Ухвала

від 18.04.2024 по справі 753/4581/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 753/4581/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7092/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного сервісного центру МВС та ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Цимбал І.К., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ММТ Коммодітіз Юкрейн» до ОСОБА_1 , Головного сервісного центру МВС, третя особа: Територіальний сервісний центр МВС № 8047, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування та поновлення реєстрації, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року представник ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» - адвокат Рокотян М.О. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила: витребувати у ОСОБА_1 на користь ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» легковий автомобіль марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску;

зобов`язати скасувати перереєстрацію легкового автомобілю марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску, проведену Територіальним сервісним центром МВС №8047 22 липня 2021 року за ОСОБА_1 , з видачею номерних знаків НОМЕР_3 ;

зобов`язати Територіальний сервісний центр МВС № 8047 поновити реєстрацію легкового автомобіля марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску за ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн»; судові витрати покласти на відповідачів (т. 1 а.с. 1-7).

В обґрунтування позову зазначала, що у квітні 2021 року позивачем було придбано легковий автомобіль марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску. У жовтні 2021 року директором ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» було проведено аналіз діяльності та фінансового стану товариства за 9 місяців 2021 року в результаті чого було встановлено, що на балансі товариства обліковується транспортний засіб, який фактично не перебуває у його власності. У подальшому стало відомо, що 22 липня 2021 року право власності на транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_1 , при цьому, жодних правочинів з відчуження транспортного засобу позивач не вчиняв та грошові кошти за автомобіль не отримував.

Зазначав, що 08 квітня 2022 року позивач звернувся до Львівського управління поліції 1 ГУ НП у Львівській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом незаконного заволодіння чужим майном. 14 квітня 2022 року позивач звернувся до Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 квітня 2022 року у справі № 463/2642/22 зобов`язано слідчих Львівського управління поліції 1 ГУ НП у Львівській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. 27 квітня 2022 року Львівським управлінням поліції 1 ГУ НП у Львівській області внесено відомості до ЄРДР за № 12022141360000464 від 27 квітня 2022 року за фактом заволодіння майном товариства. 02 серпня 2022 року підслідність по кримінальному провадженню № 12022141360000464 від 27 квітня 2022 року визначено за слідчим відділом поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області. Слідчим відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022141360000464 від 27 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що державна перереєстрація транспортного засобу здійснювалася в Територіальному сервісному центрі МВС № 8047 на підставі договору купівлі-продажу № 8047/2021/2692411 від 22 липня 2021 року, який нібито укладено між позивачем та ОСОБА_1 та зі сторони позивача договір було підписано нібито представником товариства ОСОБА_2

12 вересня 2022 року Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром складено висновок судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-22/37982-11Ч, згідно з яким підпис, який знаходиться в договорі, в графі «Продавець: ТОВ «ММТ КОММОДІТІЗ ЮКРЕЙН» виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Таким чином, позивач договір не укладав та не бажав настання наслідків у вигляді переходу права власності на транспортний засіб до третіх осіб. У свою чергу, ОСОБА_1 набула транспортний засіб без достатньої правової підстави, у зв`язку з цим позивач має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.

З огляду на те, що договір не був підписаний уповноваженою на те особою і позивач не погоджував жодних істотних умов договору, вважала договір неукладеним. Враховуючи зазначене, вважала, що транспортний засіб, переданий на підставі вказаного договору купівлі-продажу, який є неукладеним, підлягає поверненню позивачу як безпідставно набутий.

Крім того, вважала, що скасування транспортної перереєстрації транспортного засобу за відповідачем 1 та поновлення реєстрації зазначеного транспортного засобу за позивачем є належним та ефективним способом захисту права власності останнього (т. 1 а.с. 1-7).

04 травня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко О.В., в якому остання просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (т. 1 а.с. 46-62).

Посилалась на те, що позивач вводить в оману суд, приховуючи дійсні підстави набуття права власності на транспортний засіб ОСОБА_1 . Вважала позовну заяву необґрунтованою та безпідставною. Вказувала, що 19 липня 2021 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір № 190721/03 купівлі-продажу автомобіля марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску. 21 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатила вартість транспортного засобу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 21 липня 2021 року та того ж дня між позивачем та відповідачем був укладений акт приймання-передачі транспортного засобу № 1. Також, 21 липня 2021 року між сторонами був складений додаток № 2 до договору № 190721/03 купівлі-продажу ТЗ від 19 липня 2021 року, згідно якого строк дії договору був припинений з 22 липня 2021 року у зв`язку з костровим і повним виконанням сторонами взятих на себе зобов`язань.

22 липня 2021 року у Територіальному сервісному центрі МВС № 8047 була проведена перереєстрація транспортного засобу «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на підставі заяви власника - ОСОБА_1 . Для здійснення перереєстрації ТЗ був укладений договір купівлі-продажу від 22 липня 2021 року № 8047/2021/2692411 в приміщенні ТСЦ МВС № 9047. Зазначала, що з 21 липня 2021 року до подачі позову позивач жодного разу не звертався до ОСОБА_1 з вимогою про повернення ТЗ.

Вважала, що застосування ст. 1212 ЦК України, як підставу для витребування належного ОСОБА_1 ТЗ є неможливим та безпідставним, оскільки наявність договірних відносин купівлі-продажу автомобіля унеможливлюють застосування вказано статті чи будь-якої іншої норми матеріального права, яка регулює витребування майна від добросовісного набувача. Оскільки позовні вимоги про скасування перереєстрації та т поновлення реєстрації ТЗ є похідними від вимоги про витребування майна, вони також не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 46-62).

22 травня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» - адвокат Рокотян М.О., в якій остання просила задовольнити позовні вимоги (т. 1 а.с. 178-183).

Ухвалою Дарницького районного суд ум. Києва від 06 червня 2023 року проведено заміну відповідача з Територіального сервісного центру МВС № 8047 на Головний сервісний центр МВС по цивільній справі за позовом ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» до ОСОБА_1 , Головного сервісного центру МВС, третя особа: Територіальний сервісний центр МВС № 8047, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування та поновлення реєстрації транспортного засобу. Залучено в якості третьої особи Територіальний сервісний центр МВС № 8047 (т. 2 а.с. 9).

11 липня 2023 року до суду надійшов відзив від представника Головного сервісного центру МВС Степаненко Т.О., в якому остання просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т. 2 а.с. 47-53).

Обґрунтовуючи відзив зазначала, що територіальний сервісний центр МВС № 8047, який є структурним підрозділом регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у м. Києві, не є юридичною особою, а тому не має процесуальної правоздатності та не може брати участь у даній справі.

Вказувала, що позивачем заявлено вимогу про заміну відповідача з ТС МВС № 8047 на ГСЦ МВС, однак не змінено позовні вимоги. Позовна заява, яка розглядається, не містить підстав звернення із позовними вимогами до ГСЦ МВС (ТСЦ МВС № 8047), оскільки позивачем не вказано жодної обставини, яка б свідчила, що його право оспорюється та/або не визнається ГСЦ МВС (ТСЦ МВС № 8047). Отже, зазначені у позовній заяві обставини, на які позивач посилається як підставу своєї вимоги, не вказують на будь-які порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивача зі сторони ГСЦ МВС та/або у тому числі його структурних підрозділів

Долучені до позовної заяви докази зазначених не підтверджують зазначених позивачем позовних вимог.

Безпідставним вважала твердження позивача у позовній заяві, що нормами матеріального права передбачено можливість реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу за позивачем на підставі рішення суду. Звертала увагу, що скасування державної реєстрації транспортного засобу відповідно до вимог законодавства є наявність відповідного судового рішення про визнання недійсним правочину, яке набрало законної сили, і не потребує встановлення окремого зобов`язання для його виконання. При цьому, позивачем не заявлено позовної вимоги про визнання договору неукладеним, незважаючи на те, що в позовній заяві позивач заперечував проти укладення договору та не бажав настання наслідків у вигляді переходу права власності на ТЗ до третіх осіб. Таким чином, вважала, що позовна вимога щодо зобов`язання скасувати перереєстрацію легкового автомобілю марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, проведену ТСЦ МВС № 8047 є неправомірною та передчасною, оскільки скасування такої реєстрації може бути здійснено лише на підставі пункту 40 Порядку № 1388. При цьому, Порядком № 1388 не передбачено процедури поновлення державної реєстрації (перереєстрації) ТЗ (т. 2 а.с. 47-53).

30 серпня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» - адвоката Рокотян М.О., в якій остання просила задовольнити позовні вимоги (т. 2 а.с. 59-65).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року позов ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» - задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» автомобіль марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску. Скасовано Державну реєстрацію (перереєстрацію) автомобіля марки «MERSEDES-BENZ», моделі S 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску, проведену Територіальним сервісним центром МВС №8047 за ОСОБА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 та Головного сервісного центру МВС на користь ОСОБА_1 29 907 грн. 19 коп. судового збору (т. 2 а.с. 192-201).

Не погодившись з рішенням районного суду, 18 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 2 а.с. 209-236).

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, оскільки прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм матеріального права.

Суд першої інстанції безпідставно поставив в залежність набуття ОСОБА_1 права власності на транспортний засіб за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 190721/03 від 19 липня 2021 року з моментом вчинення певної дії - державної реєстрацій автомобіля в ТСЦ, на підставі вказаного договору. Як вбачається з п. 3.4. договору сторони чітко погодили момент переходу права власності на транспортний засобів від продавця до покупця - з моменту його передачі за Актом приймання-передачі. Зазначене повністю узгоджується з положеннями ст. 6, 627, 268 ЦК України, які регулюють свободу договору та з положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України, які встановлюють момент переходу права власності на рухоме майно. У Договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 190721/03 від 19 липня 2021 року не передбачено інших особливостей переходу права власності на транспортний засіб, шляхом в чинення будь-яких інших дій, окрім передання автомобіля за Актом приймання-передачі. Таким чином, 21 липня 2021 року, з моменту передання автомобіля за Актом приймання-передачі, ТОВ «ММТ Коммодітіз Окрейн» втратив право класності на ТЗ, а покупець - ОСОБА_1 , набула права власності на автомобіль, на підставі п. 3.1, 3.2, 3.4. Договору № 190721/03 від 19 липня 2021 року та Акту приймання-передачі до нього від 21 липня 2021 року, що відповідає ч. 1 ст. 334 ЦК України.

Суд безпідставно пов`язав перехід права власності на автомобіль за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 19 липня 2021 року з моментом вчинення певної дії - державної реєстрації автомобіля. Зазначений висновок суду не ґрунтується на нормах Закону, оскільки жодні норми Закону не передбачають в імперативному порядку, що право власності за договором купівлі-продажу транспортного засобу переходить виключно після проведення державної реєстрації автомобіля у ТСЦ МВС, повністю суперечить умовам п. 3.1., 3.2., 3.4 договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 липня 2021 року - згідно якого продавець, ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн», втрачає право власності, а покупець, ОСОБА_1 , набуває право власності з моменту передання автомобіля, який оформлюється Актом приймання-передачі, не відповідає дійсним обставинам справи - передача автомобіля у власність ОСОБА_1 на підставі Акту приймання-передачі транспортного засобу від 21 липня 2021 року та відсутність у договорі від 19 липня 2021 року вказівки на необхідність вчинення жодної іншої дії/події, як підставу для набуття у власність транспортного засобу, окрім, як передання автомобіля за Актом приймання - передачі, що призвело до не застосування судом норм матеріального права, які підлягають застосуванню - ч. 1 ст. 334 ЦК України. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що право власності на транспортний засіб у ОСОБА_1 на підставі договору № 190721/03 від 19 липня 2021 року могло б виникнути тільки після реєстрації автомобіля в ТСЦ - не ґрунтується на обставинах справи та нормах закону, привів до постановлення не вірного рішення.

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції не повно встановив суттєві обставини справи та прийшов до невірних висновків щодо підстав та моменту переходу права власності на транспортний засіб до ОСОБА_1 , він припустився й інших хибних висновків щодо неукладеності договору купівлі-продажу транспортного засобу № 190721/03 від 19 липня 2021 року, оскільки він укладений у простій письмовій формі, не у сервісному центрі МВС України та без присутності адміністратора такого органу, встановивши, що нібито тим самим, сторони не дотримались порядку укладання договору купівлі-продажу автомобіля, а отже він є не укладеним. Заперечувала проти зазначеного висновку суду. Стверджувала, що суд невірно застосував норми матеріального права, безпідставно визнав договір купівлі-продажу транспортного засобу № 190721/03 від 19 липня 2021 року не укладеним. Оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу був виконаний сторонами у повному обсязі ще у 2021 році, кваліфікація його судом, після повного виконання, як не укладеного у 2023 році є не можливим. Крім того, що жодна сторона, у тому числі й позивач, не зазначав про неукладеність зазначеного договору. Посилання суду на просту письмову форму договору як підставу для визнання його неукладеним є необґрунтованим та не відповідає нормам матеріального права. Враховуючи обставини цієї справи, а саме що Продавцем виступила юридична особа, а Покупцем - фізична особа, суд посилаючись на ч. 4 ст. 203 ЦК України, не зазначає в рішенні, яким законом, встановлена інша форма договору купівлі-продажу рухомого майна, окрім письмової.

Суд також помилково зазначає, що сторони цього договору не дотримались порядку укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу. Стверджуючи, що сторони порушили порядок укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу, суд не визначає якими нормами закону встановлений певний, імперативний порядок саме укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу, які він визначив як недотриманими сторонами та не дотримання яких саме норм закону укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу може бути підставою для визнання його не укладеним. Вважала, що суд помилково ототожнив порядок укладання договору купівлі-продажу ТЗ з порядком державної реєстрації ТЗ чи державною реєстрацією правочинів. Висновок про не укладання договору купівлі-продажу ТЗ суд обґрунтував виключно посиланням на Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1200 та Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388. Звертала увагу апеляційного суду на безпідставність застосування у цій справі судом першої інстанції положень Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1200, оскільки цей Порядок визначає механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в встановленому законодавством порядку. Пункт 2 Порядку № 1200 - дія цього Порядку поширюється на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють передачу для реалізації транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, оптову та роздрібну торгівлю ними і оформлення необхідних документів. Таким чином, вказаний Порядок визначає механізм провадження саме торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі та розповсюджується на спеціального суб`єкта - суб`єкта господарювання, який здійснює оптову чи роздрібну торгівлю, чи передає транспортні засоби для їх подальшої реалізації. Згідно п. 4 Загальної частини Порядку № 1200 облік суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю автомобілями автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами, мотоколясками, іншими транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номера, ведеться у порядку, встановленому МВС, Головний сервісний центр МВС форсує та веде електронний реєстр таких суб`єктів господарювання. Відповідно до п. 3 Загальної частини Порядку № 1200 електронний автоматизована інформаційно-пошукова система обліку суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, накопичення інформації про надходження, передачу, реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, видачу та використання бланкової продукції, номерних знаків для разових поїздок і номерних знаків "Транзит". Проте, ТОВ «ММТ Комммодітіз Юкрейн» не займається торгівельною діяльністю у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями. Матеріали справи таких доказів не містять, представник позивача про це не зазначала навіть усно. Суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, він не досліджував питання, якою господарською діяльністю займається ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» (що взагалі не було можливим, оскільки в матеріалах справи відсутні: Статут, виписка чи витяг з ЕДРПОУ, а також інші докази, що могли б підтвердити цю обставину), суд у рішенні не встановив здійснення торгівельної діяльності у сфері продажу автомобілів, що призвело до не вірного застосування в цій справі норм матеріального права - Порядку № 1200, який до правовідносин сторін не може бути застосований, оскільки ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» не здійснює торгівельну діяльність транспортними засобами, у тому числі на біржах.

Посилання на положення Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18.11.2015 року № 941, без посилання в рішенні суду на самі Постанови КМУ, які регулюють певні відносини та їх положення, в які вносились зміни наведеною постановою, не відповідають вірному застосуванню норм матеріального права. Суд помилково ототожнив порядок укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу з порядком державної реєстрації транспортних засобів, або державною реєстрацією правочинів. Суд не навів норму Закону, яка передбачає, що договір купівлі-продажу ТЗ підлягає державній реєстрації. Зазначене свідчить, що суд першої інстанції, у зв`язку з неповним встановленням дійсних обставин справи т порушенням норм матеріального права, , неправильно вирішив справу.

Звертала увагу, що відсутність чи наявність повноважень у директора товариства на підписання певних видів договорів, відносить цей договорі до оспорюваних. Позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу № 190721/03 від 19 липня 2021 року недійсним в цій справі не заявлені. Отже, встановлюючи обставини справи, які свідчать про недійсність договору купівлі-продажу транспортного засобу № 190721/03 від 19 липня 2021 року, за відсутності такої позовної вимоги, суд порушив принцип диспозитивності, вийшов за межі заявлених позивачем вимог. Дослідження обставин справи, а саме відсутності у директора товариства повноважень на укладання договору, що здійснена судом на підставі доводів сторін, які не підтверджені доказами, є грубим порушенням норм процесуального права.

Крім того суд першої інстанції не звернув увагу на суперечливу та не добросовісну поведінку позивача, оскільки звертаючись до суду з позовною заявою позивач приховав від суду дійсні обставини справи, а саме наявність договору № 190721/03 від 19 липня 2021 року укладеного ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» та ОСОБА_1 та передання на виконання саме цього договору транспортного засобу ОСОБА_1 у власність.

Також, позовна заява не містить підстав для звернення з позовними вимогами до ГСЦ МВС, оскільки позивачем не вказано жодної обставини, яка б свідчила, що його право оспорюється та/або не визнається ГСЦ МВС. Позовна вимога щодо зобов`язання скасувати перереєстрацію легкового автомобіля є неправомірною та передчасною, оскільки скасування такої реєстрації може бути здійснено лише на підставі пункту 40 Порядку № 1388.

Зазначала, що суд не перевірив повноваження представника позивача, у тому числі, на подачу від імені ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» позовної заяви, оскільки долучений до матеріалів справи на підтвердження повноважень ОСОБА_3 ордер серії № 1206893 від 20 березня 2022 року виданий на підставі договору, який ще не був укладений, а сам на підставі договору про надання правової допомоги № 310322/1 від 31 березня 2022 року. Суд повинен був повернути позовну заяву та не здійснювати розгляд справи.

Крім того, довідка без дати, про балансову вартість автомобіля, за підписом директора ОСОБА_4 за відсутності в матеріалах справи Статуту чи наказу про призначення директора, не дозволяють встановити, що ОСОБА_4 дійсно є директором товариства та має повноваження на підписання будь-яких документів в інтересах товариства.

Також, посилалась на те, що суд неправомірно залучив до участі у справі в якості третьої особи ТСЦ МВС № 8047, оскільки територіальний сервісний центр є структурним підрозділом територіального органу МВС - регіонального сервісного центру МВС, не є юридичною особою, а тому не має процесуальної правоздатності та не може брати участь у даній справі.

Звертала увагу, що рішення суду не містить дати складання повного тексту рішення суду, що створює невизначеність у строках оскарження рішення суду (т. 2 а.с. 209-236).

Не погодившись з рішенням районного суду, 19 січня 2024 року представник Головного сервісного центру МВС - Степаненко Т.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 та Головного сервісного центру МВС на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 29 907 грн. 19 коп. та ухвалити в цій частині нове судове рішення (т. 3 а.с. 1-12).

На обґрунтування зазначав, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема статті 263 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги до відповідача 2 - ГСЦ МВС є помилковими. Судом першої інстанції залишено поза увагою, те, що у позивача відсутні підстави звернення із позовними вимогами до ГСЦ МВС (ТСЦ МВС № 8047), оскільки позивачем не вказано жодної обставини, яка б свідчила, про те, що його право оспорюється та/або не визнається ГСЦ МВС (ТСЦ МВС № 8047), а отже у суду відсутні підстави для задоволення вказаних позовних вимог. Водночас абзацом п`ятим пункту 40 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема, у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду. Тобто, для скасування державної реєстрації транспортного засобу відповідно до вимог законодавства є наявність відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, і не потребує встановлення окремого зобов`язання для його виконання.

Також, судом неправомірного залучено до участі в якості третьої особи ТСЦ МВС № 8047, оскільки ТСЦ МВС № 8047, який є структурним підрозділом регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у м. Києві (філія ГСЦ МВС) не є юридичною особою, а тому не має процесуальної правоздатності та не може брати участь у даній справі

Крім того, судом безпідставно стягнено судом із ГСЦ МВС судовий збір у розмірі 29 907,19 грн. , оскільки пред`явлений позивачем позов до ГСЦ МВС не містить вимоги звернення до ГСЦ МВС та в ньому не вказано обставин, які б свідчили про будь-які порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивача зі сторони ГСЦ МВС та/або у тому числі його структурних підрозділів. Суд першої інстанції дійшов висновку: «оскільки вище вказані договори є неукладеними, сторони не пов`язані договірними правовідносинами, транспортний засіб підлягає поверненню позивачу як безпідставно набутий, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, шляхом його витребування». Проте, ГСЦ МВС не був стороною вказаних договорів, які визнанні неукладеними, не отримував коштів за вказаний транспортний засіб, а лише уповноважений орган - ТСЦ, який входить до структури ГСЦ МВС, здійснив реєстрацію вказаного транспортного засобу, отже неправомірним є солідарне стягнення з ГСЦ МВС, який є неналежним відповідачем у даній справі, судового збору у розмірі 29 907, 19 грн., який є частиною вартості транспортного засобу.

Отже, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, а саме: статей 141, 175, 263, 265, 266 ЦПК України, не з`ясував, чи містилися в позовній заяві вимоги, пред`явлені позивачем до ГСЦ МВС, чи були порушені, не визнані або оспорені ГСЦ МВС права, свободи чи інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції неправильно здійснив розподіл судових витрат (судового збору) всупереч вимогам статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем у даній судовій справі вимоги до Головного сервісного центру МВС не заявлялися.

Вказувала, що у відзиві ГСЦ МВС на позовну заяву позивача зазначено, що «у позовній заяві позивача відсутні детальний розрахунок судових витрат та відповідні докази, що підтверджують факт понесених позивачем зазначених судових витрат. З огляду на зазначене, обґрунтовані заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат ГСЦ МВС зможе надати лише за після надання позивачем детального розрахунку судових витрат та відповідних доказів.» Однак, судом першої інстанції в порушення статті 263 ЦПК України, не взято до уваги вказані твердження (т. 3 а.с. 1-12).

04 березня 2024 року директор ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» Рубцова Г.О. направила до суду заяву, в якій просила прийняти відмову позивача від позову, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року визнати не чинним та закрити провадження у справі. У заяві вказувала, що на теперішній час у зв`язку з тим, що засновником ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» було проаналізовано діяльність товариства, відсутні будь-які відомості щодо факту розтрати майна товариства у 2021 році, зокрема транспортного засобу, який є предметом позову у даній справі (т. 3 а.с. 60-66).

04 квітня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко О.В. та представника Головного сервісного центру МВС - Чайка І.М. розгляд справи було відкладено до 18 квітня 2024 року у зв`язку з повідомленням про замінування приміщення суду (т. 3 а.с. 103-119).

В судовому засіданні представник ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» - адвокат Таращук О.В. зазначила, що позивачу відомі наслідки прийняття судом відмови від позову, визнання нечинним рішення районного суду і закриття провадження у справі. представник ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.В., представник відповідача Головного сервісного центру МВС та третьої особи Територіального сервісного центру МВС № 8047 - Степаненко Т.О. не заперечували проти задоволення вказаної заяви.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази (т. 3 а.с. 54-59, 71-79, 120-127).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши заяву директора ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» Рубцової Г.О. про відмову від позову, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, врахувавши наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Статтею 373 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦПК України якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає не чинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Заява директора ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» Рубцової Г.О. про відмову від позову відповідає вимогам ст. 206 ЦПК України, за змістом такої заяви вбачається, що директору ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» Рубцовій Г.О. роз`яснені і відомі правові наслідки відмови від позову, передбачені ст. 206, 373 ЦПК України.

Такі обставини підтвердила в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» - адвокат Таращук О.В., про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Повноваження представника ТОВ «ММТ Коммодітіз Юкрейн» - адвоката Таращук О.В. підтверджується наявними у справі доказами(т. 3 а.с. 163).

До суду не надано і судом не встановлено обставин і доказів, які б могли бути визнані підставою відмови в задоволенні заяви про відмову позивача від позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

За подання до суду апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 сплатила 48 886,78 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією про сплату судового збору від 17 січня 2024 року (т. 2 а.с. 237) та квитанцією від 02 березня 2024 року (т. 3 а.с. 40).

Отже, на виконання вимог ч. 2 ст. 142 ЦПК України скаржнику підлягає поверненню з державного бюджету 24 443,39 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 142, 206, 255, 373, 374, 377 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ММТ Коммодітіз Юкрейн» про відмову від позову - задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ММТ Коммодітіз Юкрейн» від позову до ОСОБА_1 , Головного сервісного центру МВС, третя особа: Територіальний сервісний центр МВС № 8047, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування та поновлення реєстрації.

Визнати нечинним рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ММТ Коммодітіз Юкрейн» до ОСОБА_1 , Головного сервісного центру МВС, третя особа: Територіальний сервісний центр МВС № 8047, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування та поновлення реєстрації.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з державного бюджету50 відсотків судового збору у розмірі 24 443,39 грн., сплаченого при поданні апеляційної скарги, а саме судовий збір сплачений за платіжною інструкцією № 0.0.3420447117.1 від 17 січня 2024 року на рахунок UA548999980313101206080026010, отримувач платежу ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101, банк отримувача Казначейство України, код отримувача 37993783 та за квитанцією №3599-3024-4961-7740 від 02 березня 2024 року на рахунок UA548999980313101206080026010, отримувач платежу ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), ЄДРПОУ 37993783.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 18 квітня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова