Ухвала

від 27.06.2024 по справі 596/2197/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 596/2197/18

провадження № 61-8850ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційниого суду від 04 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тернопільська регіональна філія Центру ДЗК, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_3 , Личковецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Тернопільська регіональна філія Центру ДЗК, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом визнання недійсними рішення сесії Личковецької сільської ради від 18 травня 2000 року № 86, рішень сесії Личковецької сільської ради від 27 травня 2010 року № 387 та № 389 в частині надання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельних ділянок у власність.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року,замінено відповідача Личковецьку сільську раду на її правонаступника - Гусятинську селищну раду Чортківського району Тернопільської області.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2023 року залучено до участі в справі правонаступника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року апеляційну ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року залишено без змін.

14 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має зазначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано у грудні 2018 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2018 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня

2018 року становив 1 762,00 грн.

Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 704,80 грн (1 762,00 грн*0,4) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить

200 відсотків ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви за кожну вимогу (визнання недійсними рішень сесії Личковецької сільської ради від 18 травня 2000 року № 86, рішень від 27 травня 2010 року № 387 та № 389), тобто розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі складає 4 228,80 грн ((704,80 *3)*200%)).

Заявницею сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Таким чином, заявниці необхідно доплатити судовий збір у розмірі

2 819,20 грн (4 228,80 грн - 1 409,60 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у

м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі

якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 квітня 2024 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до

12 липня 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников