Рішення

від 15.04.2024 по справі 600/8118/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/8118/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Жабокріцької Я.В.,

представників первісного позивача - Задорожного М.М., Савки В.В.,

представника первісного відповідача - Приймак Л.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі первісний позивач або ГУ ДПС) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі первісний відповідач) про стягнення з останнього податкового боргу на загальну суму 48142,47 грн до місцевого бюджету.

1.2. Ухвалою суду від 27.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

1.3. 26.01.2024 року до суду надійшов зустрічний позов від ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн, №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн, №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн., №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн., №00393223-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн, №00393224-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн.

1.4. Ухвалою суду від 30.01.2027 року зустрічний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

1.5. Ухвалою суду від 19.02.2024 року зустрічний позов прийнято до розгляду, об`єднано вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Перейдено до розгляду справи за правилами позовного провадження, призначено підготовче провадження.

1.6. 05.03.2024 року до суду надійшов відзив на зустрічний позов.

1.7. 21.03.2024 року до суду від первісного позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої розмір податкового боргу, заявленого до стягнення, становить 41313,45 грн.

1.8. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрите підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи первісного позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог первісний позивач зазначає, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою ним узгоджених сум податкових зобов`язань, які нараховані податковими повідомленнями-рішеннями за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2.2. На адресу первісного відповідача надсилалась податкова вимога, яка є невідкликаною, а отже ГУ ДПС має усі законні підстави для звернення до суду із цим позовом.

2.3. Щодо зустрічного позову, то представники первісного позивача вважають його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн, №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн, №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн., №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн., №00393223-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн, №00393224-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн є законними, обґрунтованими, прийнятими контролюючим органом в межах наданих повноважень із дотриманням покладених законом обов`язків та є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Аргументи первісного відповідача

2.4. Первісний відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що є власником нерухомого майна (комплекси), яке не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

При цьому звертає увагу на те, що ці об`єкти нерухомості ним внесено до статутного фонду фермерського господарства «Зелений світ Т», яке є сільськогосподарським виробником та єдиним його засновником є ОСОБА_1 .

2.5. За таких обставин вважає, податкові повідомлення-рішення №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн, №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн, №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн., №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн., №00393223-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн, №00393224-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн незаконними та такими, що підлягає скасуванню, з урахуванням обставин викладених у зустрічному позові, а отже і підстав для стягнення податкового боргу немає.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Відповідно до біржового контракту №Ч-049 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) ОСОБА_1 купив комплекс, загальною площею 425,7 кв.м. до складу якого входять: будинок механізатора літ. «А», побутовий блок літ. «Б», котельня літ «В», погріб літ. «Пг», криниця літ. «К», кантаж літ «К1», водозбірник літ. «К2», мощення І-ІІ, естакада ІІІ, водозбірник ІV, огорожа 1 (а.с.100).

3.2. Згідно з біржовим контрактом №Ч-050 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) ОСОБА_1 купив комплекс, загальною площею 1313,60 кв.м. до складу якого входять: майстерня літ. «А», пункт технічного огляду літ. «Б», навіс літ «В», склад запчастин літ. «Г», кузня літ. «Д», мощення І (а.с.101).

3.3. Відповідно до рішення засновників фермерського господарства від 12.10.2006 року ОСОБА_1 створено фермерське господарство «Зелений світ Т» (а.с.43), яке згідно розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21.12.2006 року, №540р «Про надання дозволу на складання проектів відведення земельної ділянки», отримало дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (а.с.44).

Будь-яких доказів отримання земельної ділянки в користування або у власність ОСОБА_1 суду не надав, так як і не надав доказів здійснення господарської діяльності фермерським господарством в період 2018-2021 рр.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до відзиву на зустрічний позов фермерське господарство «Зелений світ Т» не звітує до ГУ ДПС у Чернівецькій області з 2012 року, відомості про об`єкти оподаткування та найманих працівників відсутні, господарська діяльність не здійснюється. Наведене у судовому засіданні не заперечувалось представником первинного відповідача.

3.4. Крім цього, ОСОБА_1 04.12.2003 року зареєстрований, які фізична особа-підприємець, яка здійснює наступні види діяльності: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.108).

3.5. 13.02.2019 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2018 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2018 рік у розмірі 975200 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.102).

3.6. 10.02.2020 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2019 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2019 рік у розмірі 955100 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.103).

3.7. 02.03.2021 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2020 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2020 рік у розмірі 989500 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.104).

3.8. 06.12.2022 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2021 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2021 рік у розмірі 2368780 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.105,107).

3.9. Відповідно до наведених податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особипідприємця, ОСОБА_1 був платником єдиного податку другої групи.

3.10. Також, представником первинного відповідача надано суду договори про здійснення спільної діяльності №18/22 від 10.01.2018 року та 18/02 від 26.02.2018 року, укладених між ТОВ «Партнер» та ФОП ОСОБА_1 , згідно яких сторони дійшли згоди про здійснення спільної діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва з метою вирощування та виробництва сільськогосподарської продукції.

Для цього ТОВ «Партнер» надало ФОП ОСОБА_1 в користування земельну ділянку 1,6 га, кадастровий номер №7324510100:01:001:0087 (цільове призначення с/г виробництва) та земельну ділянку 1,6 га, кадастровий номер №7324510100:01:001:0067 (цільове призначення с/г виробництва) на яких останній мав здійснювати обробку, посів, збирання урожаю вирощеного на цих земельних ділянках.

3.11. Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн (податковий період 2018 рік);

- №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн (податковий період 2019 рік);

- №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн (податковий період 2019 рік);

- №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн (податковий період 2020 рік);

- №00393223-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн (податковий період 2021 рік);

- №00393224-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн (податковий період 2021 рік).

3.12. Окрім цього, первинному відповідачеві надсилалась податкова вимога форми Ф №131-51 від 30.01.2017 року із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його офіційну адресу і яка на день розгляду справи у суді не є відкликаною (а.с.6).

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. В силу ч. 2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

4.3. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

4.4. Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

4.5. Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

4.6. Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

4.7. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

4.8. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

4.9. Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

4.10. Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

4.11. Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

4.12. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

4.13. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

4.14. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

4.15. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

4.16. Так, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

4.17. Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

4.18. Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

4.19. Встановлена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. У цій справі підставою для звернення ГУ ДПС з позовом до суду стала наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який утворений у зв`язку з несплатою останнім податкового зобов`язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн (податковий період 2018 рік); №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн (податковий період 2019 рік); №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн (податковий період 2019 рік); №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн (податковий період 2020 рік); №00393223-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн (податковий період 2021 рік); №00393224-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн (податковий період 2021 рік).

5.2. Первинний відповідач вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а отже утворений, за наслідками не сплати визначених ними податкових зобов`язань, податковий борг є таким, що не підлягає стягненню.

5.3. Отже, для вирішення цієї справи (первинного та зустрічного позову) насамперед потрібно, надати оцінку на предмет правомірності оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням і залежно від наданої оцінки, вирішити питання щодо стягнення податкового боргу.

5.4. При цьому суд звертає увагу, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті за період 2018-2021 рік, протягом яких змінювалось нормативне урегулювання положень ПК України в частині адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

5.5. Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

5.6. Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункту 266.2.1. пункту 266.2 стаття 266 ПК України).

5.7. Водночас, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції ПК України після 01.01.2019 року).

У редакції до 01.01.2019 року підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України був викладений у наступній редакції: «не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності».

5.8. Аналізуючи наведені вище положення підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд приходить до висновку, що їх застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

5.9. Стосовно того, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується перша умова для застосування пільги, встановленої пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне.

5.10. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав про те, що він є засновником та власником ФГ «Зелений світ Т», яке є виробником сільськогосподарської продукції. Тобто, позивач фактично переконував, що здійснює сільськогосподарську діяльність (товаровиробництво) через утворену ним юридичну особу, яка, своєю чергою, використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності.

5.11. Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

5.12. З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

5.13. Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

5.14. Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

5.15. Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

5.16. Сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

5.17. Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець) (аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.

5.18. Отже, сам факт створення позивачем фермерського господарства, яке використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Разом із тим, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.

5.19. При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до відзиву на зустрічний позов фермерське господарство «Зелений світ Т» не звітує до ГУ ДПС у Чернівецькій області з 2012 року, відомості про об`єкти оподаткування та найманих працівників відсутні, господарська діяльність не здійснюється. Наведене у судовому засіданні не заперечувалось представником первинного відповідача.

Крім цього, єдиним документом, який дотично підтверджує сільськогосподарську діяльність ОСОБА_1 є розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21.12.2006 року, №540р «Про надання дозволу на складання проектів відведення земельної ділянки», однак таке розпорядження на свідчить, що у нього в користуванні або власності є або була земельна ділянка, оскільки за своє природою воно є проміжним документом, який свідчить про наміри отримати земельну ділянку у власність або користування.

5.20. Також, як встановлено судом вище, ОСОБА_1 04.12.2003 року зареєстрований, які фізична особа-підприємець, яка здійснює наступні види діяльності: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.108).

КВЕД-2010: Клас 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві» включає в себе - сільськогосподарську діяльність, яку здійснюють за винагороду або на основі контракту: передпосівну підготовку полів; сівбу та садіння сільськогосподарських культур; оброблення сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у т.ч. з повітря; обрізання плодових дерев і виноградників; пересаджування рису, розсаджування та прополювання буряку; збирання врожаю; боротьбу зі шкідниками (у т.ч. із кролями), пов`язану із сільським господарством; підтримку угідь у належному сільськогосподарському й екологічному стані; експлуатацію сільськогосподарського зрошувального устаткування. Цей клас також включає: надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом.

КВЕД-2010: Клас 52.10 «Складське господарство» включає в себе - діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів: експлуатацію зерносховищ, товарних складів загального призначення, складів-холодильників, бункерів тощо. Цей клас також включає: зберігання товарів у зонах вільної торгівлі; заморожування продуктів в інтенсивному потоці повітря.

КВЕД-2010: Клас 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту» включає в себе - діяльність, пов`язану із перевезенням пасажирів, тварин або вантажів наземним транспортом: діяльність терміналів, таких як залізничні вокзали, автостанції, автовокзали, перевантажувальні товарні станції; діяльність залізничної інфраструктури; функціонування доріг, мостів, тунелів, паркувальних майданчиків, платних автостоянок або гаражів, стоянок для велосипедів, зберігання житлових автофургонів і причепів у зимовий період; маневрові роботи та формування потягів; буксирування та надання допомоги на шляхах. Утримання та поточний ремонт мереж електротранспорту: трамвайних, тролейбусних, фунікулерних, метро тощо; поточний ремонт і утримання автодоріг, мостів, тунелів тощо. Цей клас також включає: скраплення та регазифікацію газу поза місцем видобування задля транспортування.

КВЕД-2010: Клас 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин» включає в себе - оптову торгівлю зерном і насінням; оптову торгівлю плодами олійних культур; оптову торгівлю необробленим тютюном; оптову торгівлю кормами для тварин і сільськогосподарською сировиною, не віднесеними до інших угруповань.

5.21. Відповідно до поданих ОСОБА_1 податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2018-2021 роки, останнім задекларовано дохід: за 2018 рік у розмірі 975200 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; за 2019 рік у розмірі 955100 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; за 2020 рік у розмірі 989500 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; за 2021 рік у розмірі 2368780 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 був платником єдиного податку другої групи.

5.22. Декларовані ОСОБА_1 види діяльності, за якими у період з 2018 по 2021 роки він отримував дохід, не пов`язані з товаровиробництвом, оскільки ОСОБА_1 не мав у власності ні землі, ні скота, ні транспорту, а здійснював допоміжну діяльність у рослинництві та перепродаж зернових. Будь-чого він не виробляв, а отже не може вважатися товаровиробником у розумінні ПК України.

Будь-яких доказів зворотнього він суду не надав.

5.23. Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 був платником єдиного податку другої групи.

5.24. Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України до платників єдиного податку другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

5.25. Отже, платниками єдиного податку другої групи є насамперед надавачі послуг, а не товаровиробники.

5.26. Водночас відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України до платників єдиного податку четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

5.27. З наведеного вище висновується, що у разі коли фізична особа підприємець є сільськогосподарським товаровиробником, вона має бути платником єдиного податку четвертої групи та проводити діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог серед яких, здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж.

Нічого з наведеного ОСОБА_1 не здійснював, а отже він не був сільськогосподарським товаровиробником в розумінні ПК України.

5.28. Таким чином, узагальнюючі наведене вище, слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 , будучи засновником фермерського господарства та фізичною особою підприємцем, у період з 2018 року по 2021 рік (роки нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) не був у розумінні ПК України сільськогосподарським товаровиробником, оскільки доказів здійснення ним виробництва і самостійної переробки власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва, він суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що нерухоме майно ОСОБА_1 , яке наведене в пунктах 3.1-3.2 цього рішення є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями податкових зобов`язань за цим податком є правомірним.

5.29. Щодо наданих ОСОБА_1 суду договорів про здійснення спільної діяльності №18/22 від 10.01.2018 року та 18/02 від 26.02.2018 року, укладених між ТОВ «Партнер» та ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідно до пунктів 2.3 цих договорів, ОСОБА_1 мав здійснювати виключно обробку, посів, збирання урожаю вирощеного на цих земельних ділянках, що є ніщо іншим, як допоміжною діяльністю у рослинництві (КВЕД-2010: Клас 01.61), яка за своєю природою не є сільськогосподарським товаровиробництвом.

5.30. Стосовно того, чи об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пп. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне.

5.31. Так, судом встановлено, що відповідно до біржового контракту №Ч-049 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) ОСОБА_1 є власником комплексу, загальною площею 425,7 кв.м. до складу якого входять: будинок механізатора літ. «А», побутовий блок літ. «Б», котельня літ «В», погріб літ. «Пг», криниця літ. «К», кантаж літ «К1», водозбірник літ. «К2», мощення І-ІІ, естакада ІІІ, водозбірник ІV, огорожа 1; а також згідно з біржовим контрактом №Ч-050 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) є власником комплексу, загальною площею 1313,60 кв.м. до складу якого входять: майстерня літ. «А», пункт технічного огляду літ. «Б», навіс літ «В», склад запчастин літ. «Г», кузня літ. «Д», мощення І.

Вказане підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічними паспортами.

5.32. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

5.33. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

5.34. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

5.35. До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, що включає підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва; 1271.2 Будівлі для птахівництва; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства; 1271.6 Будівлі тепличного господарства; 1271.7 Будівлі рибного господарства; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

5.36. Фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.

5.37. Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об`єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Класифікатором.

5.38. Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

5.39. Судом встановлено, що як станом на час винесення ГУ ДПС оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і на час розгляду даної справи, докази віднесення належного ОСОБА_1 нерухомого майна, що наведене вище, до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000 в матеріалах справи відсутні.

5.40. Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 року у справі № 380/10802/22 зазначив наступне: "Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень".

5.41. Отже, застосовуючи вказані вище висновки Верховного Суду до обставин даної справи, слід прийти до висновку, що відсутність експертного висновку щодо правильності класифікації наявних у власності ОСОБА_1 об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, не свідчить про те, що такі не використовуються у сільськогосподарської діяльності.

5.40. Однак, в ході розгляду цієї справи, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що описані вище будівлі та приміщення, використовувались (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції. Відповідачем за первинним позовом не надано жодних доказів використання спірних будівель для здійснення сільськогосподарської діяльності (зберігання зернових, розведення скота тощо).

5.41. За таких обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн (податковий період 2018 рік), №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн (податковий період 2019 рік), №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн (податковий період 2019 рік), №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн (податковий період 2020 рік), №00393223-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн (податковий період 2021 рік), №00393224-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн (податковий період 2021 рік) є правомірними та не підлягають скасуванню.

Щодо стягнення податкового боргу

5.42. Як встановлено судом вище, первинний позивач, реалізуючи свою контрольну функцію, визначив податкове зобов`язання первинному відповідачу з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства

5.43. Суми грошового зобов`язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях на момент розгляду справи у суді, є узгодженими та не сплаченими первинним відповідачем, а тому вони перейшли в категорію податкового боргу.

5.44. Таким чином, з урахування розрахунку заборгованості та інтегрованих карток, на день розгляду справи у суді загальний розмір досліджуваного у цій справі податкового боргу ОСОБА_1 становить 41313,45 грн.

5.45. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

5.46. Як встановлено судом первинному відповідачеві, відповідно до вимог ПК України надсилалась податкова вимога форми Ф №131-51 від 30.01.2018 року із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і яка на день розгляду справи у суді така вимога не є відкликаною.

5.47. Відповідно до пункту 87.11. статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

5.48. Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

5.49. Враховуючи наявність у первинного відповідача податкового боргу, те що первинним позивачем дотримано процедуру звернення з цим позов до суду, суд вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_1 податковий борг до місцевого бюджету у сумі 41313,45 грн.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

6.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС, приймаючи податкові повідомлення-рішення №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн (податковий період 2018 рік), №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн (податковий період 2019 рік), №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн (податковий період 2019 рік), №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн (податковий період 2020 рік), №00393223-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн (податковий період 2021 рік), №00393224-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн (податковий період 2021 рік), діяло на підставі Конституції та законів України.

6.3. ГУ ДПС доведено суду правомірність заявлених вимог, на день розгляду справи заборгованість первинним відповідачем не погашена, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги ГУ ДПС щодо стягнення податкового боргу в сумі 41313,45 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

6.4. Натомість у задоволенні зустрічного позову у цій справі необхідно відмовити.

VІІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 до місцевого бюджету податковий борг на загальну суму 41313 (сорок одна тисяча триста тринадцять) грн 45 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2024 р.

Повне найменування учасників процесу:

Первісний позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013 код ЄДРПОУ 44057187)

Первісний відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя О.В. Анісімов