Ухвала

від 16.04.2024 по справі 631/1502/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1502/23

провадження № 2/631/193/24

У Х В А Л А

16 квітня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Трояновської Тетяни Михайлівни у справі з єдиним унікальним № 631/1502/23, що розглядається в порядку загального позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, в якій просить суд визнати незаконною постанову державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Тетяни Козелько про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 25 травня 2023 року та зобов`язати державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Тетяну Козелько видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на все майно померлого батька.

Вказана позовна заява та додані до неї документи подані в електронному вигляді з використанням ЕСІТС «Електронний суд».

При вирішенні в межах строку, визначеного частиною 1 статті 185 та згідно із частиною 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України питання щодо відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини позову, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, судом було з`ясовано, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 43, 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України, що обумовлюють обов`язкові для дотримання позивачем вимоги дозмісту таформи позовноїзаяви,а томувідповідною ухвалоюсуду,постановленою 13листопада 2023рокупозовну заяву ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Позивачем в установлений законом та зазначений в ухвалі суду від 13 листопада 2023 року строк, недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху, усунуті.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

25 грудня 2023 року на електронну адресу суду у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Т. М., яка виконує обов`язки державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, а також докази його направлення позивачу.

Ухвалою Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід 11січня 2024року закритепідготовче провадженняв цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, що було призначене на 11 квітня 2024 року, учасники справи не з`явились. Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, позивач ОСОБА_1 , з використанням ЕСІТС «Електронний суд» 10 квітня 2024 року направив на адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № 2304/24-вх., відповідно до якої у зв`язку неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через виконання ним бойових завдань, просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги задовольнити. Також відповідач у справі завідувач Четвертої Харківської міської держаної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Козелько Т. М. засобами поштового зв`язку направила на адресу суду письмову заяву, що була зареєстрована за вхідним № 1809/24-вх. від 19 березня 2024 року, відповідно до якої просила суд розглянути справу за позовом ОСОБА_1 без участі представника нотаріальної контори, зазначивши, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

За результатами судового засідання, Нововодолазьким районним судом Харківської області цього дня постановлено ухвалу, якою у відповідності до положень пунктом 5 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 09 травня 2024 року о 10 годині 00 хвилин та визнано явку позивача, ОСОБА_1 , та відповідача, державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної конториКозелько Т. М., яка виконує обов`язки державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, у судове засіданняобов`язковою для надання особистих пояснень з приводу обставин справи.

15 квітня 2024 року з використанням ЕСІТС «Електронний суд» позивач у справі ОСОБА_1 направив на адресу суду заяву про відвід судді Трояновської Т. М., що була зареєстрована за вхідним № 2343/23-вх. та передана головуючому судді Трояновській Т. М. під особистий короткий підпис в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції 15 квітня 2024 року о 16 годині 55 хвилин.

Зі змісту заяви про відвід судді вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовує свій відвід тим, що у нього є сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді Трояновської Тетяни Михайлівни. Заявник вказує, що суддя позбавила його права на надання відповіді на відзив та приймає документи від відповідача, яка не виконує вимоги закону щодо обов`язкової реєстрації в ЕСІСТ «Електронний суд». Також суддя нібито неодноразово користувалась послугами нотаріальної контори, оскільки в селищі міського типу Нова Водолага кількість нотаріусів обмежена, що свідчить, на думку заявника, про наявність дружних відносин з державним нотаріусом. Вищенаведене дає підстави стверджувати позивачу про упереджене і необ`єктивне ставлення судді Трояновської Тетяни Михайлівни до розгляду справи за його позовом і тому він просить заяву про відвід судді задовольнити і передати справу на розгляд іншого судді.

Вирішуючи питання щодо прийнятності відводу, суд ураховує наступне.

Частина 1 статті 1 та частина 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України наголошують на тому, що цивільний процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, а провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень частини 8 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

У даному випадку підстав для розгляду питання про відвід судді, що порушений ОСОБА_1 , у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд не вбачає.

Оцінивши наведені у заяві позивача підстави для відводу судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого відводу, виходячи з наступного.

Обставини, що виключають участь судді у цивільному провадженні та є підставою для його відводу (самовідводу) визначенні у положеннях статей36, 37 Цивільного процесуального кодексу України, про що прямо зазначено у частини 2 статті 39 зазначеного нормативно-правового акту України.

Отже, чинне цивільне процесуальне кодифіковане законодавство України передбачає можливість заявлення учасниками справи відводу судді з підстав, прямо визначених ним.

Як на підставу для відводу судді Трояновської Т. М. позивач посилається на приписи пункту 5 частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, які обумовлюють, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

За змістомчастин 2 4статті 39Цивільного процесуальногокодифікованого законуУкраїни,з підстав,зазначених устаттях36,37і 38цього Кодексу,судді,секретарю судовогозасідання,експерту,спеціалісту,перекладачу можебути заявленовідвід учасникамисправи. Відвідповинен бутивмотивованим ізаявленим протягомдесяти днівз дняотримання учасникомсправи ухвалипро відкриттяпровадження усправі,але непізніше початкупідготовчого засіданняабо першогосудового засідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження.Самовідвід можебути заявленийне пізнішепочатку підготовчогозасідання абопершого судовогозасідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження.Після спливувказаного строкузаявляти відвід(самовідвід)дозволяється лишеу винятковихвипадках,коли пропідставу відводу(самовідводу)заявнику немогло бутивідомо доспливу вказаногостроку,але непізніше двохднів іздня,коли заявникдізнався протаку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Отже, за приписами наведеної норми права заява про відвід має бути вмотивованою, оскільки належна вмотивованість та обґрунтованість правового документа є складовою юридичної визначеності.

Підстави для відводу судді можуть мати об`єктивний чи суб`єктивний характер.

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими. Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Тобто, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість або необ`єктивність судді. Обставини, які покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

В даному випадку заявник в основу своєї заяви поклав суто суб`єктивні припущення, які не підтвердженні жодним чином. Так, головуючий суддя у справі особисто не знайома ані з позивачем, а ні з представником Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, не перебуває з учасниками процесу в родинних чи будь-яких інших відносинах та не допускає позапроцесуального спілкування з останніми, а також ніколи не зверталась до державного нотаріуса, який є відповідачем у справі, за вчиненням будь-яких нотаріальних дій; проживає поза межами населеного пункту, де знаходиться Нововодолазька державна нотаріальна контора. Отже, заявником у поданій заяві про відвід не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості та унеможливлювали ухвалення суддею, яка є головуючим у даній справі, об`єктивного рішення по справі, та по суті лише зводиться до не згоди з прийнятими процесуальними рішеннями в процесі розгляду справи.

Безумовно, право учасника у справі на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд. Проте, право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Крім того, відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.

У частині 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини у пункті 66 свого рішення від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція викладена також у пунктах 49 та 52 рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України» (заява № 16695/04).

Крім того, загальними правилами, які відображені у Бангалорських принципах поведінки судді, прийнятих 19 травня 2006 року та схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є обов`язковою умовою належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим.

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі № 800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року у справі № 9901/673/18.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Як зазначено Верховним Судом в ухвалі від 14 липня 2020 року у справі № 826/11409/17 для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Разом із тим, положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, Конституція України, має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Основного Закону України).

Також слід відмітити, що у статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Статтею 126Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцієюі законами України. Вплив на суддю в будь-який спосіб забороняється.

Положенням наведеної статті Основного Закону України дано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу).

Згідно зістаттею 6Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» здійснюючиправосуддя,суди єнезалежними відбудь-якогонезаконного впливу.Суди здійснюютьправосуддя наосновіКонституціїі законівУкраїни тана засадахверховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Відтак, на підстави вищевикладеного у сукупності, приймаючи за основу наведену сталу практику Європейського суду з прав людини, беручи до уваги зміст заяви про відвід та його підстави, які ґрунтується виключно на припущеннях та особистих сумнівах заявника, ураховуючи недоведеність останнім наявності безсторонності судді (існування упередженості, про що може свідчити її особисті переконання та поведінка), відсутність будь-яких достовірних відомостей про існування її прямої чи побічної заінтересованості у результаті розгляду справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, або щодо наявності інших обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Трояновської Т. М., суд доходить до висновку про необґрунтованість відводу головуючого у справі ОСОБА_2 .

У відповідності до вимог частини 3 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, вбачається, що судове засідання у справі призначене на 09 травня 2024 року о 10 годині 00 хвилин, заява про відвід судді надійшла від позивача 15 квітня 2024 року, тобто раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, проте враховуючи, що головуючий суддя у справі не погоджується із доводами, наведеними у заяві про відвід, вирішення порушеного заявником питання на виконання приписів частини 3 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України слід передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 наведеного Кодексу, що на думку суду є гарантією дотримання судом принципу законності при розгляді справи задля надання можливості Нововодолазькому районному суду Харківської області ухвалити законне та обґрунтоване рішення незалежним, безстороннім та неупередженим судом, що підкорюється лише закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3 і 15 Кодексу суддівської етики, пунктами 1.3 і 2.5 Бангалорських принципах поведінки судді, прийнятих 19 травня 2006 року та схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року статтями 2, 4, 12 14, 18, статтями 34, 36 37, 39 40, 42, 48, 67, 76 82, 89, 211, 214, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352 і частиною 2 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді, вважати відвід головуючому у справі з єдиним унікальним № 631/1502/23 за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину судді ОСОБА_2 необґрунтованим.

Вирішення питання про відвід головуючому судді у справі з єдиним унікальним № 631/1502/23 за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину судді Трояновській Т. М., заявлений позивачем ОСОБА_1 15 квітня 2024 року та зареєстрований за вхідним № 2343/24-вх, передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала скарженню окремо від рішення суду не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Т. М. Трояновська