Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/31605/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/31605/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників сторін:

від прокуратури: Толстореброва О.О.

від позивача-1: Шокун О.В.

від позивача-2: Чернецький Р.В.

від відповідача-1: Свиридов І.Б.

від відповідача-2: Проскурін О.О.

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.01.2023 (повний текст рішення складений 25.01.2023)

у справі №910/31605/15 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України,

2) Міністерства оборони України

до 1) Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «Спецтехноекспорт»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Білд»

3) Товарної біржі «Земельно-універсальна біржа»

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд»

про визнання недійсними договорів та результатів конкурсних торгів

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейд Україна» (що змінило своє найменування на ТОВ «Джаст Білд») та Товарної біржи «Земельно-універсальна біржа» про визнання недійсними договорів та результатів конкурсних торгів.

У обґрунтування позову прокурор вказує, що Міністерство оборони України всупереч завдань комплексної Програми поетапного скорочення та ліквідації розміщених в Україні стратегічних авіаційних комплексів ТУ-95МС і ТУ-160, затвердженої розпорядженням Президента України № 143/98-РП від 14.05.1998, що передбачала переобладнання двох стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС на розвідувальні літаки, включило два повітряних судна (бомбардувальники ТУ-95МС, заводські номери № 100211732386 та № 1000212733144, 1987 року виготовлення) до Переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. Вказаний Перелік був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1022-р від 15.08.2011.

У подальшому, як вказує прокурор, продаж та оцінка зазначених літаків була виконана без дотримання вимог Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабміну № 1919 від 28.12.2000, та Порядку реалізації рухомого військового майна на аукціонах, затвердженого постановою Кабміну № 118 від 11.02.2010, що призвело до продажу військового майна на аукціоні за заниженою вартістю, про що свідчить висновок комісійної судової транспортно-товарознавчої експертизи № 13527/15-54/20467-20475/15-54 від 06.11.2015, наданий експертами в кримінальному провадженні № 42015000000001345.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/31605/15 провадження за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави про визнання недійсними договорів та результатів конкурсних торгів в частині вимог, заявлених до відповідача-3 - Товарної біржі «Земельно-універсальна біржа» - закрито.

Відмовлено у позові заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Білд», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» про визнання недійсними договорів та результатів конкурсних торгів.

Рішення мотивовано, зокрема тим, що Порядком № 118 від 11.02.2010, на порушення якого посилається прокурор, не регулюється питання продажу на внутрішньому ринку виробів військового призначення.

Крім того, за висновком суду, звіт про оцінку військового майна від 17.05.2013 та його рецензія від 21.05.2013 відповідають вимогам закону, а тому доводи прокурора про занижену вартість військового майна та неналежність вказаного звіту, як доказу, є необґрунтованими.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/31605/15 у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору комісії, результатів конкурсних торгів та договору купівлі - продажу, ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/31605/15.

03.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1261/23 від 04.04.2023 у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/31605/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/31605/15 за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/31605/15 та призначено до розгляду на 18.04.2023.

18.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» надійшли письмові пояснення.

18.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Білд» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкладено розгляд справи №910/31605/15 на 13.06.2023.

15.05.2023 від прокуратури надійшли письмові заперечення на пояснення третьої особи та відповідь на відзив відповідача-2.

13.06.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (з урахуванням ухвали від 20.06.2023) відкладено розгляд справи №910/31605/15 на 19.07.2023.

27.06.2023 від прокурора надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу поданого відповідачем-1.

19.07.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою від 01.08.2023 розгляд справи №910/31605/15 призначено на 26.09.2023.

У судовому засіданні 26.09.2023 оголошено перерву на 17.10.2023.

У судовому засіданні 17.10.2023 оголошено перерву до 15.11.2023.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/31605/15 за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/31605/15 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалено розгляд справи здійснювати за раніше визначеними датою та часом.

15.11.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 призначено розгляд справи №910/31605/15 на 06.12.2023.

06.12.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Шаптали Є.Ю. у відпустці, а також головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 розгляд справи призначено на 07.02.2024.

В судове засідання 07.02.2024 з`явились представники прокуратури, позивачів, відповідача-1 та відповідача-2, представники відповідача-3 та третьої особи не з`явились.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при невідповідності висновків, викладених у ньому, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відбулась реалізація не військового майна, а виробів військового призначення, а тому було застосовано норми, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, прокурор доводить, що порушення при процедурі продажу вказаних об`єктів є підставою для визнання недійсним договору укладеного на підставі незаконного аукціону.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своїх поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» заперечило проти доводів прокуратури, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги та неефективність обраного способу захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Джаст Білд» заперечило проти доводів прокуратури, зазначаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а підстави для її задоволення відсутні.

У своєму відзиві, відповідач-2 зазначає, що літаки навіть після демілітаризації продовжували залишатись військовою технікою, а тому суд першої інстанції застосував належні норми права при вирішенні даного спору.

Відповідач-1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів прокуратури, зазначаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а підстави для її задоволення відсутні, вказуючи, що військовою технікою є не лише бойові літаки, а й інші, зокрема, транспортні, спеціальні та інші, а тому демонтаж частини обладнання який забезпечував можливість використання їх як стратегічних бомбардувальників не змінив правового статусу майна як військова техніка.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представники відповідача-3 та третьої особи у судове засідання повторно не з`явились, про причини неявки відповідач суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, наявність письмових пояснень від третьої особи, а також з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників відповідача-3 та третьої особи.

Представник прокуратури та Міністерства оборони України у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні надав пояснення по суті спору та просив прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення просили залишити без змін.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

Установлено, що 31.07.1991 між СРСР і США був підписаний договір про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь. 23.05.1992 Україна, як одна з держав - правонаступників колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік підписала протокол до цього договору, відповідно до якого прийняла на себе зобов`язання колишнього СРСР за договором.

Постановою Верховної Ради України від 18.11.1993 № 3624-XII «Про ратифікацію договору між СРСР і США про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (підписаного у Москві 31 липня 1991 року), і протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року» зазначені договори було ратифіковано.

25.10.1993 між Україною та США укладено угоду щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, що була затверджена постановою Кабміну № 1077 від 31.12.1993 «Про затвердження Угоди між Україною і США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню ядерної зброї масового знищення від 25 жовтня 1993 року».

На виконання вказаного міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, була розроблена Комплексна програма поетапного скорочення та ліквідації розташованих в Україні стратегічних авіаційних комплексів ТУ-95МС, ТУ-160, яка разом з іншими нормативно-правовими актами України передбачала завдання Міністерства оборони України на переобладнання двох літаків ТУ-95МС шляхом розробки конструктивної і технологічної документації, протягом 1999-2000 у літаки-розвідники за рахунок коштів державного бюджету. Проте, протягом визначеного цією програмою періоду переобладнання стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС у літаки-розвідники так і не було здійснено, а зміни в частині перенесення термінів виконання Міністерством оборони України цього завдання та джерел фінансування його виконання до Розпорядження Президента України від 14 травня 1998 року № 143/98-рп не вносилися.

Оскільки демілітаризовані та не переобладнані літаки не могли використовуватися для цілей оборони, вони були визнані надлишковим військовим майном, яке Міноборони за розпорядженням Уряду може відчужити. Літаки ТУ-95МС до 2006 року утримувалися в Повітряних Силах Збройних Сил України понад штатно-табельну потребу та належали до надлишкового військового майна і не відносились до перспективних зразків озброєння і військової техніки (зразків, що планується утримувати на озброєнні у Збройних Силах України).

Так, 08.08.2011 на розгляд Кабінету міністрів України МОУ був наданий проект Переліку військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено, у якому були зазначені два стратегічні бомбардувальники ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення).

15.08.2011 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1022-р від 15.08.2011 був затверджений Перелік військового майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено. До вказаного переліку були віднесені два літаки ТУ-95МС, заводські номери 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення.

Пунктом 2 цього розпорядження передбачено порядок відчуження військового майна, зазначеного у затвердженому переліку, відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000.

Із матеріалів справи слідує, що з метою визначення ринкової вартості вказаних літаків, за замовленням МОУ, між ДП «Спецтехноекспорт» та ТОВ «Бізнес-Орієнтир» (суб`єкт оціночної діяльності) був укладений договір про виконання робіт з незалежної оцінки рухомого військового майна № 290/4/63 від 29.04.2013.

17.05.2013 ТОВ «Бізнес-Орієнтир» був складений звіт про незалежну оцінку двох літаків ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення), за яким вартість літаків станом на 31.03.2013 склала 3 061 925, 26 грн без ПДВ.

21.05.2013 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оптима» була проведена рецензія на вказаний звіт (рецензент ОСОБА_6), за результатами якої цей звіт визнано таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Також установлено, що 10.06.2013 між МОУ (комітент) та ДП «Спецтехноекспорт» (комісіонер) був укладений договір комісії про відчуження та реалізацію рухомого військового майна на внутрішньому ринку № 290/2/44-13вр/SТЕ-3-100-Д/К-13, відповідно до умов якого комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені в інтересах комітента та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію літаків ТУ-95МС, заводські номери № 1000211732386, 1000212733144, 1987 року виготовлення, за стартовою ціною 4 103 200,00 грн (з ПДВ) (3 061 925, 26 грн. без ПДВ).

11.06.2013 за замовленням ДП «Спецтехноекспорт» відповідачем-3 (ТБ «Земельно-універсальна біржа») були проведені конкурсні торги з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу рухомого надлишкового військового майна (літаків ТУ-95МС, 1987 року випуску) за стартовою ціною 4 103 200,00 грн. (з ПДВ).

За результатами вказаного конкурсу переможцем торгів було визнано ТОВ «Авто-Трейд Україна» з кінцевою ціною продажу об`єкта 4 106 000,00 грн, про що ліцитатором (ОСОБА_1), продавцем (ДП «Спецтехноекспорт») та покупцем (ТОВ «Авто-Трейд Україна) був складений протокол проведення конкурсу № 1 від 11.06.2013.

12.06.2013 між ДП «Спецтехноекспорт» (продавець) та ТОВ «Авто-Трейд Україна» (в подальшому - ТОВ «Джаст Білд», покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 8ТЕ-3-101-Д/КП-13, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує вироби, зазначені у додатку № 1 до даного договору, за номенклатурою, кількістю, цінами, строками та умовами поставки у відповідності з умовами даного договору та додатку № 1 до нього.

Вироби постачаються на умовах EXW - ДП «НАРП» (м. Миколаїв) відповідно до правил Інкотермс 2000 (п. 3.1 договору). Загальна сума виробів становить 4 106 000,00 грн (з ПДВ). Платежі за вироби, вказані у додатку № 1 до даного договору, здійснюються у розмірі 100 % від загальної вартості виробів шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 5 днів з дати направлення продавцем рахунку-фактури, який направляється на адресу покупця по факсу (п. 5.1.1 договору).

Датою передачі виробів продавцем покупцю вважається дата підписання акту приймання-передачі між представниками продавця та покупця, та надходження на рахунок продавця оплати за вироби в повному обсязі по даному договору (п. 6.5 договору).

Договір набирає чинність з моменту його підписання та здійснення покупцем платежу згідно з п. 5.1.1 договору і діє до виконання сторонами обов`язків за даним договором (п. 12.1).

Також із матеріалів справи вбачається, що 20.06.2013 та 23.09.2013 ТОВ «Авто-Трейд Україна» на виконання умов договору купівлі-продажу перерахувало ДП «Спецтехноекспорт» вартість двох літаків ТУ-95МС (заводські номера № 100211732386 та № 1000212733144) у загальній сумі 4 106 000,00 грн, а 12.07.2013 та 21.01.2014 сторони підписали відповідні акти приймання-передачі цих повітряних суден. Отже, право власності на літаки ТУ-95МС, заводські номери № 1000211732386, 1000212733144, 1987 року виготовлення, було набуто ТОВ «Авто-Трейд Україна» (змінило найменування на ТОВ «Джаст Білд») на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу.

У подальшому за договором купівлі-продажу № 19/09-13 від 19.09.2013, укладеним між ТОВ «Авто-Трейд Україна» та ТОВ «Дніпробізнесбуд», власником майна, реалізація якого оспорюється прокурором в даній справі, стало ТОВ «Дніпробізнесбуд», що підтверджується актом приймання-передачі від 25.02.2014 до договору купівлі-продажу № 19/09-13 від 19.09.2013.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує про допущені відповідачами порушення порядку реалізації військового майна при проведенні аукціону, а саме - не дотримано процедури, визначеної Порядком реалізації рухомого військового майна на аукціонах, затвердженим постановою Кабміну України № 118 від 11.02.2010, та реалізацію військового майна за заниженою ціною, що призвело до недоотримання доходу оборонним відомством.

Пунктом 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1022-р від 15.08.2011 було передбачено, що відчуження військового майна, зокрема, вищевказаних повітряних суден, здійснюється відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 (далі - Положення № 1919 від 28.12.2000).

Відповідно до п. 9 Положення № 1919 від 28.12.2000 вартість військового майна, зокрема списаного, у разі реалізації його на внутрішньому ринку визначається на підставі звіту про проведення оцінки майна, складеного відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і не може бути нижчою, ніж вартість металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, що в ньому міститься. Суб`єкти оціночної діяльності, які залучаються до проведення оцінки військового майна, визначаються Міноборони за результатами конкурсів (тендерів).

Відносини Міноборони з уповноваженими підприємствами (організаціями) регулюються генеральними угодами, окремими договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, в яких визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків, тощо (п. 11 Положення № 1919 від 28.12.2000).

Згідно з п. 12 Положення № 1919 від 28.12.2000 реалізація рухомого військового майна (крім виробів військового призначення та виробів подвійного використання) на внутрішньому ринку здійснюється на аукціонах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Реалізація виробів військового призначення та виробів подвійного використання на внутрішньому ринку здійснюється на конкурентних засадах.

Стартова ціна рухомого військового майна, що реалізується на внутрішньому ринку, визначається виходячи з його вартості, визначеної згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», витрат, пов`язаних з реалізацією майна, зокрема проведенням його оцінки, сплатою встановлених законодавством податків, інших обов`язкових платежів і комісійної плати, підготовкою та проведенням аукціону (п. 12 Положення № 1919 від 28.12.2000).

У своєму позові прокурор вказує, що, оскільки літаки є рухомим військовим майном, то їх відчуження мало відбуватись за спеціальною процедурою, визначеною Порядком реалізації рухомого військового майна на аукціонах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 11.02.2010 (далі - Порядок № 118 від 11.02.2010), що передбачає наступні етапи: проведення незалежної оцінки майна; визначення стартової ціни; укладення договору між Міноборони та організатором аукціону; підготовку і опублікування організатором аукціону оголошення про його проведення.

Проте, суд першої інстанції не погодився з такими доводами прокурора, оскільки вважає, що реалізація двох літаків ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144) повинна здійснюватися згідно з порядком, затвердженим Положенням № 1919 від 28.12.2000.

Так, Положення № 1919 від 28.12.2000 визначає декілька способів реалізації військового майна: 1) реалізація рухомого військового майна (крім виробів військового призначення та виробів подвійного використання) на внутрішньому ринку здійснюється на аукціонах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 2) реалізація виробів військового призначення та виробів подвійного використання на внутрішньому ринку здійснюється на конкурентних засадах.

Водночас, Порядком № 118 від 11.02.2010 визначена процедура продажу рухомого військового майна Збройних Сил на внутрішньому ринку згідно з переліками, що затверджуються відповідно до Положення № 1919 від 28.12.2000, крім виробів військового призначення та товарів подвійного використання.

Тобто, Порядком № 118 від 11.02.2010, на порушення якого посилається прокурор, не регулюється питання продажу на внутрішньому ринку виробів військового призначення.

При цьому згідно з п. 2 Порядку № 118 від 11.02.2010 терміни «вироби військового призначення» та «товари подвійного використання» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» вироби військового призначення - це озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів.

Згідно п. 7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (в редакції, чинній на травень 2013 року), затверджених Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440, військова техніка - це літаки та гелікоптери бойові, учбово-бойові, спеціальні військові, транспортні, апарати літальні безпілотні, складові одиниці літальних апаратів, пристрої та агрегати авіаційні, обладнання для забезпечення зльоту, тощо.

Тобто, військові літаки відносяться до категорії «військова техніка».

У обґрунтування позову в цій частині прокурор послався на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 826/26177/15, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 та постановою Верховного Суду від 21.12.2021, за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави до Кабміну України, МОУ, за участю третьої особи - ТОВ «Авто-Трейд Україна» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження, яким були встановлені обставини демілітаризації двох літаків ТУ-95МС, а тому на думку прокурора вони не підпадають під ознаки виробів військового призначення.

Проте, вказані доводи прокурора суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки у справі № 826/26177/15 суди встановили, що враховуючи вимоги Методики розподілу озброєння та військової техніки по групах для експлуатації, відчуження та утилізації у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 245 від 18.07.2001, Інструкції про порядок передачі та ведення обліку надлишкового військового майна у Збройних Силах України (крім стрілецької зброї, боєприпасів), затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2006 №323 (зі змінами), та наказ Міністра оборони України від 30.01.2006 № 43 «Про упорядкування обліку надлишкового та і списаного військового майна», облік літаків ТУ-95МС було передано від Командування Повітряних Збройних Сил України до Центру обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України відповідно до атестату № 360/120/5/1267 від 16.08.2006.

Із наявних в матеріалах тієї справи актів оцінки технічного стану літаків від 19.03.2013 судами було встановлено, що за висновком комісії літаки ТУ-95МС (заводські номери 1000211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення), а також їх двигуни та обладнання є несправними; деякі агрегати та обладнання мають корозію та механічні пошкодження; літаки ремонту не підлягають за закінченням терміну експлуатації; 24.06.2000 літаки демілітаризовано згідно технічного завдання про переобладнання двох важких і бомбардувальників на аеродромі Миколаїв і демонтаж ознак носіїв КРВБ великої дальності.

Отже, суди дійшли висновку, що літаки ТУ-95МС були переобладнані та в них демонтовано ознаки носіїв КРВБ великої дальності. Відтак, до розпорядження № 1022-р від 15.08.2011 було включено вже не два стратегічних бомбардувальника, а два літаки ТУ-95МС, які пройшли демілітаризацію.

Пунктом 2 Порядку утилізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабміну України № 705 від 15.05.2003, передбачено, що демілітаризація озброєння та військової техніки - це проведення робіт (заходів), внаслідок яких озброєння та військова техніка втрачають боєздатність і надалі не можуть використовуватись за функціональним призначенням.

У той же час, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що проведення демілітаризації літаків ТУ-95МС (заводські номери 1000211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення) не виключає їх з категорії «військова техніка», визначення якому надано у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженому наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440, та відповідно - з виробів військового призначення.

За таких обставин доводи прокурора про те, що реалізація літаків ТУ-95МС мала відбуватись за процедурою, що визначалась Порядком № 118 від 11.02.2010, як військового рухомого майна, є помилковими.

За висновком суду, реалізація двох демілітаризованих літаків ТУ-95МС, які є виробами військового призначення, здійснюється на конкурентних засадах відповідно до вимог Положення № 1919 від 28.12.2000. Відтак, твердження прокурора про істотне порушення відповідачами Порядку № 118 від 11.02.2010 (щодо необхідності оприлюднення оголошення про проведення аукціону; порядку допуску до участі в аукціоні; проведення аукціону за наявністю менше, як двох учасників; щодо недотримання кроку аукціону; недотримання строків та часу проведення аукціону) є безпідставними.

Виходячи з викладеного, вимоги прокурора про визнання недійсними результатів конкурсних торгів з продажу двох літаків ТУ-95МС, проведених 11.06.2013 ТБ «Земельно-універсальна біржа» задоволенню не підлягають, оскільки підставою для задоволення цієї вимоги прокурор вказує на невідповідність процедури конкурсних торгів вимогам Порядку № 118 від 11.02.2010.

Разом з тим, як вже встановлено, реалізація цих літаків на внутрішньому ринку здійснювалась на конкурентних засадах, що передбачено Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000.

Так, відповідно до п. 12 Положення № 1919 від 28.12.2000 ліцитатором ОСОБА_1 , що діяв на підставі кваліфікаційного сертифікату з відчуження об`єктів державної власності серія КС № 0045, виданого 02.10.2008 Фондом державного майна України, за дорученням ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та ТБ «Земельно-універсальна біржа», 11.06.2013 був проведений конкурс з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону з продажу рухомого надлишкового військового майна - двох літаків ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144).

ТОВ «Авто-Трейд Україна» взяло участь у вказаному конкурсі, за результатами якого (протокол № 1 від 11.06.2013) отримало право на придбання двох літаків ТУ-95МС, за ціною 4 106 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Прокурор не наводить фактів порушень продажу цих літаків на конкурентних засадах (а посилається лише на Порядок № 118 від 11.02.2010, яким врегульована інша процедура проведення торгів - аукціон), з огляду на що суд відхиляє надані прокурором докази в цій частині (матеріали кримінального провадження - протоколи допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо обставин та порядку проведення аукціону, довідки органів ДФС, наказу про відрядження ОСОБА_5 до ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», тощо), оскільки вони є неналежними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України та не підтверджують наявність порушень, вказаних прокурором.

Крім того, вироку суду, яким би підтверджувались обставини на які посилається прокурор, матеріали справи також не містять.

З урахуванням викладеного підстав для визнання недійсними результатів конкурсних торгів з продажу двох літаків ТУ-95МС (заводські номери № 100211732386 та № 1000212733144, 1987 року виготовлення), проведених ТБ «Земельно-універсальна біржа», немає, тому позов прокурора у цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів позову про проведення оцінки військового майна та визначення його вартості за заниженою ціною суд врахував наступне.

Відповідно до п. 9 Положення № 1919 від 28.12.2000 вартість військового майна, зокрема списаного, у разі реалізації його на внутрішньому ринку визначається на підставі звіту про проведення оцінки майна, складеного відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і не може бути нижчою, ніж вартість металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, що в ньому міститься. Суб`єкти оціночної діяльності, які залучаються до проведення оцінки військового майна, визначаються Міноборони за результатами конкурсів (тендерів).

Як вже встановлено судом, вартість двох демілітаризованих літаків ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення) у сумі 3 061 925,26 грн без ПДВ була визначена на підставі звіту ТОВ «Бізнес-Орієнтир» про незалежну оцінку від 17.05.2013 станом на 31.03.2013 (експерт Растворова Т. В.); замовником оцінки є МОУ, а платником - ДП «Спецтехноекспорт».

При цьому зі змісту вказаного звіту вбачається, що комплект кожного з літаків складався з: планера з обладнанням, чотирьох двигунів та ДСУ ТА-12А. Метою оцінки було визначення ринкової вартості майна з метою відчуження, а під час оцінки експертом використовувався витратний підхід.

Як вбачається з матеріалів справи, незалежна оцінка двох літаків ТУ-95МС (заводські номери 100211732386 та 1000212733144) виконувалася суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Бізнес-Орієнтир» на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 13861/12, виданого 28.09.2012 року Фондом державного майна України (зі строком дії до 28.09.2015), на замовлення Міністерства оборони України, на підставі договору на виконання робіт з незалежної оцінки №290/4/63 від 29.04.2013 року, укладеного між ТОВ «Бізнес-Орієнтир» та Міністерства оборони України.

Крім того, встановлено, що 21.05.2013 звіт ТОВ «Бізнес-Орієнтир» про незалежну оцінку військового майна від 17.05.2013 був рецензований ОСОБА_6 (рецензент ТОВ «Оптима»), яким надано висновок, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності.

Положення вказаної норми Закону визначають широке коло ініціаторів рецензування звіту про оцінку майна, а не виключно замовника оцінки майна (МОУ), як помилково про це стверджує прокурор.

Разом з тим, частинами 1, 2 ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за надання завідомо недостовірного або необ`єктивного звіту про оцінку військового майна.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що оцінювач ( Растворова Т.В. ) або рецензент ( ОСОБА_6 ) склали завідомо недостовірний або необ`єктивний звіт про оцінку військового майна, доказів про притягнення зазначених осіб до відповідальності за надання завідомо недостовірного або необ`єктивного звіту про оцінку військового майна (рецензії на звіт) матеріали справи також не містять.

Приймаючи до уваги зазначене, доводи прокурора про те, що звіт суб`єкта оціночної діяльності, складений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», є неналежним доказом у справі, суд відхиляє.

У свою чергу, прокурор зазначає, що визначена вказаним звітом ринкова вартість військового майна - двох літаків ТУ- 95МС у три рази менша від їх опосередкованої вартості та посилається на те, що опосередкована вартість двох літаків ТУ-95МС у переліку майна, затвердженому розпорядженням Кабміну № 1022-р від 15.08.2011, мала вищу ціну, ніж та, що була встановлена експертом ТОВ «Бізнес-Орієнтир» у звіті.

Дійсно, пунктом п. 9 Положення № 1919 від 28.12.2000 визначено, що під час складання переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено, визначається опосередкована вартість такого майна на підставі розрахованої відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики залишкової вартості одиниці або середньої залишкової вартості певної кількості військового майна з однаковим найменуванням та якісним (технічним) станом. Проте, цим же пунктом передбачено, що опосередкована вартість військового майна має інформаційний характер для уповноважених підприємств (організацій) та може використовуватися для визначення прогнозного обсягу коштів, що надійдуть від реалізації військового майна.

Тобто приписи пункту 9 Положення № 1919 від 28.12.2000 визначають для уповноважених підприємств лише інформаційний (необов`язковий) характер такої опосередкованої вартості та не встановлюють обов`язкових вимог, що визначена вартість майна (яке підлягає відчуженню на внутрішньому ринку) на підставі звіту про проведення оцінки майна, складеного відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не може бути нижчою за опосередковану вартість цього військового майна.

Отже, за висновком суду, звіт про оцінку військового майна від 17.05.2013 та його рецензія від 21.05.2013 відповідають вимогам закону, а тому доводи прокурора про занижену вартість військового майна та неналежність вказаного звіту, як доказу, є необґрунтованими.

Зі свого боку, на підтвердження доводів про заниження вартості реалізованого військового майна (повітряних суден), прокурор надав висновок комісійної судової транспортно-товарознавчої експертизи № 13527/15-54/20467/20475/15-54 від 06.11.2015, проведеної у кримінальному провадженні № 42015000000001345 експертами КНДІСЕ Бондарем В. М. та Юхименко А. В.

Експертами було встановлено, що залишкова вартість стратегічних бомбардувальників (літаків) ТУ-95 з урахуванням їх фізичного зносу станом на дату оцінки складає: літак заводський номер 100211732386 - 11 447 228,29 грн. та літак заводський номер 1000212733144 - 12 940 090,93 грн. Ринкову вартість досліджуваних літаків ТУ-95 МС станом на дату оцінки з урахуванням зносу - експерти не мали можливості встановити з підстав, викладених в дослідницькій частині висновку.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що на розгляд експертів ставились питання про визначення ринкової вартості та залишкової балансової вартості стратегічних бомбардувальників (літаків ТУ-95) станом на серпень 2011 та березень-вересень 2013 з урахуванням зносу.

Отже, зазначений висновок прокурором наданий щодо: 1) стратегічних бомбардувальників (літаків ТУ-95); 2) їх ринкової та залишкової балансової вартості з урахуванням зносу; 3) зазначеної вартості станом на серпень 2011 та березень-вересень 2013; 4) в межах кримінального провадження № 42015000000001345 та на підставі його матеріалів.

Оцінивши, з урахуванням положень ст. 86 ГПК України, вказаний доказ у сукупності з іншими доказами по справі та встановленими у ній обставинами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що:

По-перше, експертами визначався технічний стан саме стратегічних бомбардувальників, а не демілітаризованих та перероблених літаків.

Як встановили господарські суди у справі № 826/26177/15 літаки ТУ-95 МС були демілітаризовані, переобладнані, на них демонтовані ознаки носіїв КРВБ великої дальності, у зв`язку з чим у вказаній справі суди дійшли висновку, що після демонтажу ознак носіїв КРВБ та переобладнання, літаки не є стратегічними бомбардувальниками, а є двома літаками ТУ-95 МС.

Також з висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи вбачається, що огляд об`єктів проводився частково, оскільки літак ТУ-95МС № 100211732386 розібраний та утилізований, а на момент проведення експертизи були наявні тільки чотири двигуна НК-12НП, огляд яких був проведений окремо. При цьому в судовому засіданні експерт Юхименко А. В. вказав, що обстеженню підлягав планер літака ТУ-95МС та 8 авіаційних двигунів НК-12НП, чотири з яких знаходились у м. Сєвєродонецьку, а ще чотири - у місті Дніпродзержинську (що були оглянуті).

Разом з тим, у наданому висновку не міститься будь-якого згадування про демілітаризацію стратегічних бомбардувальників чи врахування цієї обставини під час експертного дослідження (зокрема, в питанні визначення залишкової вартості).

А як пояснив представник третьої особи у судовому засіданні, висновок про оцінку майна - двох літаків ТУ-95 МС (зав. № 1000211732386 та № 1000212733144, 1987 року виготовлення), був виконаний експертами щодо майна, якого фактично і фізично не існувало на момент проведення оцінки, були наявні тільки двигуни від них у кількості 8 штук.

На підтвердження своїх доводів ТОВ «Дніпробізнесбуд» надало лист № 02/03/2017-1 від 02.03.2017, з яким воно звернулось до Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з проханням надати висновок щодо можливих шляхів подальшого використання демонтованих двигунів з літаків ТУ-95МС із заводським номером 100211732386 та 1000212733144.1987 року виготовлення у кількості 8 авіаційних двигунів НК-12МП із заводськими номерами: Ф86401П011, Ф86401П006, Ф86401П015. Ф87401П001, Ф87101П025, Ф87101П014. Ф87101П019. Ф87101П024 у військових чи цивільних цілях з урахуванням їх фактичного зносу, технічного стану та експлуатаційних характеристик.

28.03.2017 Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» повідомило ТОВ «Дніпробізнесбуд» (лист за № 976-6/37) з висновками щодо запитуваних двигунів, я якому останнє зазначило, що двигуни зняті з літаків ТУ-95МС із заводським номером 100211732386 та 1000212733144, 1987 року виготовлення, можуть використовуватись як приводи газоперекачувальних агрегатів та в якості приводу генератора у блочно-модульних електростанцій, а у зв`язку з тим, що календарний строк служби двигунів НК-12МП складає біля 30 років (при цьому ремонт вказаних двигунів не проводився), в процесі зберігання двигунів, роботи по зберіганню експлуатантом не виконувались, підшипники, поточна частина двигунів, місця, які поданні впливу корозії, прийшли до стану, коли їх неможливо відновити, а також ураховуючи відсутність в Україні на даний час запасних частин для ремонту такого типу двигунів, двигуни НК-12МП із заводськими номерами: Ф86401П011, Ф86401П006, Ф86401П015, Ф87401П001, Ф87101П025, Ф87101П014.Ф87101П019, Ф87101П024 на думку «НАРП» доцільно списати з подальшим розбиранням у металобрухт.

По-друге, експертами вирішувалось питання про ринкову та залишкову вартість реалізованого майна.

Так, за результатами проведеного дослідження ринкову вартість літаків ТУ-95МС, 1987 року виготовлення, визначити експертизою не видалось за можливе, оскільки відповідно до моніторингу відкритих джерел інформації експертами було встановлено, що вони не містять достовірної цінової інформації, яка могла бути використана при визначенні ринкової вартості досліджуваних літаків. Вказані літаки відносяться до стратегічного озброєння і їх вільна реалізація в повнокомплектному стані в принципі не можлива (немає ринку). Угоди на реалізацію таких систем озброєння укладаються на міждержавному рівні і мають одиничні приклади.

Вказане також свідчить про необґрунтованість посилань прокурора на Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003, в частині обов`язкового врахування інформації про стан ринку стосовно об`єкта оцінки подібного майна під час визначення вартості військового майна.

А відповідно до п. 2 Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабміну України № 759 від 29.05.1998 (далі - Методика № 759 від 29.05.1998), залишкова вартість військового майна - це вартість заміщення (відтворення) військового майна з урахуванням сукупного коефіцієнта зносу. Вартість заміщення (відтворення) військового майна є первісною вартістю такого майна, яка використовується для визначення залишкової вартості військового майна.

Тобто, фактичне значення залишкової вартості військового майна є виключно розрахунковою величиною, у визначенні якої не враховується фізичний (технічний) стан майна, його комплектність чи можливість/неможливість відновлення або подальша експлуатація за функціональним призначенням.

По-третє, експертний висновок був зроблений на дату оцінки майна, а не дату відчуження майна.

Так, огляд (обстеження) об`єкту дослідження проведено у листопаді 2015, тобто період між проведеною первісною оцінкою літаків (травень 2013), виконаною експертом ТОВ «Бізнес-Орієнтир», та виконаним експертами КНДІСЕ висновком, складає два з половиною роки.

По-четверте, висновок № 13527/15-54/20467/20475/15-54 від 06.11.2015 був підготовлений експертами у межах кримінального провадження № 42015000000001345.

Так, у висновку № 13527/15-54/20467/20475/15-54 від 06.11.2015 експерти зазначили, що стан досліджуваного військового майна прийнятий відповідно до наданих у розпорядження експертів матеріалів кримінального провадження, а також опису, наведеного в актах технічного стану, протоколів допиту свідків та результатів візуального обстеження та їх складових.

Тобто судові експерти КНДІСЕ, надаючи відповіді на поставлені питання, фактично досліджували матеріали кримінального провадження № 42015000000001345, а не самі об`єкти військового майна (літаки). При цьому в судовому засіданні експерт Юхименко А. В. не заперечував того факту, що експертами визначався технічний стан бомбардувальників на підставі даних, що містились у матеріалах вказаного кримінального провадження, зокрема, в протоколах допиту співробітників ДП «НАРП».

Разом з тим, відповідно до розділу ІІ Методики № 759 від 29.05.1998 технічний стан військового майна має визначатись виключно на підставі акту технічного стану військового майна.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено, що початкова (ринкова) вартість згаданого військового майна, встановлену на підставі рецензованого звіту від 17.05.2013, складеного відповідно до п. 9 Положення № 1919 від 28.12.2000 та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є заниженою чи такою, що не могла бути застосована як початкова при реалізації майна на торгах.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору комісії № 290/2/44-13вр/SТЕ-3-100-Д/К-13 від 10.06.2013 з підстав заниження та невідповідності ціни договору (в сумі 3 061 925,26 грн) вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 Положення № 1919 від 28.12.2000 договори комісії регулюють відносини Міноборони з уповноваженими підприємствами (організаціями), в яких визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків тощо.

Як встановлено судом, за умовами договору комісії про відчуження та реалізацію рухомого військового майна на внутрішньому ринку № 290/2/44-13вр/SТЕ-3-100-Д/К-13 (далі - договір комісії) комітент (МОУ) доручає комісіонеру (ДП «Спецтехноекспорт»), а комісіонер бере на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору та виконати від свого імені в інтересах комітента та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України на умовах EXW - ДП «НАРП» м. Миколаїв, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати «Інкотермс» у редакції 2000 року на внутрішньому ринку згідно зі специфікацією (додаток 1 до цього договору).

Згідно з додатком 1 до вказаного договору комітентом було передано комісіонеру для реалізації покупцю літаки ТУ-95МС, заводські номери № 1000211732386, 1000212733144, 1987 року виготовлення, за стартовою ціною 4 103 200,00 грн. (з ПДВ) (3 061 925,26 грн. без ПДВ).

Відповідно до п. 1.3 договору комісіонер здійснює реалізацію майна покупцю, який визначається на конкурентних засадах відповідно до вимог Положення № 1919 від 28.12.2000 та розпорядження Кабміну України № 1022-р від 15.08.2011.

Майно, що передається за даним договором, зберігає статус державного майна та належить до сфери управління комітента до здійснення комісіонером реалізації покупцю за визначеними у п. 1.1 умовами і підписання з покупцем відповідного акта прийому-передачі майна (п. 3.2 договору).

Ціна договору, за яким комітент передає для реалізації комісіонеру майно, становить 3 061 925,26 грн. без ПДВ, і включає вартість майна (мінімальну вартість згідно зі звітом про незалежну оцінку щодо визначення ринкової вартості військового майна, невід`ємною частиною якого є рецензія на нього, оформлена згідно вимог чинного законодавства (п. 4.1 договору комісії).

Відповідно до п. 5.1 договору за виконання доручення комісіонер з коштів, що перераховані покупцем, отримує комісійну плату, яка складає 4,17 % від загальної суми з ПДВ.

Прийом-передача майна від комітента до комісіонера здійснюється уповноваженими представниками сторін з оформленням актів прийому-передачі майна від комітента до комісіонера з обов`язковим зазначенням дати прийому-передачі (п. 6.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 30.09.2013, а в частині проведення розрахунків та надання звітних документів - до повного їх виконання (п. 11.1).

Водночас, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків на час укладення спірного правочину.

Перевіривши доводи прокурора про наявність підстав для визнання договору комісії № 290/2/44-13вр від 10.06.2013 недійсним, суд дійшов висновку, що прокурор не довів неправомірної вартості літаків, а отже й підстав для визнання недійсним договору комісії немає, тому позов прокурора у цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № STE-3-101-Д/КП-13 від 12.06.2013, укладеного ДП «Спецтехноекспорт» та ТОВ «Авто-Трейд Україна» за результатами спірної процедури конкурсних торгів, суд також зазначає, що під час розгляду даної справи ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не встановлено факту порушень відповідачами порядку проведення конкурсу з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону від 11.06.2013 та прийняття відповідного рішення (протокол № 1 від 11.06.2013), відтак, й угода про купівлю-продаж № STE-3-101-Д/КП-13 від 12.06.2013 є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України для визнання її недійсною, немає.

Окрім усього, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини першої статті 2 ГПК України обраний позивачем засіб захисту має бути ефективним. У правовідносинах, в яких позов прокурора поданий на захист порушених або таких, що створюють загрозу порушенню інтересів держави, обраний прокурором спосіб захисту має поновлювати порушені права та інтереси держави.

Зокрема, як роз`яснено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20 :

- позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, оскільки заявлення такої вимоги є належним способом захисту, передбаченим законом;

- вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурор подав позов, з`ясувати, як саме будуть відновлені права держави як позивача;

- вимога про застосування наслідків недійсності може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду, господарський суд зазначає, що, дійсно, виходячи з правової точки зору, оспорювані у цій справі рішення та угоди, є правочинами, які можуть бути визнані судом недійсними з підстав недодержання при їх вчиненні вимог, передбачених законом. Проте, саме лише визнання вказаних рішень та угод недійсними не захистить прав позивачів, в інтересах яких звернувся прокурор, зокрема, в частині поповнення коштів державного бюджету.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор належними та допустимими доказами не довів наявність порушеного права позивачів, при реалізації спірного майна.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач не довів обґрунтованість заявленого позову, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міноборони, як центральний орган виконавчої влади, забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Згідно з ч. 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» МОУ є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось, пунктом 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1022-р від 15.08.2011 було передбачено, що відчуження військового майна, зокрема, вищевказаних повітряних суден, здійснюється відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 (далі - Положення № 1919 від 28.12.2000).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» вироби військового призначення - це озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів.

Згідно п. 7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (в редакції, чинній на травень 2013 року), затверджених Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 року № 440, військова техніка - це літаки та гелікоптери бойові, учбово-бойові, спеціальні військові, транспортні, апарати літальні безпілотні, складові одиниці літальних апаратів, пристрої та агрегати авіаційні, обладнання для забезпечення зльоту, тощо.

Згідно ч. 1, 4 ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіту про оцінку майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. І ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону, а згідно ч. І ст. 6 вказаного Закону, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з тим, частинами 1, 2 ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за надання завідомо недостовірного або необ`єктивного звіту про оцінку військового майна.

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України). Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України у судовому порядку. Зокрема, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє доводи прокурора, що судом до спірних правовідносин було не застосовано ті норми, які підлягали застосуванню з огляду на мотиви наведені в пункті 3.2. Даної постанови.

Крім того, судом не було встановлено і порушень в процедурі продажу вказаних об`єктів, а тому відсутні підстави як для визнання недійсними договорів так і результатів конкурсних торгів.

Водночас, колегія суддів враховує, що визнання договорів недійсними без застосування реституції не є неналежним способом захисту порушеного права, а тому наведені обставини в сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення позову та апеляційної скарги.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/31605/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/31605/15 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/31605/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/31605/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу головуючої судді з відпустки 18.04.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік