Ухвала

від 17.04.2024 по справі 990/118/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа №990/118/24

адміністративне провадження №П/990/118/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-а) про визнання протиправною бездіяльності та дій, скасування рішення, визнання недійсним висновку в частині, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 11.04.2024 подала через систему «Електронний суд» до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо невиконання абзацу 2 частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», абзацу 2 пункту 13.26, пункту 13.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, якими передбачено повідомити ОСОБА_1 про наявність проекту висновку після його підготовки членом ВРП - ОСОБА_2 та направлення копії проекту висновку до електронного кабінету або електронної пошти ОСОБА_1 ; визнати протиправними дії ВРП відносно порушення норми частин другої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо незастосування висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021, викладеного в адміністративній справі № 822/1309/17, під час підготовки висновку від 12.02.2024; визнати недійсним висновок ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов`язати ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, зазначивши інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати недійсним висновок ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 щодо підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданого в.о. Голови суду судді ОСОБА_3 ; зобов`язати ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, шляхом видалення інформації відносно посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданого в.о. Голови суду судді В.Гончаруку.

Щодо заявлених позивачем вимог, необхідно зазначити наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 13.11.2023 було подано дисциплінарну скаргу (вх. № К-115/11/7/23) щодо судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 13.11.2023 вказану дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 передано члену ВРП ОСОБА_5 , який 16.11.2023 склав службову записку з проханням дисциплінарну скаргу ОСОБА_1 в частині порушення суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 вимог щодо несумісності передати до управління документального забезпечення для автоматизованого розподілу справи між членами ВРП для визначення доповідача.

Член ВРП ОСОБА_5 у службовій записці вказав, що притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та розгляд справи про порушення суддею вимог щодо несумісності має різні процедури і не може бути проведено в одному провадженні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 16.11.2023 заяву (скаргу) ОСОБА_1 щодо судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 в частині порушення вимог щодо несумісності передано члену ВРП ОСОБА_6 для проведення перевірки.

ОСОБА_1 вказала про порушення суддею ОСОБА_4 вимог щодо несумісності, зазначивши, що Указом Президента України від 24.02.2011 № 246/2011 він призначений строком на п`ять років на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області. За інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_4 відповідно до рішення Ради адвокатів Черкаської області від 16.12.2019 № 401 отримав свідоцтво № 001240 про право на зайняття адвокатською діяльністю. «На сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 пропонуються послуги адвоката України ОСОБА_4 з відповідними контактними даними».

Ухвалою члена ВРП ОСОБА_6 від 15.12.2023 № 1221/0/18-23 відкрито справу за заявою ОСОБА_1 про порушення суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 вимог щодо несумісності.

12.02.2024 членом ВРП ОСОБА_6 був складений висновок за результатами підготовки до розгляду справи за заявою ОСОБА_1 про порушення вимог щодо несумісності суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 , відповідно до якого він пропонує визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 .

Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені у статті 266 КАС України.

Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 266 КАС України законодавчо установлено можливість перевірки Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду законності актів Вищої ради правосуддя.

Згідно з частиною другою статті 266 КАС України адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25.11.1997; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25.12.1997; пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14.12.2011).

У рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Конституцією України у пункті другому частини першої статті 131 установлено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності.

За правилами частин першої, другої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1798-VIII) Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності). Справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти.

Ухвалення рішення про відкриття справи щодо несумісності здійснюється членом Вищої ради правосуддя, визначеним для розгляду відповідної заяви (частина п`ята статті 39 Закону №1798-VIII).

Порядок розгляду справ щодо несумісності визначений статтею 40 Закону №1798-VIII, частиною першою якого встановлено, що справа щодо несумісності розглядається Вищою радою правосуддя на її засіданні.

Відповідно до пункту 12.1 глави 12 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Регламент), Рада відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеним Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).

Згідно з пунктом 12.4 глави 12 Регламенту перевірка заяви щодо несумісності на відповідність вимогам частини третьої статті 39 Закону здійснюється членом Ради, визначеним для розгляду відповідної заяви за результатами автоматизованого розподілу матеріалів між членами Ради, у розумні строки.

Пунктом 12.7 глави 12 Регламенту встановлено, що підготовка справи до розгляду здійснюється в порядку, визначеному для розгляду дисциплінарних справ, з урахуванням строків, передбачених пунктом 12.9 Регламенту.

За приписами пункту 13.26 глави 13 Регламенту за результатами підготовки справи доповідач не пізніше тридцяти днів із дня відкриття дисциплінарної справи: готує висновок та проєкт рішення (ухвали), які разом з матеріалами дисциплінарної справи передає до відповідного структурного підрозділу секретаріату Ради для надання членам Дисциплінарної палати для вивчення; повідомляє судді та скаржнику про наявність проєкту висновку, про право ознайомлення з ним та матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному главою 27 Регламенту.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично не погоджується з діями члена ВРП ОСОБА_6 щодо підготовки ним висновку від 12.02.2024, його мотивами, обставинами та інформацією, викладеними у цьому висновку, з огляду на що ОСОБА_1 просила, зокрема, внести у висновок члена ВРП ОСОБА_6 від 12.02.2024 відповідні виправлення,.

Разом з тим, такі дії члена ВРП ОСОБА_6 (щодо відкриття справи, підготовки висновку) є невід`ємними діями щодо розгляду заяви щодо несумісності та прийняття остаточного рішення, а сам висновок є пропозицією члена ВРП щодо прийняття рішення, яке ухвалюється більшістю голосів членів ВРП.

Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом (частина друга статті 35 Закону №1798-VIII).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що положення частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України необхідно розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, ВРП, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких вона реалізує свої владні (управлінські) функції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/278/19, від 21.07.2022 у справі № 460/5132/22, від 01.09.2022 у справі № 990/46/22).

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом оскарження може бути лише рішення ВРП, прийняте у справі щодо несумісності судді (яке мають лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом).

Так, позивач реалізував своє право на звернення і розгляд його заяви щодо порушення суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 вимог щодо несумісності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у розумінні статті 170 КАС України, слід відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог про: визнання протиправними дій ВРП відносно порушення норми частин другої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо незастосування висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021, викладеного в адміністративній справі № 822/1309/17, під час підготовки висновку від 12.02.2024; визнання недійсним висновку ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов`язання ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, зазначивши інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2; визнання недійсним висновку ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 щодо підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданого в.о. Голови суду судді В.Гончаруку; зобов`язання ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, шляхом видалення інформації відносно посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданого в.о. Голови суду судді В.Гончаруку.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо невиконання абзацу 2 частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», абзацу 2 пункту 13.26, пункту 13.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, якими передбачено повідомити ОСОБА_1 про наявність проекту висновку після його підготовки членом ВРП - ОСОБА_2 та направлення копії проекту висновку до електронного кабінету або електронної пошти ОСОБА_1 , то в цій частині позовна заява підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Пунктами 4 - 5, 8 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Положеннями частини четвертої статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частин другої, четвертої, восьмої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Положеннями частин першої, четвертої статті 94 КАС України визначено, що Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Матеріалами позовної заяви підтверджується, що обґрунтовуючи позовні вимоги (в частині яких позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі), ОСОБА_1 на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються такі позовні вимоги, додала відповідні письмові докази.

В свою чергу, в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо невиконання абзацу 2 частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», абзацу 2 пункту 13.26, пункту 13.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, якими передбачено повідомити ОСОБА_1 про наявність проекту висновку після його підготовки членом ВРП - ОСОБА_2 та направлення копії проекту висновку до електронного кабінету або електронної пошти ОСОБА_1 , позивач не вказала на існування будь-якого письмового та /або електронного доказу, який би підтверджував такі обставини.

З урахуванням наведеного, позивачу слід привести позовну заяву в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо невиконання абзацу 2 частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», абзацу 2 пункту 13.26, пункту 13.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, якими передбачено повідомити ОСОБА_1 про наявність проекту висновку після його підготовки членом ВРП - ОСОБА_2 та направлення копії проекту висновку до електронного кабінету або електронної пошти ОСОБА_1 , у відповідність з процесуальним законодавством, а саме зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи викладене, зважаючи, що подана ОСОБА_1 позовна заява в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо невиконання абзацу 2 частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», абзацу 2 пункту 13.26, пункту 13.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, якими передбачено повідомити ОСОБА_1 про наявність проекту висновку після його підготовки членом ВРП - ОСОБА_2 та направлення копії проекту висновку до електронного кабінету або електронної пошти ОСОБА_1 , не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, з огляду на що останню в цій частині слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановлених судом недоліків.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

При цьому повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 19, 22, 169, 170, 241-243, 248, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про: визнання протиправними дій ВРП відносно порушення норми частин другої, п`ятої, восьмої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо незастосування висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021, викладеного в адміністративній справі № 822/1309/17, під час підготовки висновку від 12.02.2024; визнання недійсним висновку ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов`язання ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, зазначивши інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2; визнання недійсним висновку ВРП в частині посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 щодо підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданого в.о. Голови суду судді В.Гончаруку; зобов`язаня ВРП внести виправлення у висновок від 12.02.2024, шляхом видалення інформації відносно посилання ОСОБА_1 у заяві від 13.11.2023 на підтвердження вимог щодо несумісності довіреністю на представництво Уманського міськрайонного суду Черкаської області, виданого в.о. Голови суду судді В.Гончаруку.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності ВРП щодо невиконання абзацу 2 частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», абзацу 2 пункту 13.26, пункту 13.4 Регламенту Вищої ради правосуддя, якими передбачено повідомити ОСОБА_1 про наявність проекту висновку після його підготовки членом ВРП - ОСОБА_2 та направлення копії проекту висновку до електронного кабінету або електронної пошти ОСОБА_1 , залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала в частині відмови у відкритті провадження може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала в частині залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

І.Я.Олендер

В.П. Юрченко

Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду