Постанова

від 16.04.2024 по справі 902/481/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Справа № 902/481/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року у справі №902/481/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "РИФ-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ "УКРЕКОПРОЕКТ"

про стягнення 386 446,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "РИФ-К" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ "УКРЕКОПРОЕКТ" про стягнення 386 446,27 грн заборгованості, з яких: 326 970,00 грн - основного боргу; 32 058,27 грн - інфляційних втрат, 23 147,68 грн - пені та 4 270,32 грн - 3% річних.

Як стверджує позивач в позовній заяві, рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року по справі № 908/2277/21, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено факт користування Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут Укрекопроект відповідними приміщеннями, та фактичного використання відповідачем саме трьох орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м). Спір по вказаній справі № 908/2277/21 стосувався стягнення ТОВ НВК РИФ-К (позивачем) з ТОВ Науково-дослідний інститут Укрекопроект (відповідача) суми заборгованості у розмірі 310 669,91 грн, з яких: 282 270 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 14 101,71 грн - пені та 11 454,2 грн - інфляційних втрат, заборгованість виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором оренди приміщення № 01-04-18 від 01 квітня 2018 року за період з листопада 2020 року по липень 2021 року.

За твердженням позивача до листопада 2020 року оплати відповідачем проводились належним чином, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписувались. Після звернення позивача до господарського суду у 2021 році (справа № 908/2277/21) щодо стягнення заборгованості з відповідача, останній припинив підписувати Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), хоча продовжує користуватися орендованими приміщеннями. Враховуючи кошти та періоди стягнення які визначені у судовому рішенні по справі № 908/2277/21 на дату подачі цієї позовної заяви у відповідача існує заборгованість перед позивачем за період з серпня 2021 року по травень 2022 року, включно.

Станом на дату подання цієї позовної заяви орендовані приміщення продовжують використовуватись відповідачем, та не поверталися позивачу. Передбачений п. 8.1. Договору оренди приміщення № 01-04-18 Акт приймання-передачі, який складається сторонами договору під час повернення орендованих приміщень після завершення строку дії договору або у випадку дострокового розірвання договору позивачем та відповідачем не складались та не підписувались.

Отже всі орендовані приміщення продовжують знаходиться у оренді відповідача.

В наслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів за період з серпня 2021 року по травень 2022 року відповідно до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" виник основний борг в сумі 326 970,00 грн, який заявлено до стягнення. При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" також нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" 4 270,32 грн - 3% річних; 23 147,68 грн - пені та 32 058,27 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року задоволено позов ТОВ НВП "РИФ-К" до ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ" про стягнення 386 446,27 грн, з яких 326 970,00 грн - основного боргу, 4270,32 грн - 3% річних, 23147,68 грн - пені, 32 058,27 грн - інфляційних втрат та 5 796,69 грн - судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі №908/2277/21, ст. ст. 74, 75, 79, 89, 237 ГПК України, ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 611, 625, 627, 629, 759, 761, 762 ЦК України, ст. ст. 230, 232, 343 ГК України, умови договору оренди, докази наявні в матеріалах справи, постанову Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20, постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17), постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, постанови Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010, прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає оскаржене рішення прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Висновки господарського суду про наявність заборгованості у відповідача за фактично надані послуги за договором оренди приміщення №01-04-18 за період з серпня 2021 року по травень 2022 року у розмірі 326 970,00 грн помилкові, оскільки позивачем як доказ надано не підписану первинну документацію відповідачем (Акти здачі-приймання (надання послуг) за кожен місяць за цей період).

Так, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з серпня 2021 р. по травень 2022 р. не підписані зі сторони відповідача.

Надані послуги оренди за цей період не оплачувались відповідачем (в тому числі частково).

Зауважує, що суд, не врахував доводи відповідача що згідно договору оренди від 01.04.2018 передавалось в оренду приміщення площею 185 кв.м. І був складений акт приймання передачі приміщення відповідачу. Проте, згідно тверджень позивача інші приміщення пл. 125, 370 кв. передавались згідно додатків до договору. Однак, як було встановлено судом акти приймання передачі цих приміщень відповідачу (пл. 125, 370 кв.м.) - відсутні.

Таким чином, суд стягнув заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями пл. 185, 125, 370 кв.м. При цьому, докази передачі (акти приймання передачі) та докази користування (акти наданих послуг) приміщеннями пл. 125, 370 кв.м. в матеріалах справи відсутні.

Вважає, в такому разі висновок суду помилковий що відповідач не надав акту повернення орендованого майна (в тому числі пл. 125, 370 кв.м.) тому орендна плата продовжує нараховуватись за користування приміщенням (пл. 125, 370 кв.м.). Оскільки відсутній первинний документ - акт передачі в оренду цих приміщень відповідачу.

З посиланням на ст. ст. 761, 773, 774, 827, 837 ЦК України, договір користування №1/3-16 від 28.03.2016, вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "Риф-К" не мало достатнього обсягу дієздатності на укладення оспорюваного Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018.

Заперечуючи проти позову у даній справі відповідач зазначав, що позивач ТОВ «НВП «Риф-К» не мав права щодо передачі 01.04.2018 приміщень по вул. Дубовецькій, 33 в м. Вінниця відповідачу в оренду та вимагати сплати орендної плати. Оскільки таким правом наділений власник майна, або особа якій майно передано власником та надано права передавати це майно в користування іншим особам за плату.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №287825604: об`єкт нерухомого майна по вул. Дубовецька, 33 в м. Вінниці складається з цілісного майнового комплексу «Вінницький консервний завод» нежитлових приміщень, виробничих будівель та споруд. Загальна площа об`єкту нерухомості складає 30594 кв.м. Власником орендованого майна значиться Підприємство «Вінницький консервний завод» код ЄДРПОУ: 31255205.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Риф-К» та Компанія "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED (позичкодавець) згідно відомостей з реєстру не є власником будівель по вул. Дубовецька, 33, м. Вінниця. А тому ТОВ «НВП «Риф-К» не мало право передавати майно в оренду та отримувати орендну плату.

Так, суд дійшов висновку, що позивач мав право передавати згідно договору оренди майно відповідачу. Проте, суд при вирішенні справи не врахував наступні обставини:

-що в договорі позички не зазначено що позивач може передавати в користування майно іншій особі.

-що позивач передав майно в платне користування відповідачу, хоча згідно договору позички міг користуватись майном особисто.

-що предметом договору позички не може бути підприємство як єдиний майновий комплекс, оскільки цей об`єкт використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності і з ним можливі тільки підприємницькі договори, а договір позички таким не є.

Зауважує, що Господарським судом у справі №902/314/22 було прийнято рішення про задоволення позову, було визнано недійсним договір оренди приміщення від 01.04.2018.

Так у справі №902/314/22 судом було встановлено, що Договір користування майном № 1/3-16 від 28 березня 2016 року укладений від імені позичкодавця особою, котра не була власником відповідного нерухомого майна. Відтак, відповідний договір не є належним доказом на підтвердження обсягу повноважень та дієздатності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К", як Орендодавця за Договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не мало достатнього обсягу дієздатності на укладення оспорюваного Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018.

Таким чином, з урахуванням наведеного вважає, що суд першої інстанції при розгляді спору повною мірою не з`ясував обставини справи.

Висновки про задоволення позову, до якого дійшов суд є передчасними і такими, що всупереч вимогам норм Господарського процесуального кодексу України, не ґрунтуються на повному дослідженні і з`ясуванні обставин справи, що виключає правильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут «УКРЕКОПРОЕКТ» на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 16.01.2023 р. у справі № 902/481/22 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвалою суду від 08.05.23 у справі № 902/481/22 апеляційне провадження у справі №902/481/22 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №902/314/22.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-К" (вх.№5704/23 від 20 грудня 2023 року) на рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі №902/314/22 задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі №902/314/22 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 12405 грн судового збору за розгляд апеляційних скарг та касаційної скарги.

18.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 18.03.2024 прийнято справу №902/481/22 до свого провадження у новому складі суддів: головуюча суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. Поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року у справі №902/481/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на "16" квітня 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Роз`яснено учасникам справи про їх право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку статті 197 ГПК України.

16.04.2024 сторони не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, що підтверджується надісланням ухвали про поновлення апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду в електронні кабінети сторін.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" в особі директора Сорокіна Віктора Володимировича (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди приміщення №01-04-18 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець надає в оренду приміщення (об`єкт Оренди) загальною площею 185 кв.м., розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі (п. 3.1 Договору).

Згідно із п. 3.2. Договору якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір пролонгується на термін передбачений п. 3.1. і на умовах визначених Договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.

Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати на день підписання Договору становить 40 грн за 1 кв.м без ПДВ.

Орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Орендодавця або в касу Орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (пункти 4.4., 4.5. Договору).

За змістом пункту 4.6. Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Додатком №01 до Договору від 01.04.2019 сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до Договору становить 48,1 грн за 1 кв.м без ПДВ.

В подальшому Додатком №05 від 27.06.2019 та Додатком №02 від 01.07.2019 до Договору сторони погодили надання Орендодавцем в оренду відповідачу приміщень загальною площею 125 кв.м та загальною площею 370 кв.м, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця власником нежитлового приміщення, виробничих будівель та споруд загальною площею 30594 кв.м, що складається з цілісного майнового комплексу є Підприємство "Вінницький консервний завод", засноване на повній власності юридичної особи іноземної держави кіпрської компанії "Укінвест Девелопмент Лімітед".

Належність позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень підтверджує Договір користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладений між Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П.Константіноу та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К".

Факт передачі позивачу в тимчасове безоплатне користування виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33 у м. Вінниця, які належать Компанії "Ukinvest development Limited" на праві власності, підтверджується Актом приймання-передачі майна від 06.12.2018.

Окремо слід зазначити, що рішенням Вінницької міської ради 2 сесії 7 скликання від 25.12.2015 № 71 "Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця", яке знаходиться у загальному доступі, вулицю Енгельса перейменовано на вулицю Дубовецьку.

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебували справи № 908/2277/21 та №902/314/22.

Так, відповідно до бази даних Діловодство спеціалізованого суду у справі №908/2277/21, 03.02.2022 прийнято рішення, яке оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, якою рішення залишено без змін.

В постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі №908/2277/21, зокрема зазначено наступне Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 позов задоволений частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 282 270 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 10 572,19 грн - інфляційних втрат; 12 013,64 грн - пені та 4 615,49 грн - витрат на сплату судового збору. У стягненні 882,01 грн - інфляційних втрат та 2 088,07 грн - пені відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт існування заборгованості відповідача перед позивачем випливає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та не спростовано в установленому порядку відповідачем, а тому місцевий господарський суд задоволив частково позов з урахуванням здійсненого перерахунку пені та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі №908/2277/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позову та судового збору відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд не надав оцінки, що під час підписання 01.04.2018 Договору оренди №01-04-18 сторонами не була досягнута згода з усіх його істотних умов, оскільки всупереч вимогам ч. 1 ст. 284 ГК України в договорі оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 відсутні обов`язкові істотні умови: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна. Суд при вирішенні даної справи не надав оцінку правочинам (договору позички та договору оренди) на їх відповідність закону (нікчемність). Звертає увагу суду, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" згідно відомостей з реєстру не є власником будівель по вул. Дубовецька, 33, м. Вінниця, а тому не мало право передавати майно в оренду та не могло укладати договір оренди, а також, що дата укладення договору позички (безоплатного користування) була пізніше, ніж Договір оренди - 01.12.2018…..

Враховуючи вищенаведене, а також наявність з липня по червень 2021 року Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаних зі сторони позивача, за відсутності у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) суд приходить до висновку, що факт використання таких приміщень за Договором за увесь заявлений позивачем період з листопада 2020 року по травень 2021 року за вірогідністю доказів є доведеним. При цьому доведення протилежних обставин в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України підлягає доказуванню відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обов`язок сплати орендних платежів за Договором (за заявлений позивачем період та за трьома переданими у користування приміщеннями) останнім не надано.

Умови Договору не ставлять у пряму залежність обов`язок сплати орендних платежів за Договором від отримання та підписання відповідачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий обов`язок визначений в силу обов`язковості виконання сторонами Договору згідно зі ст. 629 ЦК України. При цьому суд враховує презумпцію правомірності такого правочину в силу приписів ст. 204 ЦК України, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає, що у спірному договорі сторонами досягнуті всі істотні умови договору оренди: об`єкт оренди (п. 1.1 Договору), розмір орендної плати (п. 4.2 Договору), строк дії договору оренди (п. 3.1 Договору).

Заперечення відповідача, що позивач не є власником орендованого майна, не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду спростовуються належністю позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П. Константіноу. Крім того, судом встановлено, що відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується актами приймання-передачі…..

Таким чином, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Крім того, відповідно до бази даних Діловодство спеціалізованого суду у справі № 902/314/22, Господарським судом Вінницької області 14.12.2022 прийнято рішення, яким визнано недійсним Договір оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-К" (вх.№5704/23 від 20 грудня 2023 року) на рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі №902/314/22 задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року у справі №902/314/22 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" 12405 грн судового збору за розгляд апеляційних скарг та касаційної скарги. Вказане рішення набрало законної сили.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладену норму процесуального закону судом апеляційної інстанції приймаються до уваги обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі №908/2277/21 та у справі №902/314/22, оскільки вони набрали законної сили згідно постанов Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 та від 06.03.2024.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.4. договору визначено, що орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок орендодавця або в касу орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця.

Матеріалами справи, а саме Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з серпня 2021 року по травень 2022 року (а.с.53-82, т. 1) підтверджено, що позивачем було належним чином виконано свої договірні зобов`язання перед відповідачем по наданню в користування орендованого майна на загальну суму 326 970,00 грн, разом з тим відповідач орендні платежі не сплатив, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, доводи скаржника про не використання в зазначений період орендованого майна не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу приміщення загальною площею 125,185 та 370 кв.м як у період серпень 2021 травень 2022 так і на день розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 904/1103/20 від 01.12.2020: "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно із статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищенаведене, а також факти встановлені рішенням від 03.02.2022 у справі №908/2277/21, за відсутності у матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що факт використання таких приміщень за Договором за увесь заявлений позивачем період з серпня 2021 року по травень 2022 року за вірогідністю доказів є доведеним. При цьому доведення протилежних обставин в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України підлягає доказуванню відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували обов`язок сплати орендних платежів за Договором (за заявлений позивачем період та за трьома переданими у користування приміщеннями) останнім не надано.

Крім того, слід зазначити, що умови Договору не ставлять у пряму залежність обов`язок сплати орендних платежів за Договором від отримання та підписання відповідачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Такий обов`язок визначений в силу обов`язковості виконання сторонами Договору згідно зі ст. 629 ЦК України.

Доводи скаржника, що позивач не є власником орендованого майна, не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду спростовуються належністю позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П.Константіноу.

Крім того, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №902/314/22 було зазначено наступне:

«Колегія суддів також звертає увагу, що у справі №10/52-05 встановлені обставини щодо волевиявлення та вчинення певних дій Компанією Ukinvest Development Limited з передачі цілісного майнового комплексу "Вінницького консервного заводу" у власність (до статутного фонду) підприємства "Вінницький консервний завод".

З відзиву Компанії UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED /т.2, а.с. 150-153/ вбачається, що третій особі відомо про передання відповідачем в оренду третім особам виробничих, складських та офісних приміщень, отриманих відповідачем від Компанії UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED у користування згідно договору користування №1/3-16 від 28 березня 2016 року та договору користування №1/12-18 від 01 грудня 2018 року. Компанія UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED не заперечувала та не заперечує проти передання відповідачем приміщень в оренду третім особам.

Тобто, відсутній спір між власником спірного майна та орендодавцем в частині дієздатності останнього на укладення оспорюваного Договору оренди.»

Так, за змістом частин першої та другої статті 761 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення Договору) право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Щодо твердження відповідача про те, що Договір оренди припинив свою дію в 2019 році та не був пролонгований на новий термін, оскільки після закінчення строку договору (в 2019 році) сторони ціну оренди не узгоджували відповідно до п. 3.2. Договору та те, що відсутні докази передачі в користування (оренду) відповідачу приміщень пл. 125 кв.м. та 370 кв.м. суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень - квітень 2021 року за послуги оренди приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м) які підписані та скріплені печатками відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що підписання відповідачем вказаних Актів та проставлення на них печатки, за відсутності доказів її втрати, є додатковим аргументом на підтвердження користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" відповідними приміщеннями, як і підтвердженням фактичного використання відповідачем саме трьох орендованих приміщень (площами 125, 185 та 370 кв.м).

Крім того, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі про встановлені обставини рішенням Господарського суду від Вінницької області від 22.11.2023 у справі №902/314/22 не беруться судовою колегією до уваги, оскільки як зазначалося вище, вказане рішення було скасоване постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до виснову, що вимога позивача про стягнення з відповідача 326 970,00 грн основного боргу є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 270,32 грн - 3% річних; 23 147,68 грн - пені та 32 058,27 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.6. Договору обумовлено, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Так, позивачем здійснено нарахування пені обмежуючись подвійною обліковою ставкою НБУ за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що є правомірним.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений судом першої інстанції наданий позивачем розрахунок заборгованості за відповідний період прострочення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає його правильним та арифметично вірним. А тому погоджується із місцевим господарським судом, про задоволення позову в частині нарахування 4 270,32 грн - 3% річних; 23 147,68 грн - пені та 32 058,27 грн - інфляційних втрат.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 16.01.2023 у справі №902/481/22 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "НДІ "УКРЕКОПРОЕКТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року у справі №902/481/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16 січня 2023 року у справі №902/481/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 902/481/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "19" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.