Рішення

від 16.04.2024 по справі 910/1508/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2024Справа № 910/1508/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська -2"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 74 081,28 грн,

за участю представників:

від позивача - Котлубовська І.В.,

від відповідача - Таран О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська -2" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 74 081,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода №5 від 01.07.2020, якою було внесено зміни до договору оренди нежитлового приміщення № 2016/0109 від 01.09.2016 та доповнено спірними пунктами 1.1.1., 5.1.1., 5.2.1., є недійсною з підстав відсутності у відповідача прав власності або користування земельною ділянкою, що позбавляє права останнього передавати таку земельну ділянку в оренду та нараховувати орендні платежі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2024. Витребувано документи у відповідача та зобов`язано надати їх на адресу суду до 26.02.2024.

Відповідачем 27.02.2024 подано до суду заяву про продовження строків для подання документів на вимогу ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 заяву відповідача задоволено, продовжено строк для подання витребуваних документів та зобов`язано надати витребувані документи в строк, визначений для подачі відзиву відповідно до ухвали суду від 12.02.2024.

В підготовчому засіданні 05.03.2024 судом оголошено перерву до 19.03.2024.

Відповідачем 11.03.2024 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю та долучено документи на вимогу ухвали від 12.02.2024. Також 12.03.2024 долучено доповнення до відзиву.

Позивачем 11.03.2024 подано до суду клопотання про застосування штрафних санкцій за невиконання вимог суду, оскільки відповідачем не надано всіх витребуваних документів. 12.03.2024 надано суду відповідь на відзив та клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 повернуто заяву позивача про збільшення позовних вимог від 12.03.2024 без розгляду.

У підготовчому засіданні 19.03.2024 розглянуто клопотання позивача про застосування до відповідача штрафних санкцій та відмовлено у задоволенні з огляду на необґрунтованість, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2024.

Позивачем 05.04.2024 подано клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу та судового збору з відповідача на користь позивача.

У судовому засіданні 16.04.2024 позивачем повторно заявлено клопотання про витребування документів у відповідача, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 01.09.2016 укладено договір оренди нежитлового приміщення по вулиці Якова Гніздовського (Магнітогорська), 1 у місті Києві.

Додатковою угодою № 5 від 01.07.2020 сторони узгодили додаткову передачу у строкове платне користування щебеневого покриття площею 135,68 кв. м, яке знаходиться в комплексі будівель по вулиці Магнітогорська, 1 у місті Києві (приміщення № 2).

Пунктом 2 додаткової угоди № 5 сторони погодили, що позивач додатково щомісячно сплачує відповідачу 5 698,50 грн орендної плати.

Позивач стверджує, що додаткова угода № 5 є недійсною з підстав відсутності у відповідача майнових прав на орендовану земельну ділянку, що є наслідком повернення на рахунок позивача сплачених коштів за щебеневе покриття.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 627 зазначеного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 4 статті 283 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Приписами частини 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як убачається з додаткової угоди № 5 від 01.07.2020, відповідач передав в оренду щебеневе покриття загальною площею 135,68 кв.м.

У позовній заяві вказано, що прилегла територія до орендованого позивачем приміщення, а саме земельна ділянка з кодом 62:068:0249, кадастровий номер 8 000 000 000:62:068:0243 площею 12448,33 кв.м на вул. Магнітогорській, 1 на правах власності або користування ТОВ «Еф Ай Ем Офіс Центр Магнітогорська -2» не належить та не перебуває, оскільки рішення щодо передачі вищевказаної земельної ділянки у власність або користування Київською міською радою за поданням Департаменту не приймались, відомості про державну реєстрацію прав власності відсутні.

При цьому, суд наголошує, що додатковою угодою №5 позивачу не передавалась в оренду земельна ділянка із зазначеними реквізитами, а тому вказані доводи представника позивача не беруться до уваги.

Разом з тим, посилання позивача при обґрунтування позову на тлумачення договірних відносин відповідача з іншими контрагентами з метою визначення предмету оренди спірної додаткової угоди є неприйнятним та не беруться судом до уваги, оскільки трактування спірної угоди в рамках даної справи не може ставитись у залежність від господарської діяльності в рамках умов договорів відповідача з іншими суб`єктами господарювання.

Разом з тим слід зауважити, що відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Відповідно до договору купівлі - продажу комплексу будівель від 24.12.2007, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відповідач придбав комплекс будівель, отже земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, іншого способу переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Згідно з актом приймання - передачі приміщення від 01.07.2020 до договору оренди від 01.09.2016 № 2016/0109 відповідач передав, а позивач прийняв для користування нежитлове приміщення № 2 загальною площею 135,68 кв.м, зауважень до стану приміщення № 2 сторони не мали.

Дія договору № 2016/0109 від 01.09.2016 припинена з 10.10.2021, натомість під час використання об`єкту оренди жодних спірних питань у позивача не виникало, доказів перешкод у користуванні майном з боку відповідача або інших осіб позивачем не додається.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими Закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених Законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених Законом.

Процесуальний тягар доведення суду наявності правових та фактичних підстав для визнання договору недійсним покладається на особу, що заявляє відповідну вимогу.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України виключно суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даному випадку позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність ознак недійсності оспореного ним правочину.

Як наслідок, підстави для стягнення з відповідача сплачених позивачем за додатковою угодою № 5 коштів відсутні.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.04.2024.

Суддя Т.Ю.Кирилюк