Постанова

від 15.04.2024 по справі 904/2404/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2404/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 23.06.2022р. у справі № 904/2404/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко", м. Дніпро

про визнання недійсним договору №4 від 20.12.2017 року про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" в якому, з урахуванням поданих уточнень, просило суд:

- визнати недійсним договір №4 про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. за реєстровим №247 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко";

- зняти обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з предмету іпотеки за іпотечним договором №247 від 12.06.2013: вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: Україна, м.Вінниця, вул.Київська, буд.49, що належить відповідачу-2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. 02 червня 2004 року за реєстровим №1707. Право власності зареєстровано 16 травня 2013 року Реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, державним реєстратором прав на нерухоме майно Юрій Н.О., номер запису про право власності: 1072209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого май на: 68190905101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим 04.06.2013 року, індексний номер витягу: 4396271) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати кредитний договір №54 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", виконаним;

- визнати іпотечний договір №200 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір №247 від 12.06.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати іпотечний договір №204 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті №54/Z від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-1 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-2 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави майнових прав №54/Z-3 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк", припиненим;

- визнати договір застави товарів в обороті №54/Z-4 від 31.05.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" та Акціонерним товариством "ВТБ Банк" припиненим.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Укравтозапчастина звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

18.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 904/2404/18, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022р. залишено без змін.

20.03.2024 у системі "Електронний суд" апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що згідно договірних домовленостей відповідача-1 з адвокатом, розрахунок буде виконаний у майбутньому після складення та підписання акта наданих послуг до договору про надання правової допомоги, тому на підтвердження факту наданих послуг заявником надаються відповідні документи.

Також у заяві йдеться про те, що до правовідносин сторін у даному випадку підлягає застосуванню вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, тобто до 23.03.2024, а тому заява є такою, що подана у передбачений законодавством строк.

Крім того, за твердженням заявника, оскільки 18.03.2024 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, виникають правової підстави для відшкодування відповідачу-1 судових витрат шляхом стягнення з ТОВ "Укравтозапчастина" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 261500,00грн.

На підтвердження понесених витрат у вказаній вище сумі виконавцем до заяви додані : акт рахунок прийому-передачі правової допомоги від 20.03.2024, договір про надання правової допомоги № 0610 від 06.10.2022, додаткова угода від 01.12.2022.

28.03.2024 на адресу суду від ТОВ "Укравтозапчастина" надійшли заперечення щодо поданої відповідачем-1 заяви про ухвалення додаткового рішення.

У запереченнях позивач зазначає, що при визначенні сум відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, між тим заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 261500,00 є необґрунтованою, завищеною порівняно з середньою вартістю таких послуг за правничу допомогу по аналогічних категоріях справ.

Крім того, згідно з умовами договору про надання правової допомоги передбачено гонорар успіху по справі 30000,00грн при прийнятті судом першої інстанції рішення, яким відмовлено у задоволенні позову до клієнта, між тим, оскільки сторонами погоджено погодинну оплату і адвокат Нейрановський А.О. вступив у справу на стадії апеляційного оскарження, такі витрати є необґрунтованими. Витрати 77,75 годин часу на щоденний моніторинг сайту судової влади щодо призначення справи до розгляду та вартістю послуги у 155500,00грн не є неминучими, необхідними, не мають розумного характеру та розміру, при цьому заява про винесення додаткового рішення не містить жодного документу, який підтверджує їх дійсність, отже 157500,00грн не є такими витратами, що підлягають стягненню з позивача.

До того ж, на думку позивача, не є неминучими та необхідними та не мають розумного характеру та розміру такі послуги як: дослідження судової практики, яке є не доцільним, оскільки адвокат Нейрановський А.О. не готував процесуальних документів у справі; непідтверджена належними доказами послуга з консультації клієнта; направлення запитів суду та у Міністерство Юстиції щодо проведення експертизи, враховуючи, що ці органи не є відповідальними за її проведення; подання заяви про надання доступу до системи "Електронний суд", на яку адвокатом витрачено 2 години; вивчення та дослідження висновку експертизи та складання і направлення письмових пояснень 15 годин вартістю 30000,00грн; складання та направлення клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції і заяви про ухвалення додаткового рішення 4 години вартістю 8000,00грн, які не віднесені до категорії правових питань, оскільки не впливають на вирішення спору по суті; вивчення апеляційної скарги на протязі 5 годин, враховуючи що таке вивчення не є самостійним видом послуги, а також необґрунтованим є визначений час, витрачений представником відповідача на участь у судовому засіданні.

За твердженням позивача, в акті прийому-передачі правової допомоги не вказано реальних послуг: підготовка до судового засідання, складання процесуальних документів, тощо, тому заявлені витрати, які начебто понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

Отже, заявлена відповідачем сума не відповідає критеріям дійсності, необхідності та реальності адвокатських витрат на спірну суму.

Також за твердженням позивача, відповідачем-1 не надані докази надання правничої допомоги саме у даній справі, оскільки це не вбачається з довіреностей, доданих відповідачем-1 на підтвердження повноважень представника.

Крім того, до закінчення судових дебатів відповідачем-1 не було подано заяву із попереднім розрахунком суми судових витрат, у зв`язку з чим заява про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2024 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено у судовому засіданні на 15.04.2022.

Представники позивача та відповідача-1 у судовому засіданні надали пояснення щодо заяви.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про час та місце засідання відповідач-2 повідомлений належним чином.

Дослідивши заяву ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2404/18 апеляційний господарський суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2022 адвокатом Нейрановським А.О. та ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" (клієнтом) укладено договір про надання правової допомоги 06/10, відповідно до п.1.1 якого адвокат за завданням (дорученням) клієнта зобов`язався надати правову допомогу, визначену у цьому договору, а клієнт оплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги та усі фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатом своїх зобов`язань за цим договором.

Конкретний перелік правової допомоги визначений сторонами у п.1.2 договору.

Згідно з п.2.2 договору розмір гонорару та фактичних витрат визначаються в додаткових угодах до цього договору.

01.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору про надання правової допомоги , згідно з п.1 якої адвокат за завданням клієнта зобов`язався надати правову допомогу, визначену у цьому договорі, а клієнт оплатити адвокату гонорар за наслідками надання правової допомоги та усі фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатом своїх зобов`язань у справі №904/2404/18 за апеляційною скаргою ТОВ "Укравтозапчастина" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 у даній справі.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди розмір адвокатського гонорару по справі здійснюється з розрахунку погодинної оплати та становить 2000,00грн/годину.

У п. 3 угоди сторони узгодили гонорар успіху адвоката по справі 30000,00грн при прийнятті судом першої інстанції рішення, яким відмовлено у задоволенні позову до клієнта.

За умовами п.п. 7, 8 угоди визначення фактичного об`єму послуги з правової допомоги адвокатом клієнту здійснюється відповідно до фактично витраченого часу роботи по справі , на підтвердження чого адвокат складає акт-рахунок. Підставою для сплати клієнтом гонорару адвокату є підписаний сторонами акт-рахунок.

20.03.2024 адвокатом та товариством складений та підписаний акт-рахунок прийому-передачі правової допомоги, в якому зазначені дата надання послуг, найменування та кількість часу, витраченого адвокатом на їх надання.

Згідно з цим актом адвокатом була надана правова допомога на загальну суму 261500,00грн, з яких: 231500,00грн. вартість послуг з правової допомоги адвоката; 30000,00грн гонорар успіху.

Нейрановський Артем Олексійович здійснював представництво інтересів ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" в суді апеляційної інстанції на підставі довіреностей від 01.03.2023 та 08.01.2024 та приймав участь у судовому засіданні, яке відбулося у Центральному апеляційному господарському суді 18.03.2024, що підтверджується відповідним протоколом судових засідань.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ "Укравтозапчастина" витрат на професійну допомогу у розмірі 261500,00грн..

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Зокрема у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ст. 126 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 4, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, виходячи зі змісту наведених вище положень ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Одночасно, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись положеннями вищезазначених норм відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, і співмірності відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін, а також виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

За сталою практикою Верховного Суду, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, свобода сторін у визначенні розміру на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

У цьому зв`язку слід враховувати, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.

Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Також, ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється за наявності таких умов: 1. подання стороною разом з першою заявою по суті спору заяви про понесення витрат та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат; 2. подання доказів на обґрунтування понесених витрат, які надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У даному випадку, відповідачем не виконані усі вимоги вказаного процесуального законодавства, оскільки до відзиву на апеляційну скаргу, який у даному випадку є першою заявою по суті спору, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат ним не надано та до закінчення судових дебатів не заявлено про відшкодування судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Про необхідність розподілу судових витрат на правничу допомогу відповідачем-1 зазначено лише у заяві від 20.03.2024 про ухвалення додаткового рішення, до якої ним надані докази на підтвердження обставин, викладених в останній.

Зазначене свідчить про не дотримання ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" положень ч. ст. 124 , ч. 8 ст. 129 ГПК України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Крім цього, проаналізувавши опис робіт, наведений у вказаному вище акті прийому-передачі правової допомоги, апеляційний суд вважає, що зазначені у ньому послуги та витрачений на їх надання час, такі як: аналіз судової практики, складання письмових пояснень, запитів та заяв про вступ у справу та участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції тощо, не є співмірним з часом, необхідним для фактичного виконання даних завдань для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права та обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

Так, щодо надання послуги з ознайомлення та вивчення висновку експертизи, а також складання та направлення письмових пояснень, на які адвокатом витрачено 15 годин (30000,00грн) між тим, ці пояснення фактично містять лише погодження адвоката з висновками експертів і не містять будь-яких роз`яснень саме з правових питань, що ставить під сумнів необхідність надання цієї послуги.

Аналіз судової практики, на який згідно з актом адвокат витратив 3 години, не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, крім того, неподання адвокатом процесуальних документів за результатами такого аналізу тощо, свідчить про недоцільність цієї послуги.

Надання послуг з подання запитів до суду, Міністерства Юстиції України та дослідному інституту судових експертиз щодо перебігу експертизи ( 5 год - 10000,00грн) є недоведеними, крім того заявником не доведено й те, що ця послуга була неминучою та необхідною у даному випадку, тому не підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.

При цьому апеляційний суд вважає, що вартість з надання послуг зі складання заяв про вступ у справу та участь у судовому засіданні, у тому числі, у режимі відеоконференції у сумі 4000,00грн, не є обгрунтованими та співмірними з обсягом роботи та часом витраченим адвокатом на їх виконання, враховуючи, що вищезазначені документи є типовими, виконання яких потребує лише технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця, а тому також не є тими витратами, що мають бути компенсовані за рахунок позивача.

Крім того, колегія суддів вважає, що послуга з щоденного моніторингу сайту судової влади не є необхідною та неминучою, при цьому вартість цієї послуги у сумі 155500,00грн та 77.75 годин витраченого адвокатом на цю послугу часу, не відповідає принципу розумності та є явно завищеною та також не має бути компенсована за рахунок іншої сторони.

Щодо витрат зі складення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення/ розподілу судових витрат, то у силу приписів ГПК України така заява фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які вже понесені стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Одночасно, стосовно відшкодування за рахунок відповідача "гонорару успіху" у сумі 30000,00грн колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими для суду.

Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Крім того, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху" та в якому указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У даному випадку, колегія суддів вважає, що витрати у вигляді "гонорару успіху" при прийнятті судом першої інстанції рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача-1, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, враховуючи при цьому, що адвокат Нейрановський А.О. вступив у справу лише на стадії апеляційного перегляду справи та вже після призначення апеляційним судом у справі судової експертизи, і їх відшкодування за рахунок позивача матиме надмірний характер. При цьому більшість послуг, наданих адвокатом Неймировським А.О. та зазначених у акті, не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, витрати у сумі 261 500,00грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.

Виходячи з усього вищевикладеного, встановлених обставин справи у їх сукупності, загальних засад цивільного законодавства та господарського судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, змагальності, обгрунтованості, співмірності та реальності судових витрат, а також враховуючи, що ТОВ "Кредіт Інвестмент Груп" не було подано до суду апеляційної інстанції попереднього розрахунку витрат і не заявлено про необхідність судових витрат до закінчення судових дебатів, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент Груп" про ухвалення додаткового рішення по справі № 904/2404/18 відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження та строки оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складений та підписаний 23.04.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.А. Коваль