Постанова

від 18.04.2024 по справі 917/1375/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/1375/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промсантехніка - 1, м. Кременчук, Полтавська обл. на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 року у справі №917/1375/23,

за позовом - Акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ

до - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промсантехніка - 1, м. Кременчук, Полтавська обл.

про стягнення пені та штрафу

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023року Акціонерне товариство Укртрансгаз (далі - Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промсантехніка - 1 (далі Відповідач) про стягнення 230 076,00 грн пені та 554 400,00 грн штрафу, нарахованих за неналежне виконання зобов`язань за договором № 220100000 про закупівлю товарів від 11.01.2022.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 року вищезазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:

- судом не було досліджено обставини неможливості виконання Відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором через виникнення форс-мажорних обставин, введення воєнного стану на всій території України та істотного збільшення вартості доставки товару від іноземного постачальника, про що Позивачу було направлено обґрунтовану пропозицію щодо збільшення його ціни та строку дії (вартості товару та строку його поставки), але Позивач необґрунтовано та штучно створив ситуацію, яка унеможливила виконання поставки Відповідачем;

-суд першої інстанції не дослідив наданий Відповідачем сертифікат ТПП від 02.08.2023 про настання форс мажорних обставин саме за спірним Договором;

-наведені обставини в їх сукупності повністю виключають вину Відповідача, а тому нарахування штрафу та пені вважав протиправним, правомірність яких суд першої інстанції належним чином не дослідив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/1375/23 від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 01.03.2024р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, на підставі якого заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зокрема, зазначив:

-Відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження того, що вказані форс-мажорні обставини впливають на реальну неможливість виконання зобов`язання останнього за Договором, оскільки Відповідач надіслав лист про наявність обставин непереборної сили через 46 днів після їх настання, що є порушенням десятиденного строку, встановленого умовами п.8.2. Договору, а лист Торгово- промислової палати від 28.02.2022р. №2024/02.2-.7.1 не є належним доказом таких обставин;

- посилання Відповідача на Сертифікат Полтавської ТПП від 02.08.2023 є безпідставним, оскільки Відповідач звернувся до Полтавської ТПП за отриманням вказаного Сертифікату лише 28.07.2023, тобто вже після отримання від Позивача копії позовної заяви, означений Сертифікат Позивачу не направлявся і не був долучений Відповідачем до матеріалів справи під час слухання справи в суді першої інстанції.

- навіть після настання дати закінчення форс -мажорних обставин - 26.07.2022, як зазначено у наданому сертифікаті та до цього часу Відповідачем жодних дій щодо поставки Товару Позивачу не здійснено, незважаючи на те, що вказані товари перебувають у Відповідача;

- обставини укладення контракту з китайським виробником, зміна курсу валют не відноситься до даного спору.

У запереченнях на відзив Відповідач заперечував обставини, викладені Позивачем у відзиві та стверджував, що затримка з поставки відбулась не з його вини, а з причин, які від нього не залежали (зміна логістики внаслідок закриття портів, тощо). Просив рішення суду просив скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідачем до апеляційної скарги додані додаткові докази, але відповідно до вимог ст.269 ГПК України ним не заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи з обґрунтуванням причин неможливості подання до суду першої інстанції, отже вони не приймаються до уваги судовою колегією.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення 11.01.2022 між сторонами Договору № 2201000008 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), за умовами пункту 1.1 якого Відповідач зобов`язався у 120 денний строк з моменту підписання договору передати у власність

Позивача магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (відводи та переходи сталеві), зазначені в Специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а Позивач - прийняти і оплатити ці Товари;

-підписання специфікації до Договору (Додаток №1 до Договору) на суму 554 400,00грн, в якій сторонами погоджено умови, строки поставки, вартість та асортимент товару;

- направлення Позивачем вимоги № 1001ВИХ-23-4711 від 05.06.2023 про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору, яка залишена Відповідачем без задоволення.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт не виконання Відповідачем умов спірного Договору в частині своєчасної поставки товару став підставою до звернення до суду з позовом про стягнення 230 076,00 грн пені та 554 400,00 грн штрафу на підставі п.7.4. Договору № 220100000 про закупівлю товарів від 11.01.2022.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позову, посилаючись на форс-мажорні обставини, що підтверджені сертифікатом Торгово - промислової палати України від 02.08.2023. Зазначав, що він 11.04.2022 до закінчення строку поставки надіслав на адресу Позивача лист за вих. № 1104/2 від 11.04.2022, в якому повідомив про неможливість своєчасно виконати свої зобов`язання з поставки товару через форс - мажорні обставини та надав лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Також зазначав, що ним для виконання умов укладеного сторонами Договору було укладено контракт з китайським виробником металевої продукції, отже затримка поставки товару відбулася через закриття морських портів та зміну курсу валют у зв`язку з військовою агресію російської федерації, тобто не з вини Відповідача. Він мав можливість поставити Позивачу після 25.07.2022 року товар, проте Позивач категорично відмовився продовжувати строк поставки, посилаючись на закінчення дії Договору в цій частині.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 11170 від 11.09.2023) вважав безпідставними твердження Відповідача про наявність форс - мажорних обставин, оскільки він жодним чином не зазначає про об`єктивну неможливість належного виконання свого обов`язку за договором та про наявність причинно - наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами та можливістю виконання зобов`язання. Крім того зауважував, що відповідно до умов договору передбачено поставку товарів виробництва України, а не Китаю, та кількість поставки за договором між сторонами значно менше, ніж зазначено в міжнародному контракті Відповідача, а тому вважав, що Відповідач не довів та не надав доказів на підтвердження того, що вказані форс-мажорні обставини вплинули на реальну можливість виконання зобов`язання останнього за Договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем своїх зобов`язань у визначений Договором строк, а також встановив відсутність підстав до звільнення останнього від відповідальності за наведене порушення умов Договору на підставі умов його п. 7.4.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої

сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

Отже, у розумінні наведених положень законодавства для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у виді неустойки необхідною є наявність протиправної поведінки та вини боржника.

Таким чином, предметом дослідження у даній справі є наявність/відсутність підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення п.п. 7.3.,7.4. Договору.

Як встановлено судом першої інстанції, за умовами укладеного Договору Відповідач мав поставити у власність Позивача товар протягом 120 календарних днів з дати укладення Договору, тобто у строк до 11.05.2022 на суму 554 400,00 грн.

Вимогами п.13.1 Договору сторони узгодили його дію в частині поставки товару до 31.07.2022, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Зазначене зобов`язання з поставки товару Відповідачем не виконане.

Листом від 11.04.2022 Відповідач повідомив Позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за Договором з поставки товару через настання форс- мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації, надавши лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Дослідивши відповідне повідомлення, судова колегія погоджується з твердженням Позивача, що воно не містить жодного обґрунтування впливу зазначеної обставини на неможливість виконання договірного зобов`язання з поставки товару.

Крім того, за змістом п.п.8.1-8.4 Договору, у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору (обставин непереборної сили, форс-мажорних обставин) - сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок їх дії повинна не пізніше, ніж протягом 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, а у разі невиконання такої вимоги -

вона позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як таку, що виключає її відповідальність.

Зазначений строк також не був дотриманий Відповідачем, оскільки про існування відповідної обставини військової агресії сусідньої держави йому було відомо з 24.02.2024 року.

При цьому колегія суддів наголошує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс- мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99), постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.22 № 990/115/22.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав до звільнення Відповідача від відповідальності за порушення строку поставки товару за Договором через повідомлення 11.04.2022 року ним Позивача про наявність форс-мажорних обставин з посиланням на лист ТПП України № 2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022.

Колегія суддів відхиляє посилання Відповідача на наявність форс- мажорних обставин як підстави звільнення його від відповідальності, які полягали у введенні на території України воєнного стану, з огляду на те, що ним не доведено причинно- наслідкового зв`язку між цим станом та неможливістю виконання вищенаведених договірних зобов`язань.

Щодо іншого обґрунтування впливу зазначених обставин на неможливість виконання зазначеного обов`язку, про які Відповідач повідомив Позивача вже після спливу строку виконання зобов`язання, а саме - в листах від 30.06.2022 року, від 01.08.2022 року, а також в наданому Сертифікаті ТПП від 02.08.2023 року, про не дослідження судом якого Відповідач повідомляє в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

За змістом листа від 30.06.2022 року Відповідач не навів іншого мотивування щодо впливу російської військової агресії на неможливість виконання ним договірного зобов`язання.

Обмежившись загальним посиланням на подорожчання металу та електроенергії на виробництво товару, подорожчання послуг з транспортування, Відповідач повідомив Позивача про наявність нових умов щодо можливості виконання ним зобов`язання з поставки товару у вигляді збільшення вартості товару на 70% та продовження строку поставки до 31.08.2022 року, запропонувавши внести відповідні зміни до Договору.

Позивачем листом від 26.07.22 року зазначена пропозиція відхилена за мотивами незаконності такого збільшення ціни.

Відповідач листом від 01.08.2022 року просив збільшити ціну на 10 % та строк виконання до 15.09.2022 року, проте зазначена пропозиція також була відхилена Позивачем (лист від 24.08.2022 року) через закінчення дії Договору в частині можливості виконання зобов`язання з поставки товару (до 31.07.2022 року) .

Отже зазначене листування за своєю суттю є пропозиціями Відповідача про внесення змін до Договору щодо збільшення ціни товару та строку його поставки та не містить конкретних повідомлень щодо неможливості виконання зобов`язання щодо поставки товару в строк, передбачений договором з відповідним обґрунтуванням.

Також Відповідачем в суд першої інстанції разом із зустрічним позовом було надано сертифікат Торгово - промислової палати України від 02.08.2023, яким він також обґрунтовував свої заперечення у відзиві на позовну заяву.

За змістом ч.ч.1,3 ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, відповідачі повинні подати суду докази разом з поданням відзиву.

З матеріалів справи вбачається, що зустрічна позовна заява (до якої був доданий сертифікат) та відзив на позовну заяву подавалися Відповідачем одночасно в межах однієї справи, отже цей доказ мав бути оцінений судом в межах дослідження заперечень Відповідача проти позовних вимог та не мав ознак такого, що поданий з порушенням встановленого судом строку через повторне додавання його до відповіді на відзив вже після повернення зустрічної позовної заяви.

Виправляючи таку неповноту дослідження наданих Відповідачем доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, судова колегія дослідила цей сертифікат та зазначає наступне.

Відповідно до норми ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом ст.14-1 Закону України Про торгово - промислові палати в Україні, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Так сертифікат Торгово - промислової палати України від 02.08.2023, який виданий саме за Договором № 2201000008 від 11.01.2022, за своїм змістом засвідчує наступні форс-мажорні обставини: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року та закриття морських портів України для звезення/вивезення комерційних вантажів у зв`язку з мінною небезпекою в Чорному морі.

Лише на підставі цих обставин сертифікат містить висновок про неможливість виконання обов`язку Відповідачем щодо передання у власність виробів за специфікацією до Договору у термін до 11 травня 2022 року.

Інших обставин сертифікат не засвідчує, з його змісту неможливо з`ясувати причинно-наслідковий зв`язок між зробленим висновком щодо неможливості вчасного виконання зобов`язання та існування засвідчених ним фактичними обставин.

У якості форс-мажорних обставин, що зумовили порушення договірного зобов`язання, Відповідач зазначає низку фактичних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні, а саме:

- істотне збільшення вартості доставки товару від іноземного постачальника;

- закриття чорноморських портів, оскільки на виконання Договору ним було укладено контракт з китайським виробником металевої продукції, внаслідок чого сировина для виготовлення товару для Позивача прибула невчасно;

- подорожчання ціни товару (зміна курсу валют з моменту підписання Договору і на момент закінчення строку поставки).

Разом з тим Відповідач не зазначає, яким чином ці обставини перешкоджали йому виконати передбачені за спірним Договором обов`язки з поставки товару Позивачу у встановлений строк, адже умови укладеного Договору не ставлять у залежність визнання обов`язку Відповідача від отримання сировини від інших контрагентів.

З наявних в матеріалах доказів неможливо відслідкувати прямий зв`язок між отриманням Відповідачем продукції за укладеним з китайським виробником металевої продукції контракту та можливістю вчасної поставки товару за даним Договором, оскільки за змістом Договору та додатків до нього:

- країною походження продукції є Україна;

- міжнародний контракт укладений до моменту укладення Договору ( а також до моменту розкриття тендерних пропозицій);

-Договір за своєю природою є договором поставки та не містить умов підряду щодо виготовлення продукції;

- змістом п.26.2 додатку до Договору Технічні вимоги та якісні характеристики предмета закупівлі встановлена дата виготовлення товару -2020-21 роки.

За змістом укладеного Договору Відповідач засвідчив про існування у нього відповідного товару, що мав бути поставлений ним у відповідний строк в розпорядження Позивачу.

Будь-яких обставин пов`язаності обставин об`єктивної неможливості своєчасного виконання взятого Відповідачем на себе за Договором обов`язку з поставки товару з моменту укладення Договору від 11.01.2022 року до 11.05.2022 року та введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України -не встановлено.

Обставини зміни курсу валют з моменту підписання Договору і на момент закінчення строку поставки, а також дорожчання та уповільнення міжнародних перевезень не входять до предмету доведення в межах даної справи, отже наявність таких обставин об`єктивно не пов`язана з вирішенням даного спору.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Таким чином, Відповідач, взявши на себе певні договірні зобов`язання, мав усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності, а тому несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань з поставки товару Позивачу є наслідком його власної комерційної діяльності.

Отже обставини, на які посилається Відповідач в обґрунтування неможливості виконання свого зобов`язання за спірним Договором, не можуть бути розцінені у якості таких, що звільняють його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за Договором, тому висновок суду щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафних санкцій за Договором є правильним.

Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Відповідача не містить.

Разом з тим, перевіряючи законність покладення на Відповідача обов`язку сплатити штрафні санкції за весь заявлений Позивачем період 415 днів, починаючи з 11.05.2022 року (з моменту порушення обов`язку до моменту звернення до суду), судова колегія зазначає наступне.

Умовами ст. 549 ЦК України передбачений порядок обчислення штрафу у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пені- у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Також за змістом ч.4 ст.231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в п. 7.4 Договору встановлена відповідальність за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі 10 відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

При цьому сплата пені та/або штрафу не звільняє Відповідача від виконання зобов`язань за цим договором.

У зв`язку з таким порушенням Позивач вимагає стягнути з Відповідача пеню в розмірі 230 076,00 грн, що нарахована ним за період з 11.05.2022 року та протягом 415 днів, який він визначає як період порушення зобов`язання з поставки товару, а також штраф, що дорівнює 10 % вартості Товарів, поставку яких прострочено на строк понад 30 днів, у розмірі 55 440,00 грн.

Судова колегія вважає висновок суду щодо стягнення суми штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів обґрунтованим, оскільки такий факт правильно встановлений судом та підтверджений доказами, що є в матеріалах справи.

Разом з тим, судова колегія вважає висновок суду щодо стягнення пені за період після 31.07.2022 року таким, що постановлений з порушенням вищенаведених норм матеріального права, за наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вимогами ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України визначено строк договору як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, проте закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором.

Разом з тим, в пункті 13.1 Договору сторони узгодили, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 31.07.2022, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Крім того, досліджуючи дії сторін після настання відповідної дати щодо з`ясування можливості виконання ними своїх обов`язків з поставки-прийняття товару за Договором, судовою колегією встановлено однозначна та безумовна відмова Позивача від навіть розгляду можливості виконання Відповідачем такого обов`язку після 31.07.2022 року, що викладена Позивачем в листі від 24.08.2022 року (а.с.34) копію якого ним додано до позовної заяви та на зміст якого він посилається в обгрунтування позовних вимог.

Зазначену позицію Позивача щодо неможливості розгляду пропозицій Відповідача щодо поставки товару після 31.07.2022 року, з урахуванням змісту п.13.1 Договору, в якому передбачено закінчення його дії щодо поставки товару (що окремо узгоджено сторонами в Договорі), судова колегія вважає обов`язки сторін- Відповідача з поставки товару, а Позивача -з прийняття такого товару такими, що припинилися в силу ч.1 ст.598 ЦК України та п.13.1 Договору, починаючи з 01.08.2022 року.

Будь-яких повідомлень щодо очікування поставки товару за Договором після зазначеної дати та готовності його прийняти - Позивачем Відповідачу не направлялося.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

За таких підстав є неправомірним покладення на Відповідача обов`язку з оплати пені за прострочення поставки товару, що нарахована за подальший після 31.07.2022 року період.

Судова колегія зауважує, що а ні в позовній заяві, а не в рішенні суду не обґрунтовано нарахування пені за цей період, тоді як у відзиві на позовну заяву Відповідач наполягав на своєму намірі після 25.07.2022 року поставити товар, стверджуючи. що Позивач після 01.08.2022 мав намір одержати кошти штрафних санкцій, а не товар.

Крім того, судова колегія розцінює повідомлення Позивачем Відповідача в листі від 24.08.2022 року щодо закінчення дії Договору в частині поставки товару та неможливості у зв`язку з цим розглядати будь-які пропозиції Відповідача щодо цього (зокрема, продовження строку поставки товару) після 31.07.2022 року, а також подальше нарахування пені після зазначеної дати за невиконання поставки товару - у якості суперечливої поведінки, як такої, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, оскільки Відповідач розумно покладався на заяву Позивача про припинення відповідних обов`язків сторін за Договором після 31.07.2022 року аж до отримання ним вимоги Позивача від 05.06.2023 року про сплату штрафних санкцій перед зверненням до суду.

Внаслідок здійснення перерахунку пені за відповідний період з 11.05.2022 року по 31.07.2022 року, судовою колегією визначена сума в 44 906,40грн, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача. В цій частині висновок суду щодо стягнення пені є законним та обґрунтованим, підлягає залишенню без змін, а в решті вимог щодо стягнення пені та розподілу судових витрат рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.277 ГПК України у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

В частині вимог про стягнення штрафу суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати у справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, у зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судові витрати за подання позовної заяви в сумі 1505,20 грн, а з Позивача на користь Відповідача- витрати по розгляду апеляційної скарги в сумі 4165,60 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276,277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промсантехніка - 1, м. Кременчук, Полтавська обл. на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 року у справі №917/1375/23 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 року у справі №917/1375/23 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 185 169,60грн та розподілу судових витрат, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 року у справі №917/1375/23 в іншій частині залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промсантехніка - 1 (вул. Свіштовська, 3-А, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, код ЄДРПОУ 23806668) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 44 906,40 грн пені, 55 440,00 грн штрафу та 1505,20 грн витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Судові витрати, що понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції-покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Акціонерного товариства Укртрансгаз, Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промсантехніка - 1 (вул. Свіштовська, 3-А, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, код ЄДРПОУ 23806668) 4165,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков