ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/465/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. та Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" - Боровська Н.В. - адвокат (ордер від 22.05.2024 серія АІ № 1617744); Євсюков Ф.Б. - адвокат (ордер від 21.07.2023 серія АР № 1133321),
відповідача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" - Завада М.В. - керівник; Єремов М.С. - адвокат (ордер від 19.08.2022 серія ВК № 1038143);
розглянув касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" (далі - Товариство)
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 (головуючий - суддя Розізнана І.В., судді: Павлюк І.Ю. і Грязнов В.В.) та
додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024
(головуючий - суддя Розізнана І.В., судді: Павлюк І.Ю. і Грязнов В.В.)
у справі № 906/465/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" (далі - Агрофірма)
до Товариства
про стягнення 2 232 866, 92 грн. майнової шкоди та
за зустрічним позовом Товариства
до Агрофірми
про стягнення 308 103, 30 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Агрофірма звернулася до суду з позовом до Товариства про зобов`язання Товариства відновити майнове становище Агрофірми, яке існувало до знищення трактора Fendt 936 Vario Power, 2013 року випуску, заводський номер 945251855, балансовою вартістю 2 232 866,92 грн. шляхом заміни вказаного трактора на аналогічний.
Товариством подано зустрічний позов про стягнення з Агрофірми 308 103,30 грн., з яких 303 124,77 грн. основного боргу та 4 978,53 грн. пені за невиконання останнім розрахунків за договором про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки від 03.02.2020 № 074-20 СРВ (далі - Договір).
Агрофірмою подано заяву про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог, згідно з якою Агрофірма просила встановити факт надання Товариством неналежної якості послуг з ремонту та технічного обслуговування трактора Fendt 936 Vario Power, 2013 року випуску, заводський номер 945251855, за актами від 06.10.2020 № 3071, від 06.10.2020 № 3072 і від 07.10.2020 №3104, та стягнути з Товариства майнову шкоду у розмірі 2 232 866,92 грн. - балансова вартість трактора Fendt 936 Vario Power, 2013 р.в., з/н 945251855.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.10.2023 (суддя Вельмакіна Т.М.): у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Агрофірми на користь Товариства 303 124,76 грн. основного боргу, 436,02 грн. пені, 4 612,28 грн. судового збору; у стягненні 4 542,51 грн. пені відмовлено.
Рішення мотивовано не доведенням матеріалами справи, що заподіяння Агрофірмі заявленої до стягнення майнової шкоди сталося саме внаслідок дій Товариства та обґрунтованістю позовних вимог за зустрічним позовом, з огляду на те, що акти наданих послуг підписані представниками та скріплені печатками сторін та містять відмітку про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Додатковим рішенням господарського суду Житомирської області від 21.11.2023 (суддя Вельмакіна Т.М.) заяву Товариства про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з Агрофірми на користь Товариства 86 788,36 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024:
- апеляційну скаргу Агрофірми на рішення господарського суду Житомирської області від 19.10.2023 задоволено;
- рішення господарського суду Житомирської області від 19.10.2023 скасовано;
- прийнято нове рішення, яким позов Агрофірми до Товариства задоволено;
- стягнуто з Товариства на користь Агрофірми суму майнової шкоди у розмірі 2 232 866, 92 грн., 33 493 грн витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви та 45 737, 44 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено;
- апеляційну скаргу Агрофірми на додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2023 задоволено;
- додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на оплату послуг за проведення рецензування висновків відмовлено;
- заяву Агрофірми про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено;
- стягнуто з Товариства на користь Агрофірми 50 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.
Постанова мотивована наявністю підстав для задоволення первісного позову та відсутністю підстав для задоволення зустрічного позову.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024: заяву Агрофірми про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Агрофірми 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції; у решті вимог заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах Товариство просить: скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, а рішення господарського суду Житомирської області від 19.10.2023 та додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2023 залишити без змін; скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, а у задоволенні заяви Агрофірми про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахувавши правові висновки щодо застосування:
статей 11, 13, частин першої та другої статті 22, статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини третьої статті 623 ЦК України, статті 614 ЦК України, що викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20, від 01.02.2024 у справі № 910/386/22, від 14.12.2021 у справі № 924/5/21, від 30.11.2021 у справі № 916/3578/20, від 08.02.2022 у справі № 916/3563/20, від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 21.12.2023 у справі 910/11210/22, від 22.12.2022 у справі № 902/1301/21, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17;
статей 73, 74-79, 86, 236, пунктів 1-3 частини першої статті 237, частини четвертої статті 238, 269 ГПК України, що викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 01.02.2024 у справі № 910/386/22, від 21.12.2023 у справі 910/11210/22;
статті 80 ГПК України, що викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 19.10.2021 у справі № 903/533/21;
- суд апеляційної інстанції не врахувавши висновки Верховного Суду у справі № 910/28813/15 (постанова від 06.02.2020) припустився порушення та неправильного застосування статті 1166 ЦК України, частини другої статті 1172 ЦК України, статей 73, 86, 98 ГПК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання комплексного застосування у подібних правовідносинах норм статті 11, частин першої та другої статті 22, статті 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, частини третьої статті 623 ЦК України, статті 614 ЦК України разом із статтями 4, 10, 11, 14 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" у контексті доведення збитків, завданих внаслідок надання послуг щодо ремонту сільськогосподарських машин;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові порушив норми процесуального права, зокрема, прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), а також суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Товариством подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач за первісним позовом поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, а саме в суді апеляційної інстанції 70 000 грн.; в суді касаційної інстанції 90 000 грн.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає:
- суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права (приписів статті 126 ГПК України), що викладені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 904/138/21, зокрема, не надав відповідь на всі істотні питання, неповно та неналежним чином дослідив наявні у справі письмові докази;
- суд апеляційної інстанції порушив норми статті 530 ЦК України, частину третю статті 27 та статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що викладені в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12 та від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19 про порядок обчислення гонорару та те, що до договору про надання професійної правничої допомоги застосовуються загальні положення договірного права;
- суд апеляційної інстанції порушив та неправильно застосував норми статей 73, 74-79, 86, 236, пунктів 1-3 частини першої статті 237, частину четверту статті 238, статтю 269 ГПК України, що викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 01.02.2024 у справі № 910/386/22, від 21.12.2023 у справі 910/11210/22.
Товариством подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач за первісним позовом поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанції (в частині оскарження до Верховного Суду додаткової постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 та заяви позивача в суді апеляційної інстанції про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, які останній вже сплатив та які має сплатити адвокату), а саме в суді апеляційної інстанції 20 000 грн., в суді касаційної інстанції 40 000 грн.
Доводи іншого учасника справи
Агрофірма у відзиві на касаційні скарги заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість постанов суду апеляційної інстанції, і просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 залишити без змін, а скарги - без задоволення. Агрофірмою зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який Агрофірма понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції становить 100 000 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Агрофірмою (замовник) та Товариством (виконавець) укладено договір про надання послуг з ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки від 20.08.2019 № 138-19 СРВ та Договір.
На підставі зазначених договорів, Товариство упродовж 2019-2020 років надавало послуги з ремонту та обслуговування трактора Fendt 936 Vario Power, 2013 р.в., з/н 945251855 (далі - трактор) на загальну суму 1 365 712,16 грн., з яких позивач сплатив на користь відповідача 1 119 518,20 грн., що складає половину балансової вартості трактора (2 232 866, 92 грн). Товариство є офіційним дистриб`ютором концерну AGCO (AGCO INTERNATIONAL GMBH), до складу якого входить товарний знак Fendt, тому, з метою забезпечення безпеки роботи, ремонт і технічне обслуговування наявного у позивача трактора здійснювалося виключно у відповідача.
Згідно з актами надання послуг від 06.10.2020 № 3071, від 06.10.2020 № 3072 та від 07.10.2020 № 3104, Товариство здійснювало технічне обслуговування та ремонт трактора, у т.ч. щодо заміни електропроводки, однак після отримання 05.10.2020 трактора колісного, з проведеним відповідачем ремонтом, 12.10.2020 останній в результаті пожежі був повністю знищений.
Позивач вважає, що оскільки представники Агрофірми ремонт трактора не проводили, іншого втручання не здійснювали, у період з 30.09.2020 по 05.10.2020 Товариство здійснювало ремонт трактора із наданням та встановленням запасних частин, тому саме внаслідок ремонтних дій Товариства відбулася пожежа.
Так, 12.10.2020 приблизно о 22 годині, під час виконання робіт з оранки земель біля поля № 4 поблизу села Чаплинці Семенівського району Полтавської області за місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324580800:00:002:0217, відбулося загорання трактора, яке призвело до повного його знищення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Агрофірма зазначила, що відповідно до Звіту головного інспектора Семенівського PC ГУ ДСНС України в Полтавській області від 13.10.2020, причиною виникнення пожежі трактора стало коротке замикання електропроводки. Згідно з експертним дослідженням Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 29.10.2020 № 6, проведеного на підставі договору про надання послуг від 15.10.2020 № 15/10, причиною виникнення пожежі послугували теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання трактора. Крім того, в рамках розслідуваного за вказаним фактом Семенівським ВП Хорольського ВП ГУ НП в Полтавській області кримінального провадження № 12020170320000215 від 15.10.2020 за частиною другою статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК України), Полтавським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС проведено пожежно-технічну експертизу від 17.12.2020 № 179, згідно з якої, причиною виникнення пожежі послугували теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання трактора, з осередком пожежі в підкапотному просторі. Згідно з висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа спеціаліста-поліграфолога від 19.11.2020 встановлено, що тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 напередодні пожежі (12.10.2020) не проводив ремонтні роботи електропроводки та двигуна на тракторі, а також в день пожежі не перебував в стані алкогольного сп`яніння під час його експлуатації, не засинав за кермом та не втрачав контролю за керуванням, не зливав з нього пальне та не передавав керування стороннім особам. За результатами досудового розслідування 23.12.2020 у кримінальному провадженні № 12020170320000215 від 15.10.2020 за частиною другою статті 194 КК України слідчим Семенівського ВП ГУ НП в Полтавській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Також Агрофірма вказала, що згідно з висновку службового розслідування Агрофірми від 08.02.2021 встановлено, що 29.09.2020, при виконанні робіт з посівів озимої пшениці датчик обертів двигуна (датчик обертів колінчастого валу) та датчик обертів розподільчого валу (датчик обертів газорозподільного механізму) трактора показали помилку, після чого двигун трактора примусово зупинив роботу. Ці несправності і стали підставою для замовлення ремонтних робіт трактора, які проводились на початку жовтня місяця 2020 року Товариством.
Згідно з зустрічною позовною заявою, Товариство просить стягнути з Агрофірми 308 103,30 грн., з яких 303 124,76 грн. основного боргу та 4 978,53 грн пені. Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом вказав, що Агрофірма всупереч умовам пункту 3.1 Договору розрахунки за виконані ремонтні роботи, не провела. Крім суми, з урахуванням збільшеного курсу євро, Товариство заявило до стягнення з Агрофірми 4 978,53 грн пені.
Так, за умовами Договору:
- у порядку, та на умовах, визначених цим Договором, замовник (Агрофірма) довіряє, а виконавець (Товариство) зобов`язується, згідно з письмової заявки замовника, надати послуги з ремонту та технічного обслуговування сільськогосподарської техніки, а замовник зобов`язується оплатити вказані послуги у строки, визначені цим Договором (пункт 1.1);
- виконавець зобов`язався своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені у пункті 1.1 цього договору (пункт 4.1.1);
- у випадку порушення умов Договору сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (пункт 5.1)
Так, підтверджуючи заподіяння шкоди у заявленому розмірі, позивач за первісним позовом посилається на висновки, викладені у експертному дослідженні від 29.10.2020 № 6, пожежно-економічну експертизу від 17.12.2020 №179, висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа спеціаліста-поліграфолога від 19.11.2020, результати досудового розслідування 23.12.2020 у кримінальному провадженні 12020170320000215, а також висновок службового розслідування Агрофірми від 08.02.2020 та додані пояснення відповідних осіб.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2020 комісією у складі головного інспектора Семенівського РС ДСНС, директора Агрофірми та слідчого Семенівського ВП було складено акт про пожежу, у якому зафіксовано, що поблизу села Василівка Семенівського району, відбулося загоряння трактора, яке призвело до повного його знищення.
Головним інспектором Семенівського РС ГУ ДСНС України у Полтавській області 13.10.2020 складено звіт про причину виникнення пожежі, у якому останній вказав, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі в тракторі стало коротке замикання електропроводки.
14.10.2020 уповноважений рішенням одноосібного учасника Агрофірми від 13.10.2020 на здійснення організації роботи з питань безпеки ОСОБА_1 спільно із заступником директора з безпеки Агрофірми ОСОБА_7 та менеджером систем з інформаційної безпеки Агрофірми ОСОБА_8 із застосуванням фотокамер смартфону OnePlus 6 та квадракоптеру DJI Mavic 2 Zoom здійснили огляд місця, де виникла пожежа трактора, про що складено акт огляду місця події. У вказаному акті зафіксовано, що: трактор розташовано на схилі пагорбу, біля поля №4 поблизу села Чаплинці Семенівського району Полтавської області; за поясненнями тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва Агрофірми ОСОБА_2 , 12.10.2020 приблизно о 22 годині, здійснюючи розворот в кінці поля для заїзду в гінку, під капотом трактору виникла пожежа; після зупинки трактора та вимкнення двигуна, ОСОБА_2 почав гасити пожежу вогнегасником, однак це виявилося безрезультатним; у ході виниклої пожежі, при вимкнутому двигуні, почав працювати стартер двигуна і оскільки трактор знаходився на полі, що мав схил у додаток під силою тяжіння плуга, який був піднятий в транспортне положення, трактор почав рухатися вперед до краю поля, де перевернувся за його межами.
15.10.2020 комісією, у складі заступника директора з безпеки підприємства - ОСОБА_7, головного інженера - ОСОБА_3 , трактористів-машиністів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також головного судового експерта відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Полтавського НДЕКЦ МВС ОСОБА_9, складено акт комісійного огляду залишків трактора, згідно з яким у ході огляду встановлено, що трактор зі значними слідами впливу небезпечних факторів пожежі лежить догори колесами на земляному виступі схилу біля поля; до трактора підвішений плуг, лемеші якого знаходяться в землі, на полі видно сліди коліс трактора та колеса плуга, які ведуть зі сторони поля до схилу; ділянка біля поля схилу має нахил в сторону схилу 35-40 градусів; нахил до земляного виступу схилу становить приблизно 70-75 градусі; гума коліс, всі деталі, вузли та агрегати трактора виготовлені зі спалимих матеріалів, знищені вогнем; всі деталі, вузли та агрегати трактора, виготовлені з легкоплавких матеріалів, розплавлені; від трактора в бік схилу виявлені застиглі сліди металу сріблястого кольору, схожого на алюміній; рама кабіни, на яку перевернувся трактор, має сліди деформації в результаті як механічного впливу, так і впливу високої температури; на початку схилу маються сліди протектору шин трактора в районі розташування передніх коліс та сліди зсуву в районі розташування задніх коліс; після витягання залишків трактора з земляного виступу схилу та перевертання його на колеса, виявлено, що корпус стартера повністю розплавлений, також знищені правий та лівий генератори; на кабелі до правого генератора виявлено спаювання дротів у струмопровідній жилі та утворення краплеподібних напливів; при огляді електромережі, також виявлено значну кількість спаїв, напливів, на силовому кабелі виявлено оплавлення у вигляді косого зрізу; на одному з фрагментів проводів виявлено обгорання ізоляції зсередини; акумуляторна батарея повністю знищена вогнем; бортова електромережа виконана мідними струмопровідними жилами, в окремих місцях спостерігається зміна кольору до яскраво червоного; в ході огляду речовин та матеріалів схильних до самозаймання та їх залишків не виявлено.
Агрофірмою 15.10.2020 до Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення, згідно якої директор просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України за фактом умисного знищення у вогні в ніч з 12 на 13.10.2020 року трактора, що належить Агрофірмі, в час події яким керував машиніст ОСОБА_2
Семенівським відділенням поліції Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 15.10.2020 за заявою директора Агрофірми зареєстровано кримінальне провадження №12020170320000215.
Слідчим Семенівського ВП Хорольського ВП ГУ НП в Полтавській області 16.10.2023, за участю понятих, складено протокол огляду трактора, згідно якого, зокрема, обгорілий трактор слідством вилучено та передано на відповідальне зберігання Агрофірмі.
Слідчим Семенівського ВП Хорольського ВП ГУ НП в Полтавській області 16.10.2020 винесено постанову, згідно якої Агрофірму визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12020170320000215.
Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром 29.10.2020, на замовлення Агрофірми, складено висновок експертного дослідження № 6, згідно з яким причиною виникнення пожежі послугували теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання трактора (найбільш вірогідно одного з генераторів).
Спеціалістом-поліграфологом ОСОБА_5 19.11.2020 складено висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа, згідно з яким встановлено, що свідчення ОСОБА_2 про те, що він самостійно на передодні пожежі, не проводив ремонтних робіт електропроводки та двигуна на тракторі, не перебував у стані алкогольного сп`яніння, не засинав за кермом та не втрачав контролю за керуванням, не зливав пальне з трактора, не передавав керування трактором стороннім особам, є достовірними.
Полтавським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України складено висновок експерта від 17.12.2020 №179, згідно з яким встановлено, що осередок пожежі знаходився в підкапотному просторі трактора, причиною виникнення пожежі послугували теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання трактора.
Слідчим Семенівського ВП Хорольського ВП ГУ НП в Полтавській області 23.12.2020 винесено постанову про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що у ході досудового розслідування осіб, які були б причетні до загоряння трактора, що мало місце в ніч з 12 на 13 жовтня 2020 року на полі неподалік села Чаплинці Семенівського району Полтавської області не встановлено.
08.02.2021 на виконання наказу директора Агрофірми від 13.10.2020 №63, заступником директора з безпеки підприємства, менеджером систем з інформаційної безпеки, заступником головного бухгалтера, складено висновок про результати службового розслідування за фактом пожежі трактора, згідно з яким комісія дійшла висновку, що причиною виникнення пожежі стало надання Товариством неналежної якості послуг з ремонту та технічного обслуговування трактора.
Суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем висновок від 29.10.2020 №6 не відповідає приписам статті 101 ГПК України, тому не може бути належним доказом у даній справі, оскільки даний висновок виконаний на замовлення Агрофірми та відсутня інформація про те, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновком експерта від 17.12.2020 №179, проведеної Полтавським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України пожежно-економічної експертизи, встановлено, що осередок пожежі знаходився в підкапотному просторі трактора, причиною виникнення пожежі послугували теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання трактора. Однак, вказана експертиза не містить висновку про те, що пожежа відбулася внаслідок неналежної якості ремонтних робіт чи інших дій Товариства.
Згідно з пунктом 2.5 Договору у разі, якщо замовник не відправив виконавцю мотивованої відмови від підписання акту наданих послуг протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином на підлягають оплаті.
Натомість мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг матеріали справи не містять.
Акти наданих послуг від 06.10.2020 № 3071, від 06.10.2020 № 3072 та від 07.10.2020 № 3104, якими підтверджено виконання Товариством ремонтних робіт трактора, у т.ч. щодо заміни електропроводки, підписані сторонами із зазначенням, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
При цьому, зважаючи на те, що трактор після ремонту та до часу його знищення перебував у позивача за первісним позовом та використовувався останнім, зокрема здійснювалася його обслуговування з підготовки до роботи в полі, відсутні підстави виключати і інші причини теплових проявів аварійних режимів роботи електрообладнання, про які зазначав, у тому числі і відповідач за первісним позовом.
Висновок спеціаліста-поліграфолога, який міг би розцінюватися судом в сукупності з іншими доказами існування саме тих причин знищення трактора, про які вказує позивач за первісним позовом, за відсутності таких доказів не має самостійного значення. До того ж, наданий до справи висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про придатність поліграфолога "Рубікон", на якому проводилось дослідження, був дійсний до 30.04.2018.
Судом першої інстанції враховано, що матеріалами справи підтверджено факт експлуатації трактора на ділянці поля з нахилом, а також його перевертання. При цьому, згідно з наданими доказами не можливо встановити хронологічний порядок обставин загоряння та перевертання трактора, тобто, що було первинним. Відповідно встановлення висновком експерта того, що осередок пожежі знаходився в підкапотному просторі трактора, а причиною виникнення пожежі послугували теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання трактора, без доведення хронологічного порядку зазначених подій у часі, суд також не розцінює як вичерпну відповідь на питання щодо причин загоряння.
Враховуючи те, що до знищення трактора призвели як обставини загоряння, так і перевертання, при цьому відсутні докази того, що було первинним, чи загоряння призвело до перевертання, чи навпаки, які дії призвели до перевертання, не розмежовано обсяг завданої шкоди внаслідок впливу кожної з обставин, не підтверджено, що причиною теплових проявів аварійних режимів роботи електрообладнання є саме проведені Товариством неналежної якості роботи, суд першої інстанції зазначив про відсутність можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок спричинених наслідків по відношенню до дій Товариства. Також не можливим є визначення обґрунтованого розміру наслідків, які перебувають саме у прямому зв`язку із кожною з обставин, які їх спричинили; відсутні докази ринкової вартості трактора.
Оскільки надані до справи матеріали, як окремо так і у своїй сукупності не підтверджують того, що заподіяна Агрофірмі заявлена до стягнення майнова шкода сталася саме внаслідок дій Товариства, тобто причинно - наслідковий зв`язок не доведено, у задоволенні первісних позовних вимог було відмовлено.
Що ж до зустрічного позову, то суд першої інстанції зазначив таке.
Відповідно до пункту 3.1 Договору замовник проводить оплату наданих послуг згідно виставлених рахунків-фактур, які будуть сформовані на основі актів наданих послуг, що є остаточними документами для розрахунку по даній угоді. Розрахунки між сторонами за Договором проводяться в гривнях.
У пунктах 3.2-3.9 Договору сторони визначили вартість послуг та у пункті 3.10 Договору погодили, що вартість послуги може бути змінена виконавцем в односторонньому порядку у випадку збільшення на дату оплати послуги офіційного курсу євро до гривні більше, ніж на 3% від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання договору. У разі повідомлення замовника про зміну вартості послуги, замовник зобов`язаний сплатити продавцю проіндексовану суму за надані послуги, що встановлюється як (А1/АО)ХСП=ПСП, де А1 - офіційний курс ЄВРО на дату платежу; АО - офіційний курс євро на дату підписання договору; СП - сума платежу за надані послуги; ПСП - проіндексована сума платежу.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору, позивач за зустрічним позовом надав, а відповідач за зустрічним позовом прийняв виконані роботи: за актом надання послуг від 03.10.2020 №3071 на суму 108 440,95 грн.; за актом надання послуг від 06.10.2020 №3072 на суму 16 768,31 грн.; за актом надання послуг від 07.10.2020 №3104 на суму 120 984,70 грн. Вказані акти підписані представниками сторін, скріплені їх печатками та містять відмітку про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Враховуючи підписання сторонами актів виконаних робіт та пункт 3.12 Договору за яким строк оплати наданих послуг становить 7 календарних днів з дати фактичного надання послуг, строк проведення розрахунків за вказаними актами настав.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з Агрофірми 303 124,76 грн. основного боргу.
Суд першої інстанції, перевіривши здійснений Товариством розрахунок пені, зважаючи на те, що пунктом 5.4 Договору обмежено її нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення, вирішуючи питання про зменшення неустойки, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені у розмірі 4 360,23 грн. - до 10%, що становить 436,02 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого.
Згідно з наряду-замовлення № 1551р. 6109 представник Товариства, як виконавець за Договором, повідомив представника Агрофірми, як замовника за Договором, що роботи по пошуку та усуненню несправностей трактора, які викликали код поломки "1D.1.07" (трактор не заводиться) 30.09.2020 виконані, а саме: проведено діагностику електричної системи трактора, замінено датчик обертів колінчатого вала, виявлено пошкодження електропроводки двигуна, проведено частковий ремонт проводки (рекомендовано замінити проводку трактора). Однак, такий ремонт трактора виявився неналежним, про що свідчить наступний наряд замовлення № 1579 р. 6190, згідно з яким на комп`ютерному дисплеї трактора виникає той самий код поломки, про який було зазначено і в наряді-замовленні № 1551 р. 6109, а саме: "1D.1.07", із позначенням, що трактор довго заводиться або без помилок не заводиться. У наряді-замовленні також зазначено, що було проведено діагностику електропроводки і виявлено численні пошкодження проводки двигуна.
Вказаний наряд-замовлення виконувався представником Товариства з 02 по 03 жовтня 2020 року, у результаті чого було проведено заміну електропроводки двигуна у кількості двох одиниць, а також виконано інші супутні для цього роботи.
Із наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інженер Товариства ОСОБА_6 безпідставно закрив 30.09.2020 наряд-замовлення № 1551 р. 6109, оскільки роботи по пошуку несправностей трактора фактично не виконані.
З висновку експерта від 17.12.2020 №179 трактор згорів 12.10.2020 саме через теплові прояви аварійних режимів роботи електрообладнання в підкапотному просторі.
За проведення технічного обслуговування трактора за актом виконаних робіт від 06.10.2020 № 3071 відповідач виставив рахунок на загальну суму 108 440, 95 грн., з яких 14 160 грн. складають безпосередні ремонтні роботи та 94 280, 95 грн. - вартість запасних частин та витратних матеріалів у кількості 29 одиниць.
Наведене вказує на те, що фактично технічне обслуговування трактора виконано неналежним чином, не зважаючи на заміну 29 деталей агрегату.
Показання ОСОБА_6 щодо строків проведення ремонтних робіт трактора, а саме з 30.09.2020 по 03.10.2020, суперечать показам свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 27.05.2022, які зазначили, що ремонт трактора розпочався ще в полі 29.09.2020, а закінчився 04.10.2020 на току в с. Попівка. Показання свідків підтверджуються копією записів з Журналу реєстрації заїзду та виїзду техніки на тік с. Попівка позивача.
Єдиним очевидцем подій, які мали місце під час пожежі трактора, є тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва Агрофірми ОСОБА_2, яким у заяві свідка описано про обставини здійснення напередодні пожежі ремонтних робіт трактора з боку Товариства, а також про обставини виниклої пожежі. За поясненнями ОСОБА_2 спочатку виникла пожежа, а потім трактор перекинувся.
Свідок стверджує, що пожежа почалася, коли трактор знаходився на полі, після чого ОСОБА_2 взяв вогнегасник та почав гасити пожежу. У подальшому, при вимкнутому двигуні, почав працювати стартер двигуна і оскільки трактор знаходився на полі, що мав схил, а також під силою тяжіння плуга, який був піднятий в транспортне положення, трактор почав рухатися вперед до краю поля, де перевернувся за його межами. На фотографіях, які було долучено до матеріалів справи, міститься зображення наявного біля трактора обгорілого вогнегасника, що у свою чергу підтверджує покази ОСОБА_2 , який зазначив, що він дістав з кабіни вогнегасник та почав гасити пожежу. Враховуючи, що вихід з кабіни трактора розташований з лівої сторони, а саме на цю сторону і впав трактор, вийти з нього після падіння, узявши при цьому вогнегасник було б неможливо.
Суд апеляційної інстанції з посиланням на стандарт доказування "вірогідність доказів", зазначає, що наведені покази ОСОБА_2 , витяг з Інструкції з техніки безпеки, а також надані фотографії спростовують версію, що пожежа трактора відбулася внаслідок його перевертання на схилі поля, дійшов висновку, що Товариство неналежним чином виконало умови Договору щодо пошуку та усунення несправностей сільськогосподарської техніки.
Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не врахував, що саме Законом України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" обов`язок доведення невинуватості покладається на відповідача.
Оскільки Товариство неналежним чином виконало умови Договору щодо пошуку та усунення несправностей сільськогосподарської техніки, внаслідок чого спричинена пожежа, і наявні підстави для задоволення первісного позову, то відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.
Агрофірмою до суду апеляційної інстанції було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат шляхом стягнення з Товариства на користь Агрофірми 100 000 грн. витрат на правничу допомогу, які останній поніс у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Товариством були подані заперечення з приводу поданої заяви про розподіл судових витрат в яких останній просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 грн.
Суд апеляційної інстанції зважаючи на обставини даної справи, керуючись принципом змагальності сторін та критеріями відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість та розумність їх розміру; врахувавши, що позиція представника позивача, викладена у апеляційній скарзі не є значно відмінною, від позиції, викладеної у позовній заяві, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; враховуючи що обсяг і складність складених процесуальних документів, поданих до суду апеляційної інстанції не є значними, дійшов висновку про зменшення понесених Агрофірмою витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції на 75% до суми 25 000 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору за первісним позовом у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства майнової шкоди у розмірі 2 232 866, 92 грн., що становить балансову вартість трактора, а причиною виникнення спору за зустрічним позовом є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Агрофірми основного борту і пені за невиконання розрахунків за Договором, на підставі якого трактор ремонтували і технічно обслуговували.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом яких підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
У справі № 911/3215/20 розглядався спір про стягнення основного боргу, пені, 3% річних, "інфляційних втрат" та збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу і укладених до нього додаткових угод у частині здійснення оплати за поставлений природний газ.
Справу № 910/386/22 розглянуто за позовом ПП "Золота Нива 1" до АТ "Українська залізниця" про стягнення на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" 1 479 852,18 грн., що є подвійним розміром шкоди, завданої позивачу. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом.
У справі № 924/5/21 розглядався спір про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також збитків. Позивач в обґрунтування позову вказував на порушення відповідачем встановленого договором постачання природного газу обов`язку з оплати природного газу у визначений договором строк.
У справі № 916/3578/20 позов подано про стягнення шкоди у розмірі 1 889 010 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок вчинення ТОВ "Євротерминал" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що встановлено рішенням Антимонопольного комітету України позивачу було заподіяно шкоду у розмірі 1 889 010 грн. при виконанні ТОВ "Євротерминал" умов договору про надання послуг.
У справі № 916/3563/20 ТОВ "Юнімар Логістік" звернулося з позовом до ТОВ "Євротерминал" про стягнення шкоди у розмірі 2 080 900 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що встановлено рішенням Антимонопольного комітету України, позивачу було заподіяно шкоду, а саме при виконанні умов договору про надання послуг стягнено з нього плату за повний комплекс послуг, пов`язаних з обслуговуванням (обробкою) вантажних транспортних засобів, без оплати яких заїзд на територію Одеського морського торговельного порту був неможливим, наслідком чого є стягнення плати за фактично ненадані послуги, що і є заподіянням шкоди, яка має бути відшкодована.
Позов у справі № 908/2261/17 подано ТОВ "Газова станція" до ПАТ "Запоріжгаз" про стягнення суми збитків у вигляді не одержаного доходу.
У справі № 910/15865/14 позов подано про стягнення упущеної вигоди, посилаючись на неправомірне володіння та користування відповідачами майном, власником якого є позивач.
У справі № 922/3928/20 позов подано про стягнення 2 990 000 грн. збитків. Позовні вимоги мотивовані заподіянням позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі вартості послуг з юридичного консультування та представництва за договором на укладення якого з відповідачем та отримання відповідного доходу позивач мав законні очікування, однак внаслідок відмови відповідача від виконання своїх обов`язків за результатами відкритих торгів, а саме неправомірної відміни торгів, такий дохід ним не отримано.
Позов у справі № 910/11210/22 подано про стягнення безпідставно отриманих коштів, а також інфляційних втрат та 3% річних.
Позов у справі № 902/1301/21 подано про стягнення збитків, інфляційних та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідачем не було виконано зобов`язання за договором складського зберігання та не забезпечено збереження переданого йому майна, діями відповідача були нанесені збитки позивачу. При цьому позивач був позбавлений можливості отримати своє майно в необхідний йому час зі зберігання. Також позивачем нараховано інфляційні втрати та річні.
У справі № 904/6992/20 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до КПТМ "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та збитків. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за даним договором.
У справі № 904/6985/20 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до КПТМ "Криворіжтепломережа" про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання.
Позов у справі № 920/715/17 подано про стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області в рахунок відшкодування шкоди, завданої ГУНП в Сумській області у розмірі 1 687 773,47 грн., збитків, понесених у зв`язку із втратою майна; стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області в рахунок відшкодування шкоди, завданої ГУНП в Сумській області в розмірі 2 664 726,54 грн. упущеної вигоди; стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області в рахунок відшкодування шкоди, завданої ГУНП в Сумській області, в розмірі 10 351 730,35 грн. збитків, що складаються зі стягнутих з позивача на користь третьої особи за судовим рішенням штрафних санкцій і судового збору.
У справі № 908/1879/17 розглядався спір про зобов`язання відповідача виконати умови договору від 06.12.2012 №41 "Про закупівлю послуг з виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти" та витребування у відповідача певних документів.
У справі № 910/11210/22 розглядався спір про стягнення безпідставно отриманих коштів, а також інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 26.08.2022 до 21.10.2022. Позов мотивовано тим, що між сторонами велися перемовини про укладення договору суборенди, за яким позивач сплатив гарантійний платіж. Оскільки відповідний договір укладено не було, позивач просив повернути безпідставно отримані відповідачем грошові кошти та сплатити нараховані компенсаційні виплати.
У справі № 913/632/17 розглядався спір про визнання недійсними рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 2223 "Про заходи, спрямовані на отримання кредиту комунальним підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" та договору іпотеки.
Позов у справі № 916/3130/17 подано про стягнення збитків, які становлять вартість втраченого майна за договорами відповідального зберігання, а також витрати на оплату послуг з незалежної оцінки вартості майна.
Справа № 903/533/21 розглядалася за зверненням ТОВ "Освіта-Плюс" з заявою про забезпечення позову до ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", в якій просило вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету".
Позов у справі № 910/28813/15 подано про стягнення 5 420 000,00 грн шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок проведення робіт по реконструкції і будівництву об`єкта "Реконструкція та будівництво готельного комплексу з апартаментами та вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями з подальшою експлуатацією та обслуговуванням по вул. Горького (Антоновича), 44 у Голосіївському районі м. Києва", замовником яких є відповідач, а генеральним підрядником - ТОВ "Рубікон-Трейдінг" за відсутністю дозволу на проведення будівельних робіт, була пошкоджена будівля по вул. Жилянській, 19, яка належить на праві власності позивачу. З метою усунення пошкоджень зазначеної будівлі для приведення її у придатний та безпечний для експлуатації стан позивач уклав з ТОВ "Єтуаль" договір на виконання будівельних, монтажних робіт на об`єкті "Офісна будівля в м. Києві, вул. Жилянська, 19", на виконання якого сплатив вказаному товариству за виконання підрядних робіт 5 420 000 грн. За твердженням позивача сплачені ним ТОВ "Єтуаль" грошові кошти у зазначеній сумі є його збитками, які йому має відшкодувати відповідач як замовник будівництва, внаслідок неправомірних дій якого ці збитки були заподіяні.
Верховний Суд, зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновку суду апеляційної інстанції Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у наведених ним справах не можуть бути взяті до уваги, оскільки в жодній з них не розглянуто питання застосування Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", де обов`язок доведення невинуватості покладається на відповідача.
Як вбачається зі змісту судових рішень у наведених Товариством справах, вони приймалися в залежності від оцінки поданих сторонами доказів та встановлених на їх підставі обставин, зокрема щодо виконання відповідачами договірних зобов`язань. У даній же справі № 906/465/21 встановлено, що Товариством не були виконано взяті на себе договірні зобов`язання в частині пошуку та усунення несправності трактора.
За таких обставин судові рішення Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, та викладена у них правова позиція, хоча і були прийняті за подібного правового регулювання, однак за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, тобто наведені справи і справа № 906/465/21 є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.
Отже, наведена Товариством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Крім того, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у даній справі відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини третьої статті 287 ГПК України.
Причиною виникнення спору за позовом Агрофірми зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства майнової шкоди у розмірі 2 232 866,92 грн., що є балансовою вартістю трактора Fendt 936 Vario Power, 2013 р.в., з/н 945251855, у зв`язку з його знищенням. Зустрічний позов було подано про стягнення з Агрофірми основного боргу та пені за невиконання останнім розрахунків за Договором, за яким проводився ремонт і технічне обслуговування даного трактора.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Агрофірмою (замовник) та Товариством (виконавець) укладено Договір, за яким проводився ремонт і технічне обслуговування спірного трактора. Агрофірмою позов обґрунтовано також нормами Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин".
Даний Закон регулює відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов`язки покупців, визначає механізм реалізації державного захисту покупців, обов`язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" шкода, заподіяна життю, здоров`ю або майну покупця машинами, роботами, послугами, що містять конструктивні, виробничі або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо інше не передбачено законом. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим покупцем незалежно від того, перебував він чи не перебував у договірних відносинах з виробником, виконавцем, продавцем. Таке право зберігається протягом встановленого строку експлуатації. Відповідальність перед покупцем за шкоду, зазначену в частині першій цієї статті, несе сторона, яка її заподіяла.
Згідно зі статтею 14 названого Закону виробники, продавці, виконавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю або майну покупця, відповідно до закону. Виробники, продавці, виконавці звільняються від відповідальності, якщо доведуть, що шкоду заподіяно з вини самих покупців внаслідок порушення ними встановлених правил використання, зберігання чи транспортування машин, робіт, послуг або внаслідок дії непереборної сили.
Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дослідивши повно і всебічно всі обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права, встановивши: що, Товариство здійснювало технічне обслуговування та ремонт трактора у т.ч. щодо заміни електропроводки; безпідставність закриття інженером Товариства 30.09.2020 наряду-замовлення № 1551 р. 6109, оскільки роботи по пошуку несправностей трактора фактично не були виконані; не приведення результату і подальших ремонтних робіт (видання трактором помилки "1 D.1.07"; довго заводився, або без помилки не заводився), про що зазначено в наряді замовленні від 02.10.2020 №1579р. 6190; повне знищення трактора 12.10.2020 в результаті пожежі, після отримання Агрофірмою трактора з ремонта; неналежне виконання Товариством умов Договору щодо пошуку та усунення несправностей сільськогосподарської техніки, внаслідок чого спричинена пожежа; дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Агрофірми та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Товариства.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.
Суд враховує, що судом апеляційної інстанції надано оцінку доказів у справі з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм статті 11, частин першої та другої статті 22, статті 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, частини третьої статті 623 ЦК України, статті 614 ЦК України разом із статтями 4, 10, 11, 14 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", з урахуванням наведено, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених скаржником норм права.
Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме попереднього власника трактора - ТОВ "Карбонтранссервіс". Верховний Суд не бере до уваги таке твердження Товариства, оскільки як неодноразово наголошував Верховний Суд, рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19). Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що в мотивувальній частині зазначених судових рішень наявні висновки суду про певні права, інтереси та обов`язки або у резолютивних частинах рішень судів прямо зазначено про права, інтереси та обов`язки вказаної особи (ТОВ "Карбонтранссервіс").
Товариство вказує, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми процесуального права, а саме частину третю статі 46 ГПК України. Товариство зазначає, що заявою Агрофірми про зміну предмета позову було одночасно змінено підстави та предмет позову, що з урахуванням норми статті 46 ГПК України не допускається.
У силу приписів частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що Агрофірмою до суду першої інстанції було подано заяву про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог від 06.10.2021.
Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію про те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (постанови від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, від 27.10.2021 у справі №916/1769/20).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №910/18802/17 наголосив, що у будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.
Господарський суд Житомирської області дослідивши дану заяву Агрофірми, ухвалою від 07.10.2021 визначив, що подана Агрофірмою заява від 06.10.2021 є саме заявою про зміну предмета позову і прийняв дану заяву до розгляду.
Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження.
Розгляд касаційної скарги Товариства на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024: заяву Агрофірми про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Агрофірми 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції; у решті вимог заяви відмовлено.
Товариство у касаційній скарзі просить у задоволенні заяви Агрофірми про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити повністю.
Щодо посилання Товариства на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України про те, що суд апеляційної інстанції під час прийняття додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 не врахував правові позиції Верховного Суду, то Суд зазначає таке.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела дозатягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Як установлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру Агрофірмою подано до суду, зокрема, копію договору про надання правової допомоги від 24.06.2021; копію додаткової угоди від 29.06.2021; копію акта приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 07.03.2024; копію детального опису та розрахунку наданих послуг адвокатом Євсюковим Ф.Б. в суді апеляційної інстанції; ордер від 14.07.2022 серії АР №1090910.
У акті приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 07.03.2024 визначено, що сума винагороди (гонорару) адвоката за надані ним та отримані клієнтом (Агрофірмою) послуги складає 100 000 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 грн.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ураховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, беручи до уваги, зокрема, клопотання Агрофірми про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходячи з критеріїв відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість та розумність їх розміру; ураховуючи, що позиція представника позивача, викладена у апеляційній скарзі не є значно відмінною, від позиції, викладеної у позовній заяві, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; враховуючи що обсяг і складність складених процесуальних документів, поданих до суду апеляційної інстанції не є значними, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню на 75% до суми 25 000 грн.
Верховний Суд вважає, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду (про неврахування яких зазначає Товариство) не містить протилежної позиції щодо застосування положень, зокрема, статей 73, 74-79, 86, 126, 129 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Агрофірми на касаційні скарги Товариства, у частині, яка узгоджується з даною постановою.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи Товариства викладені у касаційній скарзі на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 не вбачається.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 906/465/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 906/465/21 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.
3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 906/465/21 залишити без змін.
4. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агроструктура" на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 залишити без задоволення, а додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 906/465/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Жайворонок
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2024 |
Оприлюднено | 14.06.2024 |
Номер документу | 119706602 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Булгакова І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні