Постанова

від 09.04.2024 по справі 552/7838/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/7838/22 Номер провадження 22-ц/814/1504/24Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Буряка Д.М., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2023 року

у справізапозовом Полтавської обласної ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Полтавське обласне комунальне виробничо-комерційне підприємство «Полтавапаливо»,про витребування майна

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2020 року Полтавська обласна рада звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала:

-витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь власника територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 410 м2: павільйон-склад А-1 площею 138,9 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж В-1 площею 49,5 м2, навіс Г, гараж Д-1 площею 121 м2, огорожа № 1.

-витребувати з володіння ОСОБА_3 на користь власника територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 м2: трансформаторна підстанція Е-1 площею 17,7 м2, вагова Ж-1 площею 38,5 м2, огорожа 3, замощення 4.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.06.2020 між ТОВ «Євробіт» та Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством «Полтавапаливо» (далі - ПОКВКП «Полтавапаливо») укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1890 000 грн строком на 1 місяць. У зазначений строк кошти не були повернуті.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 у справі № 917/1150/20 за позовом ТОВ «Євробіт» до ПОКВКП «Полтавапаливо» про стягнення заборгованості було затверджено угоду, відповідно до якої ПОКВКП «Полтавапаливо» зобов`язалось погасити заборгованість або передати у власність ТОВ «Євробіт» нерухоме майно, яке перебуває на балансі на праві господарського віддання у ПОКВКП «Полтвапаливо». У результаті виконання мирової угоди у власність ТОВ «Євробіт» було передано шість об`єктів нерухомого майна, у тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , що належать територіальним громадам сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Про зазначені обставини Полтавській обласній раді стало відомо у березні 2021 року від Кременчуцької міської ради, куди звернулося ПОКВКП «Полтавапаливо» із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою під Кременчуцьким паливним складом у зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди, що знаходяться на даній земельній ділянці до ТОВ «Євробіт».

По даному факту було порушено кримінальне провадження №12021170000000244 від 03.04.2021.

Полтавською обласною радою було оскаржено в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 про затвердження мирової угоди у справі № 917/1150/20.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 ухвала Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 про затвердження мирової угоди скасована.

Проте, ТОВ «Євробіт» встигло перепродати паливний склад гр. ОСОБА_3 , а останній здійснив поділ нерухомого майна на 2 об`єкта: 1) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 410 м2: павільйон-склад А-1 площею 138,9 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж В-1 площею 49,5 м2, навіс Г, гараж Д-1 площею 121 м2, огорожа № 1; 2) виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 м2: трансформаторна підстанція Е-1 площею 17,7 м2, вагова Ж-1 площею 38,5 м2, огорожа 3, замощення 4.

У подальшому, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачем зазначено, що дана нерухомість вибула із спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Полтавської області без відома та поза волею його власника, що встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 у справі № 917/1150/20, що і стало підставою звернення Полтавської обласної ради до суду із вказаним позовом про витребування майна у відповідачів.

Рішенням Київського районногосуду м.Полтави від20листопада 2023року позов Полтавської обласної ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Полтавське обласне комунальне виробничо-комерційне підприємство «Полтавапаливо»,про витребування майна задоволено повністю.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь власника територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 410 м2: павільйон-склад А-1 площею 138,9 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж В-1 площею 49,5 м2, навіс Г, гараж Д-1 площею 121 м2, огорожа № 1.

Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь власника територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради нерухоме майно: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 м2: трансформаторна підстанція Е-1 площею 17,7 м2, вагова Ж-1 площею 38,5 м2, огорожа 3, замощення 4.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавської обласної ради судові витрати по 3175,31 грн з кожного.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Із вказанимрішеннямнепогодився відповідач ОСОБА_2 та оскарживйого вапеляційному порядкучерез свогопредставника адвоката БурякаД.М.

В апеляційній скарзі вказували на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що місцевий суд не звернув уваги, що на момент придбання 09.12.2020 ОСОБА_3 у ТОВ «Євробіт» спірної нерухомості, жодних відомостей в реєстрі про зареєстровані речові праві на це нерухоме майно на праві комунальної власності не було. В свою чергу, ОСОБА_3 , як покупець, при оформленні договору купівлі-продажу, вчинив всі необхідні дії щодо перевірки безспірності об`єкту купівлі-продажу. Після здійснення поділу нерухомості, при відчуженні 11.03.2021 одного із новоутворених об`єктів гр. ОСОБА_2 , останній, як покупець, також належним чином перевірив, що нерухомість є «безпечною». Тобто, на момент придбання (грудень 2020, березень 2021) відповідачі не могли знати та усвідомлювати, що придбана нерухомість є спірною, тоді як ухвала про мирову угоду була оскаржена Полтавською обласною радою тільки 27.05.2021. Відповідачі є добросовісними набувачами і втручання у їх право власності буде покладати на них надмірний тягар, оскільки із занедбаної нерухомості вони перетворили спірне майно в реконструйоване, стан нерухомості докорінно змінився та відбулося її значне покращення.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська обласна рада прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначали, що відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 17.11.1998 «Про заходи по забезпеченню управління майном спільної власності територіальних громад Полтавської області» КП «Полтавапаливо» (у минулому до реорганізації Полтавська державна виробничо-комерційна фірма «Полтавапаливо») спірна нерухомість визначена спільною власністю сіл, селищ і міст Полтавської області та все майно, відповідно, обліковувалось на балансі «Полтавапаливо». Відповідач ОСОБА_2 не міг не знати про статус спірної нерухомості, оскільки перебуває у родинних відносинах з колишнім керівником «Полтавапаливо» - ОСОБА_4 .

Вказували, що нерухомість може бути витребувана у відповідачів, як така, що вибула з володіння власника поза його волею на підставі судового рішення, що у подальшому було скасоване. Відповідачі, посилаючись на покладення на них надмірного тягара, не підтвердили належними доказами покращення стану придбаної ними спірної нерухомості.

щодо процесуальної можливості розгляду справи за відсутності учасників справи, що у судове засідання не з`явились.

Відповідно до статті 372ЦПКУкраїни судапеляційної інстанції відкладає розгляд справив разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 5 статті 130 ЦПК України визначено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 (за апеляційною скаргою якого відкрито апеляційне провадження) у судове засідання 09.04.2024 не з`явився, про судове засідання повідомлявся апеляційним судом шляхом надіслання судової повістки-повідомлення на адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі (одночасно адреса і реєстрації, згідно з довідкою управління реєстрації, а.с. 123 т. 1), а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» № 0600251014725, яке повернулось до суду без вручення з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою»; іншої адреси не повідомлялось суду, що, в силу п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається належним врученням судової повістки. Також, додатково повідомлено шляхом доставки 21.02.2024 повідомлення у додаток «Viber».

Представник ОСОБА_2 , адвокат Буряк Д.М., також у судове засідання 09.04.2024 не з`явився, будучи завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. 08.04.2024 від адвоката Буряка Д.М. до апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 бажає приймати участь в розгляді апеляційної скарги та надавати суду безпосередньо свої пояснення та доводи, але у зв`язку із перебуванням у відрядженні за межами України не може прибути у судове засідання. Адвокат Буряк Д.М. про причини власної неявки у судове засідання не повідомляв.

Колегія суддів апеляційного суду не вбачає поважною причину неявки у судове засідання відповідача ОСОБА_2 та його адвоката Буряк Д.М. Враховуючи те, що вони є стороною у справі, що ініціювала вказане апеляційне провадження, відповідно, виклала всі свої аргументи в апеляційній скарзі, зважаючи на межі апеляційного перегляду справи (ст. 367 ЦПК України), неявка скаржника та його представника у судове засідання не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 та його адвокат Дробаха А.Е. у судове засідання 09.04.2024 не з`явились, будучи завчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли. Судова кореспонденція, що неодноразово направлялась апеляційним судом рекомендованими листами на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 (згідно з довідкою управління реєстрації, а.с. 122 т. 1) повернулась до суду без вручення адресату (рекомендовані поштові відправлення наявні в матеріалах справи). Адвокат Дробаха А.Е., що представляв інтереси ОСОБА_3 в суді першої інстанції, повідомлявся апеляційним судом рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» № 0600251542071, яке вручено адресату, а також шляхом доставки ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду на 09.04.2024 до електронного кабінету адвоката (19.02.2024 22:35:48, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документу). До апеляційного суд не надходило повідомлення про припинення представницьких правовідносин, хоча на сторін та їх представників чинним цивільно-процесуальним законодавством покладено обов`язок добросовісно користуватись своїми процесуальними правами та виконувати свої процесуальні обов`язки, зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням того, що учасники справи, які у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені судом про розгляд справи, їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду справи у даному судовому засіданні.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що 09 червня 2020 року між ТОВ «Євробіт» (далі по тексту - надавач) та ПОКВКП «Полтавапаливо» (далі по тексту - отримувач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого надавач надає отримувачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 1890 000,00 грн, яку отримувач зобов`язується повернути, терміном на 1 місяць .

В обумовлений сторонами договору строк кошти повернуті не були.

Згідно зі Статутом ПОКВКП «Полтавапаливо» засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада, власником підприємства є територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області, в особі Полтавської обласної ради, а майно Підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Пунктом 6.2 Статуту підприємства визначено, що майно підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищі і міст Полтавської області і закріплюється заним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Відчуження засобів виробництва, що є комунальною власністю і закріплених за Підприємством, здійснюється з дозволу Засновника за погодженням з Департаментом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації у порядку, що встановлений законодавством.

Відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 17.11.1998 «Про заходи по забезпеченню управління майном спільної власності територіальних громад Полтавської області», відповідно до якого Полтавська державна виробничо - комерційна фірма «Полтавапаливо», правонаступником якої є третя особа, належала до спільної власності сіл, селищ і міст Полтавської області, а тому відповідне майно, що обліковується на балансі третьої особи знаходиться в комунальній власності.

Враховуючи положення ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення про відчуження нерухомого майна та основних засобів, що закріплені за ПОКВКП «Полтавапаливо» на праві господарського відання, могло бути прийнято лише з дозволу власника Полтавської обласної ради.

Зазначені обставини також встановлені і рішенням суду, у рамках розгляду справи № 917/1058/22, у тому числі і постановою Верховного Суду від 25.07.2023.

Ухвалою Господарськогосуду Полтавськоїобласті від25.08.2020у справі№ 917/1150/20затверджено мировуугоду між ТОВ «Євробіт» та Полтавським обласним комунальним виробничо-комерційним підприємством «Полтавапаливо», закрито провадження у справі № 917/1150/20.

Згідно з умовами мирової угоди відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 5 від 09.06.2020 на момент укладення цієї Мирової угоди становить 1 890 000,00 (один мільйон дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. та зобов`язується та гарантує в строк до 01.10.2020 року погасити перед Позивачем свою заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 5 від 09.06.2020 в сумі 1 890 000,00 (один мільйон дев`яносто тисяч) грн 00 коп шляхом сплати вказаної суми коштів на банківський рахунок позивача або передачі у його власність нерухомого майна, яке перебуває на балансі, оперативному управлінні ПОКВКП «Полтавапаливо» та має відповідну оціночну вартість. При цьому, сторони погодили, що погашення заборгованості за рахунок нерухомого майна відповідача можливе виключно після отримання відповідного попереднього погодження від позивача. В іншому випадку, заборгованість має бути погашено виключно шляхом перерахування встановленої суми коштів на банківський рахунок позивача.

Конкретний перелік об`єктів нерухомого майна, які мали бути передані в рахунок погашення грошових зобов`язань, ПОКВКП «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт» узгодили шляхом листування (лист ПОКВКП «Полтавапаливо» від 15.09.2020 № 01-1/312; лист-відповідь ТОВ «Євробіт» від 16.09.2020 № 4 (а.с. 51-52).

На виконання мирової угоди, у власність ТОВ «Євробіт» передано об`єкти нерухомого майна, що належать територіальним громадам сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради:

- нежитлові будівлі та споруди Козельщинського паливного складу (Полтавська обл., Козельщинський р-н, с. Лутовинівка, вул. Надії Курченко, буд. № 11);

- нежитлові будівлі та споруди Кременчуцького паливного складу ( Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Профспілкова, буд. № 2);

- нежитлові будівлі та споруди Полтавського паливного складу (м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. № 5);

- нежитлові будівлі та споруди Машівського паливного складу ( АДРЕСА_4 );

- нежитлові будівлі та споруди Лубенського паливного складу ( АДРЕСА_5 );

- нежитлові будівлі та споруди Решетилівського паливного складу ( АДРЕСА_6 ).

Право власності на об`єкти за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Євробіт» зареєстровано Державним реєстратором Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцовою О.О. Підставою для державної реєстрації визначено відомість інвентаризації основних засобів від 28.10.2010 року ПОКВКП «Полтавапаливо»; ухвала Господарського суду Полтавської області у справі 917/1150/20 від 25.08.2020; мирова угода, затверджена ухвалою суду; акт приймання-передачі нерухомого майна від 20.10.2020 року; технічний паспорт.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу Полтавської обласної ради задоволено, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 у справі № 917/1150/20 скасовано.

У постанові вказано, що мирова угода містила положення про задоволення вимог кредитора шляхом відчуження на його користь нерухомого майна територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та фактично вирішувала питання про права й обов`язки Полтавської обласної ради, яка відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» уповноважена розпоряджатися майном комунальної форми власності. Судом установлено, що мирова угода сторін від 21.08.2020 суперечить вимогам ст. 43, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», порушує права територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області на ефективне розпорядження належним їй комунальним майном, у зв`язку з чим не підлягає затвердженню.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 20.01.2021 року внесено відомості щодо поділу об`єкта спірного нерухомого майна.

Згідно з договором купівлі-продажу від 11.03.2021, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Панченковою О.Л. , нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , опис об`єкта: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 410 м2: павільйон-склад А-1 площею 138,9 м2, гараж Б-1 площею 81,1 м2, гараж В НОМЕР_1 площею 49,5 м2, навіс Г, гараж Д-1 площею 121 м2, огорожа № 1, зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 .

Право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , опис об`єкта: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 56,2 м2: трансформаторна підстанція Е-1 площею 17,7 м2, вагова Ж-1 площею 38,5 м2, огорожа 3, замощення 4 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 .

На час розгляду справи встановлено, що відповідачі є власниками спірного майна та воно не вибуло з їх володіння.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2022 по справі 3917/1058/22 за позовом Полтавської обласної ради до ТОВ «Євробіт» про витребування майна з чужого не законного володіння позовні вимоги задоволено. Встановлено факт безпідставного (незаконного) володіння ТОВ «Євробіт» об`єктами обласної комунальної власності.

Місцевий суд, встановивши дані обставини, зазначив, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судом установлено, що спірне майно вибуло з володіння Полтавської обласної ради з порушенням вимог, встановлених законами України, а також наступні власники спірного приміщення, не набули права власності на це майно, а відтак доводи відповідачів, викладені ними у відзивах про втручання в мирне володіння майном, не заслуговують на увагу.

Також, місцевим судом зазначено, що при реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ «Євробіт» державним реєстратором Зеленцовою О.О. належним чином не перевірено повноваження представника ПОКВКП «Полтавапаливо» щодо передачі майна в рамках укладеної мирової угоди. Актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Зеленцової О.О. від 17.01.2022 року встановлено, що державним реєстратором всупереч п. 6.2 статуту ПОКВКП «Полтавапаливо», затвердженого наказом Управління майном обласної ради від 17.08.2016 № 58 майно підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за ними на праві господарського відання. Також державним реєстратором Зеленцовою О.О. не враховано положення ч. 8ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Тобто державним реєстратором Зеленцовою О.О. належним чином не перевірено повноваження представника ПОКВКП «Полтавапаливо» щодо передачі майна в рамках укладеної мирової угоди. На підставі вищезазначеного грубого порушення законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, наказом першого заступника Міністра юстиції України від 18.01.2022 № 141/5 державному реєстратору Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, підприємства, установи та організації, …рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За положеннями ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, … продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (ч. 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з п.п. 19, 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються такі питання:

- вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж об`єктів комунальної власності …, що забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку;

- вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; …

За положеннями ч. 5 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно відтого,скільки разівце майнобуло відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибулоз володіннявласника напідставі рішеннясуду,ухваленого щодоцього майна,але надаліскасованого,вважається таким,що вибулоз володіннявласника позайого волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та№ 14-179цс18), та Верховним Судом у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 203/4579/17, від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, спірне майно виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 410 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 , та виробничийбудинок згосподарськими (допоміжними)будівлями таспорудами,загальною площею56,2кв.м,за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , утворені шляхом поділу нежитлової будівлі та споруд Полтавського паливного складу за адресою: АДРЕСА_1 , що відносилось до майна комунальної форми власності.

До складу нерухомості за вказаною адресою входило: павільйон склад літ А-1, гараж Б-1, гараж В-1, гараж Д-1, трансформаторна підстанція Е-1, вагова Ж-1, гараж З-1, Огорожа №1, огорожа №3, ваги автомобільні АК-15 зав. №1217 10330361, замощення (майданчик з твердим покриттям інв. № 10330345) №4, всього вартістю 423374,00 грн (висновок про ринкову вартість станом на 12.06.2020. (а.с. 132)

Так, на підставі рішення Полтавської обласної ради від 17.11.1998 «Про заходи по забезпеченню управління майном спільної власності територіальних громад Полтавської області» (Витяг з рішення а.с. 11 25 т. 1) затверджено, зокрема, перелік підприємств та окремих інвентарних об`єктів спільної власності територіальних громад області, які залишаються в управлінні обласної ради; у додатку № 2 до вказаного рішення визначено окремим підприємством Полтавська державна виробничо-комерційна фірма «Полтавапаливо». Також, вказаним рішенням (п. 9.4) визначено в місячний строк доопрацювати, затвердити та зареєструвати в Управлінні юстиції у Полтавській області Типовий статут підприємства (закладу) спільної власності територіальних громад області.

26.02.2008 затверджено Статут Полтавської державної виробничо-комерційної фірми «Полтавапаливо», а 17.08.2016 - нову редакцію Статуту Полтавського обласного комунального виробничо-комерційного підприємства «Полтавапаливо», що є правонаступником всіх прав та обов`язків Полтавської державної виробничо-комерційної фірми «Полтавапаливо» (далі Підприємство).

Відповідно до Статуту (розділ 1) ПОКВКП «Полтавапаливо» є підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і передане в управління Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації. Засновник підприємства Полтавська обласна рада; власник територіальні громади сіл, селищ та міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Згідно розділу 3 Статуту («Структура підприємства») до складу Підприємства на правах структурних підрозділів входять паливні склади-магазини, які знаходяться на території області, проводять розрахункові операції за відпущене паливо із споживачами районів, мають просту круглу печатку із найменуванням паливного складу. Склади-магазини діють на підставі положень, які розробляються та затверджуються Підприємством. До переліку складів-магазинів включений, серед інших, Полтавський паливний склад, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Яківчанська, 5.

Згідно з п. 6.2 розділу 6 Статуту, майно Підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відчуження засобів виробництва, що є комунальною власністю і закріплених за Підприємством, здійснюється з дозволу Засновника за погодженням з Департаментом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації у порядку, що встановлений законодавством.

Тобто, спірне нерухоме майно (незважаючи на його подальший поділ останніми набувачами) було закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством і є майном комунальної форми власності, розпорядження яким має здійснюватися у передбаченому законом порядку.

Як вірно встановлено місцевим судом, рішення про відчуження спірного нерухомого майна могло бути прийнято лише з дозволу позивача, однак таке погодження не надавалось позивачем.

Зазначена обставинадосліджувалась прирозгляді господарськоїсправи №917/1150/20,зокрема,в постановіСхідного апеляційногогосподарського судувід 27.05.2021у якійсудом буловстановлено фактвідсутності погодженнявласника (Полтавськоїобласної ради)на відчуженнямайна ПОКВПК«Полтавапаливо»,у томучислі заадресою: АДРЕСА_1 ,а такожу справі№ 917/1058/22,у якійВерховний Суду своїйпостанові від25.07.2023погодився звисновками попередніхсудів,що майно безпідставно, поза волею, вибуло із законного володіння власника - територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вищезазначені судові рішення мають преюдиційне значення для даної справи в частині незаконного передання у власність ТОВ «Євробіт» майна комунальної власності, до якого відноситься і нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , що предметом спору у даній справі.

Право власностіна спірненерухоме майноперейшло до ТОВ «Євробіт» на виконання ухвали Господарського суду Полтавської області № 917/1150/20 від 25.08.2020 про затвердження мирової угоди між ПОКВПК «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт», якою було погоджено передачу ПОКВПК «Полтавапаливо» товариству «Євробіт», у тому числі, нежитлових будівель та споруд Полтавського паливного складу за адресою: м. Полтава, вул. Яківчанська, 5. (а.с. 51-54)

Підставою реєстрації спірного нерухомого майна за ТОВ «Євробіт» в реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначено цю мирову угоду, затверджену ухвалою суду № 917/1150/20 від 25.08.2020, яку було скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, що набрала законної сили.

Отже, факт незаконного вибуття спірного майна комунальної власності поза волею власника до ТОВ «Євробіт» є доведеним, і не спростований доводами апеляційної скарги, а тому незалежно від того, що воно у подальшому було відчужене за відплатними договорами та поділене, воно може бути витребувано у відповідачів, як в останніх власників (добросовісних набувачів), на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Та обставина, що ухвалу суду про затвердження мирової угоди було скасовано вже після того, як відповідачі зареєстрували за собою право власності, не спростовує висновку про наявність підстав для витребування у них такого майна.

Доводи апеляційної скарги про відсутність реєстрації права власності на спірне майно в державному реєстрі апеляційний суд відхиляє, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності. (вказаний висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18).

Набуття спірного майна у комунальну власність підтверджується витягом з рішення Полтавської обласної ради від 17.11.1998 (а.с. 11 25 т. 1).

Місцевий суд, встановивши обставини скасування 27.05.2021 ухвали Господарського суду Полтавської області № 917/1150/20 від 25.08.2020 про затвердження мирової угоди між ПОКВПК «Полтавапаливо» та ТОВ «Євробіт», на підставі якої спірне майно зокрема вибуло із власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради поза її волею без дотримання передбаченого законом порядку відчуження такого майна, дійшов вірного висновку, що воно підлягає витребуванню у останніх набувачів, якими є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Щодо правомірності втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення, серед іншого, за яких обставин майно вибуло із володіння законного власника, поведінка особи, з власності якої майно таке витребовується, правий режим майна, тощо.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини і основоположних свобод стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбаченазаконом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий, і навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, томупокупець,у якоговилучається майно,не позбавленийможливості порушуватипитання провідшкодування завданихзбитків напідставі статті661ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (п. 137-138) зроблено висновок, що згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Під час розгляду цієї справискаржник розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку із заявленими до нього вимогами.Крім того, суди попередніх інстанцій не мали жодних об`єктивних даних, які би могли дозволити оцінити наявність і розмір шкоди, якої міг зазнати скаржник унаслідок задоволення позову, а також зумовленого цим розчарування у неможливості подальшого використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04),§ 77). Тому як імовірний майновий тягар, так і ймовірний тягар такого розчарування може належно оцінити суд у відповідному судовому процесі, ініційованому скаржником.

Витребування спірного майна, у даному випадку, переслідує легітимну мету контролю за законним розпорядженням майном комунальної форми власності відповідно до загальних інтересів територіальної громади.

Втручання держави в право відповідачів у справі на мирне володіння об`єктами нерухомого майна відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі нормзакону (статті 388 ЦК України)у зв`язку із вибуттям майна поза волею власника (територіальної громади), та без дотримання передбаченого законом порядку відчуження майна комунальної форми власності.

Рішення суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 не оскаржувалось.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неправомірності втручання у право на мирне володіння майном та покладення на нього надмірного майнового тягара у зв`язку із покращенням майна є безпідставними.

Оскільки правовласності наспірне майнонабуте відповідачамиза відплатнимидоговорами,вони непозбавлені можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.

висновки за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.1ч.1ст.374 ЦПКУкраїнисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Буряка Д.М., - залишити без задоволення.

Рішення Київського районногосуду м.Полтави від20листопада 2023року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль