Постанова

від 16.04.2024 по справі 904/4505/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4505/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): Верхогляд Т.А.

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників:

Якимець Я.К., представник Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

Загрія Роман Олегович, представник ТОВ "Електротехнічний Альянс",

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 року у справі №904/4505/23 (суддя Бажанова Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічний Альянс", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічний Альянс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на свою користь заборгованість у розмірі 345 308,16 грн, з яких 172 799,95 грн - основний борг, 113 053,78 грн - пеня, 7754,69 грн - 3% річних та 51 699,74 грн - інфляційні втрати, покласти на відповідача судові витрати.

Позовна заява обґрунтована невиконанням Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" своїх договірних зобов`язань за договором поставки №2005453 від 07.12.2020 року в частині повної оплати за поставлений товар за видатковою накладною №28/12-01 від 28.12.2021 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 року у даній справі позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 30, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічний Альянс" (69027, м. Запоріжжя, вул. Степова, буд. 5а, ідентифікаційний код 37359296) 172 799,95 грн (сто сімдесят дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень 95 копійок) основного боргу, 72 476,56 грн (сто сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень 56 копійок) пені, 7 754,69 грн (сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 69 копійок) 3% річних, 51 699,74 грн (п`ятдесят одну тисячу шістсот дев`яносто дев`ять гривень 74 копійки) інфляційних втрат, 5 036,88 грн. (п`ять тисяч тридцять шість гривень 68 копійок) витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що наявність підстав для стягнення з відповідача розміру заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є доведеною, а розрахунки позивача вказаних сум є правильними.

Одночасно суд дійшов висновку про можливість зменшення визначеного позивачем розміру пені на 30%, вважаючи, що зменшення нарахованої пені не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача. Крім того, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати компенсують можливі негативні наслідки для кредитора.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 72 476,56 грн пені та 7 754,69 грн 3% річних скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користьпозивача: 11 305,38 грн. господарської санкції (пені); 775,47 грн. трьох процентів річних, тобто, зменшити стягнення 3% річних та пені на 90 відсотків.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- починаючи з 12.07.2022 року м.Нікополь та Нікопольський район, розташовані у безпосередній близькості до лінії фронту та щодня піддається систематичним обстрілам ворожих військ РФ окупованого м.Енергодар, у зв`язку з чим відповідачу завдано значні матеріальні збитки;

- причиною прострочення виконання господарського зобов`язання з боку АТ НЗФ за договором поставки є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками логістичних ланцюжків, по яких здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-технічного призначення, та зменшився обсяг феросплавної продукції;

- в умовах ведення бойових дій сплата нарахованих позивачем санкцій є надмірним тягарем для скаржника.

Вважає, що у суду першої інстанції були підстави врахувати доводи відповідача та зменшити проведені позивачем нарахування пені та 3 % річних на 90 відсотків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 року у справі №904/4505/23 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. В межах наданих суду повноважень було вірно застосовано судом як норми процесуального, так і матеріального права. Також судом в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам в їх сукупності.

На думку позивача у суду були відсутні підстави для зменшення розміру пені, оскільки не дивлячись на те, що сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії російської федерації проти України, суд задовольнив клопотання відповідача та зменшив пеню на 30%.

Також позивач зазначає, що граничний строк оплати відповідачем за поставлене обладнання є 01.02.2022 року. Прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлене обладнання відбулось не під час оголошення воєнного стану, а на початку лютого 2022 року, тобто, відповідачу нічого не заважало належним чином виконати свої зобов`язання, передбачені договором поставки, протягом січня 2022 року.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

08.01.2024 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року, у зв`язку з усуненням недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "Нікопольський завод феросплавів" та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.04.2024 року.

У судовому засіданні 16.04.2024 року були присутні представники позивача та відповідача, які надали пояснення по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду в частині розміру стягнутої пені (наявності підстав для її зменшення, тощо), а також наявності підстав для зменшення 3% річних, відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

З матеріалів справи вбачається і скаржником не оспорюється наступне:

07.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехнічний Альянс" (постачальник) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - покупець) укладено договір поставки № 2005453.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, ціна та інше якого вказується у специфікаціях до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку та за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з п.3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору.

Згідно з п.4.4 ціна товару є договірною звичайною ціною і відповідає рівню ринкових цін.

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються у специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 4.6 договору).

В межах укладеного договору, у специфікації № 4/2104662 від 13.09.2021 року, сторонами було визначено умови поставки товару, а саме: Редуктор 1ЦЗУ-250-31,5-22М-УЗ у кількості 1 шт., Редуктор Ц2-400-16-21-УЗ у кількості 1 шт., Редуктор Ц2-400-16-12-УЗ у кількості 1 шт., Мотор - редуктор ЗМП-40-71-2,2-О110-УЗ у кількості 4 шт. на загальну суму 172 799,95 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору та специфікації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехнічний Альянс" 28.12.2021 року здійснено на адресу покупця поставку товару, визначеного специфікацією № 4/2104662 від 13.09.2021 року, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною від 28.12.2021 року № 28/12-01, ТТН №27.12 від 27.12.2021 року, Актом приймання-передачі від 16.02.2022 року.

Відповідно до п.2 специфікації строк оплати обладнання, що поставляється: протягом 35 календарних днів з моменту поставки товару.

Таким чином, граничний строк оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Електротехнічний Альянс" за поставлений товар є 01.02.2022 року, що апелянт не заперечує.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції вірно вказав, що відсутність доказів оплати отриманого товару, настання строку такої оплати, є підставою для висновку про порушення відповідачем зобов`язання та стягнення заборгованості на користь позивача.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 51 699,74 грн за період з лютого 2022 року по липень 2023 року, а також 3% річних у розмірі 7 754,69 грн. за період з 02.02.2022 року по 11.08.2023 року.

Відповідач щодо правильності нарахування вказаних сум не заперечував.

Згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 10.3.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар. зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник: порушив строки надання документів, зазначених у пункті 3.5 цього договору, та несе відповідальність, передбачену пунктом 10.4 договору; у випадках, передбачених пунктом 9.2 даного договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 113 053,78 грн. за період з 12.02.2022 року по 11.08.2023 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 року було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року на території України встановлено карантин з 12.03.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2).

З врахуванням викладеного господарський суд перерахував пеню і вірно встановив, що пеня підлягає нарахуванню з 12.02.2022 року по 30.06.2023 року в розмірі 103 537,94 грн.

За змістом апеляційної скарги апелянт не погоджується з висновком суду про відмову в зменшенні 3% річних та пені на 90 відсотків від правильно нарахованих сум.

Щодо цих доводів колегія суддів зазначає наступне:

Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором.

Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3% річних та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою штрафом, пенею.

Судова практика визначення правової природи та підстав застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, є незміною.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст.223 Господарського кодексу України застосовується виключно до неустойки (штрафу, пені), та не можуть бути застосовані до 3% річних та інфляційних втрат, так як вони входять до складу основного грошового зобов`язання.

Наведена відповідачем постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 не може бути застосована до правовідносин сторін у даній справі, оскільки предметом дослідження у справі 902/417/18 є застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме - нарахування відсотків за користування грошовими коштами, які визначені умовами договору.

Дані обставини є відмінними від обставин справи №904/4505/23, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 172 799,95 грн. основної заборгованості, 7 754,69 грн. 3 % річних, що є співмірним до заявлених позовних вимог, враховуючи тривале (з лютого 2022 року) прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

Колегією суддів встановлено, що відповідач просив суд першої інстанції зменшити нарахований позивачем розмір пені на 90 %, а суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30%.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у частині наявності підстав для нарахування сум пені, річних та інфляційних втрат, а також правильності розрахунків рішення не оскаржується сторонами, тому у цій частині апеляційним судом не переглядається.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у частині наявності відсутності підстав для зменшення розміру пені.

Щодо цього слід вказати наступне:

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, який підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. ст. 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

З викладеного можливо зробити висновок, що вирішення питання про зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Щодо досліджуваної справи, то суд виходить з того, що пеня у визначеному позивачем розмірі є неспівмірною із допущеним відповідачем порушенням, так як сума боргу становить 172 799,95 грн., а нарахована позивачем пеня становить 113 053,78 грн.

Між тим, зменшення судом першої інстанції розміру пені на 30 %, а не на 90%, як клопотав відповідач, на думку колегії суддів є співмірним ( 72 476,56 грн) розміром вказаної штрафної санкції.

При цьому, слід взяти до уваги, що строк виконання зобов`язання для відповідача настав до початку збройної агресії РФ проти України та перебування підприємства відповідача в зоні бойових дій. Крім того, невиконання відповідачем зобов`язання продовжується тривалий час і будь-які дії щодо погашення заборгованості відповідач не вчиняє. Докази іншого у справі відсутні.

Одночасно, апеляційний суд враховує, що під час воєнного стану в Україні сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії російської федерації.

На думку колегії суддів при зменшенні розміру пені саме на 30% позивач не зазнає значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.

В той же час, стягнення пені в розмірі 30% від нарахованої позивачем суми не стане надмірним тягарем для відповідача.

Враховуючи вказані вище обставини, приймаючи до уваги причини, які призвели до неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, враховуючи інтереси обох сторін, а також неспівмірність розміру нарахованих штрафних санкцій, заявлених до стягнення за наслідками порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 2005453 від 07.12.2020 року, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо наявності, у даному випадку, виняткових підстав для реалізації права відповідача на зменшення розміру пені на 30 %.

В той же час скаржником не доведено неправильність вказаних висновків суду першої інстанції та наявність підстав для зменшення пені на 90 %.

Доводи апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені саме на 90%, його посилання на практику Верховного Суду не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки суд, у силу приписів чинного законодавства України, має право зменшити розмір пені на власний розсуд та за внутрішнім переконанням і не зобов`язаний спростовувати висновки судів у інших справах.

Доводи відповідача на незаконність заявлених позивачем вимог в частині компенсаційних нарахувань колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зобов`язання з оплати за спірним договором поставки покладається саме на відповідача. Підписавши вказаний вище договір, останній був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення зобов`язання.

Стосовно посилань відповідача на встановлені преюдиційні виняткові обставини важкого фінансового становища його підприємства та прямі матеріальні збитки від військових дій як на підставу для зменшення розміру пені, колегія зазначає, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення приймалося, у тому числі, з урахуванням цих обставин.

Колегія суддів враховує, що з`ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

За переконанням колегії суддів, приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків, у тому числі, й щодо наявності підстав для зменшення пені на 30% та відсутності підстав для зменшення 3% річних.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржниками зроблено не було.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За приписами ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 року у справі №904/4505/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.04.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Ю.Б.Парусніков