Постанова

від 18.04.2024 по справі 453/1232/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/1232/20 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/811/3484/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м.Львів

Справа № 453/1232/20

Провадження № 22ц/811/3484/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області,ухвалене ум.Стрию 3листопада 2023року ускладі судді Микитина В.Я. , у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сколівської міської ради Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» з участю третьої особи: Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, котре є у спільній сумісній власності, визнання недійсними технічної документації на об`єкти нерухомого майна, свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

2 жовтня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися з цим позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сколівської міської ради Львівської області, КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», з участю третьої особи: Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Просили зобов`язати ОСОБА_3 повернути становище, котре існувало до порушення права, зокрема звільнення спільного заїзду і проходу, проходу до газового лічильника, спільних воріт і хвіртки до житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , і надання безперешкодного доступу до вказаного будинку по земельній ділянці без обмежень у користуванні та розпорядженні майном у спільній сумісній власності згідно заповіту від 5 серпня 2009 року батька ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та згідно рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року у справі № 1320/16/2012, та згідно Витягу з Держземагенства у Сколівському районі Львівської області від 14 липня 2015 року про відсутність зареєстрованих обмежень у користуванні земельною ділянкою для обох власників житлових будинків, а також про припинення дії, котра порушує їхні права у користуванні названим спільним майном, визнавши недійсним технічний паспорт, виданий відповідачем КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на ім`я ОСОБА_3 та усю технічну документацію, а також про відшкодування моральної шкоди за позбавлення права на користування спільним майном; визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_4 , а також технічного паспорта, виданого КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на ім`я ОСОБА_4 та договору купівлі-продажу спільних воріт і хвіртки, які належать ОСОБА_1 у порядку спадкування за вказаним заповітом та на підставі рішенням суду, а також про відшкодування моральної шкоди за позбавлення права на користування спільним майном; визнання незаконними дій, рішень та бездіяльності посадових осіб Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, правонаступником якої є Сколівська міська рада Львівської області, відносно фальсифікації документів та незаконного відчуження воріт і хвіртки, проходу і заїзду, тобто відчуження майна, набутого в порядку спадкування ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; зобов`язання складення актів обстеження земельної ділянки у АДРЕСА_1 , від 14 та 18 вересня 2015 року, та надати довідку про спільний прохід і заїзд із господарської та земельно-кадастрової книги № 267 і про спільні ворота, хвіртку, не відкидання факту спадкування права на земельну ділянку, проведення державної реєстрації об`єктів нерухомого майна у спільній сумісній власності; зобов`язання КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» виправити помилки, допущені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , зокрема вписати туди спільні ворота, хвіртку, спільний колодязь, металеві рейки (її захопив відповідач ОСОБА_3 і приварив ворота з бляхи на місці воріт), підвал під вікнами, а також надати відповідний Витяг про державну реєстрацію цих об`єктів, оскільки такі не були зареєстровані 20 квітня 2012 року державним реєстратором КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Данильченко М.І. на підставі вищевказаного рішення суду, зобов`язання КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» скласти належно оформлений акт обстеження побутових умов у АДРЕСА_1 , із вписанням юридичного факту спільних воріт, хвіртки, металевої рейки, спільного колодязя, підвалу від 10 лютого 2016 року. В обґрунтування позову посилаються на те, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 , і за життя розпорядилися вказаним майном на користь ОСОБА_1 , склавши відповідні заповіти. Вказують, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, а рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року за нею ( ОСОБА_1 ) визнано у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Стверджують, що після набрання рішенням суду законної сили, ОСОБА_1 зареєстровано право власності у встановленому поряду, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав, номер витягу: 33899486, сформований 20 квітня 2012 року державним реєстратором відповідача КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Данильченко М.І. на підставі вищевказаного рішення суду. Проте, у цьому Витязі про державну реєстрацію прав мова йде лише про житловий будинок, і нічого не вказано про приналежні до нього господарські будівлі та споруди, зокрема про великий підвал під вікнами, а також про спільні з суміжним житловим будинком АДРЕСА_1 , ворота, хвіртку та колодязь, котрі також чомусь не значаться й у виготовленому на замовлення ОСОБА_5 29 березня 2010 року КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» технічному паспорті на вказаний житловий будинок. Крім того, у технічному паспорті відсутній також план земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок, хоча відповідна земельна ділянка також увійшла у спадкову масу після смерті спадкодавця ОСОБА_5 . Вказують, що на їх (позивачів) неодноразові звернення до КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, правонаступником якої є Сколівська міська рада Львівської області, з приводу внесення змін, корективів та доповнень до існуючої технічної документації на вказаний житловий будинок та документів про реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок, жодних дій зазначеними відповідачами не було вчинено, натомість попередньо ними було сфальсифіковано відповідні технічні та правовстановлюючі документи на суміжний житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого був ОСОБА_4 , а на даний час є ОСОБА_3 . До таких документів були занесені спільні ворота, хвіртка та колодязь, а також розміщені на присадибній земельній ділянці батьківські металеві рейки. На даний час ОСОБА_3 чиняться їм (позивачам) перешкоди у користуванні успадкованим ОСОБА_1 спадковим майном, зокрема спільними воротами, хвірткою та колодязем, так як вказаний відповідач, ставши власником суміжного житлового будинку АДРЕСА_1 , спершу захопив вказані господарські споруди, після чого їх знищив та переобладнав без їх дозволу, унеможливив доступ до газового лічильника. Стверджують, що їх (заявників) позбавлено спільного проходу та проїзду до житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 приватизував частину земельної ділянки, по котрій проходить такий проїзд, за сфальсифікованими документами та планом земельної ділянки. Просять позов задовольнити.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 листопада 2023 року в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вважають оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Вказують, що суд першої інстанції не врахував факт, що державним реєстратором МБТІ Данильченко М. згідно рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року не було зареєстровано об`єкти нерухомого майна у спільному користуванні, а також у власному користуванні та не надано Витяг про їх державну реєстрацію. Зазначають, що відповідачі відчужили та захопили спільні об`єкти нерухомого майна, зокрема спільну хвіртку і ворота при спільному проході і проїзді, металеву рейку, до якої були прикріплені ворота і хвіртка. Посилаються на те, що вони (заявники) зверталися до Верхньосиньовидненської селищної ради з 26 серпня 2015 року про вирішення питань, пов`язаних із захопленням спільного майна, фальсифікацію і підробку документів, а також щодо надання довідки про наявність спільних воріт і хвіртки згідно по господарської, земельно-кадастрової книг. Також вони зверталися із заявою про проведення державної реєстрації об`єктів нерухомого майна спільного користування, проте отримали відписки від Сколівської РДА та селищної ради та відмови у наданні будь-яких адмінпослуг. Такі ж відмови надано Стрийським МБТІ, котре відмовляло у заяві про внесення корективів, змін та доповнень до техпаспорта позивача. Вказують, що у технічний паспорт не були занесені спільні ворота, хвіртка, спільний колодязь, великий підвал перед вікнами будинку номер 47А, а також не було плану земельної ділянки на титульній сторінці паспорта.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 13, ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Згідно із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 316 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 2, 4-5 ст. 319 цього Кодексу власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ізч.1ст.368,ч.ч.1,2ст.369ЦК Україниспільна власністьдвох абобільше осіббез визначеннячасток кожногоз ниху правівласності єспільною сумісноювласністю.Співвласники майна,що єу спільнійсумісній власності,володіють ікористуються нимспільно,якщо іншене встановленодомовленістю міжними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост.ст.380,381цього Кодексужитловим будинкомє будівлякапітального типу,споруджена здотриманням вимог,встановлених законом,іншими нормативно-правовимиактами,і призначенадля постійногоу нійпроживання. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно із ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено наступне.

З технічного паспорта на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на замовлення батька ОСОБА_1 - ОСОБА_5 29 березня 2010 року, вбачається, що вказаний будинок, загальною площею приміщень 50,3 кв.м збудований у 1954 році (позначений літерою А-1), з верандою (позначена літерою «А»), до нього приналежні збудовані у 1954 році господарські будівлі - вбиральня (позначена літерою «Б»), сарай (позначений літерою «Д»), збудовані у 1980 році два навіси (позначені літерами «В» і «Г)) та облаштовані у 1954 році господарські споруди - огорожа № 1, огорожа № 2. Про наведені технічні характеристики вказаного домоволодіння зазначено також у складеному КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_5 30 липня 2010 року за № 2110 Висновку по технічний стан приватного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами. Ці технічні характеристики підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи на будинок.

З рішення Виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 22 жовтня 2010 року за № 103 «Про оформлення та реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами» вбачається, що за ОСОБА_5 оформлено право власності із видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами; доручено КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» провести реєстрацію права власності за ОСОБА_5 . При ухваленні цього рішення прийнято до уваги Висновок про технічний стан приватного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами від 30 липня 2010 року за № 2110.

Рішення Виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області ОСОБА_5 за життя не оспорював, таке не було у встановленому порядку визнане незаконним або скасоване.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року у справі №1320/16/2012, яке набрало законної сили 3 квітня 2012 року, визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами.

Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_5 не зареєстрував своє право власності на вказаний будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, на підставі рішення Виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 22 жовтня 2010 року за № 103 «Про оформлення та реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами». За ОСОБА_5 рахувалася земельна ділянка орієнтовною площею 0,0600 га для обслуговування зазначеного житлового будинку.

З Витягу про державну реєстрацію прав № 33899486, сформованого КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 20 квітня 2012 року, вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 36494652. Реєстраційні дані відповідають змісту резолютивної частини рішення суду.

Встановлено, що після реєстрації за ОСОБА_1 права власності на вказаний будинок, з відповідним замовленням робіт з проведення технічної інвентаризації позивач не зверталася до КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» чи будь-яких інших ліцензованих установ. Нова технічна документація не виготовлялася.

ОСОБА_1 зверталася до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0600 га для обслуговування житлового будинку. За результатами розгляду заяви цим органом місцевого самоврядування 1 грудня 2015 року ухвалено рішення № 58 про надання такого дозволу. Однак ОСОБА_1 таким дозволом не скористалася, на затвердження необхідну технічну документацію не подавала, а земельна ділянка для обслуговування належного ОСОБА_1 житлового будинку у власність не була передана.

Позивачами не надано належних та допустимих доказів наявності у складі вказаного домоволодіння таких господарських споруд: спільних воріт, хвіртки та колодязя. Також не надано містобудівної документації на підтвердження існування спільного проходу та/чи проїзду, зокрема, - відомостей із генерального плану смт. Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області та/чи викопіювання з проектного плану території зі схемою проектних планувальних обмежень та/чи викопіювання з схеми вулично-дорожньої мережі й зовнішнього транспорту генерального плану смт. Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області, з яких би вбачалося існування дороги загального та/чи спільного користування, яка б вела з АДРЕСА_1 до належного ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 на цій вулиці.

Докази на підтвердження ухвалення Сколівською міською радою Львівської області чи її правовпопередником - Верхньосиньвидненською селищною радою Сколівського району Львівської області рішення про спільний проїзд на земельній ділянці до її передачі у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Верхньосиньовидненської селищної радои Сколівського району Львівської області від 14 березня 2019 року № 269 «Про затвердження технічної документації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0617 га на АДРЕСА_1 » відсутні.

Будь-яких обмежень у наданні ОСОБА_3 у власність зазначеної земельної ділянки у відведеній площі не було, відповідні відомості у Державному земельному кадастрі з цього приводу не були зареєстровані.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1 , на праві власності чи іншому речовому праві ОСОБА_2 не належить.

ОСОБА_2 не довів суду своє законне право власності чи інше речове право на вказане домоволодіння.

На підставі цього, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що право ОСОБА_2 щодо користування та розпорядження вказаним домоволодінням не порушено та не підлягає судовому захисту.

ОСОБА_1 не надала суду доказів про фальсифікацію документів, які є складовою технічної документації на таке домоволодіння, а також факту неправомірності набуття ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_3 права власності на суміжне домоволодіння, розташоване на АДРЕСА_1 , а також набуття ОСОБА_3 права на земельну ділянку для обслуговування його домоволодіння.

ОСОБА_1 не довела суду порушення її права власності на належне їй домоволодіння та захисту такого права у виді усунення їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження таким шляхом зобов`язання повернути становище, котре існувало до порушення права, зокрема звільнення спільного заїзду і проходу, проходу до газового лічильника, спільних воріт і хвіртки, надання безперешкодного доступу до належного їй домоволодіння по земельній ділянці без обмежень у користуванні та розпорядженні майном у спільній сумісній власності; зобов`язання виправити помилки, допущені у технічній документації на обидва домоволодіння.

Позивач ОСОБА_1 також не надала суду доказів, що підтверджують обставини, пов`язані з порушенням її права щодо користування та розпорядження належним їй домоволодінням, а саме: неможливості проїзду та/чи проходу до такого домоволодіння, а також набуття ОСОБА_4 , а згодом - ОСОБА_3 у власність суміжного домоволодіння та надання ОСОБА_3 Верхньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області, правонаступником якої є Сколівська міська рада Львівської області, у власність земельної ділянки для обслуговування належного йому суміжного домоволодіння, на котрій існував єдиний можливий проїзд та/чи прохід загального та/чи спільного користування до належного ОСОБА_1 домоволодіння.

Позивачами не надано доказів на підтвердження існування коли-небудь спільних з суміжним домоволодінням воріт, хвіртки та колодязя, котрі були господарськими спорудами, приналежними саме до належного ОСОБА_1 домоволодіння.

Встановлено, що ОСОБА_5 не оспорював обставини щодо відсутності названих господарських споруд у виготовленому на його замовлення КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» технічному паспорті на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , як спадкоємиця за заповітом після смерті батька, не може вимагати внесення змін до такої технічної документації.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить визнати недійсними технічну документацію на обидва домоволодіння, свідоцтво про право на спадщину на суміжне домоволодіння та договір купівлі-продажу такого володіння; визнати незаконними та/чи протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідачів, які ОСОБА_1 не було конкретизовано.

Суд прийшов до висновку, що визнання судом технічного паспорта на житловий будинок та іншої технічної документації недійсними у даному випадку не є належним способом захисту, та, в разі доведеності порушення права власності ОСОБА_1 на належне їй домоволодіння, не призвело б до відновлення такого права.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які встановлені на підставі наданих доказів, не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Постанову складено і підписано 22 квітня 2024 року.

Головуючий -

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк