Постанова

від 24.04.2024 по справі 487/2212/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.04.24

22-ц/812/597/24

Справа № 487/2212/22 Головуючий у 1-й інстанції Лагода А. А.

Провадження № 22-ц/812/597/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,

із секретарем: Лівшенком О. С.,

за участі: представниці боржника ОСОБА_1 ,

стягувача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Корабельного відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

(далі - Корабельний ВДВС),

на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Лагоди А. А. в залі судових засідань в місті Миколаєві о 10 годині 40 хвилині, зі складенням її повного тексту по справі

за скаргою

Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»

(далі - ДП МАЗ «НАРП»)

на дії та постанову державного виконавця Корабельного ВДВС,

по справі за позовом

ОСОБА_2 до ДП МАЗ «НАРП»

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року ДП МАЗ «НАРП» звернулось до Заводського районного суду міста Миколаєва зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Корабельного ВДВС, де просило поновити строк для подання скарги та визнати незаконною та скасувати постанову від 22 листопада 2023 року про стягнення з підприємства виконавчого збору на суму 13061 грн 45 коп. в частині неправильно зазначеної загальної суми виконавчого збору у розмірі 67130 грн 66 коп.

В обґрунтування доводів скарги вказувало, що на виконанні в Корабельному ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового стягнення з ДП МАЗ «НАРП» на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 669818 грн 03 коп., провадження за яким відкрито 22 листопада 2023 року.

Між тим, до відкриття виконавчого провадження боржник добровільно виконав рішення суду шляхом часткового перерахування стягувачу коштів в сумі 418 919 грн 33 коп. заробітної плати, з якої 130614 грн 52 коп. складає сума утримань податків та інших обов`язкових платежів. Тому у січні 2024 року, після відкриття виконавчого провадження, ДП МАЗ «НАРП» надало державному виконавцю довідки щодо нарахування та оплати податків та обов`язкових платежів із заробітку ОСОБА_2 та щодо нарахування і виплати середнього заробітку стягувачу.

19 січня 2024 року рішення виконано примусово шляхом списання з арештованого розрахункового рахунку підприємства залишку заборгованості в сумі 290937 грн 48 коп. та 23 січня 2024 року закінчено виконавче провадження на підставі фактичного виконання у повному обсязі.

Між тим, до цієї суми увійшла незаконно нарахована та надмірно списана з рахунку сума 13061 грн 45 коп. виконавчого збору, яка нарахована на добровільно сплачені боржником податки і обов`язкові платежі.

Внаслідок чого вважав постанову від 22 листопада 2023 року про стягнення виконавчого збору у сумі 67130 грн 66 коп. незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з його неправильним нарахуванням.

Просив поновити пропущений строк для звернення з цією скаргою, оскільки скаргу подану з дотриманням процесуальних строків повернуто за ухвалою суду без розгляду 2 лютого 2024 року.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 6 лютого 2024 року скаргу прийнято до розгляду.

У лютому 2024 року боржник ДП МАЗ «НАПР» надав пояснення, у яких підтримав доводи поданої ним скарги, та вважав, що з урахуванням суми середнього заробітку, який мав бути примусово стягнутий на користь боржника в сумі 252387грн 30 коп., сума виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника має складати 25238 грн 72 коп.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 лютого 2024 року ДП МАЗ «НАРП» поновлено строк для звернення зі скаргою, а скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Черникової В. В. в частині стягнення виконавчого збору в сумі 13061 грн 45 коп.. Постановлено про скасування постанови старшого державного виконавця Корабельного ВДВС у м. Миколаєві Черникової В. В. від 22 листопада 2023 року в частині неправильного зазначення суми виконавчого збору у розмірі 67130 грн 66 коп..

В апеляційній скарзі Корабельний ВДВС у м. Миколаєві, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду. Зазначив, що відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) , у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Вважав, що згідно норм КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, яким і є спір, що виник. Тому місцевий суд помилково дійшов висновку, що вирішення виниклих спірних відносин не віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Посилався на відповідну судову практику.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник, вважав доводи апеляційної скарги без підставними, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Стягувачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

За правилами частини 3 статті 3ЦК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

За статтею 125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18Закону України «Просудоустрій істатус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Отже, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Згідно із частиною 1 статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За визначенням частини 1 статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У відповідності до положень розділу VІІ ЦПК України, зокрема, положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права чи свободи.

Положеннями пунктів 6, 7 розділу XІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 вищевказаного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За нормами статті 2Закону України «Про виконавчепровадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 цього Закону визначено, що примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За змістом частин 1, 4 статті 27Закону України «Про виконавчепровадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно із частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 287КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналіз положень статей 3, 19, 447 ЦПК України та статей 2, 4, 19КАС України дозволяє дійти висновку, що до компетенції цивільних судів належить розгляд скарг на дії державних або приватних виконавців, вчинених ними під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, а до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час примусового виконання судових рішень при наявності про це прямої вказівки у спеціальному Законі.

З матеріалів справи вбачається, що боржником оскаржуються дії державного виконавця з примусового списання з нього виконавчого збору в частині нарахування та стягнення за постановою державного виконавця від 22 листопада 2023 року (а.с.30).

Отже, боржником оскаржуються дії державного виконавця пов`язані виключно з визначенням, нарахуванням та стягненням виконавчого збору та винесеної за цими обставинами постанови, а тому оскарження таких дій та рішень державного виконавця у відповідності до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до розгляду відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Імперативною нормою - частиною 2 статті 74 вищевказаного Закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), і за встановлених колегією суддів обставин повинні бути застосовані до правовідносин, які виникли між учасниками цієї справи.

Тому, враховуючи наведені обставини справи та норми процесуального і матеріального права, які їх регулюють, подана апеляційна скарга у відповідності до положень частин 1 і 2 статті 377 ЦПК України підлягає задоволенню. Постановлену судом першої інстанції ухвалу слід скасувати та закрити провадження у справі за скаргою на дії державного виконавця, оскільки така справа згідно до положень пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до наданих Цивільним процесуальним кодексом України повноважень суду апеляційної інстанції, у випадку перегляду ним постановленого судового рішення із порушенням судової юрисдикції, не має повноважень передавати справу на розгляд суду іншої юрисдикції, який розглядає справу не у відповідності до поданих учасниками виконавчого провадження скарг на дії державного виконавця, а лише у відповідності поданих стороною цього провадження адміністративних позовів.

У відповідності до статті 141 ЦПК України з боржника слід стягнути на користь відділу виконавчої служби сплачений ним судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3028 грн.

Керуючись статтями 255, 374, 377, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуКорабельного відділу Державноївиконавчої службиу містіМиколаєві Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 лютого 2024 року - скасувати.

Провадження у справі за скаргою Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на дії та постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору закрити.

Роз`яснити Державному підприємству «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» право звернутися із адміністративним позовом до відповідного адміністративного суду.

Стягнути зДержавного підприємства«Миколаївський авіаремонтнийзавод «НАРП»на користьКорабельного відділу Державноївиконавчої службиу містіМиколаєві Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) 3028 грн судового збору, сплаченого за перегляд судового рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О.О.Ямкова

Судді В. В. Коломієць

Т.В.Серебрякова