Ухвала від 24.04.2024 по справі 631/1502/23

справа № 631/1502/23

провадження № 2-ві/631/4/24

У Х В А Л А

24 квітня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі головуючого судді Мащенко С. В., розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в залі судових засідань № 1 приміщення суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновської Тетяни Михайлівни, заявлений письмово в межах справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину», що розглядається за правилами загального позовного провадження,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області відповідно до ухвали суду у складі судді Трояновської Т. М., постановленої 21.11.2023 року, знаходиться цивільна справа з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину», що розглядається за правилами загального позовного провадження.

11.01.2024 року підготовче провадження у цій справі закрито й справу призначено до судового розгляду.

15.04.2024 року позивач ОСОБА_1 надіслав заяву про відвід судді Трояновської Т. М. в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».

Вказана заява відповідно до вимог частини 2 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України зареєстрована за вхідним № 2343/23-вх та згідно із приписом частини 2 статті 40 цього ж нормативно-правового акт передана складу суду, який розглядає справу, а саме судді ОСОБА_2 під особистий короткий підпис в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції.

За наслідкамирозгляду вказаноїзаяви Нововодолазькийрайонний судХарківської областіу складісудді ТрояновськоїТ.М.дійшов висновкупро необґрунтованістьзаявленого відводу,про щопостановив ухвалувід 16.04.2024року,а томуувідповідності до вимог частини 1 статті 33 та абзацу 1 частини 3 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України здійснено автоматизований розподіл наведеної заяви про відвід судді Трояновської Т. М., яку згідно з відповідним протоколом, обліково-статистичною карткою та Контрольним журналом судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зі змісту заяви про відвід убачається, що заявник обґрунтовує свій відвід тим, що суддя Трояновська Т. М. позбавила його права на надання відповіді на відзив, приймає документи від державного нотаріуса, який має у справі статус відповідача, хоча остання ( ОСОБА_3 ) не виконує вимоги щодо її обов`язкової реєстрації в Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд». Окрім того, суддя та її родичі нібито користувалась послугами Нововодолазької державної нотаріальної контори, а між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на думку заявника, наявні дружні відносини. Також ОСОБА_1 вважає, що суддя та нотаріус спілкуються поза рамками і межами судового процесу. Вищенаведене дає йому підстави стверджувати, що суддя є упередженою та необ`єктивною, зокрема, з підстав обмеженої кількості нотаріусів в населеному пункту, в якому розташований суд, й просить заяву про відвід судді задовольнити і передати справу за його позовом на розгляд іншого судді.

Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про відвід головуючого судді Трояновської Т. М., перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими судом та які відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади, та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи питання про відвід судді, суд, перш за все, виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З огляду на наведене, судом встановлено, що позивач на стадії розгляду справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину» по суті заявив відвід головуючому у цій справі судді Трояновській Т. М. поза межами судового засідання з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, який розглядає справу Нововодолазький районний суд Харківської області у складі головуючого судді Трояновської Т. М. - вирішуючи питання про відвід, дійшов до висновку про його необґрунтованість та зазначив, що він містить у собі виключно припущення та особисті сумніви заявника.

Вирішуючи питання щодо прийнятності відводу, суд ураховує таке.

Частина 1 статті 1 та частина 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України наголошують на тому, що цивільний процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, а провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, приписом частини 3 статті 39 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що ухвала про прийняття справи до розгляду за правилами загального позовного провадження була постановлена 21.11.2023 року, а 11.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі.

Тому, на час звернення позивача з відводом минули строки, обумовлені чинним цивільним процесуальним законодавством України.

Проте, аналізуючи змість заяви про відвід, вбачається, що її підставою є відомості, отримані ним під час судового розгляду справи по суті позовних вимог, й, оскільки суд вважає, що ці обставини не могли бути відомі заявнику відводу до спливу законодавчо визначеного строку, вважає за можливе прийняти відвід головуючому судді Трояновській Т. М. до розгляду по суті.

У відповідності до вимог частини 3 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину» убачається, що чергове судове засідання призначене на 09.05.2024 року о 10 годині 00 хвилин.

За змістом частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Приписом частин 7, 8 та 11 статті 40 цивільного процесуального кодифікованого закону України унормовано, що питання про відвід вирішується невідкладно, без повідомлення учасників справи й за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

За викладених обставин, ураховуючи, що позивач ОСОБА_1 звернувся із своєю заявою про відвід головуючого судді Трояновської Т. М. поза межами судового засідання, і за наслідками його розгляду визнаний судом, що розглядає справу, необґрунтованим, він вирішується суддею, яка не входить до складу суду, що розглядає справу, не пізніше призначеного засідання у справі без повідомлення його учасників про такий розгляд.

Чинне цивільне процесуальне кодифіковане законодавство України передбачає можливість заявлення учасниками справи відводу судді з підстав, прямо визначених ним.

При цьому, обставини, що виключають участь судді у цивільному провадженні та є підставою для його відводу за заявою учасників справи, встановлені статтями 36 та 37 Цивільного процесуального кодексу України, про що прямо зазначено у частини 2 статті 39 вказаного нормативно-правового акту України.

Зокрема, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (пункти 3 та 5 частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України).

Одночасно із цим, імперативний припис частини 4 вказаної останньою норми процесуального права обумовлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставлю для відводу.

Крім того, частиною 1 статті 42 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що учасниками у справах позовного провадження є сторони та треті особи, а з огляду на зміст частини 1 статті 48 цього ж нормативно-правового кодифікованого акта сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Також, відповідно до змісту частини 1 статті 58 наведеного кодексу сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписом частини 1 статті 40 цивільного процесуального кодифікованого закону України визначено, що питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Отже, ураховуючи викладене, спираючись на процесуальний статус ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, суд вважає, що останній наділений процесуальним правом на заявлення цього відводу головуючому судді.

Натомість,аналізуючи змістзаяви провідвід,судом встановлено,що позивачазаявляє свійвідвід судді саме з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, тобто якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлює, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Окрім того, Пленум Верховного суду України у пункті 5 своєї Постанови № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» роз`яснив, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. При цьому:

а) стосовно суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді: з`ясовується, чи виявляв він упередженість або безсторонність у даній справі;

б) стосовно об`єктивного критерію чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Тобто у кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду, й особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункти 49 і 50 рішення у справі «Білуха проти України», ухваленого 09.11.2006 року, заява № 33949/02).

Також у справі «Хаушильд проти Данії», ухваленому 24.05.1989 року, заява № 10486/83, зазначено, що суду не потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

В силу приписів статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі та ратифікованої Україною 17.07.1997 року відповідним Законом № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як визначаєКонституція України,прийнята 28.06.1996року,в своїйстатті 19,правовий порядокв Україніґрунтується назасадах,відповідно дояких ніхтоне можебути примушенийробити те,що непередбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість авторитет суду та судових рішень у суспільній свідомості пов`язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності.

Професійна діяльність суддів, пов`язана з відправленням правосуддя, зобов`язує суддів демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, що означає добровільні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і поза залою судового засідання.

Також стаття 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 року XI черговим з`їздом суддів України, наголошує, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Крім того, загальними правилами, які відображені у Бангалорських принципах поведінки судді, прийнятих 19.05.2006 року та схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року, об`єктивність судді є обов`язковою умовою належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Натомість, з огляду на припис пункту 2.5 цих Правил, суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Позивач ОСОБА_1 як підставу для відводу головуючого судді Трояновської Т. М. зазначає її перебування у довірчих відносинах з державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Козелко Т., що викликає в нього сумніви у її неупередженості та об`єктивності та є прямою та побічною зацікавленістю в результаті розгляду (не розгляду) справи, хоча жодного доказу таких відносин не надає; часу, коли йому про це стало відомо, не зазначає; із клопотанням про витребування таких доказів до суду не звертається.

Проте зміст частини 3 статті 39 Цивільного процесуального кодексу України обумовлює, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Вказаного заявником не виконано, отже заява ОСОБА_1 взагалі не містить жодного доказу на обґрунтування наведених у заяві обставин (доводів) щодо часу отримання інформація, яка слугувала зверненню із нею до суду, а також щодо довірчих (дружніх) відносин між суддею та державним нотаріусом та інших, викладених у заяві про відвід доводів.

Отже, оцінюючи дії головуючого судді Трояновської Т. М. під час судового провадження у цивільний справі з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину», суд ураховує й поведінку учасників справи, й норми чинного цивільного процесуального законодавства України, й відсутність жодного доказу щодо обставин, наведених у заяві про відвід судді.

За наведених обставин, заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Трояновської Т. М. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки викладені ним підстави не можуть свідчити про заінтересованість судді у розгляді (не розгляді) справи, а також її упередженості, й будь-яких інших мотивів та доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи, ним не наведено.

Відтак, на підставі вищевикладеного, беручи за основу наведену сталу практику Європейського суду з прав людини, беручи до уваги зміст заяви про відвід та його підстави, ураховуючи недоведеність заявником наявності безсторонності судді (існування упередженості, про що може свідчити її особисті переконання та поведінка), відсутність будь-яких достовірних відомостей про існування її прямої чи побічної заінтересованості у результаті розгляду справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину», або щодо наявності інших обставин, які викликають сумнів в неупередженості або необ`єктивності судді Трояновської Т. М., суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновської Т. М. слід відмовити.

Розв`язуючи питання про відвід, з огляду на зміст частини 8 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України щодо його вирішення без повідомлення учасників справи й наявність можливості за ініціативою суду вирішити його у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, суд вважає, що матеріалів, наявних в справі, цілком достатньо для відповіді на всі порушені у заяві ОСОБА_1 про відвід судді Трояновської Т. М. питання, тобто задля вирішення відводу за суттю, а тому не вбачає підстав для виклику учасників справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину» у судове засідання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6,13і 17Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Законом № 475/97-ВР; частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); статтями 19 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) (із змінами та доповненнями); статтями 2, 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Білуха проти України» від 09.11.2006 року і «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 3 і 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 року XI черговим з`їздом суддів України; пунктами 1.3 і 2.5 Бангалорських принципах поведінки судді, прийнятих 19.05.2006 року та схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року; Постановою Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», а також статтями 2, 4, 12 14, 18, частиною 1 статті 33, статтями 34, 36 37, 39 40, 42, 48, 67, 76 82, 89, 211, 214, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352 і частиною 2 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновської Тетяни Михайлівни, заявлений письмово в межах справи з єдиним унікальним № 631/1502/23 (провадження № 2/631/193/24) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області «Про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину», що розглядається за правилами загального позовного провадження, відмовити повністю.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухвалу постановлено, складено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко