Постанова

від 04.04.2024 по справі 596/2197/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/2197/18Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/817/282/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Іванюта О.М.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Трача В.І., представника ОСОБА_2 - адвоката Печінки П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року, ухвалене суддею Лисюк І.О. у цивільній справі №596/2197/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Тернопільська регіональна філія Центру ДЗК, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними рішень сесії Личковецької сільської ради №86 від 18 травня 2000 року, №387 та №389 від 27 травня 2010 року в частині надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок у власність.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Личковецької сільської ради від 31 березня 1994 року позивачці передано у власність земельну ділянку площею 0,49 га, з яких: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,24 га для ведення особистого селянського господарства. Крім цього, рішенням Личковецької сільської ради від 18 травня 2000 року №86 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для ведення особистого підсобного господарства. Загальна площа земельної ділянки, що передана позивачці у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд становить 0,5852 га.

Оформити право власності на належні їй земельні ділянки не може, так як тривалий час між нею та відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які є суміжними землекористувачами, тривалий час існують спори про встановлення меж між земельним ділянками.

Тернопільською регіональною філією ДЗК на замовлення позивачки складено кадастровий план земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивачки, яким встановлено захоплення частини належної ОСОБА_5 земельної ділянки суміжними землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 площею 0,1737 га.

Таке захоплення унеможливило подальше проведення робіт з виготовлення технічної документації на належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

На думку позивачки, до такого порушення призвели незаконні рішення сесії Личковецької сільської ради №86 від 18 травня 2000 року, №387 та №389 від 27 травня 2010 року в частині надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок у власність., на підставі яких останнім видано Державні акти на право власності на земельні ділянки.

Тому просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянки у визначений нею спосіб захисту визнання недійсними зазначених рішень органу місцевого самоврядування.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки рішення Личковецької сільської ради від 27 травня 2010 року, яким затверджено технічну документацію землеустрою та передано у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, є незаконним, так як місце розташування сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6121683900:02:001:0203 не відповідає місцю розташування, вказаному в рішенні Личковецької сільської ради від 18 травня 2000 року №86, яким відповідачам було передано земельну ділянку. Невідповідність місця розташування земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_4 , встановлено рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2009 року у цивільній справі №2-468/2009. Суд не взяв до уваги те, що згідно акту обстеження від 21 серпня 2008 року комісією встановлено, зокрема, що межові знаки між позивачем та відповідачем відсутні.

У відзиві Гусятинська селищна рада просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вказує, що ОСОБА_1 на підтвердження свого права власності не подала жодного передбаченого чинним законодавством правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

У відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Печінка П.В. вказує, що позивачем не доведено набуття права користування земельною ділянкою у відповідності до вимог ст. 22 ЗК України (в редакції 1990 року). Документація із землеустрою та правовстановлюючі документи щодо земельних ділянок, які знаходяться у користуванні позивачки, відсутні та не внесені до Державного земельного кадастру, тому відсутнє порушення прав позивачки.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Трача В.І., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_2 - адвоката Печінки П.В., представника Гусятинської селищної ради - Стельмащука М.В., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

Рішенням Личковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, № б/н від 31.03.1994 року, пунктом «21» ОСОБА_1 передано земельну ділянку загальною площею 0,49 га. Даним рішенням не визначено цільове призначення земельної ділянки.

Рішенням Личковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області № 86 від 18.05.2000 року передано громадянам сіл Личківці і Трибухівці безплатно у приватну власність присадибні ділянки в кількості 341 дворам на площу 121,80 га, відповідно до списку.

В додатку до зазначеного рішення відображено у списку за № 124 ОСОБА_1 , якій надано земельні ділянки площами: 0,26 га - (за ОСОБА_6 ); 0,10 га - (біля річки); за № 322 - надано гр. ОСОБА_4 земельні ділянки площами: 0,49 га - над ставком ,0,13 га - за колишньою поштою.

14.11.2007 року комісія в складі сільського голови Личковецької сільської ради ОСОБА_7 , землевпорядника ОСОБА_8 , депутата ОСОБА_9 , в присутності начальника управління земельних ресурсів у Гусятинському районі ОСОБА_10 , начальника відділу земельно-ринкових відносин та міських земель управління земельних ресурсів ОСОБА_11 , за участю землекористувачів ОСОБА_12 і ОСОБА_4 розглянула звернення жителя села Личківці ОСОБА_2 по питанню встановлення межі між присадибними ділянками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

В результаті усного звернення на місці виявлено, що земельні ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 із сторони дороги на забудованих частинах розмежовані металевою огорожею. Із слів присутніх, дана огорожа встановлена близько 14 років тому. В кінці земельних ділянок вищеназваних землекористувачів існує межовий знак у вигляді металевої труби. Комісія рекомендує залишити існуючу межу між земельними ділянками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по існуючій металевій огорожі із сторони забудованої частини ділянок з виходом на існуючий металевий знак (металева труба) в кінці земельної ділянки. (а.с. 246, т.1).

Рішенням Личковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області № 135 від 13.12.2007 року «Про затвердження акту від 14.11.2007 року по питанню встановлення межі між присадибними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » затверджено акт про встановлення межі між присадибними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 14.11.2007 року. Згідно обміру земельної ділянки ОСОБА_1 внесено зміни стосовно площі земельної ділянки, наданої їй для ведення особистого селянського господарства на 0,01 га і вирішено вписати площу в облікові документи (відповідно до вимог статті 119 ЗК України).

Рішенням Личковецької сільської ради № 156 від 23 січня 2008 року «Про вилучення земельних ділянок громадян» вилучено в ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га під річкою.

Рішенням Личковецької сільської ради № 175 від 10 квітня 2008 року «Про уточнення місць розташування земельних ділянок, які були передані в приватну власність рішенням від 31.03.1994 року» внесено уточнення місць розташування земельних ділянок, які були надані громадянам в приватну власність рішенням від 31.03.1994 року, зокрема, ОСОБА_1 надано в приватну власність земельні ділянки площею 0.39 га, що розташована біля житлового будинку, та площею 0.10 га, що розташована поряд із земельною ділянкою ОСОБА_13 .

Рішенням № 387 від 27.05.2010 року Личковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 , ОСОБА_4 площею 0,2500 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 . Передано вказану земельну ділянку у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 Рекомендовано виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 5 травня 2011 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №255710.

Рішенням № 389 від 27.05.2010 року Личковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,4174 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , рекомендовано йому виготовити Державний акт на право власності на земельну ділянку.

На підставі зазначеного рішення 25 травня 2011 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку №255684.

Також 27 квітня 2011 року ОСОБА_4 на підставі рішення сесії Личковецької сільської ради від 18.05.2000 №86 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №255683, площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства.

29 серпня 2016 року рішенням Личковецької сільської ради №97 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), вирішено, зокрема «…1. Надати ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га в АДРЕСА_2 . 2. Надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,15 га в АДРЕСА_2 . 3.Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 виготовити технічну документацію подати на затвердження до сесії Личковецької сільської ради».

Рішення № 175 від 10.04.2008, №97 від 29.08.2016 були предметом оскарження в суді. За результатами розгляду позову ОСОБА_5 в адміністративній справі №596/151/17, суд прийшов до висновку про законність цих рішень органу місцевого самоврядування.

Відомості про землекористування ОСОБА_1 не внесені до Державного земельного кадастру.

Документація із землеустрою та правовстановлюючі документи щодо земельних ділянок, які знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , відсутні.

Згідно висновку експерта №382/19-22 від 27.09.2019 року фактична площа земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , землекористувачем якої є ОСОБА_1 становить - 0,3855 га. 2. Відповідно до рішення Личковецької сільської ради від 31.03.1994 року площа земельної ділянки ОСОБА_1 повинна становити - 0,49 га, однак відповідно до заяви ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,10 га була вилучена та переведена до земель запасу. В подальшому, згідно матеріалів справи надана у власність ОСОБА_13 . Таким чином, площа та межі земельних ділянок, землекористувачем яких є ОСОБА_1 , не можуть відповідати рішенням Личковецької сільської ради від 31.03.1994 та від 18.05.2000 №86. Площа та межі земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення яких - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і ведення особистого селянського господарства, відповідає рішенню Личковецької сільської ради від 31.03.1994, площа яких становить - 0,39 га. Земельна ділянка площею 0,10 га знаходиться не за адресою: АДРЕСА_2 .

Для фактичного встановлення місць розташування досліджуваних земельних ділянок необхідно дослідити планово-картографічні матеріали с. Личківці, які за клопотанням експерта для дослідження не були надані.

Загальна площа земельних ділянок, що знаходяться у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства становить - 0,6563 га.

В частині земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площа та межі, визначені у державному акті серії ЯЛ №255710 в межах допустимої точності відповідає площі та межам, визначеним в натурі (на місцевості). В частині земельної ділянки ОСОБА_2 , цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, площа та межі, визначені в натурі (на місцевості), не відповідають площі та межам відповідно до Державного акту серії ЯЛ №255684. В частині земельної ділянки ОСОБА_4 , цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, площа та межі, визначені в натурі (на місцевості), не відповідають площі та межам відповідно до Державного акту серії ЯЛ №255683.

Невідповідності полягають у зміні конфігурації та зменшенні площ земельних ділянок.

Порушення меж власниками земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , зокрема порушення меж та накладання їхніх земельних ділянок на земельну ділянку, що перебуває в користуванні ОСОБА_1 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів, немає.

Фактичне розташування будівель і споруд, що належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно меж суміжних земельних ділянок правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки відповідає.

Згідно Додатку до рішення Личковецької сільської ради №175 від 10.04.2008 року зазначено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,39 га, місце розташування якої біля житлового будинку, та земельна ділянка площею 0,10 га, місце розташування «під Климом».

Технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів відновити право користування земельною ділянкою сім`ї ОСОБА_1 із суміжними землекористувачами у відповідності до рішення Личковецької сільської ради від 31.03.1994 року існує в тому випадку, якщо ОСОБА_1 заяви про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,10 га не подавала.

Згідно висновку експерта від 30.06.2023 року №116/117/22-29 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи фактична площа земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , землекористувачем якої є ОСОБА_1 , станом на 2023 рік становить 0,4297 га. Встановити відповідність площ земельних ділянок, переданих у власність, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , землекористувачем якою є ОСОБА_1 - відповідають рішенню Личковецької сільської ради від 31.03.1994 року №б/н та не відповідає рішенню Личковецької сільської ради від 18.05.2000 року № 86. Визначити межі земельних ділянок на час прийняття відповідних рішень, без правопосвідчувальних документів не має можливості.

Визначити фактичну площу земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , власниками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не має можливості у зв`язку з незабезпеченням клопотання експерта в частині проведення топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок та надання Поземельних книг, що унеможливлює перевірити координати поворотних точок меж земельних ділянок зазначеним в документаціях землеустрою. Водночас, координати поворотних точок меж земельних ділянок з кадастровими номерами 6321683900:02:001:0201, 6321683900:02:001:0202, 6321683900:02:001:0203 зазначених в Документаціях із землеустрою відповідають окружним межам земельних ділянок, відображених на Державних актах серії ЯЛ № 255710, ЯЛ № 255684, ЯЛ № 255683, а також координатам окружної межі земельних ділянок в додатково наданих матеріалах на оптичному носії ( CD-R(1) - диск).

Встановити (виявити) факт порушення власниками земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зокрема порушення меж та накладання їхньої земельної ділянки на земельну ділянку, що знаходяться в користуванні ОСОБА_16 відповідно до правовстановлюючих документів не має можливості, оскільки відомості про земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель та Державного земельного кадастру.

Визначити фактичне розташування будівель та споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , власниками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не має можливості у зв`язку відсутністю в матеріалах цивільної справи каталогу координат будівель і споруд та не забезпеченням клопотання експерта в частині проведення топографо- геодезичної зйомки земельних ділянок, що унеможливлює перевірити координати поворотних точок меж будівель і споруд зазначених в Державному земельному кадастрі.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частинами третьою та четвертої вказаної статті визначено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлення твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами порушення її прав оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування.

Висновками експертиз не підтверджено факту накладення належних відповідачам земельних ділянок на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Посилання сторони позивача на те, що захоплення належної ОСОБА_1 земельної ділянки відповідачем підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, складеним Тернопільською філією Центру ДЗК (т.1, а.с. 18), колегія суддів не бере до уваги, оскільки даний план не є належним та достатнім доказом порушення відповідачами прав позивачки та спростовується висновками експертиз, проведених у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновками експертизи встановлено самозахоплення відповідачами частини земельної ділянки позивачки, зокрема, експерт підтвердив невідповідність місцезнаходження земельної ділянки відповідача площею 0,13 га по рішенню №86 та перевищення площі на 0,0474 га по рішеннях №387 та №389, що становить 0, 1774 га як самозахоплення зазначеного в кадастровому плані земельної ділянки позивачки від 2017 року, колегія суддів оцінює критично, так як такі твердження є субєктивним сприйняттям представником позивача висновків експертизи і не відповідають їх дійсному змісту. Наявними у матеріалах даної справи висновками експертиз не встановлено самозахоплення відповідачами частини земельної ділянки позивачки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ту обставину, що згідно акту обстеження від 21 серпня 2008 року комісією встановлено, що межові знаки між позивачем та відповідачами відсутні, постановою Львівського апеляційного суду від 16.04.2015 року у справі №56724/12/9104 підтверджено акт відсутності межових знаків, апеляційний суд зобовязав Личковецьку сільську раду відновити межові знаки суміжних землекористувачів, однак Личковецька сільська рада не виконала судове рішення, межові знаки відсутні і на даний час, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що наведені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять факт надання відповідачам у власність частини земельної ділянки, яка перебувала у правомірному користуванні позивачки.

Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення сільської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у володіння спірної частини земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.