Постанова

від 11.04.2024 по справі 824/202/2018

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 824/202/2018

провадження № 61-565ав24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Мошика В. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

представник заявника (боржника) - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислав Сергійович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_3 ,

представник заінтересованої особи (стягувача) - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гук Олексій Олегович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у складі судді

Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

02 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із скаргою про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮУ) Берегових В. С. та зобов`язання вчинити дії.

Скаргу мотивовано тим, що ухвалою Київського апеляційного суду

від 05 листопада 2018 року у справі № 824/202/2018 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 01 жовтня 2018 року, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики від 16 серпня, 02 жовтня та 06 листопада 2017 року у сумі 20 009 796,07 грн.

Постановою державного виконавця від 25 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів на загальну суму

20 009 796,07 грн.

27 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУБерегових В. С. із заявою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_5 стягнула з ОСОБА_1 20 951 919,42 грн, водночас рішенням було стягнено 20 009 796,07 грн.

Проте відповіді на заяву про закінчення виконавчого провадження від державного виконавця не надійшло, а в телефонному режимі виконавець повідомив, що стягувач заперечує щодо закінчення виконавчого провадження.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця. За результатами розгляду його скарги, ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року, скаргу задоволено частково. Визнано бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових B. C. щодо розгляду в установленому законом порядку звернення ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження та зобов`язано державного виконавця розглянути звернення ОСОБА_1 з урахуванням вимог статей 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження».

11 жовтня 2023 року він звернувся до державного виконавця Берегових В. С. про виконання ухвали Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Письмової відповіді на заяву від 11 жовтня 2023 року від державного виконавця не надійшло, а в телефонному режимі виконавець повідомив, що він не бачить підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки ухвалою суду від 26 грудня 2022 року відмовлено в зобов`язанні виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

На думку ОСОБА_1 , державний виконавець зобов`язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на наступний день коли отримав заяву разом з доказами виконання рішення суду, а також зобов`язаний був винести дану постанову після набрання законної сили ухвалою Київського апеляційного суду.

З урахуванням уточнених вимог скарги, у зв`язку із наданням Міністерством юстиції України відповідь на його звернення під час розгляду скарги,

ОСОБА_1 просив:

- поновити строк на подання скарги;

- зобов`язати головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- зобов`язати державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. усунути порушення прав ОСОБА_1 у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1 шляхом врахування виконання боржником погашення заборгованості за судовим рішенням частково на суму

18 867 421,62 грн до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та частково на суму 2 084 497,80 грн в ході виконавчого провадження № НОМЕР_1.

- повернути йому зайво стягнуті кошти в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 в розмірі 942 123,35 грн;

- скасувати арешт банківських рахунків і арешт іншого його майна, які були накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року скаргу

ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу суду мотивовано тим, що строк на подання скарги ОСОБА_1 не пропущено, оскільки бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, а тому й немає підстав цей строк поновлювати.

Суд дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 погашення боргу перед ОСОБА_3 , який виник на підставі рішення третейського суду

від 01 жовтня 2018 року, та відсутність у зв`язку з цим у державного виконавця обов`язку про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначив, що матеріалами справи, в тому числі докази наданими державним виконавцем, підтверджується погашення ОСОБА_1 боргу на суму 2 084 497,80 грн, тоді як за виконавчим документом борг складає

20 009 796,07 грн.

Суд відхилив посилання заявника на те, що інша частина заборгованості була погашена за рахунок належного йому майна шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі трьох договорів іпотеки, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на забезпечення виконання умов договорів позики. Вважав, що до суду не надано доказів визначення стягувачем ОСОБА_3 вартості предметів іпотеки за всіма трьома договорами іпотеки на підставі незалежної експертної оцінки, яка була б проведена саме на момент звернення стягнення на предмети іпотеки. Також суд урахував, що в поясненнях на скаргу ОСОБА_3 заперечує факт погашення ОСОБА_1 боргу перед нею за рахунок звернення стягнення предметів іпотеки саме на суму 18 867 421,62 грн, а тому на думку суду не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про погашення ним боргу перед ОСОБА_3 на загальну суму 20 951 919,42 грн, з яких

18 867 421,62 грн внаслідок звернення стягнення на предмети іпотеки поза межами виконавчого провадження та 2 084 497,80 грн в примусовому порядку в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

З огляду на викладене вище суд вважав, що не може бути задоволена і вимога про повернення ОСОБА_1 , на його думку, зайво стягнутих коштів в розмірі 942 123,35 грн.

Зважаючи на відсутність у державного виконавця правових підстав для закінчення виконавчого провадження, то й відсутні визначені статтею

40 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для скасування арешту, накладеного на майно боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_1. Відтак, не підлягає задоволенню вимога скарги про скасування арешту майна боржника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

До Верховного Суду 09 грудня 2023 року через засоби поштового зв`язку адвокат Гук О. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, у якій просив її скасувати та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Заявник зазначає, що у договорах іпотеки 16 серпня, 02 жовтня

та 06 листопада 2017 року, укладених між ним та ОСОБА_3 на забезпечення виконання умов договорів позики, сторони визначили вартість предметів іпотеки (3 839 742 грн, 5 315 699 грн та 9 711 980,62 грн відповідно), Внаслідок звернення стягнення стягувачем ОСОБА_3 на іпотечне майно було погашено заборгованість на суму 18 867 421,62 грн в добровільному порядку та 2 084 497,80 грн в примусовому порядку в межах виконавчого провадження, отже ним було виконано повністю рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України»

від 01 жовтня 2018 року, однак державний виконавець усупереч вимогам статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Зазначаючи про те, що до суду не надано доказів визначення стягувачем ОСОБА_3 вартості предметів іпотеки за всіма трьома договорами іпотеки на підставі незалежної експертної оцінки, яка була б проведена саме на момент звернення стягнення на предмети іпотеки, суд першої інстанції не звернув уваги на пункт 1.5. договорів іпотеки, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки його вартість буде визначатися на розсуд іпотекодержателя, або згідно узгодженої сторонами оціночної вартості предмета іпотека, визначеної в пункті 1.4. даних договорів, або на підставі незалежної експертної оцінки, проведеної на момент звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки ОСОБА_3 здійснила звернення стягнення на предмет іпотеки за узгодженою ціною, визначеною в пункті 1.4 договорів іпотеки, то слід вважати, що ним у добровільному порядку погашено суму 18 867 421,62 грн. Суд помилково вважав, що якщо немає оцінки майна на момент звернення стягнення, то немає доказів погашення боргу, незважаючи на те, що ОСОБА_3 звернула стягнення на все іпотечне майно та набула на нього право власності.

Відзиви на апеляційну скаргу

У лютому 2024 року від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українинадійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом ухвали.

Зазначає, що в ході виконавчого провадження рішення суду виконано на суму 2 084 497,80 грн, про що свідчить постанова державного виконавця

від 16 вересня 2020 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Інших стягнень в межах виконавчого провадження не здійснювалось,

а тому у державного виконавця відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

У лютому 2024 року від ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що боржник не виконав рішення суду, не повернув їй заборгованість у повному обсязі, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Не заперечуючи факт набуття у власність іпотечного майна, посилається на те, що вартість майна не покриває стягнуту рішенням третейського суду заборгованість. Зазначає, що в першу чергу сума від реалізації предметів іпотеки йде на погашення витрат, понесених у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, у другу - на погашення штрафів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договорами позики, а вже в третю чергу - на погашення основної суми боргу за договорами позики.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

16 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 150 000 доларів США.

Зобов`язання позичальника за цим договором забезпечуються іпотекою

96 земельних ділянок, розташованих на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, на підставі договору іпотеки

від 16 серпня 2017 року (з урахуванням додаткового договору №1

від 17 серпня 2017 року).

Пунктом 1.4 договору іпотеки від 16 серпня 2017 року (з урахуванням змін і доповнень), укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель), узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 3 839 742 грн.

02 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 200 000,00 доларів США, з терміном повернення до 02 листопада 2017 року із можливістю пролонгації строку на підставі окремих додаткових угод до договору.

З метою забезпечення належного виконання основного зобов`язання, що випливає з договору позики від 02 жовтня 2017 року, між сторонами в цей же день було укладено договір іпотеки (з урахуванням додаткового договору №1 від 04 жовтня 2017 року), за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 в іпотеку 11 земельних ділянок. Згідно з пунктом 1.4 договору іпотеки, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить

5 315 699,00 грн (пункт 1.4 договору).

06 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 309 000 євро, з терміном повернення до 06 грудня 2017 року та можливістю пролонгації строку на підставі окремих додаткових угод до договору.

Зобов`язання за договором позики від 06 листопада 2017 року було забезпечено договором іпотеки від 06 листопада 2017 року щодо передачі в іпотеку нежитлового приміщення № 9, загальною площею 1329,6 кв. м, що розташоване на третьому поверсі нежитлової будівлі за адресою:

АДРЕСА_1 . Узгоджена оціночна вартість предмета іпотеки становила 9 711 980 грн (пункт 1.3 договору).

За змістом вищевказаних договорів іпотеки, сторони погодили, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки їх вартість буде визначатись на розсуд іпотекодержателя або згідно з узгодженої сторонами оціночної вартості предметів іпотеки, визначеної умовами договорів іпотеки, чи на підставі незалежної експертної оцінки, проведеної на момент звернення стягнення на предмети іпотеки (пункти 1.4., 1.5. договорів).

Рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України» від 01 жовтня 2018 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики грошових коштів від 16 серпня 2017 року, від 02 жовтня 2017 року та

від 06 листопада 2017 року в сумі 20 009 796,07 грн, з яких загальна сума трьох позик - 19 848 290,80 грн, 3% річних - 146 822,97 грн, неустойка -

14 682,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення інфляційних витрат відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з вирішенням спору, а саме реєстраційний збір у сумі 37 230,00 грн, а також на користь асоціації «Асоціація юридичних фірм України» стягнуто витрати, пов`язані з вирішенням спору, в сумі 388 173,51 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Асоціація юридичних фірм України»

від 01 жовтня 2018 року про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договорами позики грошових коштів від 16 серпня 2017 року, від 02 жовтня 2017 року та від 06 листопада 2017 року в сумі 20 009 796 грн 07 коп., з яких: загальна сума трьох позик - 19 848 290 грн 80 коп., 3% річних -

146 822 грн 97 коп., неустойка - 14 682 грн 30 коп.;

- стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат, пов`язаних з вирішенням спору, а саме реєстраційний збір у сумі 37 230 грн;

- стягнення з ОСОБА_1 на користь асоціації «Асоціація юридичних фірм України» витрат, пов`язаних з вирішенням спору, в сумі 388 173 грн 51 коп. та на користь ОСОБА_3 сплаченого судового збору в сумі 352 грн 40 коп.

Постановою державного виконавця ВПВР ДДВУ МУЮ Яковенко В. А.

від 25 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 824/202/2018, виданого Київським апеляційним судом 20 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 20 009 796,07 грн

Постановою державного виконавця ВПВР ДДВУ МУЮ Берегових В. С.

від 16 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 передано стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 наступне майно: земельні ділянки, площею 1,1085 га та 1,1000 га, кадастрові номери 3221082000:07:007:0486 і 3221082000:07:007:0485, що знаходиться за адресою: Київська область, Бородянський район, Загальцівська с/р, за ціною 2 084 497,80 грн, що належать боржнику

ОСОБА_1 .

За виписками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 06 лютого 2019 року, 14 лютого 2019 року і 29 березня 2019 року стягувач

ОСОБА_3 здійснила звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки від 16 серпня, 02 жовтня, 06 листопада 2017 року відповідно та стала власником 107 земельних ділянок та нежитлового приміщення

АДРЕСА_2 .

21 липня 2022 року ОСОБА_1 подав головному державному виконавцю ВПВР ДДВУ МУЮ Берегових В. С. заяву про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 та скасування арешту на його майно у зв`язку з тим, що внаслідок звернення стягнення на предмети іпотеки ОСОБА_3 стягнула з нього нерухомого майна на загальну суму 23 036 417,22 грн, тоді як рішенням суду стягнуто 20 009 796, 07 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, яка постановою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року залишена без змін, частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Берегових В. С. щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 21 липня

2022 року про закінчення виконавчого провадження.

Також ухвалою Київського апеляційного суду від 26.12.2022 зобов`язано головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. розглянути звернення ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження, з урахуванням вимог статей 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У зазначеній справі стягувач ОСОБА_3 , діючи через адвоката, подала заперечення на клопотання боржника про закінчення виконавчого провадження, у яких зазначила, що вона шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки стягнула з ОСОБА_1 у грошовому еквіваленті

17 313 402 грн, що є недостатнім для повного задоволення вимог іпотекодержателя, а тому має право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна позичальника. В запереченнях також зазначила, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 стягувачу передано дві земельні ділянки на суму 2 084 497,80 грн. А тому загальна сума стягнення з боржника на користь стягувача становить 19 397 899,80 грн, що свідчить про невиконання ОСОБА_1 рішення згідно з виконавчим документом, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 відсутні.

11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. С. із заявою про виконання ухвали Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

08 листопада 2023 року начальник ВПВР ДДВС МЮУ надав відповідь на звернення ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року, в якій зазначив про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження

№ НОМЕР_1.

Мотивувальна частина

Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК УкраїниВерховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За положеннями пунктів 1-3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Так, пунктом 9 частини першої вказаної статті передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 цього Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 зазначав, що виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом внаслідок звернення стягнення на іпотечне майно на суму 20 951 919,42 грн (18 867 421,62 грн вартість іпотечного майна, на яке звернуто стягнення за договорами іпотеки +

2 084 497,80 грн вартість майна, переданого за постановою виконавця в рахунок погашення заборгованості).

Фактичне повне виконання у повному обсязі рішення третейського суду згідно з виконавчим документом заперечує стягувач ОСОБА_3 .

В межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 підтвердженим є виконання виконавчого документа на суму 2 084 497,80 грн, оскільки постановою державного виконавця ВПВР ДДВУ МУЮ Берегових В. С. від 16 вересня

2020 року передано стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 належні останньому земельні ділянки, площею 1,1085 га та 1,1000 га (кадастрові номери 3221082000:07:007:0486 і 3221082000:07:007:0485) за ціною 2 084 497,80 грн.

Інших доказів виконання боржником судового рішення, окрім як на суму

2 084 497,80 грн, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті

39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно, доводи апеляційної скарги про бездіяльність виконавця є помилковими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.

Верховний Суд враховує, що матеріали справи не містять визнаної судом заяви стягувача про відмову від примусового виконання судового рішення, в тому числі і у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання поза межами виконавчого провадження, за наявності якої виконавець міг би закінчити виконавче провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому із поданої ОСОБА_1 скарги та пояснень стягувача у суді першої інстанції і у відзиві на апеляційну скаргу слідує, що між сторонами виконавчого провадження № НОМЕР_1 існує спір щодо вартості іпотечного майна, на яке звернула стягнення ОСОБА_3 і яке слід зараховувати як добровільне виконання боржником виконавчого документа.

Так, боржник посилається на те, що сторони узгодили вартість майна у договорах іпотеки від 16 серпня, 02 жовтня, 06 листопада 2017 року, а саме

3 839 742 грн, 5 315 699 грн та 9 711 980,62 грн (пункти 1.3., 1.4), а тому звернувши стягнення на це майно, з урахуванням стягнення у межах виконавчого провадження на інше належне йому майно вартістю

2 084 497,80 грн, він виконав судове рішення.

Стягувач ОСОБА_3 із такими доводами боржника не погоджується, оскільки вважає, що вартість іпотечного майна є нижчою за вартість, яка зазначена у договорах, та на підтвердження своїх аргументів надала висновки суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЛАКШЕРІ ЕСТЕЙТ» від 03 березня 2020 року. Також стягувач вважає, що не всі грошові кошти мають йти в рахунок погашення боргу за виконавчим листом, оскільки існують ще витрати понесеніу зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, які відшкодовуються за рахунок боржника в першу чергу, а у другу погашення штрафів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договорами позики, а вже в третю чергу кошти спрямовуються на погашення основної суми боргу за договорами позики.

Застосування державними виконавцями наданого їм кола повноважень і законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входять до їх обов`язків, визначених частиною першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбаченим цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного та повного виконання судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що вирішення спору між сторонами виконавчого провадження про вартість майна, на яке звернуто стягнення поза межами виконавчого провадження в порядку звернення стягнення на предмети іпотеки, так само і порядок та спосіб зарахування коштів в рахунок погашення боргу за виконавчим документом у такому випадку, не входить до повноважень державного виконавця.

З огляду на те, що стягувач заперечує факт добровільного виконання судового рішення боржником, у державного виконавця не було обов`язку враховувати визначену боржником вартість зазначеного майна на погашення заборгованості за судовим рішенням.

Оскільки в результаті здійснених заходів примусового виконання виконавчого документа № 824/202/2018 судове рішення виконано не в повному обсязі (стягнуто на користь боржника 2 084 497,80 грн з

20 951 919,42 грн), факт добровільного виконання судового рішення поза межами виконавчого провадження заперечує стягувач, виконавчий документ № 824/202/2018 є чинним і не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з добровільним виконанням боржником або з інших причин, у державного виконавця були відсутні передбачені пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження.

Оскільки державний виконавець має обов`язок виконати рішення у спосіб та порядку, які встановлені виконавчим документом і зазначеним Законом, доводи апеляційної скарги про відсутність у боржника обов`язку виконати виконавчий документ у зв`язку з його добровільним виконанням, не ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги про добровільне фактичне повне виконання боржником рішення третейського суду поза межами виконавчого провадження, внаслідок звернення стягнення на майно боржника за процедурою звернення стягнення на предмети іпотеки можуть бути оцінені не державним виконавцем, а судом, у випадку розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконання на підставі частини другої статті 432 ЦПК України і у межах розгляду такої заяви суд може вирішувати питання, чи припинився обов`язок боржника з виконання виконавчого документа, зокрема із підстав, зазначених ОСОБА_1 у скарзі, чи ні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись статтями 24, 268, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384, 447-453 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гук Олексій Олегович, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної силиз моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара