Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/4719/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4719/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Левченка В.В.,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність"

на рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Літвінової М.Є.

від 24.08.2023,

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Літвінової М.Є.

від 18.10.2023,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Агрикової О.В., суддів - Козир Т.П., Мальченко А.О.

від 21.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Агрикової О.В., суддів - Козир Т.П., Мальченко А.О.

від 21.02.2024

у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ"

до Політичної партії "Європейська Солідарність"

про стягнення 2 396 181,99 грн

та за зустрічним позовом Політичної партії "Європейська Солідарність"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ"

про внесення змін до договору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Європейська Солідарність" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 396 181,99 грн за договором оренди нежитлових приміщень від 25.07.2017 № к-132 (далі - Договір), а саме: 1 890 600,00 грн - заборгованість зі сплати орендних платежів, 179 836,14 грн - пеня, 285 153,30 грн - інфляційні втрати, 40 592,55 грн - три проценти річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за Договором, що призвело до виникнення заборгованості, на яку Позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та три проценти річних.

3. Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із зустріним позовом, у якому просить внести зміни до пункту 6.2 Договору шляхом викладення його у новій редакції, згідно з якою орендна плата, що підлягає сплаті орендарем у період, впродовж якого орендар позбавлений можливості користуватися приміщеннями за Договором, а саме з 01 вересня 2022 року по 31 березня 2023 року, становить 100,00 грн.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 зустрічний позов Відповідача про внесення змін до Договору прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 закрито провадження у справі № 910/4719/23 в частині позовних вимог Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів за період з березня по серпень 2022 року у загальному розмірі 600,00 грн. Первісні позовні вимоги Позивача задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 1 890 000,00 грн, пеню в розмірі 179 836,14 грн, інфляційні збитки в розмірі 285 153,30 грн, три проценти річних у розмірі 40 592,55 грн, а також 35 942,74 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

6. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що:

- здійснивши перевірку наведених Позивачем розрахунків суми заборгованості зі сплати орендних платежів, пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що ці розрахунки є арифметично правильними;

- провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 600,00 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору між сторонами у цій частині. Решта суми заборгованості зі сплати орендних платежів не була сплачена Відповідачем. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні, а сума заявленої до стягнення заборгованості не спростована;

- Відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин, які б звільняли його від сплати штрафних санкцій за порушення умов Договору;

- запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона масових заходів) саме собою не свідчить про принципову неможливість використання Відповідачем орендованого майна у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідач не довів повне припинення діяльності у період карантину, зокрема унаслідок відсутності доступу до майна, тоді як Позивач у цей період забезпечив Відповідачу доступ до орендованого майна;

- зважаючи на значні й тривалі поступки Позивача щодо сплати орендної плати, які були надані Відповідачу, доводи останнього про встановлення йому вартості оренди у розмірі 100,00 грн на 18 місяць на весь період воєнного стану не відповідають основним засадам зобов`язання у частині добросовісності, розумності та справедливості.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції змінено у частині стягнення суми пені та викладено пункт 3 його резолютивної частини у редакції, згідно з якою стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 1 890 000,00 грн, пеню в розмірі 1,00 грн, інфляційні збитки в розмірі 285 153,30 грн, три проценти річних у розмірі 40 592,55 грн, а також 35 942,74 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 залишено без змін.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами й висновками суду першої інстанції, однак у частині стягнення пені зауважив, що Відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %. З огляду на введення у світі карантинних обмежень, пов`язаних із розповсюдженням COVID-19, а також зважаючи, що на території України введено воєнний стан, наявні підстави для зменшення розміру нарахованої Відповідачу пені до 1,00 грн та стягнення її на користь Позивача.

9. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/4719/23 клопотання Позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 156 026,03 грн.

10. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивач підтвердив факт надання йому професійної правничої допомоги, суд урахував принципи співмірності та розумності витрат на правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору. Відповідач не подав жодні належні та допустимі докази на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому Позивачем розмірі, а також відповідне клопотання про зменшення цих витрат.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 задоволено частково. Додаткове рішення суду першої інстанції скасовано частково та викладено його резолютивну частину в редакції, згідно з якою: 1) клопотання Позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; 2) стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

12. Суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову таким:

- дослідивши надані Позивачем докази, суд дійшов висновку, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 156 026, 03 грн не є співмірними зі складністю предмета спору. Стягнення заборгованості з орендної плати не є складним спором, який потребує значного часу та специфічних професійних навичок. Час, що витрачений на надання послуг, зазначених у акті здачі-прийняття, не є виправданим;

- за результатами аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що спір між Позивачем та Відповідачем щодо стягнення орендної плати за договором оренди, який виник у цій справі, не є єдиним. Зокрема, Позивач з аналогічних підстав подавав позови у справах № 910/13704/21, № 910/13719/21, № 910/10440/21 та № 910/8651/22, предметом спору в яких також було стягнення орендної плати за договором оренди. Позовні вимоги й заперечення Відповідача обґрунтовувалися так само, як і у цій справі (№ 910/4719/23).

За відсутності подання Відповідачем у суді першої інстанції заяви про зменшення адвокатських витрат, з огляду на наявність судової практики в аналогічних спорах, сформованої судом апеляційної інстанції та Верховним Судом, а також на те, що усі ці спори є ідентичними, наявні підстави для зменшення розміру адвокатських витрат судом з власної ініціативи. Керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності, заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 50 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

13. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 та на дві постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/4719/23, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості за Договором у повному обсязі.

14. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження Скаржник визначив:

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини шостої статті 762 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у правовідносинах із неприбутковими організаціями, якими, зокрема, є політичні партії;

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 126 та 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 (щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони), від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 (суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг).

15. Позивач у межах встановленого Судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.

16. Доводи та аргументи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень. Водночас Позивач додатково зазначає, що:

- застосування частини шостої статті 762 ЦК України жодним чином не залежить від статусу наймача - чи є він суб`єктом підприємницької діяльності або неприбутковою організацією. Визначальним для застосування цієї норми є саме неможливість використання орендованого майна через обставини, за які наймач не відповідає. Отже, доводи Скаржника у цій частині є безпідставними та необґрунтованими;

- Верховний Суд вже сформував висновок щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України у тотожних правовідносинах, а саме у справах № 910/13704 та 910/8651/22, де сторонами були Позивач та Скаржник, а спір виник за тим же Договором, однак за інший період;

- супроводжуючи справу в суді першої інстанції, адвокати Позивача витратили достатньо часу (понад 80 годин). Заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу становлять лише 6,5 % від ціни позови та надалі були зменшені до 2 %, що повною мірою відповідає вимогам процесуального закону про співмірність зазначених витрат із ціною позову.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. 25 липня 2017 року Позивач (орендодавець) та Відповідач (орендар) уклали Договір, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2 Договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.

18. Договір підписаний уповноваженим представниками сторін та скріплений їх печатками.

19. Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Договору об`єктом оренди (далі - Приміщення) є нежитлові приміщення площею 266 кв. м на першому поверсі будівлі (літера "М") та 35 кв. м на другому поверсі цієї ж будівлі, що у загальному становить 301 кв. м цієї будівлі, яка знаходиться за адресою: 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, 16. Приміщення належить Позивачу на праві власності.

20. Орендодавець передає орендарю Приміщення у користування на підставі акта приймання-передачі, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цієї угоди (пункт 2.1 Договору).

21. Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що він набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір діє до 31 липня 2018 року. Строк оплати приміщень починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень і закінчується 31 липня 2018 року.

22. Згідно з пунктом 5.1. Договору протягом трьох робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного пунктом 4.1, Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу Приміщення, а останній - прийняти їх на підставі акта приймання-передачі, що підписується сторонами.

23. Пунктами 6.1, 6.2, 6.5, 6.14 Договору сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті Відповідачем за користування Приміщеннями, встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у розмірі 183,06 грн (разом з ПДВ) за 1 кв. м приміщення на місяць.

24. Загальна сума місячної орендної плати, яка підлягає сплаті Відповідачем, визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного у пункті 6.1 Договору, на площу Приміщення, що зазначена у пункті 1.2 Договору, та становить 55 101,06 грн (разом з ПДВ).

25. Орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у Договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, протягом якого орендарем використовувалися Приміщення. В інших випадках, не вказаних у Договорі, розмір орендної плати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

26. Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату (пункт 7.4.3 Договору).

27. Відповідно до пунктів 8.1, 8.5 Договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за цією угодою винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у повному обсязі згідно з чинним законодавством України. Водночас сторони домовилися, що Відповідач не несе відповідальність за порушення строків оплати за Договором, якщо воно мало місце у зв`язку з неперерахуванням Національним агентством з питань запобігання корупції на рахунок орендодавця коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, та про зазначені обставини орендар письмово повідомив орендодавця.

28. Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати відповідно до договору орендодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

29. Договором встановлено, що усі зміни до нього вносяться за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод у письмовій формі. Такі зміни набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді (пункти 9.1, 9.2 Договору).

30. 01 серпня 2017 року Позивач та Відповідач підписали й скріпили печатками акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у тимчасове платне користування Приміщення загальною площею 310 кв. м за вказаною у Договорі адресою.

31. До спірного Договору були внесені зміни шляхом укладання додаткових угод.

32. Так, 19 липня 2018 року сторони уклали додаткову угоду № 1, за якою строк оренди, передбачений пунктом 4.1 Договору, було продовжено до 31 липня 2019 року включно.

33. 13 листопада 2018 року укладена додаткова угода № 2 до Договору, відповідно до якої з 01 грудня 2018 року зменшено загальну площу орендованих Приміщень з 301 кв. м до 266 кв. м, зменшено загальну суму місячної орендної плати до 48 693,96 грн (разом з ПДВ).

34. 30 листопада 2018 року Позивач та Відповідач підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі (повернення) приміщень до договору, відповідно до якого Позивач прийняв від Відповідача нежилі приміщення загальною площею 35 кв. м.

35. 21 грудня 2018 року укладена додаткова угода № 3, за умовами якої погоджено нову ціну орендної плати - 336,00 грн за 1 кв. м на місяць. Загальна сума місячної орендної плати встановлена у розмірі 89 376,00 грн.

36. 15 жовтня 2019 року укладена додаткова угода № 4, за якою з 01 листопада 2019 року було збільшено загальну площу орендованих Приміщень з 266 кв. м до 450 кв. м та збільшено з вказаної дати орендну плату до 400,00 грн за 1 кв. м на місяць. Загальна сума орендної плати встановлена у розмірі 180 000,00 грн (разом з ПДВ).

37. 01 листопада 2019 року Позивач та Відповідач підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого Позивач додатково передав, а Відповідач прийняв у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 184 кв. м.

38. 28 листопада 2019 року укладена додаткова угода № 5, за умовами якої з вказаної дати припинено дію пунктів 6.16, 6.16 Договору, що регулювали надання послуг з утримання орендованого приміщення та порядок розрахунків за ці послуги.

39. Додатковою угодою від 03.12.2019 № 5/01 продовжено строк оренди до 31 грудня 2021 року.

40. Додатковими угодами від 01.04.2020 № 6, від 30.04.2020 № 7, від 27.05.2020 № 8, від 22.06.2020 № 9, від 23.07.2020 № 10, від 31.12.2020 № 11 у період з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2021 року встановлено розмір орендної плати з 01 квітня 2020 року - 200,00 грн за 1 кв. м. Загальна сума оренди за місяць - 90 000,00 грн (разом з ПДВ).

41. Додатковою угодою від 24.02.2022 № 12 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року (включно) щомісячно загальна сума орендної плати за Договором становить 83,33 грн без ПДВ, 16,67 грн - ПДВ 20 %, 100,00 грн - разом з ПДВ.

42. Додатковою угодою від 19.05.2022 № 13 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року (включно) щомісячно загальна сума орендної плати за Договором становить: 83,33 грн без ПДВ, 16,67 грн - ПДВ 20 %, 100,00 грн - разом з ПДВ.

43. Додатковою угодою від 30.08.2022 № 14 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року (включно) орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування за 1 (один) кв. м Приміщень на місяць становить 166,67 грн без ПДВ, 33,33 грн - ПДВ 20 %, 200,00 грн - разом з ПДВ. Загальна сума місячної орендної плати становить 75000,00 грн без ПДВ, 15 000,00 грн - ПДВ 20 %, 90000,00 грн - разом з ПДВ.

44. Додатковою угодою від 26.09.2022 № 15 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року (включно) орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування за 1 (один) кв. м Приміщень на місяць становить 166,67 грн без ПДВ, 33,33 грн - ПДВ 20 %, 200,00 грн - разом з ПДВ. Загальна сума місячної орендної плати становить 75 000,00 грн без ПДВ, 15 000,00 грн - ПДВ 20 %, 90000,00 грн - разом з ПДВ.

45. Додатковою угодою від 28.10.2022 № 16 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року (включно) орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування за 1 (один) кв. м Приміщень на місяць становить 166,67 грн без ПДВ, 33,33 грн - ПДВ 20 %, 200,00 грн - разом з ПДВ. Загальна сума місячної орендної плати становить 75 000,00 грн без ПДВ, 15 000,00 грн - ПДВ 20 %, 90 000,00 грн - разом з ПДВ.

46. Додатковою угодою від 28.11.2022 № 17 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно) орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування за 1 (один) кв. м Приміщень на місяць становить 166,67 грн без ПДВ, 33,33 грн - ПДВ 20 %, 200,00 грн - разом з ПДВ. Загальна сума місячної орендної плати становить 75 000,00 грн без ПДВ, 15 000,00 грн - ПДВ 20 %, 90 000,00 грн - разом з ПДВ.

47. Додатковою угодою від 28.12.2022 № 18 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року (включно) орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування за 1 (один) кв. м Приміщень на місяць становить 166,67 грн без ПДВ, 33,33 грн - ПДВ 20 %, 200,00 грн - разом з ПДВ. Загальна сума місячної орендної плати становить 75 000,00 грн без ПДВ, 15 000,00 грн - ПДВ 20 %, 90 000,00 грн - разом з ПДВ.

48. На виконання умов Договору Позивач виставив рахунки-фактури та склав акти здачі-приймання робіт за період вересень 2021 року - березень 2023 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

49. Акти здачі-приймання робіт Відповідач не підписав, однак факт належного виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором підтверджується відсутністю з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення.

50. Відповідач надав Позивачу гарантійний лист вих. № 327 від 26.11.2019, яким гарантував сплату заборгованості за Договором.

51. За твердженням Позивача, попри взяті на себе зобов`язання за укладеним Договором та попри гарантійний лист, Відповідач не здійснив сплату орендних платежів, строк оплати яких настав.

52. З метою спонукання Відповідача здійснити прострочені оплати Позивач направив йому:

- лист вих. № 57 від 17.03.2020, яким Позивач просив Відповідача сплатити орендну плату та комунальні платежі за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року;

- лист вих. № 182 від 28.10.2020, яким Позивач просив Відповідача сплатити прострочену заборгованість по сплаті орендних платежів, що утворилася за 13 місяців;

- вимогу про сплату заборгованості за вих.№ 189 від 25.11.2020, якою Позивач вимагав від Відповідача сплатити прострочену заборгованість зі сплати орендних платежів за Договором оренди;

- лист вих. № 32 від 18.10.2020, яким Позивач просив Відповідача сплатити прострочену заборгованість зі сплати орендних платежів. Крім того, вказаним листом Позивач запропонував Відповідачу, з урахуванням партнерських відносин сторін, розстрочити погашену заборгованість згідно з наведеним графіком;

- листи вих. № 46 від 01.04.2021, вих. № 104 від 16.06.2021 та вих. № 108 від 24.06.2021, якими Позивач повідомив Відповідача про те, що у випадку несплати прострочених орендних платежів буде застосований судовий порядок урегулювання спору.

53. Зазначені листи Позивача залишені Відповідачем без відповіді.

54. Позивач долучив до матеріалів справи листи Національного агентства з питань запобігання корупції № 51-05/66507-21 від 07.09.2021, № 50-25/816-27 від 16.01.2023, № 50-25/2173-23 від 02.02.2023 та № 50-25/3360-23 від 20.02.2023, згідно з якими останнє здійснило державне фінансування статутної діяльності Відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

55. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

56. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

57. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

58. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

59. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

60. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

61. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

62. Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

63. Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.

64. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

65. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

66. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

67. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

68. Разом із тим відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

69. Верховний Суд у постановах від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18 та від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17 виклав правовий висновок про те, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, і довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема унаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

70. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що доступ Скаржника до орендованого майна виник з моменту передачі йому комплекту ключів та Приміщень в оренду за актом приймання-передачі від 01.08.2017. Скаржник не довів належними засобами доказування, що у спірні періоди він взагалі був позбавлений можливості користування орендованими Приміщеннями (бути допущеним до Приміщень, знаходитися у них, зберігати у Приміщеннях речі тощо).

71. Таким чином, Суд погоджується, що підстави для застосування приписів частини шостої статті 762 ЦК України у цій справі відсутні.

72. Згідно зі статтею 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

73. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України у правовідносинах із неприбутковими організаціями, якими, зокрема, є політичні партії.

74. Скаржник стверджує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію стосовно застосування частини шостої статті 762 ЦК України, однак сформовані ним висновки стосуються суб`єктів, що здійснюють підприємницьку діяльність, та є нерелевантними і незастосовними до орендних правовідносин із неприбутковими організаціями.

75. Проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Верховний Суд звертає увагу на таке.

76. Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані, зокрема, на юридичній рівності їх учасників.

77. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05.04.2001 № 2365-III (далі - Закон № 2365-III) політична партія - це зареєстроване згідно із законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

78. За змістом частини першої статті 3 Закону № 2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

79. Політичні партії є рівними перед законом (частина перша статті 4 Закону № 2365-III).

80. Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 2365-III політичні партії є неприбутковими організаціями. Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право володіти, користуватися та розпоряджатися рухомим і нерухомим майном, коштами, обладнанням, транспортом, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати (мати на іншому праві користування) необхідне рухоме та нерухоме майно.

81. Суд погоджується зі Скаржником, що характер діяльності політичних партій не передбачає одержання прибутку, натомість спрямований на досягнення визначених законом соціальних результатів.

82. Водночас у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21 (що розглядалася за участю тих самих сторін, де предметом спору також було стягнення орендної плати за договором оренди, а позовні вимоги й заперечення обґрунтовувалися аналогічно, як і у цій справі) констатується, що чинне законодавство не передбачає особливостей застосування частини шостої статті 762 ЦК України залежно від виду юридичної особи.

83. Суд погоджується з цим. Частина шоста статті 762 ЦК України не встановлює жодних винятків та/або особливостей її застосування, які були б пов`язані зі статусом наймача. Якщо наймачем є юридична особа, для цілей частини шостої статті 762 ЦК України немає значення, чи є вона суб`єктом підприємницької діяльності або ж є неприбутковою організацією, зокрема політичною партією. Таким чином, законодавець не диференціює умови застосування частини шостої статті 762 ЦК України залежно від виду юридичної особи, її організаційно-правової форми, мети діяльності тощо.

84. На підставі викладеного вище Суд відхиляє аргументи та доводи Скаржника як необґрунтовані й такі, що здійснені унаслідок власного помилкового тлумачення ним частини шостої статті 762 ЦК України у розрізі обраної підстави касаційного оскарження.

85. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не застосували зазначену норму до спірних правовідносин з урахуванням встановлених фактичних обставин.

Щодо оскарження додаткового рішення та постанови, ухваленої за результатами його перегляду

86. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

87. За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

88. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

89. Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

90. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

91. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

92. У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення зі Скаржника на користь Позивача усіх його витрат на професійну правничу допомогу, що становить 156 026,03 грн. Водночас суд апеляційної інстанції частково скасував додаткове рішення, присудивши до стягнення 50 000,00 грн.

93. Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, який вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які закріплені в частині другій статті 300 ГПК України (аналогічний висновок викладений у пункті 42 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

94. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 43 постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

95. У касаційній скарзі Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, зазначаючи, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

96. Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Втім, у частині п`ятій наведеної норми визначені критерії, керуючись якими суд, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, може відступити від цього загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічний висновок, зокрема, викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 910/9880/23, від 29.02.2024 у справі № 924/811/22, від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20, від 30.11.2023 у справі № 910/18846/21, постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 910/7195/21.

97. Стягуючи зі Скаржника на користь Позивача 50 000,00 грн, суд апеляційної інстанції урахував критерії, передбачені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, на підставі чого дійшов висновку не присуджувати Позивачу всі його витрати на професійну правничу допомогу. Наведене узгоджується з нормами процесуального законодавства та спростовує доводи Скаржника у цій частині.

98. Щодо дотримання судом апеляційної інстанції принципів справедливості та пропорційності при стягненні витрат на правничу допомогу, слід зазначити, що розмір адвокатських витрат, які мають бути присуджені, оцінюється судом з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

99. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268 рішення у справі "East/West" проти України" від 23.01.2014, заява № 19336/04).

100. Скаржник не навів підстави, які б вказували на необхідність заміни Верховним Судом власною оцінкою висновків суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, визначення іншого розміру судових витрат, ніж той, що був доведений Позивачем.

101. За результатами касаційного перегляду, здійсненого у межах, визначених статтею 300 ГПК України, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 є законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

103. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

105. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/4719/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова