Ухвала

від 15.04.2024 по справі 636/7190/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/7190/23 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/251/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- прокурора ОСОБА_6 ,

- слідчого ОСОБА_7 ,

- представника ОСОБА_8 ,

- власника майна ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання заступника начальника ВП № 1 - начальника СВ Чугуївського РУП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про арешт майна.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно 15.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером : 6321684401:00:000:0254.

Вилучені речові докази за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 6321684401:00:000:0254, з метою забезпечення їх збереження та запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, використання, передачі та відчуження, а також враховуючи, що частина речових доказів потребують проведення демонтажу із залученням відповідних спеціалістів та потребує значного часу передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілому ТОВ «ДОМАШНЄ КУРЧА», в особі директора ОСОБА_9 , з можливістю проведення демонтажу речових доказів, які опечатані та залишились на місці проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером: 6321684401:00:000:0254.

Накладено арешт на тимчасово вилучене 15 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером : 6321684401:00:000:0212.

Вилучені речові докази за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 6321684401:00:000:0254, з метою їх збереження та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, використання, передачі та відчуження, а також враховуючи, що частина речових доказів потребують проведення демонтажу із залученням відповідних спеціалістів та потребує значного часу передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілому ТОВ «ДОМАШНЄ КУРЧА», в особі директора ОСОБА_9 , з можливістю проведення демонтажу речових доказів, які опечатані та залишились на місці проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером: 6321684401:00:000:0212.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 18.01.2024 до Чугуївського міського суду Харківської областінадійшло клопотання заступника начальника ВП № 1 - начальника СВ Чугуївського РУП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що в СВ ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування №12023221250001154 від 07.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події майно, визнано речовим доказом відповідно до ст. 98 КПК України та обґрунтована необхідність заборони у користуванні та розпорядженні зазначеним майном, оскільки існує ризик того, що воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, втрачене, використане, перетворене, відчужене, передане, пересунуте, що призведе до втрати слідів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання і зобов`язати повернути вказане майно. Передати майно на відповідальне зберігання до Чугуївського РУП на час досудового розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_9 , порушеної 07.12.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Крім того представник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що скарга була розглянута без його їх, а з ухвалою він ознайомився 26.01.2024.

Твердження апелянта, щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження матеріалами судового провадження не спростовуються; причини пропуску процесуального строку, на які посилаються у клопотанні заявник є поважними, а тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024підлягає поновленню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника ОСОБА_10 - адвокатаОСОБА_8 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора та власника майна, які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №12023221250001154 від 07.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ч.2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором доведено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також, що тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події майно, визнано речовим доказом відповідно до ст. 98 КПК України та обґрунтована необхідність заборони у користуванні та розпорядженні зазначеним майном, оскільки існує ризик того, що воно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, втрачене, використане, перетворене, відчужене, передане, пересунуте, що призведе до втрати слідів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання з посиланням на зміст ст.170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2 ст.170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.

Всі інші питання: фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Крім того, ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 03.04.2024 задоволено клопотання володільця майна директора «Домашнє Курча» у особі ОСОБА_9 про скасування арешту майна.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду в Харківській області від 18.01.2024.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Поновити представнику ОСОБА_10 - адвокату ОСОБА_11 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2024щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12023221250001154 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді