водовідведення. Власник ОСОБА_3 Діти відвідують дитячий садок «Ластівка», батько цікавиться успіхами дітей у дошкільному закладі, мати відвідує сина та доньку у вихідні дні, коли діти вдома не у садочку. У будинку створено належні умови для проживання дітей, спальні та ігрові куточки відповідно віку, продуктами харчування сім`я забезпечена, одяг та взуття - відповідно сезону, санітарний стан будинку - задовільний, на подвір`ї облаштоване місце для активного відпочинку дітей, ірашками діти забезпечені в повній мірі, наявна земельна ділянка 0,2 га, у господарстві утримується птиця. За висновком у сім`ї створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 від 16 травня 2023 року, 18 грудня 2023 року, 20 березня 2024 року, складених начальником та спеціалістом Служби у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_5 , створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 17 липня 2023 року, головними спеціалістами Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 (квартира орендована), яка розміщена на 3 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати: коридор, санвузол, кухня, спальня; умови проживання відповідають санітарно-гігієнічному стану. Для виховання та розвитку дитини створено такі умов: ліжко, окреме місце для розвитку та ігр, речі по сезону, квартира вмебльована, наявні електроприлади.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 10 квітня 2024 року, головними спеціалістами Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 (квартира орендована), яка розміщена на 3 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати: коридор, санвузол, кухня, спальня; умови проживання: квартира вмебльована, побутова техніка в наявності, санітарно-гігієнічний стану на належному рівні. Для виховання та розвитку дитини створено такі умов: відведено місце для сну, розвитку та ігор, є всі необхідні речі для повноцінного розвитку дітей. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , 1996 року народження (орендар).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 характеризуються позитивно, мають самостійний дохід, забезпечені окремим житлом, докази їх притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності відсутні.

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 , складених Службою у справах дітей виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради, за адресою: с. Великі Сорочинці, вул. Світанкова, 22, створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 , складених Службою у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради, за адресою: АДРЕСА_3 для виховання та розвитку дітей створено такі умови: відведено місце для сну, розвитку та ігор, є всі необхідні речі для повноцінного розвитку дітей.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з висновку, який затверджено виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 08 серпня 2023 року, орган опіки та піклування дійшов висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 .

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 12 червня 2023 року № 929/01.1-21, орган опіки та піклування вважав за можливе визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 .

З висновку виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 05 квітня 2024 року про визначення місця проживання дітей, наданого на виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2024 року, вбачається, що, виходячи з інтересів дітей, їх віку, думки, позиції батьків щодо вирішення цього питання, виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 за його місцем проживання.

При таких обставинах, дослідивши об`єктивні та наявні у справі докази, апеляційний суд, прийнявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, їх поведінку щодо дітей, вік дітей, умови проживання та інші обставини, що мають істотне значення, надавши оцінку висновкам органів опіки та піклування, дійшов обґрунтованого висновку, що проживання малолітніх дітей саме з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам цих дітей та забезпечить їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

При цьому батько не позбавлений права спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи заявника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Литовченко Роман Вікторович, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов