Рішення

від 16.04.2024 по справі 918/200/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/200/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в розмірі 435 604, 18 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

за участю представників сторін:

Від позивача: Даценко Н.А.

Від відповідача: Самчук О.М.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі-відповідач, Департамент) про стягнення заборгованості в розмірі 435 604, 18 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконання відповідачем договору оренди майна №06-06-2022/S000-751/22 (далі-договір) в частині оплати орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 26.03.2024.

08.03.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просять відмовити. Представником Департаменту вказано на відсутність договірних відносин у 2023 році з позивачем, оскільки договір не був укладений, не надано доказів на підтвердження факту передачі та фактичного використання окремого індивідуально визначеного майна відповідачем-орендарем за договором. Зазначено, що до 17.11.2023 Департамент не отримував інформації від позивача щодо укладання нового договору, не надходили жодні рахунки-акти та не було претензій щодо невиконаних зобов`язань, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за договором оренди.

14.03.2024 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що пунктом 12.2. договору передбачено, що у разі відсутності заперечень від жодної із сторін не менше ніж за місяць до дати закінчення строку дії договору, його дія автоматично продовжується на один рік. Вказане правило автоматичної пролонгації застосовується необмежену кількість разів. Крім того, позивач звертає увагу, що п. 12.4. та 14.3. договору оренди, зафіксована умова, що всі зміни і доповнення до даного договору мають бути оформлені письмово у вигляді додаткових угод та підписані обома сторонами. Отже, враховуючи те, що звернень від відповідача із запереченнями проти продовження дії вказаного договору оренди на 2023 рік не надходило, не відбулося повернення орендодавцю з оренди орендованого майна (відповідно до п. 5.3.18. договору оренди), факт припинення договору не оформлений жодним документом, доказів та/або посилання на докази про протилежне, відповідач суду не надав, вказане свідчить про продовження дії договору оренди на 2023 рік.

В судовому засіданні 26.03.2024 оголошено перерву до 16.04.2024.

В судовому засіданні 16.04.2024 представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задоволити в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.04.2024 представник відповідача зазначив, що позов не визнає, просить відмовити.

У судовому засіданні 16.04.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

14 червня 2022 року між Акціонерним товариством "Укртелеком" та Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації був укладений договір оренди майна №06-06-2022/S000-751/22.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування наступне майно (далі орендоване майно), для розміщення обладнання, яке є складовою національної безпеки і оборони України, згідно програми утримання територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення цивільного захисту, для розміщення обладнання в пристосованих приміщеннях (площах) АТ "Укртелеком", які розташовані за адресами: - м. Рівне, вул. Соборна, 56, к. 198, загальною площею 7,35 м2; - м. Рівне, вул. Міцкевича, 2, к. 302; апаратна РТВ, к.501, загальною площею 5 м2; - м. Рівне, вул. Соборна, 271, КРОЗЗ, загальною площею 1 м2; - смт. Клевань, вул. Козацька, 10, загальною площею 3 м2; - м. Березне, вул. Андріївська, 24, загальною площею 2 м2; - смт. Володимирець, вул. Поштова, 23, загальною площею 2 м2; - смт. Гоща, вул. Незалежності, 37, загальною площею 2 м2; - м. Дубно, вул. Д. Галицького, 15, загальною площею 1 м2; - м. Дубровиця, вул. Шевченка, 53, загальною площею 2 м2; - смт. Зарічне, вул. Центральна, 6-а, загальною площею 1 м2; - м. Здолбунів, вул. Грушевського, 15, загальною площею 3 м2; - м. Корець, вул. Київська, 67-а, загальною площею 2 м2; - м. Костопіль, вул. Грушевського, 34, загальною площею 1 м2; - м. Вараш, м-н Незалежності, 4, загальною площею 3 м2; - смт. Млинів, вул. Рівненська, 2, загальною площею 2 м2; - м. Острог, вул. Незалежності, 7, загальною площею 2 м2; - м. Радивилів, вул. О.Невського, 1, загальною площею 2 м2; - смт. Рокитне, вул. Незалежності, 9, загальною площею 2 м2; - м. Сарни, вул. Широка, 33, загальною площею 2 м2 та канали електрозв`язку для передавання та приймання сигналів оповіщення цивільного захисту.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання передачі. Факт передачі орендованого майна в користування підтверджується актом приймання-передачі від 14.06.2022.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що плата за користування орендованим майном становить 36 300, 35 грн за місяць, або 435 604, 18 грн за рік.

Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата сплачується відповідачем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця (позивача) не пізніше 25 числа наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що складається з формою, затвердженою сторонами у додатку 1 до договору, та не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим надсилається Орендодавцем Орендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами способу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 25 числа місяця в якому має бути здійснена така оплата.

Згідно п. 5.3.15. договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п.12.1. договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовилися, що згідно ст. 631 Цивільного кодексу України, умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.01.2022 року.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що у разі відсутності заперечень від жодної із сторін не менше ніж за місяць до дати закінчення строку дії договору, його дія автоматично продовжується на один рік. Вказане правило автоматичної пролонгації застосовується необмежену кількість разів.

Позивач вказує, що звернень відповідача із запереченнями щодо продовження дії вказаного договору оренди наприкінці 2022 року та вимог щодо повернення з оренди переданого у користування майна не було.

Тому, вказане свідчить про автоматичну пролонгацію (продовження дії) договору оренди на 2023 рік, враховуючи відсутність заперечень відповідача та фактичне користування орендованим майном.

Зазначено, що за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (включно) позивачем надіслано відповідачеві рахунки-акти на проведення оплати за користування майном та забезпечення його утримання, про направлення яких на адресу відповідача свідчать реєстри поштових відправлень.

Однак, за вказаний вище період відповідач не проводив сплату орендної плати, а тому, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (включно) утворилася заборгованість розмір якої становить 435 604,18 грн.

26.01.2024 за вих. №06/20 позивачем направлено відповідачу претензію із вимогою здійснення оплати, про направлення якої свідчить квитанція відділення поштового зв`язку №3302405934024 від 29.01.2024.

Як зазначено позивачем претензія залишена без задоволення, а заборгованість в сумі 435 604, 18 грн відповідачем не сплачена.

У відповіді на відзив представник відповідача вказує, що між сторонами були відсутні договірні відносини у 2023 році, оскільки договір оренди не був укладений, позивачем не надано доказів на підтвердження факту передачі та фактичного використання окремого індивідуально визначеного майна відповідачем-орендарем за договором. Зазначено, що до 17.11.2023 Департамент не отримував інформації від позивача щодо укладання нового договору, не надходили жодні рахунки-акти та не було претензій щодо невиконаних зобов`язань, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми заборгованості за договором оренди.

У відповідь на відзив позивач зазначає, що пунктом 12.2. договору передбачено, що у разі відсутності заперечень від жодної із сторін не менше ніж за місяць до дати закінчення строку дії договору, його дія автоматично продовжується на один рік. Вказане правило автоматичної пролонгації застосовується необмежену кількість разів. Крім того, позивач звертає увагу, що п. 12.4. та 14.3. договору оренди, зафіксована умова, що всі зміни і доповнення до даного договору мають бути оформлені письмово у вигляді додаткових угод та підписані обома сторонами. Отже, враховуючи те, що звернень від відповідача із запереченнями проти продовження дії вказаного договору оренди на 2023 рік не надходило, не відбулося повернення орендодавцю з оренди орендованого майна (відповідно до п. 5.3.18. договору оренди), факт припинення договору не оформлений жодним документом, доказів та/або посилання на докази про протилежне, відповідач суду не надав, вказане свідчить про продовження дії договору оренди на 2023 рік.

Також позивач вказує, що належними доказами передачі та користування відповідачем орендованим майном, в т.ч. каналами електрозв`язку, є: - акт приймання-передачі майна, (додаток 2) до договору оренди; - рахунки-акти за 2022 рік, які підтверджують факт надання послуги оренди, в т.ч. каналами електрозв`язку (додаток 1) до договору; - платіжні інструкції відповідача, що підтверджують сплату орендної плати, в т.ч. за оренду каналів електрозв`язку (копії платіжних інструкцій за 2022 рік на загальну суму договору оренди в розмірі 435 608, 18 грн (додаток 2). Вказані вище докази свідчать про те, що відповідач (орендар) фактично користувався орендованим майном, в т.ч. каналами електрозв`язку, незалежно від того оформлений чи підписаний акт приймання-передачі каналів, оскільки здійснив оплату орендної плати у повному обсязі. Вказані докази підтверджують факт користування відповідачем усім орендованим майном, починаючи з 01.01.2022 року, відповідно до вимог п. 12.1. договору оренди.

Окрім того, позивач вказує, що зазначення у рахунках-актах за 2023 рік по договору оренди окремої позиції "оренда каналів електрозв`язку" не зазначено, однак це не підтверджує факт не користування цими каналами орендарем. Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, який має складатися а формою, затвердженою сторонами у додатку 1 до договору. Форма рахунку-акту за 2023 рік відповідає вимогам укладеного договору оренди, а саме зазначеного додатку 1 до договору оренди. Тому, невідповідність чи додаткове не зазначення певних позицій у рахунках-актах, які на думку відповідача, мають бути там зазначені, не звільняють його від виконання взятих на себе зобов`язань по оплаті заборгованості по договору оренди, а також не є підставою для визнання договору оренди недійсним чи припиненим.

Доказів сплати вказаної заборгованості та доказів повернення майна з оренди відповідачем не надано, а тому позивач звернувся з даним позовом.

З наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються оренди майна. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині оплати орендних платежів порушеними.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що пунктом 12.2. договору передбачено, що у разі відсутності заперечень від жодної із сторін не менше ніж за місяць до дати закінчення строку дії договору, його дія автоматично продовжується на один рік. Вказане правило автоматичної пролонгації застосовується необмежену кількість разів. Про автоматичне продовження дії договору оренди також свідчить факт неповернення орендарем (відповідачем) орендованого майна з оренди, як того вимагає п. 5.3.18. договору оренди. Відповідно до вимог вказаного пункту, відповідач (орендар) зобов`язаний у разі припинення дії чи дострокового розірвання цього договору повернути позивачу (орендодавцеві) орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Таким чином суд вважає, що дія договору вважається автоматично пролонгованою на 2023 рік, а тому у відповідача виникає зобов`язання по оплаті орендних платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (включно).

Окрім того, враховуючи положення п. 12.4. та 14.3. договору оренди, зафіксована умова, що всі зміни і доповнення до даного договору мають бути оформлені письмово у вигляді додаткових угод та підписані обома сторонами. Отже, враховуючи те, що звернень від відповідача із запереченнями проти продовження дії вказаного договору оренди на 2023 рік не надходило, не відбулося повернення орендодавцю з оренди орендованого майна (відповідно до п. 5.3.18. договору оренди), факт припинення договору не оформлений жодним документом, доказів та/або посилання на докази про протилежне, відповідач суду не надав, вказане свідчить про продовження дії договору оренди на 2023 рік.

Оскільки відповідачем не надано доказів припинення договору, та доказів щоб спростовували обставини вказані позивачем, суд вважає що позовні вимоги підлягають до задоволення.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а тому, позов слід задоволити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 435 604, 18 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 6 534, 06 грн покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул.16 Липня, буд.38, ЄДРПОУ 44333711) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, вул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) заборгованість в сумі 435 604 (чотириста тридцять п`ять тисяч шістсот чотири) грн 18 коп. та судовий збір в сумі 6 534 (шість тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 06 коп.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк