Постанова

від 24.04.2024 по справі 160/3810/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа №160/3810/19

адміністративне провадження № К/9901/35104/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 (суддя Голобутовський Р.З.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 (судді Малиш Н.І., Прокопчук Т.С., Щербак А.А.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

24.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №52 від 28.02.2019 «Про скасування містобудівних умов та обмежень та додатку до містобудівних умов та обмежень».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що скасування відповідачем містобудівних умов та обмежень та додатку до містобудівних умов та обмежень за відсутності відповідного судового рішення грубо порушує право позивача на реалізацію його прав як користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1 та власника нежитлової будівлі за вказаною адресою та створює перешкоди у здійснені законної процедури забудови вказаної ділянки. Позивач стверджує, що мав беззаперечне право на участь у процесі прийняття відповідачем спірного наказу, однак, останній не врахував це, що призвело до порушення балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи відносно здійснення будівництва об`єктів і цілями, на досягнення яких спрямований цей наказ. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, а спірний наказ підлягає скасуванню.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку 0,0704 га, загальнодержавний кадастровий номер 1210100000:03:328:0011 та земельну ділянку 0,0004 га, загальнодержавний кадастровий номер 1210100000:03:328:0202 та присвоєно земельній ділянці площею 0,0725 га кадастровий номер 1210100000:03:328:0232.

На підставі договору оренди землі від 21.07.2015, укладеного між позивачем та Дніпропетровською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за №657, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.07.2015, зазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача.

23.11.2015 позивач через Центр надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради звернувся до відповідача з заявою про надання вихідних даних для проектування, а саме: містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом), що підтверджується описом.

Листом від 02.12.2015 №10/10-1348, який отриманий позивачем 03.12.2015 в Центрі надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1 відмовлено в наданні вихідних даних для проектування, а саме: містобудівних умов та обмежень на забудову зазначеної земельної ділянки.

Відмова вмотивована тим, що в наданих позивачем на розгляд матеріалах відсутнє відповідне рішення виконавчого комітету міської ради та містобудівний розрахунок містить інформацію, яка не відповідає вимогам будівельних норм та правил, а також положенням містобудівної документації. При чому, зазначено, що згідно зі ст. 375 ЦК України та рішення міської ради від 14.09.2011 №40/15 містобудівні умови та обмеження на забудову земельних ділянок, що перебувають у користуванні фізичних та/або юридичних осіб, надаються на підставі відповідних рішень виконавчого комітету міської ради.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач 29.01.2016 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (справа №200/1438/16-а (2а/200/157/16) з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом) від 02.12.2015 №10/10-1348;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі позивачу містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0232, площею 0,0725 га по АДРЕСА_1 , відповідно до норм містобудівного законодавства та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 №68/12;

- зобов`язати відповідача виключити з електронної бази даних містобудівного інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 №68/12.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 (справа №200/1438/16-а (2а/200/157/16)) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення від 02.12.2015 №10/10-1348 Головного архітектурно-планувального управління міської ради про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язано Головне архітектурно-планувальне управління Міськради вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:328:0232, площею 0,0725 га по АДРЕСА_1 , відповідно до норм містобудівного законодавства та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні;

- визнано неправомірними дії Головного архітектурно-планувального управління Міськради щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 №68/12.

- зобов`язано Головне архітектурно-планувальне управління Міськради виключити з електронної бази даних містобудівного інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 року №68/12.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.06.2016 (справа №200/1438/16-а (2а/200/157/16)) змінив рішення суду першої інстанції, виклавши абзаци 4 та 5 його резолютивної частини в такій редакції:

- визнати неправомірними дії Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про не закоординовані червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.06.2011 №68/12;

- зобов`язати Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради виключити з електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про не закоординовані червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.06.2011 №68/12.

В іншій частині постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 апеляційний суд залишив без змін.

На вказані судові рішення у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16) місько радою була подана касаційна скарга.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16) постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

За результатами розгляду Верховним Судом справи №200/1438/16-а (2а/200/157/16), департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради прийнято наказ №52 від 28.02.2019 "Про скасування містобудівних умов та додатку до містобудівних умов та обмежень", в якому зазначено, що на виконання постанови Верховного Суду України від 24.01.2019 у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16) за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 року №135, вирішено:

- скасувати містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі під офісну будівлю з паркінгом по АДРЕСА_1 , від 24.06.2016 №4/16/418, містобудівні умови та обмеження щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_1 від 07.02.2018 №15/29-9, додаток від 19.02.2018 №15/29-13 до містобудівних умов та обмежень щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_1 від 07.02.2018 №15/29-9.

Саме вчинення таких дій та прийняття спірного наказу №52 від 28.02.2019 про скасування містобудівних умов, слугувало підставою звернення позивача до суду із цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 23.04.2020 у цій справі касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради було задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 скасовано, а справу №160/3810/19 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд, судом касаційної інстанції вказано: «…З урахуванням зазначеного, з`ясуванню під час розгляду даної справи підлягає питання, чи були містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі під офісну будівлю з паркінгом по АДРЕСА_1 , від 24.06.2016 № 4/16/418, містобудівні умови та обмеження щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_1 від 07.02.2018 №15/29-9, додаток від 19.02.2018 №15/29-13 до містобудівних умов та обмежень щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_1 від 07.02.2018 №15/29-9 виданими на виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16), які скасовані постановою Верховного Суду від 24.01.2019.

Однак, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про надання судами під час розгляду справи №200/1438/16-а (2а/200/157/16) правової оцінки лише містобудівним умовам та обмеженням на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом) від 02.12.2015 №10/10-1348 (який є помилковим), дані обставини не встановили.

Встановлення вказаних обставин має важливе значення під час вирішення даної справи, оскільки свідчитиме про правомірність оскаржуваного наказу у повному обсязі або ж частково, про наявність або ж відсутність підстав для його скасування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скасовані спірним наказом містобудівні умови та обмеження були видані на виконання рішень судів, які в подальшому скасовані Верховним Судом. Скасування зазначених судових рішень (підстави видачі містобудівних умов) свідчить про відсутність законних підстав для їх видачі, а тому такі підлягали скасуванню.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що суди попередніх інстанцій невірно встановили обставини справи, неправильно застосували норми матеріального та процесуального права в частині з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Покликається на те, що суди дійшли помилкових висновків, що скасовані спірним наказом містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки видані на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.06.2016 у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16). Зокрема, вказаним рішенням не було зобов`язано Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради видавати такі умови та обмеження, а було зобов`язано вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі позивачу містобудівних умов на обмежень.

Крім того, спірний наказ Департаменту від 28.02.2019 №52 не містить жодних посилань на те, що містобудівні умови та обмеження від 24.06.2016 №4/16/418 та від 07.02.2018 №15/29-0 були видані на виконання судового рішення у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16). Не містять такої інформації і самі містобудівні умови та обмеження.

Крім того, містобудівні умови були видані не тією особою, яка була відповідачем за рішенням суду у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16) та яку було зобов`язано вчинити певні дії цим рішенням.

Також покликається на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Зокрема, покликається на те, що на виконання виданих, та в подальшому скасованих, містобудівних умов та обмежень, ним було виготовлено проектну документацію, а також проведено її експертизу, що свідчить про виникнення у нього прав та обов`язків у зв`язку з містобудівними умовами та обмеженнями.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради передбачено ст. 26 Закону №280/97-ВР.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до пп. 9 п. а ч. 1 ст. 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійшов висновку, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Водночас, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Закон №3038-VI), містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Одним з аргументів касаційної скраги є те, що відповідач, як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування, не наділений повноваженнями скасовувати власні рішення.

Верховний Суд у своїй практиці уже вирішував схожі питання.

Зокрема, у постанові від 15.12.2023 у справі № 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку, що скасування МУО, затверджених наказом директора Департаменту містобудування від 1 липня 2013 року № 197, може здійснюватися добровільно, тобто за заявою замовника, або в судовому порядку. При цьому правом звернення до суду з відповідним позовом у межах реалізації контрольних повноважень у сфері регулювання містобудівної діяльності на території міста Львова наділений Департамент містобудування або орган, якому Департамент є підзвітним та підконтрольним. Однак, повноваженнями щодо самостійного скасування МУО, навіть у разі їх невідповідності вимогам законодавства, ані Департамент містобудування, ані виконком Львівської міськради не наділені, оскільки спеціальним законом у спірних правовідносинах є саме Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», норми якого мають пріоритет перед положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Такі висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і під час вирішення цієї справи.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що оскаржуваним наказом Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради скасував своє ж рішення про надання позивачу містобудівних умов та обмежень.

За таких обставин, враховучи сформовану судову практику, колегія суддів доходить висновку, що, виносячи оскаржуваний наказ, відповідач діяв не на підставі та не в межах наданих законом повноважень, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, за правилами ч. 1 ст. 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Судами першої та апеляційної інстанції, з врахуванням висновків Верховного Суду у цій справі у постанові від 23.04.2020 встановлено, що спірні містобудівні умови та обмеження видано на виконання судових рішень у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16).

В подальшому, постановою Верховного Суду від 24.01.2019 зазначені судові рішення скасовано та постановлено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, питання щодо скасування містобудівних умов та обмежень, виданих на підставі скасованих в касаційному порядку судових рішень, підлягає вирішенню в порядку повороту виконання судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 380 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №52 від 28.02.2019 «Про скасування містобудівних умов та обмежень та додатку до містобудівних умов та обмежень».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук