Постанова

від 22.07.2024 по справі 910/20058/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа №910/20058/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесінформ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024

у справі №910/20058/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесінформ"

про стягнення 73 128,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесінформ" (далі - ТОВ "Бізнесінформ") заборгованості у розмірі 73 128,35 грн, з яких: 48 076,82 грн - заборгованість за поставлену теплову енергію, 3 529,11 грн - три проценти річних, 21 522,42 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог КП "Київтеплоенерго" посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії від 06.11.2018 №330633-01, в частині оплати за спожиту теплову енергію. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 21 522,42 грн інфляційних втрат та 3 529,11 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Бізнесінформ" на користь КП "Київтеплоенерго" 48 076,82 основного боргу, 21 522,42 грн інфляційних втрат, 3 529,11 грн трьох процентів річних, а також 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за період з лютого 2021 року до квітня 2023 року за спірним договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 48 076,82 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 076,82 грн боргу за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 21 522,42 грн інфляційних втрат та 3 529,11 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Бізнесінформ" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Судом першої інстанції неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені докази та визначені правовідносини. Висновки рішення місцевого господарського суду свідчать про нез`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Так, скаржник, зокрема зазначає, що всього за період з 26.12.2020 до 30.09.2023 вартість спожитої відповідачем теплової енергії за спірним договором складає 139 132,86 грн, яка сплачена останнім в повному обсязі, і станом на 30.09.2023 відповідач заборгованості за теплову енергію перед позивачем не має.

Також, в прохальній частині апеляційної скарги містяться клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23, витребування у позивача поштових відправлень відповідача та розгляд справи за участі представника відповідача. Між іншим, відповідачем долучено до апеляційної скарги ряд нових доказів, а саме копії: звіту зі споживання теплової енергії від 25.03.2021 №791/6; листа-відповіді від 03.06.2021 №30/3/2/8018; листа-відповіді від 23.02.2023 №30/3/2/2242; накладної Укрпошти від 11.04.2023 №0113516671822; опису вкладення Укрпошти від 11.04.2023 №0113516671822; звіту зі споживання теплової енергії від 01.04.2023 №79/22; опису вкладення Укрпошти від 30.04.2023; накладної Укрпошти від 05.07.2023 №0113516787600; опису вкладення Укрпошти від 05.07.2023 №0113516787600; звіту зі споживання теплової енергії від 30.06.2023 №791/42; накладної Укрпошти від 02.08.2023 №0113516560842; опису вкладення Укрпошти від 02.08.2023 №0113516560842; звіту зі споживання теплової енергії від 31.07.2023 №791/56; актів КП "Київтеплоенерго" від 18.05.2021 №21/1634, від 18.05.2021 №21/1635, від 13.07.2022 №04069, від 13.07.2022 №04068; листа-відповіді від 02.06.2021 №30/3/2/7983; листа від 30.06.2021 №791/9; листа-відповіді від 10.05.2023 №30/1/5/5317; заяви від 22.03.2024 №791/32.

Крім того, разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про призначення та проведення судово-економічної експертизи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Бізнесінформ" у справі №910/20058/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Майданевич А.Г., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Бізнесінформ" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Бізнесінформ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20058/23. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 14.06.2024.

27.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20058/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Майданевича А.Г. з 15.07.2024 до 28.07.2024 та Андрієнка В.В. з 01.07.2024 до 19.07.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 справу №910/20058/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Бізнесінформ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Також, в апеляційній скарзі ТОВ "Бізнесінформ" заявлено клопотання про витребування у позивача поштових відправлень відповідача.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про повернення його заявнику без розгляду, з огляду на наступне.

За приписами статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною 2 статті 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Дослідивши клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що вказане клопотання не відповідає вимогам до змісту клопотання про витребування доказів, встановленим у пунктах 4, 5 частини 2 статті 81 ГПК.

Так, заявником не було у встановленому законом порядку зазначено про заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Як визначено у пункті 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про витребування доказів підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Крім того, колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про призначення судово-економічної експертизи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Визначений статтею 99 ГПК України порядок призначення судової експертизи за клопотанням учасника справи передбачає таке призначення у разі одночасної наявності декількох умов: необхідності спеціальних знань; наявності висновку експерта, який викликає сумнів щодо його правильності чи відсутність висновку (у разі відсутності цього висновку сторона, яка заявила клопотання, повинна обґрунтувати неможливість подати такий висновок).

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Таким чином, призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов`язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів, враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судово-економічної експертизи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.11.2018 між КП "Київтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та ТОВ "Бізнесінформ" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії №330633-01, предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

За умовами пункту 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількостях та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Об`єктом постачання теплової енергії є нежитлове приміщення відповідача за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 66А, площею 297,3 кв.м.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору встановлено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору. Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Звертаючись до суду з даним позовом КП "Київтеплоенерго" посилається на те, що відповідачем в порушення умов спірного договору не в повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з лютого 2021 року до вересня 2023 року в розмірі 48 076,82 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 21 522,42 грн та три проценти річних в сумі 3 529,11 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджував, що станом на 30.09.2023 він заборгованості за теплову енергію перед позивачем не має.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198).

Правила №1198 є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил №1198).

Пунктом 36 Правил №1198 встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За приписами статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У пункті 8.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019.

Згідно з частиною 3 статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Враховуючи норми статті 631 ЦК України суд першої інстанції вірно встановив, що сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Відповідно до пункту 8.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Колегія суддів також зауважує, що спірний договір у судовому порядку недійсним не визнавався та враховуючи презумпцію правомірності правочину є дійсним, у зв`язку з чим відсутні підстави встановлювати чи спростовувати обставини дійсності договору, а тому твердження відповідача, що судом першої інстанції не застосовано статті 203, 215 ЦК України не заслуговують на увагу.

Даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частин 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Додатком №3 "Тарифи на теплову енергію" до договору встановлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" (без урахування ПДВ): для потреб опалення - 1 553,86 грн/Гкал. Можливе змінення тарифів в період дії договору.

Додатком №4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з Законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2 додатку №4).

За умовами пункту 3 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. №58:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

З огляду на умови договору місцевим господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що позивачем відповідачу не надавались облікові картки.

За умовами пункту 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України "Про комерційний облік".

Відповідно до пункту 5.2 договору абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору.

Відповідачем до відзиву за спірний період долучено наступні звіти: за лютий 2021 року, за квітень 2021 року, за жовтень 2021 року, за листопад 2021 року, за грудень 2021 року, за січень 2022 року, за лютий-квітень 2022 року, за травень-жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 2022 року, за січень 2023 року, за лютий 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року, за вересень 2023 року.

Згідно з додатком №1 до договору датою зняття абонентом показників приладів обліку є 25 число поточного місяця: надання звіту в ЦОК за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 58, не пізніше 28 числа звітного місяця.

Відповідачем, в якості доказів надіслання позивачу звітів з фактичного споживання теплової енергії та гарячої води, подано рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які, на переконання колегії суддів, правомірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки не є належними доказами в підтвердження надіслання саме звітів так як не підтверджують зміст відправлення.

Судова колегія зауважує, що необґрунтованим є посилання апелянта на статтю 242 ГПК України, оскільки даною нормою передбачено вручення саме судового рішення.

Також, відповідачем подано адресовані позивачу листи від 30.11.2020 №791/63, від 25.12.2020 №791/80, від 30.04.2021 №791/9, від 19.05.2021 №791/16, від 30.04.2022 №791/25, від 20.06.2022 №791/32, від 30.06.2022 №791/35, від 30.04.2023 №791/27 про погодження доданих до них актів зірки розрахунків.

Відповідачем, в якості доказів надіслання позивачу наведених листів, подано рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки не є належними доказами в підтвердження надіслання саме наведених вище листів так як не підтверджують зміст відправлення.

Подані відповідачем акти звірки з боку позивача не підписані, а отже не є належними доказами в підтвердження зазначеної в них інформації щодо стану розрахунків за договором.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження постачання теплової енергії на об`єкт відповідача за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 66А, в опалювальний період, зокрема корінці нарядів про включення та відключення опалення.

Згідно з умовами договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з лютого 2021 року до квітня 2023 року на загальну суму 166 740,27 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передавання товарної продукції

- №2/2021-330633-01 за лютий 2021 року на суму 8 531,42 грн;

- №3/2021-330633-01 за березень 2021 року на суму 8 920,69 грн;

- №4/2021-330633-01 за квітень 2021 року на суму 2 011,09 грн;

- №11/2021-330633-01 за листопад 2021 на суму 18 995,63 грн;

- №12/2021-330633-01 за грудень 2021 року на суму 24 089,69 грн;

- №1/2022-330633-01 за січень 2022 року на суму 29 860,26 грн;

- №2/2022-330633-01 за лютий 2022 року на суму 16 236,18 грн;

- №3/2022-330633-01 за березень 2022 року на суму 21 619,31 грн;

- №4/2022-330633-01 за квітень 2022 року на суму мінус (-) 6 494,40 грн;

- №11/2022-330633-01 за листопад 2022 року на суму 6 788,95 грн;

- №12/2022-330633-01 за грудень 2022 року на суму 4 320,49 грн;

- №1/2023-330633-01 за січень 2023 року на суму 10 156,57 грн;

- №2/2023-330633-01 за лютий 2023 року на суму 9 128,90 грн;

- №3/2023-330633-01 за березень 2023 року на суму 7 329,62 грн;

- №4/2023-330633-01 за квітень 2023 року на суму 5 245,67 грн.

Також, обсяг та загальна сума поставленої теплової енергії за період з лютого 2021 року до квітня 2023 року підтверджується складеними позивачем обліковими картками за особистим рахунком абонента №330633-01.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем належних доказів пред`явлення ним претензій позивачу щодо факту отримання, якості або обсягів поставленої теплової енергії у гарячій воді та/або опротестування даних, зазначених в облікових картках за період з лютого 2021 року до квітня 2023 року не подано. Крім того, відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження розмірів фактично спожитої ним теплової енергії.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку основного боргу ТОВ "Бізнесінформ" за теплову енергію за договором від 06.11.2018 №330633-01, підписаного заступником начальника управління продажу теплової енергії СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго" - Олександром Пилипенком, відповідачем сплачено позивачу 118 439,32 грн, з яких: у квітні 2021 року - 14 338,00 грн; у листопаді 2021 року - 2 413,04 грн; у грудні 2021 року - 9 366,78 грн; у лютому 2022 року - 13 025,29 грн; у жовтні 2022 року - 44 265,00 грн; у січні 2023 року - 8 692,21 грн; у квітні 2023 року - 26 339,00 грн.

Сплата грошових коштів у розмірі 118 439,32 грн підтверджується поданими відповідачем платіжними дорученнями: від 22.04.2021 №497, від 23.11.2021 №540, від 21.12.2021 №545, від 03.02.2022 №561, від 21.10.2022 №576, від 24.01.2023 №581, платіжною інструкцією від 20.04.2023 №1.

Також, відповідачем подано платіжну інструкцію від 17.01.2024 №9 про сплату коштів за договором в сумі 40 509,24 грн, яка не прийнята місцевим господарським судом до уваги, оскільки кошти сплачені не за спірний період.

Таким чином, позивачем при підрахунку суми заборгованості за надані послуги теплопостачання враховані всі здійснені відповідачем за спірний період оплати.

Згідно з пунктом 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом із тим, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за період з лютого 2021 року до квітня 2023 року за договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 48 076,82 грн (166 740,27 грн - 118 439,32 грн).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Докази того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 48 076,82 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки відповідач припустився прострочення по сплаті платежів за теплову енергію, позивачем на підставі статті 625 ЦК України, заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 21 522,42 грн інфляційних втрат та 3 529,11 грн трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 529,11 грн трьох процентів річних та 21 522,42 грн інфляційних втрат.

Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.

Зважаючи на вищевказане, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Бізнесінформ" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ТОВ "Бізнесінформ".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесінформ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/20058/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнесінформ".

4. Матеріали справи №910/20058/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран