Постанова

від 19.03.2024 по справі 906/1181/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року Справа № 906/1181/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" - адв. Коваль Т.І., предст. Захаренков А.В.

відповідача фізичної особи-підприємця Ломачук Галини Анатоліївни - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 р.,

постановлене у м. Житомир, повний текст складено 01.12.2023 р.

у справі № 906/1181/23 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"

до відповідача фізичної особи-підприємця Ломачук Галини Анатоліївни

про розірвання договорів та стягнення 49927,64 грн. попередньої оплати

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення від 28.11.2023 р. Господарський суд Житомирської області відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" про розірвання договорів та стягнення 49927,64 грн. попередньої оплати у справі № 906/1181/23.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Вважає рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 р. у справі № 906/1181/23 таким, що підлягає скасуванню відповідно до пунктів 2 та 3 частини 1 ст.277 ГПК України, оскільки залишились недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, внаслідок чого висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що договір перевезення був виконаний відповідачем належним чином, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Стверджує, що обставини, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову і які були сприйняті судом першої інстанції як доведені в частині того, що він діяв на виконання розпорядження позивача, - не відповідають дійсності. Зокрема, посилається на пункт 1 ст.14, пункт 5 ст. 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу і зауважує, що єдиним належним доказом того, що відправник (ТОВ «Макарді») надав перевізникові (ФОП Ломачук Г.А.) нові інструкції щодо розпорядження вантажем у зв`язку з виникненням обставин, які тимчасово унеможливили його доставку до місця призначення, міг би бути виключно перший примірник міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR), з відповідними інструкціями, внесеними до неї, відправником. Так само з причини невідповідності вимогам Конвенції не може бути доказом існування зазначених інструкцій і подальша переписка між відправником та перевізником, де відправник зазначає про існування будь-яких домовленостей між ним та перевізником стосовно вантажу.

Стверджує, що відповідач не запитував у ТОВ «Макарді» жодних інструкцій стосовно того, як поводитися із вантажем у зв`язку з обставинами непереборної сили, які перешкоджають доставити вантаж за місцем призначення., а також не вносило до CMR жодних застережень щодо звільнення перевізника від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням нових інструкцій. ТОВ «Макарді» не вносило до міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) жодних нових інструкцій для перевізника. Ніяких змін до договорів-заявок № 04-70 від 11.04.2023 р. та № 04-71 від 11.04.2023 р. та міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR) сторони не вносили та не погоджували.

Пояснює, що та обставина, що відповідач транспортував вантаж до державного кордону України, а потім, виключно з власної ініціативи, без відповідних інструкцій відправника, внесених до CMR, перевіз вантаж до міста Житомира, не свідчить про належне виконання відповідачем його договірних зобов`язань за договором перевезення вантажу.

Посилається на п.7 ст. 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу і доводить, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки, які полягають в сумі отриманої попередньої оплати за договорами перевезення, від виконання яких відмовився в односторонньому порядку, без інструкцій відправника, внесених до першого примірника CMR.

Також звертає увагу, що ціна послуг з перевезення згідно договорів-заявок № 04-70 від 11.04.2023 р. та № 04-71 від 11.04.2023 р. узгоджувалася ТОВ «Макарді» та відповідачем при їх укладенні. Вказана ціна не оспорювалась жодною із сторін, тобто - не була предметом спору, а тому не була й предметом доказування. Сума витрат відповідача у зв`язку із наданням ним послуг з перевезення вантажу за укладеними з позивачем договорами перевезення, не мала жодного стосунку до предмету спору та не входила до предмету доказування, тому першої інстанції безпідставно визнав висновок експерта-оцінювача № 1210/1 від 16.10.2023 р. належним доказом, а витрати на проведення вказаної експертизи - включив до складу судових витрат.

Просить задовільнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 р. у справі № 906/1181/23 та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач фізична особа підприємець Ломачук Галина Анатоліївна подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти доводів скаржника.

Зазначила, що саме вантажовідправник, який є замовником перевезення, відповідно до ст.12 Конвенції наділений безумовним правом розпоряджатися вантажем, в т.ч. змінювати місце розвантаження і передавати вантаж у розпорядження іншого одержувача, ніж зазначений у вантажній накладній.

Звертає увагу, що з моменту отримання вантажу до дати звернення до суду, будь-яких зауважень щодо неправильного місця розвантаження чи втрати вантажу від позивача не надходило.

Доводить, що матеріали справи не містять будь-яких доказів заподіяння вантажовідправнику збитків через те, що перевізник чітко виконав інструкції відправника, не вимагаючи при цьому передачі йому першого примірника вантажної накладної.

Також зазначив, що перевізник виконав лише частину перевезення. Виконання іншої частини стало неможливим внаслідок визнаних сторонами обставин непереборної сили. Оскільки позивач вимагав повернення передплати, тому висновок експерта дозволив визначити реальну вартість фактично виконаної частини перевезення. Робота експерта була оплачена відповідачем. Саме тому ФОП Ломачук Г.А. заявила вимогу про компенсацію витрат на проведення експертизи, яка була задоволена судом першої інстанції.

Просить рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1181/23 залишити без змін.

До початку судового засідання відповідач фізична особа підприємець Ломачук Галина Анатоліївна подала клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Одночасно заявила, що підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задоволити.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників скаржника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

11.04.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" оформило заявки-договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом:

- № 04-70 від 11.04.2023 р. (автомобіль Renault AM 9907 ВН / НОМЕР_1 , водій Башинський Олександр) /а.с. 5 у т.1/;

- № 04-71 від 11.04.2023 р. (автомобіль Volvo AM 4029 НН / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 ) /а.с. 6 у т.1/.

Відповідно до умов заявок, перевізник зобов`язався доставити вантаж - зерно гороху, розфасоване в мішки типу "Біґ-Беґ" вагою (НЕТТО) 44 000 кг (по 22 000 кг на кожний автомобіль) по маршруту: с.Івачів Долішній, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., Україна - 97-438 Maliniec, Rusiec, Республіка Польща. Натомість ТОВ "Макарді" зобов`язалося оплатити перевезення в загальній сумі еквівалентній 2500,00 євро по курсу НБУ на день замитнення вантажу, що складає 99855,28,28 грн. При цьому 50% суми (або 49927,64 грн) підлягало сплаті в порядку попередньої оплати в день митного оформлення автомобілів з вантажем, а решта 50% - протягом 10 днів з моменту отримання вантажовідправником від перевізника оригіналів документів, які свідчать про доставку вантажу.

12.04.2023 р. автомобілі були завантажені зерном гороху в с.Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області.

12.04.2023 р. автомобілі з вантажем пройшли митне оформлення в с. Малехів, Львівської області, про що свідчать вантажні митні декларації № 23UA209140009081U7 та № 23ІІА209140009165U1 від 12 квітня 2023 року /а.с.7-8 у т.1/.

14 квітня 2023 року згідно з платіжною інструкцією № 1686 від 14.04.2023 р. ТОВ "Макарді" сплатило на банківський рахунок відповідача фізичної особи підприємця Ломачук Галини Анатоліївни 49927,64 грн попередньої оплати за договором перевезення /а.с.11 у т. 1/.

З 16 квітня 2023 року Республіка Польща рішенням свого уряду призупинила експорт зерна з території України.

Матеріалами справи підтверджено, що за таких нових обставин сторони з метою уникнення простоїв автомобілів, які кордон не перетнули, погодили розвантаження товару на орендованому складі ТОВ "Макарді".

Так, за змістом листа позивача ТОВ "Макарді" сторони прийняли двостороннє рішення про розвантаження товару на орендованому складі ТОВ "Макарді" за адресою: м.Житомир, вул. Параджанова, 80, до вирішення ситуації стосовно експорту зерна між Україною та Польщею, що підтверджується з боку позивача листом № 16 від 09.05.2023 р. /а.с.12 у т.1/. У листі також підтверджено, що 21.04.2023 р. товар був вивантажений, як це погоджено сторонами.

У цьому ж листі № 16 від 09.05.2023 р. ТОВ "Макарді" у зв`язку з відновленням експорту до Республіка Польща просить ФОП Ломачук Г.А. виконати договірні зобов`язання відповідно до заявок-договорів № 04-70 від 11.04.2023 р. та № 04-71 від 11.04.2023 р. та протягом одного дня надати відповідь на цей лист з метою попередження збитків позивача від невиконання договорів перевезення.

Листом № 78 від 10.05.2023 р. ФОП Ломачук Галина Анатоліївна повідомила ТОВ "Макарді" про те, виконуючи договори № 04-70 від 11.04.2023 р. та № 04-71 від 11.04.2023 р. на маршруті с.Івачів Долішній, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. п/перехід Рава-Руська місто Житомир, вона як перевізник вже понесла витрати як на пальне так і на добові водіїв у сумі 79958, 96 грн., що перевищує одержану суму попередньої оплати.

Одночасно відповідачка звернула увагу, що позивачем було прийняте рішення анулювати митні декларації та здійснити перевезення вантажу до м. Житомира, що було виконано перевізником, і 21.04.2023 р. товар був вивантажений на орендований склад позивача за адресою, вказаною позивачем.

Таким чином, відповідачка вважає, що перевізником виконані зобов`язання, і оскільки позивач сплатив в якості авансу 49927,64 грн., тому заборгованість позивача перед відповідачем складає 30031,32 грн. /а.с.13 у т.1/.

Листом № 17 від 16.05.2023 ТОВ "Макарді" звернулось до ФОП Ломачук Галини Анатоліївни із вимогою виконати свої зобов`язання з доставки товару до пункту призначення в Республіці Польща відповідно до заявок-договорів, які були частково оплачені позивачем на суму 49927,64 грн./а.с.14 у т.1/.

24.05.2023 р. ТОВ "Макарді" направило відповідачу претензію № 18 з вимогою повернути попередньо сплачені кошти в сумі 49927,64 грн, оскільки відповідач не виконав зобов`язання та не доставив вантаж до пункту призначення /а.с.15 у т.1.

У відповідь на претензію ФОП Ломачук Галина Анатоліївна відмовилась повертати аванс та зазначила про відсутність підстав для цього, оскільки вантаж був доставлений та вивантажений у вказаному позивачем місці, тому перевезення вважається закінченим, а всі витрати перевізника залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу /а.с.16 у т.1/.

ТОВ "Макарді" подав позов про розірвання договору перевезення, який укладений 11.04.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Макарді" та фізичною особою-підприємцем Ломачук Галиною Анатоліївною шляхом підписання заявок-договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 04-70 та № 04-71 від 11.04.2023 р., та про стягнення з фізичної особи-підприємця Ломачук Галини Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" 49927,64 грн попередньої оплати.

Відповідачка фізична особа-підприємець Ломачук Галина Анатоліївна у відзиві на позовну заяву заперечила проти таких вимог, і одночасно з відзивом подала висновок експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження від 16.10.2023 р. № 1210/1 /а.с. 61-69 у т.1/, яким визначено, що витрати фізичної особи-підприємця Ломачук Г.А. на виконання перевезень за договорами-заявками становлять суму 78337,50 грн., що є більшою за суму отриманої від ТОВ "Макарді" передоплати.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки виснував, що перевізник, за вказівкою позивача - особи, яка має право розпоряджатися вантажем, здійснив доставку і вигрузку вантажу в м. Житомир у зв`язку з неможливістю здійснити перевезення за маршрутом, визначеним у вантажній накладній, і таким чином відповідачка виконала договірне зобов`язання.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до норм ст. ст. 6, 626, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до норм ст. 628 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Норми ст. 205 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускають укладення господарських договорів у спрощений спосіб - шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Перевезенням вантажів у Господарському кодексі України визнається господарська діяльність, пов`язана із переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами. Суб`єктами відносин перевезення є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до норм ст..307 ГК України та ст..909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Відповідно до статей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, міни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Відповідно до ст. 14 ч.1 Конвенції, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

Згідно ч.2 ст.16 Конвенції у випадках, зазначених у пункті 1 статті 14 і в статті 15, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим.

Відповідно до норм ст..309 ГК України у разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов`язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Судом встановлено, що на виконання заявок-договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 04-70 та № 04-71 від 11.04.2023 р. позивач передав, а відповідач отримав товар для перевезення до Республіки Польща /а.с. 5-6 у т.1/.

12.04.2023 р. вантаж пройшов митне оформлення в с. Малехів, Львівської області, про що свідчать вантажні митні декларації: № 23UA209140009081U7 та № 23ІІА209140009165U1 від 12 квітня 2023 року /а.с.7,8 у т.1/.

Разом з тим, перевезення вантажу в міжнародному сполученні не відбулось.

Сторонами не заперечується, що у зв`язку із тим, що Республіка Польща рішенням свого уряду призупинила експорт зерна з території України перевізник в установленому порядку повідомив про такі обставини вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження/інструкції щодо вантажу, а саме - про розвантаження товару на орендованому складі за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова, 80.

У листі № 16 від 09.05.2023 р. ТОВ "Макарді" підтверджує, що таке розпорядження вантажовідправника мало місце, і 21.04.2023 р. товар був доставлений та вивантажений /а.с.12 у т.1/.

Таким чином, перевізник виконав перевезення за розпорядженням вантажовідправника ТОВ "Макарді" на погоджених умовах, відмінних від попередньо визначених, - доставив вантаж за розпорядженням вантажовідправника, як це передбачено вищенаведеними нормами Господарського кодексу України та Конвенції.

Після вивантаження вантажу у місті Житомир нові умови (строки, маршрут, ціна) сторонами погоджені не були, тому вимоги позивача в претензіях про виконання договору перевезення на попередньо погоджених умовах правомірно відхилені перевізником.

Доводи позивача у позові про те, що відповідач/перевізник в односторонньому порядку не виконав зобов`язанння доставити вантаж до пункту призначення в Республіці Польща, не відповідають обставинам у справі, встановленим судом на підставі наданих суду доказів. Твердження позивача про те, що відповідачем вчинене істотне порушення умов договору, що є підставою для розірвання договору перевезення в судовому порядку на підставі норм ч.2 ст.651 ЦК України, - спростовані вищенаведеним.

При цьому посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність необхідного запису про нові інструкцій на першому примірнику вантажної накладної не підтверджене доказами відповідно до норм ст..74, 80 ГПК України, оскільки вантажні накладні суду не надані на підтвердження таких доводів. Натомість у листі № 16 від 09.05.2023 р. ТОВ "Макарді" підтверджує, що таке розпорядження вантажовідправника мало місце, і 21.04.2023 р. товар був доставлений та вивантажений у належному, вказаному ТОВ "Макарді", місці.

Отже, керуючись нормами ст..ст. 79, 80 ГПК України, суд першої інстанції правильно встановив, що перевізник виконав зобов`язання за договором перевезення, в тому числі належним чином виконав інструкції щодо вантажу особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції, тому після вивантаження зерна у м.Житомир за розпорядженням позивача/вантажовідправника перевезення таким перевізником вважається закінченим. Твердження позивача у позовній заяві, що договір на попередньо погоджених умовах продовжує бути чинним і має бути виконаний відповідачем, - безпідставні.

За таких встановлених обставин у колегіі суддів відсутні підстави для висновку, що договір має бути розірваний внаслідок істотного порушення умов перевізником. Оскільки вимога про повернення попередньої оплати 49927 грн. заявлена позивачем як похідна від вимоги про розірвання договору, відповідно, не підлягає задоволенню як необґрунтована з урахуванням норм ч.3-4 ст.653 ЦК України.

Оскільки позовні вимоги відхилені судом, судові витрати правомірно покладаються на позивача відповідно до норм ст..129 ГПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції, розподіливши судові витрати, поклав на позивача витрати відповідача на оплату експертизи у сумі 4500,00 грн. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на позивача таких витрат.

Так, відповідно до ст.. 123 ГПК України витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат.

Висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані безпосередньо з розглядом справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 р. у справі № 712/4126/22 та враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Як зазначено вище, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодилася колегія суддів, про виконання відповідачем/перевізником свого обов`язку з перевезення, в тому числі - належного виконання інструкції щодо вантажу особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до ч. 1 ст. 12 Конвенції, тому після вивантаження зерна у м.Житомир за розпорядженням позивача/вантажовідправника перевезення таким перевізником вважається закінченим. Саме з такої підстави відмовлено у стягненні суми попередньої оплати. Разом з тим, спір про розмір суми, належної до стягнення, відсутній у межах даної справи.

Отже, висновок експерта щодо дослідження вартості перевезення не стосується предмету спору, тому витрати на оплату експертизи не є необхідними у даній справі, і не можуть покладатись на позивача відповідно до п.1 ч.5 ст.129 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 р. у справі № 906/1181/23 підлягає зміні відповідно до п. 4 ст. 277 ГПК України і в частині відшкодування витрат за проведення експертизи слід відмовити. В решті рішення суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи ТОВ "Макарді", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" заадоволити частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 р. у справі № 906/1181/23 змінити в частині стягнення витрат за проведення експертизи.

Викласти абзац 2 рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" (22000, Вінницька область, м. Хмільне, вул. Липова, 40, код ЄДРПОУ 32407672) на користь фізичної особи - підприємця Ломачук Галини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_3 ) 8500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовити у стягненні 4500,00 грн. витрат на проведення експертизи."

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 р. у справі № 906/1181/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 906/1181/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 19.04.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.