Постанова

від 28.08.2024 по справі 906/1181/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1181/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Тимошенко О. М.)

від 28.11.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Маціщук А.В., судді: Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.)

від 19.03.2024

у справі № 906/1181/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"

до Фізичної особи-підприємця Ломачук Галини Анатоліївни

про розірвання договорів та стягнення 49 927,64 грн - попередньої оплати,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явилися

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" (далі - ТОВ "Макарді") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ломачук Галини Анатоліївни (далі - ФОП Ломачук Г.А.) про розірвання договору перевезення, укладеного 11.04.2023 між сторонами шляхом підписання заявок-договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом: № 04-70 від 11.04.2023 та № 04-71 від 11.04.2023, та про стягнення 49 927,64 грн попередньої оплати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.04.2023 Республіка Польща рішенням свого уряду призупинила експорт зерна з території України, внаслідок чого відповідач не виконав своїх зобов`язань по перевезенню продукції до Республіки Польща.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 у справі №906/1181/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Макарді" на користь ФОП Ломачук Галини Анатоліївни 4 500,00 грн витрат на проведення експертизи та 8 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перевізник, за вказівкою позивача - особи, яка має право розпоряджатися вантажем, здійснив доставку і вивантаження вантажу в м. Житомир у зв`язку з неможливістю здійснити перевезення за маршрутом, визначеним у вантажній накладній, і таким чином відповідачка виконала договірне зобов`язання.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 у справі №906/1181/23 змінено в частині стягнення витрат за проведення експертизи. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" на користь Фізичної особи - підприємця Ломачук Галини Анатоліївни 8500,00 грн - витрат на правничу допомогу. Відмовлено у стягненні 4500,00 грн - витрат на проведення експертизи." В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 у справі № 906/1181/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що перевізник виконав перевезення за розпорядженням вантажовідправника ТОВ "Макарді" на погоджених умовах, відмінних від попередньо визначених, - доставив вантаж за розпорядженням вантажовідправника, як це передбачено нормами Господарського кодексу України та Конвенції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із рішенням місцевого господарського суду в частині відшкодування відповідачу витрат на проведення експертизи, виходячи з того, що висновок експерта щодо дослідження вартості перевезення не стосується предмета спору, тому витрати на оплату експертизи не є необхідними у даній справі і не можуть покладатися на позивача відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.11.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №906/1181/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Макарді" зазначило пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема дійшов висновку про виконання договору перевезення на підставі скріншота з переписки в мессенджері "Viber" та листа ТОВ "Макарді" № 16 від 09.05.2023.

3.5. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти її доводів та вимог заперечує, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, мотивуючи тим, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно оцінено в сукупності матеріали справи та правильно враховано доводи сторін, відповідачка зазначила, що в даний час для отримання інструкцій відправника є альтернативні (в тому числі і електронні) засоби зв`язку, які використовують сторони договорів перевезення, до того ж переписка у "Viber", факт якої визнається позивачем, доводить, що працівник товариства, який від початку до завершення вів спірне перевезення, 20.04.2023 надав відповідачці інформацію про точне місце розвантаження, номер телефону контактної особи, відповідальної за розвантаження та інші дані, необхідні для переміщення вантажу на склад.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" (вантажовідправник) та Фізична особа-підприємець Ломачук Галина Анатоліївна (вантажоперевізник) 11.04.2023 оформили шляхом взаємного підписання заявки-договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом:

- № 04-70 від 11.04.2023 (автомобіль Renault НОМЕР_3 / НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2),

- № 04-71 від 11.04.2023 (автомобіль Volvo НОМЕР_4 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 ).

Відповідно до умов вказаних заявок, відповідач (перевізник) зобов`язався доставити вантаж - зерно гороху, розфасоване в мішки типу "Біґ-Беґ" вагою (НЕТТО) 44 000 кг (по 22 000 кг на кожний автомобіль) по маршруту: с. Івачів Долішній, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., Україна - 97-438 Maliniec, Rusiec, Республіка Польща, а ТОВ "Макарді" (вантажовідправник) зобов`язалося оплатити вказане перевезення в загальній сумі, яка є еквівалентною 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) євро по курсу НБУ на день замитнення вантажу, що складає 99 855,28 грн. При цьому, 50% вказаної суми (або 49 927,64 грн) підлягало сплаті в порядку попередньої оплати в день митного оформлення автомобілів з вантажем, а решта 50%- протягом 10 днів з моменту отримання вантажовідправником від перевізника оригіналів документів, які свідчать про доставку вантажу.

Вказані автомобілі 12.04.2023 були завантажені зерном гороху в с. Івачів Долішній Тернопільського р-ну Тернопільської області.

12.04.2023 автомобілі з вантажем пройшли митне оформлення в с. Малехів, Львівської області, про що свідчать вантажні митні декларації: № 23UA209140009081U7 та № 23ІІА209140009165U1 від 12.04.2023.

Згідно платіжної інструкції № 1686 від 14.04.2023 ТОВ "Макарді" сплатило на банківський рахунок відповідача 49 927,64 грн попередньої оплати за договором перевезення.

З 16.04.2023 Республіка Польща рішенням свого уряду призупинила експорт зерна з території України.

З метою уникнення простоїв автомобілів, сторони прийняли двостороннє рішення про розвантаження товару на орендованому складі ТОВ "Макарді" за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова, 80, до вирішення ситуації стосовно експорту зерна між Україною та Польщею, що підтверджується з боку позивача листом №16 від 09.05.2023.

21.04.2023 товар був вивантажений та переданий на зберігання на орендованому складі ТОВ "Макарді", про що не заперечили сторони та підтверджується тим же листом №16.

В подальшому, листом № 16 від 09.05.2023 ТОВ "Макарді" просило ФОП Ломачук Галину Анатоліївну виконати договірні зобов`язання згідно вказаних заявок-договорів, у зв`язку з відновленням експорту до Республіка Польща.

У відповідь на вказану пропозицію листом № 78 від 10.05.2023, ФОП Ломачук Галина Анатоліївна повідомила ТОВ "Макарді" про те, що на виконання вказаних договорів у період з 12.04.2023 по 21.04.2023 нею були понесені витрати на загальну суму 79 958,96 грн; позивачем було прийняте рішення анулювати митні декларації та здійснити зворотне перевезення вантажу до м. Житомира, що було зроблено відповідачем; 21.04.2023 товар був вивантажений на орендований склад позивача, що свідчить про виконання усіх зобов`язань по вказаних заявках-договорах; оскільки позивач сплатив в якості авансу 49 927,64 грн заборгованість позивача перед відповідачем складає 30 031,32 грн.

Листом № 17 від 16.05.2023 ТОВ "Макарді" просило ФОП Ломачук Галину Анатоліївну виконати свої зобов`язання по доставці товару до пункту призначення в Республіці Польща згідно заявок-договорів, які були частково оплачені позивачем на суму 49 927,64 грн.

24.05.2023 ТОВ "Макарді" направило відповідачу претензію №18 з вимогою повернути сплачені кошти в розмірі 49 927,64 грн, оскільки відповідач не виконав зобов`язання та не доставив вантаж до пункту призначення.

У відповідь на претензію ФОП Ломачук Галина Анатоліївна відмовилась повертати аванс та зазначила про відсутність підстав для цього, оскільки вантаж був доставлений та вивантажений у вказаному позивачем місці , тому перевезення вважається закінченим, а всі витрати перевізника залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

ТОВ "Макарді" подало позов про розірвання договору перевезення, укладеного 11.04.2023 шляхом підписання заявок-договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 04-70 та № 04-71 від 11.04.2023, та про стягнення з фізичної особи-підприємця Ломачук Галини Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" 49 927,64 грн попередньої оплати.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Перевезенням вантажів у Господарському кодексі України визнається господарська діяльність, пов`язана із переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами. Суб`єктами відносин перевезення є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (стаття 306 Господарського кодексу України).

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

5.4. Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

За змістом статей 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19.09.1949.

Згідно зі статтями 4 та 5 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані або замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

За приписами статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

5.5. Відповідно до пункту 1 статті 12 Конвенції відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

Пунктом 1 статті 14 Конвенції визначено, що якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

Згідно із пунктом 2 статті 16 Конвенції у випадках, зазначених у пункті 1 статті 14 і в статті 15, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим.

5.6. Відповідно до статті 309 Господарського кодексу України у разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов`язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

5.7. За змістом статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

5.8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання заявок-договорів на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 04-70 та № 04-71 від 11.04.2023 позивач передав, а відповідач отримав товар для перевезення до Республіки Польща.

12.04.2023 вантаж пройшов митне оформлення в с. Малехів, Львівської області, про що свідчать вантажні митні декларації: № 23UA209140009081U7 та № 23ІІА209140009165U1 від 12.04.2023.

Разом з тим, перевезення вантажу в міжнародному сполученні не відбулось.

Сторонами не заперечується, що у зв`язку із тим, що Республіка Польща рішенням свого уряду призупинила експорт зерна з території України, перевізник повідомив про такі обставини вантажовідправника і одержав від нього відповідне розпорядження/інструкції щодо вантажу, а саме - про розвантаження товару на орендованому складі за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова, 80.

Так, судами встановлено, що у листі № 16 від 09.05.2023 ТОВ "Макарді" підтверджує, що таке розпорядження вантажовідправника мало місце, і 21.04.2023 товар був доставлений та вивантажений на орендованому складі позивача в м. Житомирі.

5.9. Оскаржуючи судові рішення, товариство, посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зазначило, що суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема дійшов висновку про виконання договору перевезення на підставі скріншота з переписки в мессенджері "Viber" та листа ТОВ "Макарді" № 16 від 09.05.2023. При цьому скаржник зазначив, що, виходячи з положень пункту 5 статті 12 Конвенції, єдиним належним і допустимим доказом того, що відправник (ТОВ "Макарді") надав перевізникові (ФОП Ломачук Г.А.) нові інструкції щодо розпорядження вантажем в зв`язку з виникненням обставин, які тимчасово унеможливили його доставку до місця призначення, мав би бути виключно перший примірник міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR), з відповідними інструкціями, внесеними до неї відправником.

При цьому, відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції віднесено вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2022 у справі №906/924/20).

Так, відповідно до пункту 5 статті 12 Конвенції право розпорядження вантажем здійснюється, зокрема, за таких умов: a) відправник чи, у випадку, зазначеному в пункті 3 цієї статті, одержувач, який бажає здійснити це право, представляє перший примірник вантажної накладної, яка містить нові інструкції перевізнику, а також звільняє перевізника від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням таких інструкцій.

Втім, пунктом 7 статті 12 Конвенції передбачено, що перевізник, який не виконав інструкції, що були йому надані відповідно до положень цієї статті, або який виконав такі інструкції, не вимагаючи надання йому першого примірника вантажної накладної, несе відповідальність перед особою, яка має право пред`явити претензію, за будь-які заподіяні таким чином шкоду або збитки.

Тобто за змістом зазначених норм Конвенція допускає отримання інструкцій без передачі першого примірника вантажної накладної, однак в такому випадку покладає відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну відправнику виконанням таких інструкцій.

5.10. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанови Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

Проте скаржник, узагальнено посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення на підставі недопустимих доказів, взагалі не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказів недопустимими.

Положення статей 73, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України містять визначення доказів, допустимості та вірогідності доказів.

Зокрема, стаття 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись нормами статей 79, 80 Господарського процесуального кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що перевізник виконав зобов`язання за договором перевезення, в тому числі виконав інструкції щодо вантажу особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до пункту 1 статті 12 Конвенції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що перевізник виконав перевезення за розпорядженням вантажовідправника ТОВ "Макарді" на погоджених умовах, відмінних від попередньо визначених, - доставив вантаж за розпорядженням вантажовідправника, як це передбачено наведеними нормами Господарського кодексу України та Конвенції, а відтак колегія суддів не вбачає порушення зазначених скаржником норм процесуального права.

5.11. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються відповідно на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №906/1181/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко