Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/20058/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/20058/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесінформ»

про стягнення 73.128,35 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

28.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесінформ» про стягнення 73.128,35 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії № 330633-01 від 06.11.2018 відповідачем у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року спожито теплову енергію, проте всупереч умовам договору не здійснено своєчасну її оплату, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 73.128,35 грн, з яких 48.076,82 грн основного боргу, 21.522,42 грн інфляційних втрат та 3.529,11 грн 3% річних.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 автоматичний розподіл даної позовної заяви не відбувся.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 для розгляду позовної заяви визначено суддю Яковенко А.В.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/204/24 від 11.01.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ (у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної позовної заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 для розгляду позовної заяви визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/20058/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.01.2024 було направлено відповідачу 19.01.2024 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600080029788 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 3/26, м. Київ, 01042, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29.03.2023 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 18.01.2024, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.01.2024, що підтверджується наявною у справі роздруківкою з сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 0600080029788, а отже відповідач має подати відзив на позов у строк до 07.02.2024 включно.

26.01.2024 від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач просить суд: 1) зобов`язати позивача надіслати позовну заяву з додатками на адресу відповідача: вул. Дмитрівська, 17-А, м. Київ, 01054 або безпосередньо вручити відповідачу; 2) встановити відповідачу строк у 15 днів з дня вручення йому позовної заяви для подачі відзиву на неї; 3) розглянути справи за правилами загального позовного провадження; відповідач бажає брати участь у судових засіданнях суду для чого просить повідомляти відповідача про час та місце розгляду справи для забезпечення участі в судових засіданнях адвоката відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20058/23 від 29.01.2024 в задоволенні заяви відповідача відмовлено повністю.

01.02.2024 відповідачем до суду подано заяву про надання матеріалів справи для ознайомлення. 02.02.2024 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

07.02.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що посилання позивача на наявність заборгованості спростовується: звітами відповідача з фактичного споживання теплової енергії та гарячої води у 2020 - 2023 роках, платіжними дорученнями (інструкціями) відповідача за 2020 - 2023 роки, актами звірки розрахунків та обсягів спожитої і оплаченої теплової енергії та гарячої води у 2020 - 2023 роках, поштовими повідомленнями Укрпошти про вручення наведене них документів позивачу. Відповідач зазначає, що з урахуванням наведених документів за період з 26.12.2020 по 30.09.2023 вартість спожитої відповідачем за договором теплової енергії у кількості 61,72 Гкал вартість якої складає суму 139.132,86 грн, при цьому у вказаний період сплачено 139.134,45 грн, а отже заборгованість за договором перед позивачем відсутня. Вказує на те, що подані позивачем акт звіряння розрахунків та акти приймання-передавання товарної продукції не погоджені (не підписані) відповідачем, тому посилання на ці акти є безпідставними; корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон не підтверджують обсяги постачання теплової енергії; облікові картки позивача відповідачу не надсилалися, а їх додавання до позовної заяви є також безпідставним.

У відзиві міститься клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Суд розглянувши дане клопотання відзначає наступне

Згідно з частинами 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд відкриваючи провадження у даній справі, з огляду на ціну позову та незначну складність справи, дійшов висновку що справа є малозначною, а тому вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що частина друга-шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Переданий на вирішення суду спір входить до переліку, встановленого ч. 5 ст. 12 вказаного Кодексу для розгляду справ, що розглядаються виключно в порядку спрощеного позовного провадження, тому виклюється можливість застосування ст. 250 Господарського процесуального кодексу України в частині переведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 910/20058/23 в порядку загального позовного провадження.

До відзиву відповідачем подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи з метою з`ясування чи підтверджується документально заборгованість відповідача у розмірі 48.076,82 грн.

Суд розглянувши дане клопотання відзначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З метою уникнення затягування судового процесу і забезпечення розгляду справи впродовж розумного строку, та враховуючи, що у даному випадку матеріали справи містять всі необхідні документи для визначення розміру заборгованості, а отже не потребуються спеціальні знання, суд відмовляє в клопотанні відповідача про призначення судової експертизи.

04.03.2024 від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач просить суд повідомити його про надходження від позивача відповіді на відзив та надання відповідачу для ознайомлення матеріалів справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнесінформ» (абонент, відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 330633-01 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198).

Правила № 1198 є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил № 1198).

Пунктом 36 Правил № 1198 визначено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількостях та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Об`єктом постачання теплової енергії є нежитлове приміщення відповідача за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 66А, площею 297,3 кв. м.

Пунктами 2.3.1 та 2.3.2 договору визначено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з лютого 2021 року по вересень 2023 року в розмірі 48.076,82 грн та за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 21.522,42 грн та 3% річних в сумі 3.529,11 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Враховуючи норми ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Відповідно до п. 8.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Додатком № 3 «Тарифи на теплову енергію» до договору встановлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ): для потреб опалення - 1.553,86 грн/Гкал. Можливе змінення тарифів в період дії договору.

Додатком № 4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (п. 2 додатку № 4).

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. № 58:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

З огляду на умови договору судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем відповідачу не надавались облікові картки.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно із Законом України «Про комерційний облік».

Згідно з п. 5.2 договору абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до договору.

Відповідачем до відзиву подано складені ним звіти з фактичного споживання теплової енергії та гарячої води за період з січня 2020 року по січень 2024 року.

Звіти за період з січня 2020 року по січень 2021 року та за період з вересня 2023 року по січень 2024 року не приймаються судом до уваги, оскільки не входять у спірний період, що є предметом спору у даній справі.

Відповідачем за спірний період подані такі звіти: за лютий 2021 року, за квітень 2021 року, за жовтень 2021 року, за листопад 2021 року, за грудень 2021 року, за січень 2022 року, квітень 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 29022 року, за січень 2023 року, за лютий 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року.

Відповідно до додатку № 1 до договору дата зняття абонентом показників приладів обліку 25 число поточного місяця: надання звіту в ЦОК за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 58 не пізніше 28 числа звітного місяця.

Відповідачем в якості доказів надіслання позивачу звітів з фактичного споживання теплової енергії та гарячої води подано рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які не приймаюся судом до уваги, оскільки не є належними доказами в підтвердження надіслання саме звітів так як не підтверджують зміст відправлення.

Також відповідачем подано адресовані позивачу листи № 791/63 від 30.11.2020, № 791/80 від 25.12.2020, № 791/9 від 30.04.2021, № 791/16 від 19.05.2021, № 791/25 від 30.04.2022, № 791/32 від 20.06.2022, 791/35 від 30.06.2022, 791/27 від 30.04.2023 про погодження доданих до них актів зірки розрахунків.

Відповідачем в якості доказів надіслання позивачу наведених листів подано рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які не приймаюся судом до уваги, оскільки не є належними доказами в підтвердження надіслання саме наведених вище листів так як не підтверджують зміст відправлення.

Подані відповідачем акти звірки з боку позивача не підписані, а отже не є належними доказами в підтвердження зазначеної в них інформації щодо стану розрахунків за договором.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження постачання теплової енергії на об`єкт відповідача за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 66А в опалювальний період, зокрема корінці нарядів про включення та відключення опалення.

Відповідно до умов договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з лютого 2021 року по квітень 2023 року на загальну суму 166.740,27 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передавання товарної продукції

- № 2/2021-330633-01 за лютий 2021 року на суму 8.531,42 грн;

- № 3/2021-330633-01 за березень 2021 року на суму 8.920,69 грн;

- № 4/2021-330633-01 за квітень 2021 року на суму 2.011,09 грн;

- № 11/2021-330633-01 за листопад 2021 на суму 18.995,63 грн;

- № 12/2021-330633-01 за грудень 2021 року на суму 24.089,69 грн;

- № 1/2022-330633-01 за січень 2022 року на суму 29.860,26 грн;

- № 2/2022-330633-01 за лютий 2022 року на суму 16.236,18 грн;

- № 3/2022-330633-01 за березень 2022 року на суму 21.619,31 грн;

- № 4/2022-330633-01 за квітень 2022 року на суму мінус (-) 6.494,40 грн;

- № 11/2022-330633-01 за листопад 2022 року на суму 6.788,95 грн;

- № 12/2022-330633-01 за грудень 2022 року на суму 4.320,49 грн;

- № 1/2023-330633-01 за січень 2023 року на суму 10.156,57 грн;

- № 2/2023-330633-01 за лютий 2023 року на суму 9.128,90 грн;

- № 3/2023-330633-01 за березень 2023 року на суму 7.329,62 грн;

- № 4/2023-330633-01 за квітень 2023 року на суму 5.245,67 грн.

Також обсяг та загальна сума поставленої теплової енергії за період з лютого 2021 року по квітень 2023 року підтверджується складеними позивачем обліковими картками за особистим рахунком абонента № 330633-01.

Відповідачем належних доказів пред`явлення ним претензій позивачу щодо факту отримання, якості або обсягів поставленої теплової енергії у гарячій воді та/або опротестування даних, зазначених в облікових картках за період з лютого 2021 року по квітень 2023 року не подано. Відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження розмірів фактично спожитої ним теплової енергії.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку основного боргу ТОВ «Бізнесінформ» за теплову енергію за договором № 330633-01 від 06.11.2018, підписаного заступником начальника управління продажу теплової енергії СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» - Олександром Пилипенко, відповідачем було сплачено позивачу 118.439,32 грн, з яких

у квітні 2021 року сплачено 14.338,00 грн;

у листопаді 2021 року сплачено 2.413,04 грн;

у грудні 2021 року сплачено 9.366,78 грн;

у лютому 2022 року сплачено 13.025,29 грн;

у жовтні 2022 року сплачено 44.265,00 грн;

у січні 2023 року сплачено 8.692,21 грн;

у квітні 2023 року сплачено 26.339,00 грн.

Сплата коштів в розмірі 118.439,32 грн підтверджується поданими відповідачем платіжними дорученнями № 497 від 22.04.2021, № 540 від 23.11.2021, № 545 від 21.12.2021, № 561 від 03.02.2022, № 576 від 21.10.2022, № 581 від 24.01.2023, платіжною інструкцією № 1 від 20.04.2023.

Також відповідачем подано платіжну інструкцію № 9 від 17.01.2024 про сплату коштів за договором в сумі 40.509,24 грн, яка не приймається судом до уваги, оскільки кошти сплачені не за спірний період, що підтверджується відповідачем у відзиві.

Отже, позивачем при підрахунку суми заборгованості за надані послуги теплопостачання враховані всі здійснені відповідачем за спірний період оплати.

Відповідно до п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за період з лютого 2021 року по квітень 2023 року за договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 48.076,82 грн (166.740,27 грн - 118.439,32 грн).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі не подано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 48.076,82 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21.522,42 грн інфляційних втрат та 3.529,11 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 21.522,42 грн інфляційних втрат та 3.529,11 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесінформ» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 17-А, код ЄДРПОУ 36174791) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 48.076 (сорок вісім тисяч сімдесят шість) грн 82 коп. основного боргу, 21.522 (двадцять одну тисячу п`ятсот двадцять дві) грн 42 коп. інфляційних втрат, 3.529 (три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 11 коп. 3% річних, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова