Ухвала

від 18.04.2024 по справі 240/18386/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа №240/18386/21

адміністративне провадження № К/990/12189/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 - секретаря ради трудового колективу ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 240/183/86/21 за позовом ОСОБА_1 - секретаря ради трудового колективу ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» до Провідного інспектора Коростенського районного управління Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області Гальчук Катерини Олександрівни про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 - секретар ради трудового колективу ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» звернулась до суду з позовом до Провідного інспектора Гальчук Катерина Олександрівна Коростенського районного управління Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, у якому просила ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати припис відповідача № 218 від 29 червня 2021 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

29 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 - секретаря ради трудового колективу ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 240/183/86/21. Заявник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Проте, позивач, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Не наведено в касаційній скарзі скаржником і обґрунтувань щодо винятковості цієї справи для позивача.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Як вбачається із судових рішень, предметом спору у цій справі є правомірність припису № 218 від 29 червня 2021 року провідного інспектора Гальчук Катерина Олександрівна Коростенського районного управління Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про зобов`язання усунути виявлені під час перевірки порушення щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

При цьому, судами попередніх інстанцій установлено, що оскаржуваний припис внесено не відносно позивача, а відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу», як суб`єкту господарювання, до повноважень якого належить забезпечення виконання заходів у сфері цивільного та протипожежного захисту.

Суди, посилаючись на вимоги статті 20 Кодексу цивільного захисту, зазначили, що саме до повноважень Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» як суб`єкту господарювання, а не позивача, належить, окрім іншого, розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням, здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки, тощо.

Також судами установлено, що правомірність оскаржуваного припису № 218 від 29 червня 2021 року, була предметом розгляду в іншій адміністративній справі № 240/29534/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинська фабрика спеціального паперу» до Коростенського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, за результатами розгляду якої Житомирським окружним адміністративним судом 01 лютого 2022 року ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, яке набрало законної сили відповідно до ухвали про повернення апеляційної скарги Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022року.

У справі № 240/29534/21 підтверджено правомірність винесення оскаржуваного припису № 218 від 29 червня 2021 року, його відповідність вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року; ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпеки об`єктів будівництва»; ДБН В.2.5- 56:2014 «Системи протипожежного захисту», пунктам 8, 11 частини першої статті 20, статті 40 Цивільного захисту України; «Порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту», затвердженого постановою КМУ № 819 від 23 жовтня 2013року.

У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій, посилаючись на частину четверту статті 78 КАС України, указали, що обставини щодо правомірності оскаржуваного припису № 218 від 29 червня 2021 року провідного інспектора Коростенського районного управління Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області Гальчук Катерина Олександрівна, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 240/29534/21, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність порушеного права саме ОСОБА_1 , позивача по справі, оскаржуваним рішенням відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - секретаря ради трудового колективу ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 240/183/86/21 за позовом ОСОБА_1 - секретаря ради трудового колективу ТОВ «Малинська фабрика спеціального паперу» до Провідного інспектора Коростенського районного управління Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Житомирській області Гальчук Катерини Олександрівни про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко