Рішення

від 22.04.2024 по справі 906/188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/188/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Романишин М.М., довіреність від 13.02.2024;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (с.Оліївка Житомирського району Житомирської області)

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (м.Житомир)

про стягнення 214958,00грн.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" 214 958,00грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін). Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.03.2024.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2024 відкладено розгляд справи по суті на 22.04.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" зареєстрований та має електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", копія ухвали суду від 26.02.2024 про відкриття провадження у справі та ухвали від 25.03.2024 про відкладення розгляду справи по суті, надіслані в електронній формі до електронного кабінету відповідача, відповідно до вимог статей 6, 242 Господарського процесуального кодексу України та пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21.

Частиною 6 ст.242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до сформованих в АС "ДСС" довідок про доставку електронного листа, ухвали Господарського суду Житомирської області №906/188/24 від 25.02.2024 та від 25.03.2024 доставлені до електронного кабінету Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" - 26.02.2024 о 23:24 та 28.03.2024 о 16:47 (а.с.31, 52).

За таких обставин суд, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 28.12.2021 між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (позивач) таОбслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (відповідач) досягнуто домовленості щодо укладання договору безпроцентної позики на суму 192 958,00грн, за яким позивач надає відповідачу безпроцентну позику (поворотну фінансову допомогу), а відповідач зобов`язується повернути позивачу позику до 31.12.2023; сторони погодили, що проект договору про надання безпроцентної поворотної фінансової позики, підписаний керівником ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6", останній направляє відповідачу поштовим відправленням, а ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" повертає один примірник підписаного та скріпленого печатками сторін договору - позивачу (а.с.9-10).

Згідно з платіжною інструкцією №317 від 28.12.2021 ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (код ЄДРПОУ 43928544) було перераховано на рахунок ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (код ЄДРПОУ 41010937) грошові кошти в сумі 185 000,00грн. При цьому, у призначенні платежу вказано "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.2021 без ПДВ" (а.с.16).

27.01.2022 позивачем перераховано відповідачу 3500,00грн, призначення платежу: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.2021 без ПДВ", що підтверджується платіжною інструкцією №372 від 27.01.2022 (а.с.15).

13.04.2022 позивачем перераховано відповідачу 4458,00грн, призначення платежу: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.2021 без ПДВ", що підтверджується платіжною інструкцією №554 від 13.04.2022 (а.с.14).

14.11.2022 між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (позивач) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Добробат"(відповідач) досягнуто домовленості щодо укладання договору безпроцентної позики на суму 22 000,00грн, за яким позивач надає відповідачу безпроцентну позику (поворотну фінансову допомогу), а відповідач зобов`язується повернути позивачу позику до 31.12.2023; сторони погодили, що проект договору про надання безпроцентної поворотної фінансової позики, підписаний керівником ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6", останній направляє відповідачу поштовим відправленням, а ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" повертає один примірник підписаного та скріпленого печатками сторін договору - позивачу (а.с.11-12).

Згідно з платіжною інструкцією №925 від 14.11.2022 ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" перераховано на рахунок ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" грошові кошти в сумі 22000,00грн, з призначення платежу: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 14.11.2022 без ПДВ" (а.с.13).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у зв`язку з ухиленням відповідача від підписання проектів договорів від 28.12.2021 та від 14.11.2022, грошові кошти згідно вказаних платіжних інструкцій було перераховано на рахунок відповідача за відсутності правової підстави, оскільки жодні зобов`язальні правовідносини між сторонами відсутні, а договори безпроцентної позики не укладались.

10.01.2024 ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" було скеровано на адресу ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" лист-вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 214 958,00грн (а.с.18-23).

Однак, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповіді на вимоги позивача відповідачем надано не було, грошові кошти у сумі 214 958,00грн не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Правовою підставою позовних вимог визначено приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи було це результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 у справі N 212/3593/16-ц (провадження 61-60св17); від 20.03.2019 у справі N 634/727/16-й (провадження N 61-21749св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі N 753/15556/15-ц (провадження N 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Судом вище було встановлено, що згідно платіжних інструкцій №317 від 28.12.2021, №372 від 27.01.2022, №554 від 13.04.2022 та №925 від 14.11.2022 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (код ЄДРПОУ 43928544) перераховано на рахунок Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (код ЄДРПОУ 41010937) грошові кошти у загальному розмірі 214 958,00. При цьому, у призначенні платежу вказано: "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 28.12.2021 без ПДВ", "поворотна безвідсоткова позика зг дог б/н від 14.11.2022 без ПДВ".

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що грошові кошти згідно вищевказаних платіжних інструкцій було перераховано на рахунок відповідача за відсутності жодної правової підстави. Крім того, позивачем зазначено, що будь-які зобов`язальні правовідносини між сторонами відсутні, а договори про надання безпроцентної поворотної допомоги не укладались.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.93 р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N902/761/18, від 04.12.2019 у справі N917/2101/17).

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності між сторонами господарських правовідносин, а саме укладених договорів, зокрема щодо надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

Отже, враховуючи наведене вище у сукупності, відповідач набув та зберігає грошові кошти позивача в сумі 214 958,00грн без достатньої правової підстави.

За таких обставин, з огляду на неспростування відповідачем жодних обставин, які повідмолено позивачем, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" доОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" про стягнення 214 958,00грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги у розмірі 10 000,00грн, суд дійшов наступних висновків.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано укладений між адвокатом Романишиним М.М. (адвокат) та ОК "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (клієнт) договір про надання правничої допомоги №43928544-1-20240213 від 13.02.2024 (а.с.42).

Відповідно до п.1. договору, адвокат зобов`язується надати правничу допомогу, визначену клієнтом, шляхом здійснення захисту, представництва або надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, на підставі акту наданих послуг протягом семи банківських днів.

Згідно з п.2 договору, адвокат надає клієнту наступні види правничої допомоги: розробка правових документів; представництво при здійсненні господарського судочинства; представництво при здісненні виконавчого провадження; представництво у правовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

У п.4 договору сторони узгодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у національній валюті України, на зазначений у договорі рахунок адвоката, у розмірі:10 000,00грн за підготовку, подання позовної заяви до суду та здійснення представництва в господарському суді першої інстанції щодо стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" 214958,00грн заборгованості.

Факт наданих адвокатом послуг на суму 10 000,00грн підтверджується актом наданих послуг №43928544-1-20240226-1 від 26.02.2024, в якому вказано найменування послуг, наданих адвокатом (а.с.43).

Відповідно до платіжної інструкції №3150 від 18.03.2024 позивач сплатив адвокату 10 000,000грн за підготовку, подання позовної заяви до суду згідно з актом наданих послуг №43928544-1-20240226-1 від 26.02.2024 (а.с.44).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови ВПВС від 19.02.20р. у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови ВПВС від 07.07.21 у справі №910/12876/19; п.127 постанови ВПВС від 16.11.22р. у справі №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Суд констатує, що сторонами визначено саме фіксовану форму винагороди адвоката.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що за результатом розгляду даної справи позов було задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00грн за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Добробат" (вул.Кибальчича, 4/2, м.Житомир, 10009, код ЄДРПОУ 41010937) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мрія Житомир 6" (вул.Рихлика Євгена, 15, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, код ЄДРПОУ 43928544)

- 214 958,00грн заборгованості;

- 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу;

- 3224,37грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1- у справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд"