Ухвала

від 17.04.2024 по справі 906/465/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/465/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. та Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" (далі - Товариство)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська"

до Товариства

про стягнення 2 232 866, 92 грн майнової шкоди та

за зустрічним позовом Товариства

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська"

про стягнення 308 103, 30 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 29.03.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у цій справі з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), а рішення господарського суду Житомирської області від 19.10.2023 та додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2023 залишити без змін.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що судом апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваної постанови порушено норми процесуального права, зокрема, статті 73, 74-79, 86, 236 пункти 1-3 частини першої статті 237 ГПК України та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 11, 13, частини першу та другу статті 22, частину третю статті 623, статті 614, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду, які скаржник зазначає у касаційній скарзі;

в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 4, 10, 11, 14 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" у комплексному застосуванні зі статтями 11, 22, 623, 614 та 1166 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах;

обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а також скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню згідно з пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України, оскільки суд прийняв рішення про права, інтереси та(або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Водночас від Товариства 10.04.2024 (через систему "Електронний суд") надійшли до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги в порядку та в межах строків, передбачених частиною першою статті 298 ГПК України, які містять уточнення обґрунтування касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, із зазначенням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.02.2020 у справі №910/28813/15 щодо застосування, зокрема, статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України та статей 73, 86, 98 ГПК України.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги з урахуванням доповнень до неї, Суд, враховуючи, що скарга подана в межах строків, встановлених статтею 288 ГПК України та відповідає вимогам статті 290 ГПК України, дійшов висновку що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Разом з тим Товариство у скарзі просить зупинити виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що позивач у цій справі є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та олійних культур, а враховуючи, що сільськогосподарська діяльність є сезонною та в більшій мірі залежить від погодних умов, у зв`язку з чим є найбільш ризикованою, тому наявність на рахунках позивача вільних обігових коштів є циклічним, а, отже, ймовірність того, що стягнуті на його користь кошти згідно з оскаржуваним судовим рішенням будуть використані для сільськогосподарських потреб є дуже великою, у зв`язку з чим здійснити поворот виконання судового рішення у разі його скасування буде неможливо.

Крім того скаржник посилається на те, що сума коштів, які присуджені до стягнення, є досить значною, а тому їх стягнення фактично призведе до блокування роботи Товариства, а також зазначає про додаткове стягнення з нього 10% виконавчого збору як винагороди державного виконавця під час виконання судового рішення, тому просить про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення як єдиного для скаржника способу уникнути передчасного стягнення з нього грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

Однак саме лише посилання скаржника на настання негативних наслідків у зв`язку з виконанням оскаржуваних судових рішень без надання жодних доказів (зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження), які підтверджували б необхідність зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення у цій справі, не можуть бути безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду та, беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Керуючись статтями 234, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 906/465/21.

2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 23 травня 2024 року об 11:30 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.

3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 13 травня 2024 року.

4. У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" про зупинення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 906/465/21 відмовити.

5. Витребувати матеріали справи №906/465/21 господарського суду Житомирської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" про стягнення 2 232 866, 92 грн майнової шкоди та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" про стягнення 308 103, 30 грн.

6. Копію ухвали надіслати господарському суду Житомирської області та Північно-західному апеляційному господарському суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок