Постанова

від 23.04.2024 по справі 522/20442/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/168/24

Справа № 522/20442/16-ц

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря судового засідання Виходець А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Апексімова Ігоря Сергійовича, представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Кайлас Плюс» про стягнення боргу за договором кредиту, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПП «Кайлас Плюс») про стягнення боргу за договором кредиту.

Судом до участі у справі в якості правонаступника позивача було залучено АТ «Таскомбанк».

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову АТ «Таскомбанк» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне та неналежне дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційна скарга АТ «Таскомбанк» задоволена частково.

Рішення Приморського районного суду від 12 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ПП «Кайлас плюс» про стягнення боргу за договором кредиту № KF017503 від 25.05.2012 року змінено, викладена мотивувальна частина в редакції цієї постанови.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021 року в частині стягнення судових витрат по оплаті судово-економічної експертизи в розмірі 41 698 грн. 80 коп. скасовано.

Прийнята в цій частині постанова.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволені заяви про стягнення судових витрат по оплаті судово-економічної експертизи в розмірі 41 698 гр. 80 коп.

Повний текст судового рішеннґя складено 19.03.2024 року.

15 березня 2024 року адвокат Апексімов І.С., представник ОСОБА_1 звернувся досуду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути зАТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу,понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання про судові витрати.

16 квітня 2024 року Пономаренко О.В. , представник АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з запереченнями на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в яких просив у задоволені клопотання про стягнення судових витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 5000 грн. відмовити, оскільки заявлений розмір є неправильним і несправедливим.

В судове засідання, призначене на 23 квітня 2024 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с.147, 148-149 т. 3).

За клопотанням Пономаренка О.В. , представника АТ «Таскомбанк» усі судові засідання у справі були призначені в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак Пономаренко О.В. , представник АТ «Таскомбанк», в судове засідання, призначене на 23 квітня 2024 року не вийшов на зв`язок.

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви, з наступних підстав.

Згідно до ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Частинами другою-п`ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, представником АТ «Таскомбанк» - Пономаренко О.В. до суду були подані заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в яких представник просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Апексімовим І.С. та ОСОБА_1 02 серпня 2023 року був укладений договір про надання правової допомоги №02/1-08/2023, згідно п. 2.1. якого адвокат приймає на себе обов`язки надання клієнту правової допомоги з питання захисту його прав, свобод та інтересів в судах всіх інстанцій, а також в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності у цивільній справі № 522/20442/16-ц за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ПП «Кайлас Плюс» про стягнення боргу за договором кредиту.

Згідно п.3.5. договору клієнт зобов`язаний сплатити гонорар та відшкодувати фактичні витрати адвокату в розмірах та строки, визначені актом наданої правової (правничої) допомоги.

Згідно п.4.1. договору гонорар адвоката та строки його виплати, розмір фактичних витрат визначаються додатковими угодами, що є його невід`ємними частинами цього договору.

02 серпня 2023 року між адвокатом Апексімовим І.С. та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №02/1-08/2023 від 02 серпня 2023 року, якою визначений порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги, а саме: консультація, ознайомлення з матеріалами справи - 500 грн., участь у судовому засіданні - 1000 грн., написання та подання заяви про розподіл судових витрат - 1500 грн., а всього 3000 грн.

09 серпня 2023 року між адвокатом Апексімовим І.С. та ОСОБА_1 підписано акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №02/1-08/2023 від 02 серпня 2023 року у розмірі 3000 грн.

10 серпня 2023 року між адвокатом Апексімовим І.С. та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №02/1-08/2023 від 02 серпня 2023 року, якою визначений порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги, а саме: ознайомлення з матеріалами цивільної справи №22-ц/785/1058/16- 500 грн., написання та подання пояснень у справі - 1000 грн., участь у судовому засіданні - 500 грн., а всього 2000 грн.

21 листопада 2023 року між адвокатом Апексімовим І.С. та ОСОБА_1 підписано акт №2 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №02/1-08/2023 від 02 серпня 2023 року у розмірі 2000 грн.

Згідно квитанції від 10 серпня 2023 року ОСОБА_1 на підставі договору №02/1-08/2023 від 02 серпня 2023 року сплачено адвокату 5000 грн.

Представником АТ «Таскомбанк» - Пономаренко О.В. до суду були подані заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в яких представник зазначив, що заявлений розмір є неправильним і несправедливим.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що при ухваленні постанови Одеського апеляційного суду від 05 березня 2024 року судом не було вирішено питання розподілу витрат на правову допомогу, співмірність заявленого розміру витрат, подані заперечення щодо заявленого стороною відповідача розміру витрат на правову допомогу, а також пропорційності задоволення апеляційної скарги , колегія суддів вважає, щопонесені відповідачем судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за надання правничої допомоги підлягають стягненню з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 у розмірі 1500 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання адвоката Апексімова Ігоря Сергійовича, представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову про стягнення судових витрат у цивільній справі за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2021року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Кайлас Плюс» про стягнення боргу за договором кредиту.

Стягнути з акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати за надання правничої допомоги у розмірі 1500 гривень, понесених в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24 квітня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова