Ухвала

від 16.04.2024 по справі 924/976/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/976/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Савчука Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "Універсам"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (судді: Василишин А. Р. - головуючий, Філіпова Т. Л., Маціщук А. В.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 (суддя Танасюк О. Є.) у справі

за позовом Городоцької міської ради Хмельницької області

до Приватного підприємства "Універсам"

про стягнення 5 359 287,43 грн, розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року Городоцька міська рада Хмельницької області (далі - Городоцька міськрада) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням змін) до Приватного підприємства "Універсам" (далі - ПП "Універсам") про стягнення 5 359 287,43 грн, з яких: 4 299 306,82 грн заборгованості з орендної плати, 628 212,25 грн пені, 431 768,36 грн штрафної санкції за несвоєчасну сплату орендної плати; розірвання договору оренди землі від 10.08.2005 (зі змінами та доповненнями), укладеного між Городоцькою міськрадою та ПП "Універсам" (далі - договір оренди землі від 10.08.2005); зобов`язання ПП "Універсам" повернути Городоцькій міськраді земельну ділянку площею 143,4497 га, кадастровий номер 6821210100:15:002:0009, та земельну ділянку площею 1,2022 га, кадастровий номер 6821210100:14:034:0001.

На обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за спірним договором; зазначав, що орендар, починаючи з 01.01.2018, сплачував орендну плату в розмірі, який не відповідав встановленій у договорі оренди ставці 3 % від розміру нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як було узгоджено сторонами в пунктах 9, 10 договору оренди землі від 10.08.2005 та передбачено статтями 288- 289 Податкового кодексу України, що носило, на думку позивача, систематичний характер, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати, яка підлягає стягненню з нього у заявленій сумі. За твердженнями позивача систематична несплата орендної плати за спірним договором є підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки. Також позивач з посиланням на пункт 124.1 статті 124, пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України вважав наявними підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафної санкції за несвоєчасну сплату орендної плати.

ПП "Універсам" проти задоволення позову заперечило; у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема на те, що згідно з умовами договору оренди землі у відповідача відсутній обов`язок самостійно змінювати розмір орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі, а також індексувати її; витяги з нормативної грошової оцінки землі, на підставі яких позивач здійснював розрахунок заборгованості, є такими, що не відповідають встановленій законодавством формі; твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості зі сплати податків, в тому числі зі сплати орендної плати, спростовується інформацією податкового органу. Також відповідач звертав увагу, що на орендованих земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомості, що належать йому на праві приватної власності.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 позов задоволено частково. Cтягнуто з відповідача на користь позивача 4 242 560,66 грн заборгованості з орендної плати, 68 600,41 грн витрат зі сплати судового збору; розірвано договір оренди землі від 10.08.2005 і зобов`язано відповідача повернути позивачеві земельну ділянку площею 143,4497 га, кадастровий номер 6821210100:15:002:0009, та земельну ділянку площею 1,2022 га, кадастровий номер 6821210100:14:034:0001. В решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, аргументуючи судове рішення, визнав безпідставним здійснення позивачем розрахунку орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, разом із тим суд установив, що за умовами спірного договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, при цьому розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Проте, як установив суд, відповідач сплачував орендну плату в меншому розмірі без урахування індексу інфляції, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість. Здійснивши власний розрахунок розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, суд першої інстанції установив, що заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди землі від 10.08.2005 за період із січня 2018 року по листопад 2022 року становить 4 242 560,66 грн. При цьому суд першої інстанції наголосив на відсутності підстав для нарахування орендної плати за березень 2020 року з посиланням на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 02.04.2020 № 540, яким було змінено норму пункту 524 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо плати за землю, а саме згідно з якою не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. Також місцевий господарський суд звернув увагу на те, що строк для сплати орендної плати за грудень 2022 року у відповідача закінчується 30.01.2023, а тому вимога про стягнення з нього орендної плати за грудень 2022 року є передчасною.

Зважаючи на систематичні порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за землю (з урахуванням індексів інфляції) за спірним договором, наявність заборгованості у заявленому періоді, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення спірних земельних ділянок.

Відмовляючи у стягненні з відповідача пені та штрафної санкції, суд першої інстанції виходив із того, що вказані нарахування позивачем здійснені за несвоєчасну сплату орендної плати на підставі пункту 124.1 статті 124 та пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, проте оскільки позивач не є контролюючим органом, то він не наділений повноваженнями заявляти вимоги про стягнення пені та штрафної санкції, нарахованих на підставі положень Податкового кодексу України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у цій справі залишено без змін із тих самих підстав.

ПП "Універсам", не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у цій справі в частині задоволення позову (про стягнення 4 242 560,66 грн заборгованості, розірвання договору та повернення земельних ділянок) і стягнення судового збору, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у вказаній частині.

Скаржник вважає, що попередні судові інстанції неправильно застосували норми матеріального права - статті 11, 525, 526, 626 Цивільного кодексу України, статтю 21 Закону України "Про оренду землі", статті 288, 289 Податкового кодексу України, а також порушили норми процесуального права - статтю 46 Господарського процесуального кодексу України. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 30.03.2018 № 916/3236/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19, ухвалі Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 922/1393/20.

Зокрема, ПП "Універсам" не погоджується із застосованою судами попередній інстанцій методикою розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції за спірним договором; посилається на те, що суд першої інстанції прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог у цій справі на порушення статті 46 Господарського процесуального кодексу України, всупереч висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18, від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17 щодо застосування вказаної процесуальної норми.

Від Городоцької міськради надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження та заперечення на клопотання про зупинення виконання/дії судових рішень. Проте підстав для їх задоволення немає, оскільки суд касаційної інстанції, розглянувши матеріали касаційної скарги, доводи клопотання про зупинення виконання/дії судових рішень, установив, що матеріали касаційної скарги відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а клопотання заявника таким, що підлягає задоволенню, про що було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 19.02.2024.

Від ПП "Універсам" надійшла відповідь на заперечення на клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення, відповідь на заперечення позивача проти відкриття касаційного провадження та додаткові пояснення у справі.

Від Городоцької міськради надійшли пояснення на відповідь на заперечення на клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення та відповідь на додаткові пояснення у справі. Також від Городоцької міськради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

ПП "Універсам" у відповіді на відзив вважав заперечення позивача проти касаційної скарги безпідставними, а касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Від ПП "Універсам" надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована неможливістю забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні через хворобу і відкликання повноважень представника Михальченко С. П. та перебування наразі на стадії підписання договору з новим адвокатом. Проте така заява колегією суддів залишена без задоволення, з огляду на те, що явка представників учасників справи у судове засідання у суді касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, до того ж у судовому засіданні 19.03.2024 вже оголошувалася перерва до 16.04.2024; доказів на підтвердження викладених у заяві обставин скаржник не надав.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, ПП "Універсам" є власником цілісного майнового комплексу цукрового заводу, розташованого за адресою: Хмельницька обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Заводська площа, 7.

10.08.2005 між Городоцькою міськрадою (орендодавцем) і ПП "Універсам" (орендарем) укладено договір, за умовами якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2087860 м2, розташовану за адресою: м. Городок, вул. Заводська площа, вул. Саксаганського для обслуговування цілісного майнового комплексу.

Згідно з пунктом 5 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27 623 104,68 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 414 346,56 грн у рік (пункт 9 договору оренди землі від 10.08.2005).

У пункті 10 зазначеного договору сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 11 договору оренди землі від 10.08.2005 орендна плата вноситься кожний місяць до десятого числа поточного місяця.

За змістом пункту 13 цього договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 15, 16 спірного договору земельна ділянка передається в оренду для виробничої діяльності; цільове призначення земельної ділянки - виробнича діяльність (землі промисловості).

У пунктах 28, 31 договору оренди землі від 10.08.2005 визначено, що орендодавець має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення орендної плати, а орендар зобов`язаний своєчасно розраховуватися з орендної плати за землю.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (пункт 36 цього договору).

Відповідно до пункту 38 договору оренди землі від 10.08.2005 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою, сторін або рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендної земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір підписаний представниками сторін та зареєстрований у Городоцькому районному відділі Хмельницької регіональної філії Центру державного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2005 за № 040575100011.

Попередні судові інстанції установили, що сторони у справі неодноразово вносили зміни до спірного договору оренди згідно з відповідними додатковими угодами від 28.12.2007, 01.08.2011, 30.11.2012, 09.01.2014.

Згідно з додатковою угодою від 09.01.2014 до спірного договору було викладено в новій редакції його пункти 2, 5, 9.

Так, згідно з пунктом 2 договору в редакції зазначеної додаткової угоди в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 144,6519 га, з них: земельна ділянка, кадастровий номер 6821210100:15:002:0009 площею 143,4497 га; земельна ділянка, кадастровий номер 6821210100:14:034:0001 площею 1,2022 га.

Відповідно до пункту 5 спірного договору в новій редакції нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 41 457 424,32 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 243 722,73 грн 3 % від нормативної грошової оцінки (пункт 9 договору в новій редакції).

Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2023 у справі № 924/186/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, у позові ПП "Універсам" до Городоцької міськради про визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2005 відмовлено. Під час розгляду справи № 924/186/23 суди встановили, що договір на момент його укладення містив усі істотні умови, притаманні такому виду договорів; у подальшому у зв`язку зі зміною законодавства сторони згідно з відповідними додатковими угодами привели такий договір у відповідність до вимог до визначених законом обов`язкових вимог щодо договору оренди землі, зокрема й щодо кадастрового номеру земельної ділянки, тому підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2005 за висновками судів немає.

Під час розгляду справи, в якій подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій також установили, що 05.01.2021 Городоцька міськрада прийняла рішення № 33 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області", згідно з яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області, розроблену ТОВ "Подільський Земельний центр"; затверджено базову вартість 1 м2 міста Городок Хмельницького району Хмельницької області в розмірі 98,48 грн; введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області з 01.01.2021; визначено, що нормативна грошова оцінка земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства.

ПП "Універсам" оскаржило це рішення Городоцької міськради та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі № 140/304/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023, позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Городоцької міськради від 05.01.2021 № 33 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Городок Хмельницького району Хмельницької області".

Господарські суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, зазначили, що в матеріалах справи наявні витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6821210100:14:034:0001, становила станом на 16.01.2018 - 1 241 606,01 грн, станом на 01.01.2019 - 1 241 606,01 грн, станом на 01.01.2020 - 1 241 606,01 грн, станом на 01.02.2021 - 2 147 732,76 грн, станом на 17.08.2022 - 2 362 506,04 грн; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 6821210100:15:002:0009, становила станом на 16.01.2018 - 78 789 838,42 грн, станом на 01.01.2019 - 78 789 838,42 грн, станом на 01.01.2020 - 78 789 838,42 грн, станом на 01.02.2021 - 125 311 488,44 грн, станом на 17.08.2022 - 137 842 733,37 грн.

Згідно з інформацією Городоцької міськради про нарахування та сплату за договором орендна плата нараховувалася в таких розмірах: 200 078,61 грн щомісячно за 2018, 2019, 2020 роки та січень 2021 року; 318 648,05 грн з лютого по грудень 2021 року; 350 513,10 грн з січня 2022 року. Сума недоплати відповідача становить у 2018 році - 52 981,48 грн, у 2019 році - 52 981,48 грн; у 2020 році - 48 566,33 грн; у 2021 році - 1 357 245,25 грн, у 2022 році - 1 082 266,10 грн.

Також, як зазначили попередні судові інстанції, в матеріалах справи наявні виписки по рахунку 2018 року та звіти про рух коштів на рахунках за періоди з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з яких слідує, що відповідач сплачував орендну плату з таких розмірах: 195 663,49 грн за період із січня 2018 по грудень 2021 року та 215 229,84 грн за період із січня 2022 по листопад 2022 року.

Відповідач на підтвердження того, що єдиними видом його діяльності, від якої підприємство отримує доходи, є здача в оренду складу паливно-мастильних матеріалів, надав до матеріалів справи договір оренди від 01.11.2019 № 85, укладений між ним та ТОВ "Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль" (орендар), та додаткову угоду від 01.01.2021, згідно з якою з 01.02.2021 щомісячна орендна плата становить 207 500 грн. Також на підтвердження наявності у ТОВ "Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль" перед відповідачем заборгованості за вказаним договором він надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2022.

Згідно з довідкою ГУ ДПС у Волинській області від 05.01.2023 № 98 станом на вказану дату у відповідача немає податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Вказано, що довідка надається відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" для подання до позивача.

В матеріалах справи наявні копії податкових декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), які подавались відповідачем за період із 2011 по 2023 роки та були подані ГУ ДПС у Хмельницькій області на виконання ухвали Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2023 у справі № 924/186/23.

Предметом позову у цій справі є вимоги Городоцької міськради до ПП "Універсам" про (1) стягнення 4 299 306,82 грн заборгованості з орендної плати, 628 212,25 грн пені, 431 768,36 грн штрафної санкції за несвоєчасну сплату орендної плати; (2) розірвання договору оренди землі від 10.08.2005; (3) зобов`язання ПП "Універсам" повернути Городоцькій міськраді спірні земельні ділянки.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін згідно з постановою суду апеляційної інстанції, вказані позовні вимоги були задоволені частково. Cтягнуто з відповідача на користь позивача 4 242 560,66 грн заборгованості з орендної плати, розірвано договір оренди землі від 10.08.2005 і зобов`язано відповідача повернути позивачеві земельні ділянки. В решті позову відмовлено.

Як свідчить зміст касаційної скарги, відповідач оскаржив ухвалені у справі рішення та постанову лише в частині задоволення позову (про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та повернення земельних ділянок). В іншій частині судові рішення скаржником не оскаржені, тому в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та задовольняючи позовні вимоги частково, попередні судові інстанції виходили, зокрема із положень статей 93, 141, 206 Земельного кодексу України, статей 14, 288, 289 Податкового кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України статей 15, 21, 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі" та зазначили, що у розрахунку розміру орендної плати, який підлягав сплаті з 2018 року по 2022 рік позивач застосував проіндексовану нормативну грошову оцінку земельних ділянок та при цьому керувався витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформованими ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Однак, як установили суди, сторони в договорі оренди землі від 10.08.2005 не передбачили автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі; також сторони не укладали додаткових угод до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, а тому у позивача не було підстав для здійснення розрахунку орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі. При цьому судами були враховані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 щодо індексації нормативної грошової оцінки землі.

Разом із тим, як наголосили попередні судові інстанції, сторонами у пункті 10 спірного договору було обумовлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Водночас відповідно до положень частини 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, зважаючи на це, за висновком судів, відповідач повинен був сплачувати орендну плату за спірним договором з урахуванням індексів інфляції.

Урахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості та здійснивши власний перерахунок, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за спірним договором саме у сумі 4 242 560,66 грн, оскільки, як установив суд, відповідач з січня 2018 року сплачував орендну плату у меншому розмірі без урахування індексів інфляції, хоча така сплата передбачена пунктом 10 договору оренди землі від 10.08.2005, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за вказаним договором у спірному періоді. Водночас, переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з такими висновками місцевого господарського суду, надавши при цьому оцінку контррозрахунку відповідача, який ним було подано до суду апеляційної інстанції, доводам відповідача про помилковість здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості та, здійснивши при цьому власний розрахунок розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, який мав би сплачувати відповідач у спірний період. Застосована судами методика розрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідає загальному принципу обрахування індексу інфляції, що узгоджується з висновками Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема, у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Господарські суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у цій справі установили факт систематичного порушення відповідачем умов договору оренди землі від 10.08.2005 щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції, що визнали підставою для його розірвання та за наслідками такого необхідність повернення земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Універсам" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у цій справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19, які, за твердженням скаржника, не були враховані апеляційним господарським судом, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суд ухвалив оскаржувані судові рішення без урахування таких висновків, оскільки вказані скаржником постанови було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення. До того ж спірним у цих справах було питання обрахування розміру орендної плати із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 (врахованій судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається) було конкретизовано висновки Верховного Суду, наведені у постановах у справах № 916/3236/16, № 916/3233/16, № 922/1137/19. Тоді як конкретизація висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є формою відступлення від нього, про що вказувалося у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

У цій справі, в якій подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача підстав для здійснення розрахунку орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі та натомість, з урахуванням положень законодавства та умов спірного договору, констатували про обов`язок відповідача як орендаря сплачувати орендну плату з урахуванням індексів інфляції за таким договором. Господарські суди дослідили обставини справи та подані сторонами докази, надали оцінку аргументам обох сторін, здійснили перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 10.08.2005 за спірний період та навели у судових рішеннях власний розрахунок, що є його (суду) процесуальним обов`язком (правовий висновок щодо обов`язку суду здійснювати перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), а доводи касаційної скарги стосуються перевірки вже здійсненого як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції перерахунку спірної суми заборгованості з орендної плати з урахуванням її індексації та спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Стосовно посилань скаржника на неврахування судами висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 922/1393/20 про закриття касаційного провадження, то колегія суддів зазначає, що ця ухвала не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на перелічені ним постанови Верховного Суду щодо застосування статті 46 Господарського процесуального кодексу України та визнає необґрунтованими його доводи про ненаведення судом апеляційної інстанції аргументів щодо прийняття судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог, оскільки, по-перше, доводи відповідача стосовно безпідставного прийняття судом першої інстанції заяви позивача (в частині стягнення пені та штрафу), котра, як вважає відповідач, є заявою про зміну предмета та підстав позову, а не заявою про збільшення позовних вимог, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який їх відхилив, навівши аргументоване мотивування їх неприйняття, акцентувавши при цьому на неоскарженні рішення суду першої інстанції у вказаній частині (стосовно відмови у позові про стягнення пені та штрафу), а, по-друге, наведені у вказаних скаржником постановах висновки є загальними висновками щодо застосування відповідної процесуальної норми і зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду.

При цьому колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Разом із тим, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Універсам" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у справі № 924/976/22.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Універсам" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у справі № 924/976/22 закрити.

Поновити виконання та дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 924/976/22, зупинені ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак