Постанова

від 15.04.2024 по справі 910/14263/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р.. Справа№ 910/14263/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 (повний текст складено 23.11.2023)

у справі № 910/14263/23 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 160 542,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень.

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" (далі - ТОВ "Личівка Солар", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення 160 542,95 грн, з яких: 139 562,20 грн основної заборгованості, 16 182,54 грн інфляційних втрат та 4 798,21 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами спору Договором №965/01 (із Додатковою угодою до нього) від 13.11.2019 в частині оплати проданої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на неврахування позивачем особливостей регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, визначених зокрема наказами Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії", №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом", та не доведення позивачем порушення гарантованим покупцем порядку розрахунків, встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність на ринку відновлювальної енергетики. Крім того, відповідач вказує на безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат за періоди менше одного місяця.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/14263/23 провадження у справі в частині вимог про стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Личівка Солар" заборгованості у розмірі 1 961,96 грн закрито. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю позовних вимог з огляду на відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором на час розгляду спору (в період дії воєнного стану).

За висновком суду першої інстанції, у спірних правовідносинах (при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті позивачу за поставлену електричну енергії у жовтні 2021 року) підлягають застосуванню положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом" на період дії воєнного стану в Україні.

При цьому судом першої інстанції враховано, що зобов`язання відповідача щодо здійснення розрахунків за придбану у позивача електричну енергію відповідно до приписів статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку №641, пункту 3.3 Договору та статті 530 Цивільного кодексу України повинно було виконуватися після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, яке для спірних правовідносин оприлюднено лише 12.09.2022, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Відповідач на виконання умов Договору сплатив на користь позивача грошові кошти за відпущену йому електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, у жовтні 2021 року в загальному розмірі 1 250 680,53грн станом на момент звернення до господарського суду з даним позовом та у розмірі 1 961,96 грн в процесі розгляду справи у суді першої інстанції (указані обставини не заперечуються сторонами спору). Тобто, відповідач сплатив на користь позивача вартість відпущеної електричної енергії у більшому розмірі, ніж визначено показниками наказів Міністерства енергетики України №140 та №206 на період дії воєнного стану в Україні.

У зв`язку відсутністю порушень з боку відповідача своїх зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків із позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог і в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 1961,96 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (відсутність предмету спору).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Личівка Солар" 18.12.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14263/23 скасувати; винести постанову, якою частково (з урахуванням уже сплачених сум коштів) задовольнити позовні вимоги та стягнути з ДП"Гарантований покупець" на користь ТОВ "Личівка Солар" грошові кошти в загальному розмірі 158 580,99 грн, з яких: сума основного боргу 137 600,24 грн (з урахуванням уже сплачених коштів відповідачем), 3% річних в розмірі 4 798,21 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 182,54 грн; стягнути з відповідача вартість понесених судових витрат; провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 961,96 грн за період жовтня 2021 року - закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення у даній справі ухвалено без з`ясування усіх обставини, що мають значення для справи, в тому числі тих, які суд визнав встановленими; з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у сукупності призвело до неправильного вирішення спору.

Так, позивач стверджує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення:

-безпідставно застосував положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом", оскільки останні закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої ДП "Гарантований покупець" електричної енергетики, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку;

- залишено поза увагою, що строк виконання зобов`язання відповідача настав 15.09.2022, а тому є всі підстави для стягнення заявлених у позові сум, в тому числі інфляційних втрат і 3 % річних.

12.01.2024 (судом зареєстровано 15.01.2024) скаржником подано на виконання ухвали суду апляційної інстанції від 03.01.2024 про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що справа в суді першої інстанції розглядалась без виклику сторін, а ним отримано копію судового рішення поштою тільки 08.12.2023.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 справу №910/14263/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14263/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Личівка Солар" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/14263/23 до надходження до суду матеріалів справи.

28.12.2023 матеріали справи № 910/14263/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Личівка Солар" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/14263/23 залишено без руху на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги шляхом подання 12.01.2024 (судом зареєстровано 15.01.2024) клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з обгрунтуванням підстав поважності причин його пропуску.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 задоволено клопотання ТОВ "Личівка Солар" про поновлення строку на апеляційне оскарження, поновлено ТОВ "Личівка Солар" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/14263/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив в установлені судом строки.

Позиція інших учасників справи.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 15.01.2024. Однак, зазначене відповідно до приписів частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

01.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення у справі №910/14263/23, у яких зазначено про не погодження з доводами апелянта з підстав відповідності оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам чинного законодавства, прийняттям його з повним дослідженням всіх обставин справи. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (частина 1 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не просив дозволу подати письмові пояснення, які він надіслав 01.02.2024, а суд апеляційної інстанції за межами строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не визнавав їх подання необхідним. Тому ці письмові пояснення суд апеляційної інстанції вважає такими, що не можуть бути прийнятими як додаткові в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України та підлягають залишенню без розгляду.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

01.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП "Гарантований покупець" надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 2 442,13 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене клопотання обгрнтоване тим, що предмет спору в частині стягнення 2 442,13 грн на даний момент не існує, оскільки ним 28.12.2023 та 30.11.2023 було здійснено перерахування на користь позивача коштів в сумі 2 442,13 грн за Договором №965/01 в якості оплати відпущеної електичної енергії за "зеленим" тарифом в перод жовтня 2021 року, що підтверджується платіжними інструкціями.

Також 12.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ДП "Гарантований покупець" надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 4545,89 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

До вищезазначених клопотаннь відповідачем додано копії платіжних інструкцій № 332 785 від 28.12.2023 на суму 1 540,13 грн, №326 420 від 30.11.2023 на суму 902,00 грн та №348 481 від 21.02.2024 на смуму 4 545,89 грн, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

При цьому, клопотання про долучення копій зазначених доказів до матеріалів справи відповідачем не заявлено ні у клопотання про закриття провадження у справі, ні шляхом подання окремої заяви.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними у поданих відповідачем клопотаннях, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18; від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19).

Як убачається з матеріалів справи додаткові докази, копії яких долучено відповідачем до клопотання про закриття провадженя в частині, складені (створені) 28.12.2023, 30.11.2023 та 21.02.2024 тобто після ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення, 23.11.2023.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що надані відповідачем разом з клопотаннями додаткові докази не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки не були подані до суду першої інстанції, підстави такого неподання необгрунтовані заявником, ці докази створені після ухвалення рішення у даній справі, тобто не існували на момент вирішення відповідного спору між сторонами у суді першої інстанції.

З огляду на встановлені обставини, підстави для задоволення клопотаннь відповідача про закриття провадження у даній справі в частині стягнення 2 442,13 грн т відповідно 4 545,89 грн задоволенню не підлягають.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 13.11.2019 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Личівка Солар" (виробник/продавець за "зеленим тарифом") укладено Договір № 965/01 (далі - Договір), за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

31.03.2020 сторонами укладено Додаткову угоду № 788/01/20 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції, тобто Договір викладено у новій редакції.

За умовами пункту 1.1 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виготовленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).

Згідно з пунктом 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4 Договору).

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5 Договору).

Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Згідно з пунктом 3.2 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

За умовами пункту 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.

У відповідності до пункту 4.5 Договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Відповідно до пункту 7.4 Договору, якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

Згідно з Додатковою угодою №17772/01/20 від 28.08.2020 до Договору сторони дійшли згоди, що у зв`язку із виконанням продавцем за "зеленим" тарифом умов пункту 7.5. Договору:

-продавцем за "зеленим" тарифом отримано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (Постанова НКРЕКП від 05.11.2019 № 2273);

-продавцю за "зеленим" тарифом встановлено "зелений" тариф (Постанова НКРЕКП від 14.01.2020 № 120);

-продавцем за "зеленим" тарифом укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії (учасник ринку з 26.08.2020),

глави 2-5 Договору набирають чинності з 01.09.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач продав, а відповідач купив відпущену електричну енергію, вироблену за "зеленим" тарифом, що підтверджується актом купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року на суму 1 390 242, 73 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (продавець за "зеленим" тарифом) на виконання умов Договору у жовтні 2021 року продав, а відповідач (гарантований покупець) купив електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом в обсязі 287 592,00 кВт*год на загальну суму 1 390 242,73 грн, що підтверджується Актом купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманої електричної енергії за спірний період на загальну суму 1 2500 680,53 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Вважаючи, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за Договором, не здійснив у погоджені сторонами строки оплату проданої електричної енергії за "зеленим" тарифом у повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 139 562, 20 грн, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 4 798, 21 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 182, 54 грн.

У процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем сплачено позивачу кошти за відпущену у жовтні 2021 року електричну енергію в розмірі 1 961, 96 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №316 852 від 18.10.2023 на суму 668, 21 грн, №319 702 від 26.10.2023 на суму 1 013,69 грн та №317 776 від 20.10.2023 на суму 280,06 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом спору у даній справі, що переглядається в апеляційному порядку, є вимога про стягнення заборгованості за Договором № 965/01 (зі мінами і доповненнями) від 13.11.2019 у розмірі 139 562,20 грн за поставлену відповідно до умов Договору електроенергію у жовтні 2021 року та нарахованих за порушення грошового зобов`язання 3% річних у розмірі 4 798, 21 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 182, 54 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом частин 2, 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору у жовтні 2021 року позивачем продано, а відповідачем прийнято електричну енергію у загальному обсязі 287 592,000 кВт/год на загальну суму 1 390 242,73 грн з ПДВ.

При цьому, факт поставки електричної енергії, її обсяг та вартість підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, який підписаний представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств; жодних зауважень щодо обсягів та вартості поставленої електричної енергії, наведених в Акті купівлі-продажу електроенергії за зазначений період, відповідач не надав та у встановленому законом порядку не висловлював.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії", виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Пунктом 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №788/01/20 від 31.03.2020) сторони узгодили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Отже, порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку № 641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Таким чином, відповідно до Порядку № 641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили у пункті 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 778/01/20 від 31.03.2020), що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актівкупівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі, керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на події, які мають неминуче настати (отримання від продавця акта купівлі-продажу та затвердження Регулятором вартості послуги) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.

У даному випадку, сторони, підписавши Договір, встановили у пункті 3.3 Договору певний порядок розрахунків за електричну енергію, відповідно до глави 10 Порядку №641.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з огляду на приписи статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку №641, пункту 3.3 Договору та статті 530 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії у жовтні 2021 року мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року. Наведена постанова була оприлюднена на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022.

Отже, ДП "Гарантований покупець" за умовами Договору зобов`язано було провести з ТОВ "Личівка Солар" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року - у строк до 15.09.2022 року (включно).

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що пунктом 2.1 Договору сторони узгодили умови, за якими вони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього Договору.

Тобто, при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у жовтні 2021 року, та порядку їх сплати, враховуючи, що зобов`язанні з їх сплати виникло 15.09.2022, необхідно керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди.

Такими актами є наказ Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022) та наказ цього Міністерства № 206 від 15.06.2022. Накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, і є нормативно-правовими актами.

Як наказ № 140, так і наказ № 206, видані відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Наказом № 140 ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 №641, та з урахуванням таких положень:

-за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140);

-у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140);

-за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022, який діє протягом періоду воєнного стану в Україні.

Наказом № 206 Міністерством зобов`язано ДП "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з державним підприємством "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26 квітня 2019 року № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу.

Пунктом 2 цього наказу встановлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється, зокрема, відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання (підпункт 1 пункту 2);

-у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

-у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункт 7 пункту 2)

Пунктом 3 наказу №206 установлено, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

Надаючи оцінку наказам Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022), та № 206 від 15.06.2022, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною 8 ст. 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" центральні органи виконавчої влади та інші державні органи, серед іншого, визначають у відповідній сфері управління, галузі національної економіки можливості щодо задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, національної економіки та забезпечення життєдіяльності населення в умовах особливого періоду.

Підпунктом 50 пункту 4 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №507 (далі - Положення про Міненерго) визначено, що Міненерго, як центральний орган виконавчої влади, відповідно до покладених на нього завдань здійснює координацію і методичне забезпечення заходів щодо підготовки підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного комплексу до сталого функціонування в особливий період.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Міненерго у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Отже, Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що:

- у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", який продовжено Указами Президента України від 14.03.2022 № 133 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 № 341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні";

- з моменту введення воєнного стану, з урахуванням положень статті 1 Закону України "Про оборону України", в Україні діє особливий період;

- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;

- наказ від 15.06.2022 № 206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;

- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5;

- приймаючи наказ від 15.06.2022 № 206 Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП "Гарантований покупець") в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує про наявність правових підстав для застосування наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті позивачу за поставлену електричну енергії у жовтні 2021 року, оскільки строк виконання зобов`язання відповідача за спірним Договором виник під час дії воєнного стану в Україні (15.09.2022), після видання Міністерством енергетики України наказу №206 (15.06.2022) та його державної реєстрації (24.06.2022), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022, для ТОВ "Личівка Солар" застосується показник, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, як для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.

Середньозважений тариф за 2021 рік, відповідно до офіційного веб-сайту ДП "Гарантований покупець" за посиланням https://www.gpee.com.ua/news_item/1050, за оприлюдненим оголошенням становив 4 528, 46 гр./тис.кВт год.

Таким чином, 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, які мав сплатити відповідач ТОВ "Личівка Солар" за куплену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року, в обсязі 287 592 кВт/год, що дорівнює 287, 592 мВт/год, становить: 234 421, 99 грн (287, 592 мВт/год х (4 528,46 / 100 х 18)).

Виходячи з положень наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022, розмір оплат за перші 10 днів розрахункового місяця не повинен був бути меншим ніж 234 421, 99грн, при цьому відповідач мав забезпечити розподіл грошовових коштів, наявних на його поточному рахунку, таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачені, зокрема підпунктом 1 пункту 2 цього наказу.

Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати за відпущену у жовтні 2021 року електроенергію, а саме:

-станом на 15.09.2022 (момент виникнення зобов`язання) у розмірі 857 113,68 грн, що у більше ніж тричі перевищувало показники розподілу наявних у відповідача коштів за вимогами наказу №206;

-станом на момент звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі у розмірі 1 250 680,53 грн, що становило 86,96% від загальної вартості електроенергії, придбаної за Договором.

Встановлене переконливо вказує на те, що відповідач не порушив умови Договору та регуляторних актів щодо обсягу оплати отриманої електричної енергії, поставленої йому у жовтні 2021 року, зобов`язання з оплати якої виникло під час воєнного стану в Україні (особливого періоду) що, відповідно, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Оскільки судом першої інстанції правомірно встановлено відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за спірним Договором на момент розгляду цієї справи, тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на неіснуючу заборгованість.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з мотивів, викладених у цій постанові, відхиляє доводи позивача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема Глави 10 Порядку №641, статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки суд першої інстанції, врахувавши положення пункту 10.4 Порядку №641 дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк остаточного розрахунку за електричну енергію, відпущену у жовтні 2021 року настав 15.09.2022. Одночасно, судом першої інстанції правомірно взято до уваги положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії", №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом", як регуляторних актів, які визначають обсяги здійснених розрахунків у галузі виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом під час дії особливого періоду, які виключають необхідність внесення змін до спірного Договору з огляду на його умови, передбачені у пункту 2.1.

Позивачем в апеляційній скарзі не наведено аргументів щодо неправомірності оскаржуваного рішення в частині закриття провадеження у жаній справі щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 961,96грн.

Щодо інших доводів позивача, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вони не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення оцінено всі наявні у справі докази та встановлено всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на дослідженні та встановлені у справі обставини, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про закриття провадження у справі про стягнення заборгованості у розмірі 1 961,96 грн та відмову в решті позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Личівка Солар" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/14263/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі 910/14263/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14263/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024, відрядженням з 01.04.2024 по 07.04.2024, відрядженням судді Тищенко О.В. з 10.03.2024 по 13.03.2024, відпусткою з 14.03.2024 по 27.03.2024, відрядженням з 28.03.2024 по 31.03.2024, відпусткою з 01.04.2024 по 04.04.2024 та підготовкою для підтримання кваліфікації у НШСУ з 08.04.2024 по 12.04.2024, повний текст постанови складено 15.04.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Тищенко