Постанова

від 24.07.2024 по справі 600/8118/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/8118/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

24 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

27 грудня 2023 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі первісний позивач або ГУ ДПС) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі первісний відповідач) про стягнення з останнього податкового боргу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, на загальну суму 41313,45 грн до місцевого бюджету.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою ним узгоджених сум податкових зобов`язань, які нараховані податковими повідомленнями-рішеннями за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На адресу ОСОБА_1 надсилалась податкова вимога, яка є невідкликаною, тому ГУ ДПС має усі законні підстави для звернення до суду із цим позовом.

23 січня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн, №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн, №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн., №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн., №00393223-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн, №00393224-2407-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що є власником нерухомого майна (комплекси), яке не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому звертає увагу на те, що ці об`єкти нерухомості ним внесено до статутного фонду фермерського господарства "Зелений світ Т", яке є сільськогосподарським виробником та єдиним його засновником є ОСОБА_1 . За таких обставин вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, тому і підстав для стягнення податкового боргу немає.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 до місцевого бюджету податковий борг на загальну суму 41313 (сорок одна тисяча триста тринадцять) грн 45 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до біржового контракту №Ч-049 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) ОСОБА_1 купив комплекс, загальною площею 425,7 кв.м. до складу якого входять: будинок механізатора літ. "А", побутовий блок літ. "Б", котельня літ "В", погріб літ. "Пг", криниця літ. "К", кантаж літ "К1", водозбірник літ. "К2", мощення І-ІІ, естакада ІІІ, водозбірник ІV, огорожа 1 (а.с.100).

Згідно з біржовим контрактом №Ч-050 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) ОСОБА_1 купив комплекс, загальною площею 1313,60 кв.м. до складу якого входять: майстерня літ. "А", пункт технічного огляду літ. "Б", навіс літ "В", склад запчастин літ. "Г", кузня літ. "Д", мощення І (а.с.101).

Відповідно до рішення засновників фермерського господарства від 12.10.2006 року ОСОБА_1 створено фермерське господарство "Зелений світ Т" (а.с.43), яке згідно розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21.12.2006 року, №540р "Про надання дозволу на складання проектів відведення земельної ділянки", отримало дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (а.с.44).

Будь-яких доказів отримання земельної ділянки в користування або у власність ОСОБА_1 суду не надав, так як і не надав доказів здійснення господарської діяльності фермерським господарством в період 2018-2021 рр.

У відзиві на зустрічний позов, Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначило, що фермерське господарство "Зелений світ Т" не звітує до ГУ ДПС у Чернівецькій області з 2012 року, відомості про об`єкти оподаткування та найманих працівників відсутні, господарська діяльність не здійснюється.

ОСОБА_1 04.12.2003 року зареєстрований, які фізична особа-підприємець, яка здійснює наступні види діяльності: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.108).

13.02.2019 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2018 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2018 рік у розмірі 975200 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.102).

10.02.2020 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2019 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2019 рік у розмірі 955100 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.103).

02.03.2021 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2020 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2020 рік у розмірі 989500 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.104).

06.12.2022 року ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2021 рік, в якій ним задекларовано дохід за 2021 рік у розмірі 2368780 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.105,107).

Відповідно до наведених податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особипідприємця, ОСОБА_1 був платником єдиного податку другої групи.

Відповідно до договорів про здійснення спільної діяльності №18/22 від 10.01.2018 року та 18/02 від 26.02.2018 року, укладених між ТОВ "Партнер" та ФОП ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди про здійснення спільної діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва з метою вирощування та виробництва сільськогосподарської продукції.

У договорах зазначено про те, що ТОВ "Партнер" надало ФОП ОСОБА_1 в користування земельну ділянку 1,6 га, кадастровий номер №7324510100:01:001:0087 (цільове призначення с/г виробництва) та земельну ділянку 1,6 га, кадастровий номер №7324510100:01:001:0067 (цільове призначення с/г виробництва) на яких останній мав здійснювати обробку, посів, збирання урожаю вирощеного на цих земельних ділянках.

При цьому договорів оренди зазначених земельних ділянок між сторонами не укладалось.

Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн (податковий період 2018 рік);

- №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн (податковий період 2019 рік);

- №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн (податковий період 2019 рік);

- №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн (податковий період 2020 рік);

- №00393223-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн (податковий період 2021 рік);

- №00393224-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн (податковий період 2021 рік).

ОСОБА_1 надсилалась податкова вимога форми "Ф" №131-51 від 30.01.2017 року із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його офіційну адресу і яка на день розгляду справи у суді не є відкликаною (а.с.6).

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи засновником фермерського господарства та фізичною особою підприємцем, у період з 2018 року по 2021 рік (роки нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) не був у розумінні ПК України сільськогосподарським товаровиробником, оскільки доказів здійснення ним виробництва і самостійної переробки власної виробленої продукції рослинництва і тваринництва, він суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що нерухоме майно ОСОБА_1 , - комплекс, загальною площею 425,7 кв.м. до складу якого входять: будинок механізатора літ. "А", побутовий блок літ. "Б", котельня літ "В", погріб літ. "Пг", криниця літ. "К", кантаж літ "К1", водозбірник літ. "К2", мощення І-ІІ, естакада ІІІ, водозбірник ІV, огорожа 1 та комплекс, загальною площею 1313,60 кв.м. до складу якого входять: майстерня літ. "А", пункт технічного огляду літ. "Б", навіс літ "В", склад запчастин літ. "Г", кузня літ. "Д", мощення І, є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями податкових зобов`язань за цим податком є правомірним.

Враховуючи наявність у ОСОБА_1 податкового боргу, та те що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області дотримано процедуру звернення з цим позов до суду, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 податковий борг до місцевого бюджету у сумі 41313,45 грн.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та прийняти нове, яким його вимоги задовольнити, а в задоволенні позову Головного управління ДПС у Чернівецькій області відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що законодавством встановлено пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка застосовується до сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Вказує, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлова будівля, яка йому належить на праві приватної власності, призначена для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тому згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Як слідує з матеріалів справи, у цій справі податкові повідомлення-рішення прийнятті за період 2018-2021 рік, протягом яких змінювалось нормативне урегулювання положень ПК України в частині адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункту 266.2.1. пункту 266.2 стаття 266 ПК України).

Водночас, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (в редакції ПК України після 01.01.2019 року).

У редакції до 01.01.2019 року підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України був викладений у наступній редакції: "не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності".

Здійснивши аналіз приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд приходить до висновку, що їх застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

Сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець) (аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.

Отже, сам факт створення позивачем фермерського господарства, яке використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Разом із тим, позивач, вказуючи на наявність у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав належних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.

Водночас первинний позивач зазначив, що фермерське господарство "Зелений світ Т" не звітує до ГУ ДПС у Чернівецькій області з 2012 року, відомості про об`єкти оподаткування та найманих працівників відсутні, господарська діяльність не здійснюється.

Розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21.12.2006 року, №540р "Про надання дозволу на складання проектів відведення земельної ділянки", не свідчить, що у ОСОБА_1 в користуванні або власності є або була земельна ділянка, оскільки за своє природою воно є проміжним документом, який свідчить про наміри отримати земельну ділянку у власність або користування.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 04.12.2003 року зареєстрований, які фізична особа-підприємець, яка здійснює наступні види діяльності: 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.108).

КВЕД-2010: Клас 01.61 "Допоміжна діяльність у рослинництві" включає в себе - сільськогосподарську діяльність, яку здійснюють за винагороду або на основі контракту: передпосівну підготовку полів; сівбу та садіння сільськогосподарських культур; оброблення сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у т.ч. з повітря; обрізання плодових дерев і виноградників; пересаджування рису, розсаджування та прополювання буряку; збирання врожаю; боротьбу зі шкідниками (у т.ч. із кролями), пов`язану із сільським господарством; підтримку угідь у належному сільськогосподарському й екологічному стані; експлуатацію сільськогосподарського зрошувального устаткування. Цей клас також включає: надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом.

КВЕД-2010: Клас 52.10 "Складське господарство" включає в себе - діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів: експлуатацію зерносховищ, товарних складів загального призначення, складів-холодильників, бункерів тощо. Цей клас також включає: зберігання товарів у зонах вільної торгівлі; заморожування продуктів в інтенсивному потоці повітря.

КВЕД-2010: Клас 52.21 "Допоміжне обслуговування наземного транспорту" включає в себе - діяльність, пов`язану із перевезенням пасажирів, тварин або вантажів наземним транспортом: діяльність терміналів, таких як залізничні вокзали, автостанції, автовокзали, перевантажувальні товарні станції; діяльність залізничної інфраструктури; функціонування доріг, мостів, тунелів, паркувальних майданчиків, платних автостоянок або гаражів, стоянок для велосипедів, зберігання житлових автофургонів і причепів у зимовий період; маневрові роботи та формування потягів; буксирування та надання допомоги на шляхах. Утримання та поточний ремонт мереж електротранспорту: трамвайних, тролейбусних, фунікулерних, метро тощо; поточний ремонт і утримання автодоріг, мостів, тунелів тощо. Цей клас також включає: скраплення та регазифікацію газу поза місцем видобування задля транспортування.

КВЕД-2010: Клас 46.21 "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин" включає в себе - оптову торгівлю зерном і насінням; оптову торгівлю плодами олійних культур; оптову торгівлю необробленим тютюном; оптову торгівлю кормами для тварин і сільськогосподарською сировиною, не віднесеними до інших угруповань.

Відповідно до поданих ОСОБА_1 податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особипідприємця за 2018-2021 роки, останнім задекларовано дохід: за 2018 рік у розмірі 975200 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; за 2019 рік у розмірі 955100 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві (основна); 52.10 складське господарство; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; за 2020 рік у розмірі 989500 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; за 2021 рік у розмірі 2368780 грн, отриманий внаслідок здійснення діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларовані ОСОБА_1 види діяльності, за якими у період з 2018 по 2021 роки він отримував дохід, не пов`язані з товаровиробництвом, оскільки ОСОБА_1 не мав у власності ні землі, ні скота, ні транспорту, а здійснював допоміжну діяльність у рослинництві та перепродаж зернових, будь-чого він не виробляв, а тому не може вважатися товаровиробником у розумінні ПК України.

Будь-яких доказів зворотнього він суду не надав. Надані договори про спільну діяльність та подані податкові декларації цих висновків суду не спростовують.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 був платником єдиного податку другої групи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України до платників єдиного податку другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Отже, платниками єдиного податку другої групи є насамперед надавачі послуг, а не товаровиробники.

Відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України до платників єдиного податку четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Отже, у разі коли фізична особа підприємець є сільськогосподарським товаровиробником, вона має бути платником єдиного податку четвертої групи та проводити діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог серед яких, здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , будучи засновником фермерського господарства та фізичною особою підприємцем, у період з 2018 року по 2021 рік (роки нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) не був у розумінні ПК України сільськогосподарським товаровиробником, оскільки доказів здійснення ним виробництва і самостійної переробки власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва, він суду не надав.

Щодо наданих суду договорів про здійснення спільної діяльності №18/22 від 10.01.2018 року та 18/02 від 26.02.2018 року, укладених між ТОВ "Партнер" та ФОП ОСОБА_1 , то відповідно до пунктів 2.3 цих договорів, ОСОБА_1 мав здійснювати виключно обробку, посів, збирання урожаю вирощеного на цих земельних ділянках, що є допоміжною діяльністю у рослинництві (КВЕД-2010: Клас 01.61), яка за своєю природою не є сільськогосподарським товаровиробництвом.

Стосовно того, чи об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пп. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалося, відповідно до біржового контракту №Ч-049 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) ОСОБА_1 є власником комплексу, загальною площею 425,7 кв.м. до складу якого входять: будинок механізатора літ. "А", побутовий блок літ. "Б", котельня літ "В", погріб літ. "Пг", криниця літ. "К", кантаж літ "К1", водозбірник літ. "К2", мощення І-ІІ, естакада ІІІ, водозбірник ІV, огорожа 1; а також згідно з біржовим контрактом №Ч-050 від 03.10.2006 року (договір купівлі-продажу (відчуження) нерухомого майна) є власником комплексу, загальною площею 1313,60 кв.м. до складу якого входять: майстерня літ. "А", пункт технічного огляду літ. "Б", навіс літ "В", склад запчастин літ. "Г", кузня літ. "Д", мощення І.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів. До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку. Лише по відповідності трьом складникам, можливо застосувати пільгу до оподаткування податком на нерухоме майно.

Поняття "будівля сільськогосподарського виробника", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому циклі господарської діяльності та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення продукції. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку абз. "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського виробництва. Нормативний підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського товаровиробника, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення сільськогосподарської продукції будь-якого виду.

В ході розгляду цієї справи, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що описані вище будівлі та приміщення, використовувались (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції. Відповідачем за первинним позовом не надано жодних доказів використання спірних будівель для здійснення сільськогосподарської діяльності (зберігання зернових, розведення скота тощо).

Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю (виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) та є сільськогосподарським товаровиробником, окрім тверджень позивача, матеріали справи не містять.

Відтак, судом не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення №0023595-5607-2412 від 15.04.2019 року на суму 4183,93 грн (податковий період 2018 рік), №0055083-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 1776,45 грн (податковий період 2019 рік), №0055084-5607-2412 від 04.06.2020 року на суму 27408,26 грн (податковий період 2019 рік), №0044603-2407-2412 від 05.04.2021 року на суму 568,71 грн (податковий період 2020 рік), №00393223-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 2554,20 грн (податковий період 2021 рік), №00393224-2412-2412 від 29.08.2022 року на суму 3940,8 грн (податковий період 2021 рік) є правомірними та не підлягають скасуванню.

Як слідує з матеріалів справи, суми грошового зобов`язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях на момент розгляду справи у суді, є узгодженими та не сплаченими первинним відповідачем, а тому вони перейшли в категорію податкового боргу.

З урахування розрахунку заборгованості та інтегрованих карток, на день розгляду справи у суді першої інстанції загальний розмір податкового боргу ОСОБА_1 становив 41313,45 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

ОСОБА_1 , відповідно до вимог ПК України надсилалась податкова вимога форми "Ф" №131-51 від 30.01.2018 року із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і яка на день розгляду справи у суді не була відкликаною.

Відповідно до пункту 87.11. статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Чернівецькій області та наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 41313,45 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 липня 2024 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.