Постанова

від 23.04.2024 по справі 213/1492/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/210/24 Справа № 213/1492/22 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 213/1492/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Корчистої О.І.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товаристве «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року, яке ухвалене суддею Мазуренком В.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 травня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «ПІВДГЗК»), третя особа: Міська організація Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що працювала на підприємстві відповідача на посаді бухгалтера відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії управління.

17 червня 2022 року наказом № 246-зв позивачка була звільнена з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, задіяних у адміністративно-управлінському обслуговуванні Фізкультурно-оздоровчого комплексу (далі ФОК).

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідачем пропонувались їй не всі вакантні посади.

Вказує, що проходила співбесіди на вакантні посади, та її влаштовували посади дозиметриста та бухгалтера першої категорії, однак 16 червня 2022 року їй було вручено лист, що 17 червня 2022 року її буде звільнено. Відповідачем було відмовлено у прийнятті від неї заяви про згоду на працевлаштування дозиметристом або бухгалтером першої категорії після надання додаткової інформації, тому вона відповідну заяву направила поштою.

Вважає звільнення передчасним та незаконним, оскільки відповідачем не враховано її переважне право на залишення на роботі.

Крім того, відповідач не врахував, що вона є членом профспілки, та не узгодив звільнення з профспілкою.

Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення, поновити її на роботі, та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого РогуДніпропетровської області від 19 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції зроблені висновки на підставі недостовірної інформації, що призвело до неправомірного звільнення позивачки. Вказує, що відповідач добровільно вільні вакансії позивачці не надавав, а надавав лише на її звернення. Вважає, що їй було запропоновано не всі наявні вакантні посади, що їй стало відомо з інформації отриманої на робочому комп`ютері з папки «відділ кадрів» з файлу з штатним розписом. Позивачка вживала засобів для переведення, вона проходила співбесіди на запропоновані відповідачем посади. 30.05.2022 позивачка отримала направлення на співбесіди на посади Дозиметрист та Бухгалтер першої категорії, позивачка пройшла співбесіди та її влаштували обидві посади і вона визначалась яку вибрати, та враховувала яке навчання, яка тривалість навчання, та в якому закладі, необхідні для переведення. 16.06.2022 позивачка отримала лист згідно якому її повідомляли про звільнення 17.06.2022, та вона зрозуміла, що її не бажають переводити, та вважає, що відповідач прийняв передчасне рішення про її звільнення. Позивачка обрала посади Дозиметрист та Бухгалтер першої категорії та бажала подати заяву на прийняття на роботу після отримання повної інформації, однак відповідач усно відмовив їй в наданні такої інформації та відмовив у прийнятті заяви про працевлаштування, оскільки вже пізно та готуються документи на звільнення. В канцелярії також відмовились приймати її заяву, тому вона направила заяву поштою 17.06.2022, також в цей день вона направила відскановану заяву з додатками на поштову скриньку тво начальника відділу кадрів АТ «ПІВДГЗК» Холодовій О. та головному бухгалтеру. Через годину після направлення листів, до неї в кабінет прийшов представник відповідача з т.в.о. начальника відділу кадрів та почали процедуру звільнення, їй надали наказ про звільнення, видали трудову книжку. Вказує, що 09.03.2023 позивачка виявила відкритий поштовий конверт з прикріпленим поштовим повідомленням про отримання рекомендованого листа від позивачки відповідачем, - вказує, що це саме той конверт, яким вона направляла відповідачу заяву про згоду на працевлаштування від 17.06.2022, вважає що відповідач навмисно відмовився від отримання її листа, та конверт містить замазаний підпис та дату діловода про отримання. Вказує, що відповідач не розглядав питання однорідних до посади позивачки посад, які зайняті менш кваліфікованими працівниками. Відповідач не вживав заходів для встановлення наявності або відсутності у позивачки переважного права на залишення на роботі. Порівняльний аналіз продуктивності праці працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії АТ «ПІВДГЗК» за вересень 2021 року - лютий 2022 року, проведений відповідачем вважає необґрунтованим, таким що не об`єктивно оцінює продуктивність. Щодо дисциплінарних стягнень, то вважає підстави для цих стягнень у вигляді доган у 2021 року та 2022 року надумані, та звертає увагу, що після таких стягнень позивачку перевели на більш відповідальну роботу, де позивачка проводила звітності в системі 1С, складала звіти кожного місяця та самостійно вела цех.

Зазначає, що додатково повідомляла відповідача, що вона з 01 січня 2018 року є профспілковим представником Міської організації Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу на підприємстві відповідача. Вказує, що відповідач звертався до суду з приводу визнання дій Криворізького міського управління юстиції незаконними щодо здійснення легалізації, внесення відомостей про Первинну профспілкову організацію Незалежної профспілки гірників України ПАТ «ПІВДГЗК», та відповідачу було відмовлено. Вказує, що вона є представником профспілкової організації Міської організації Незалежної профспілки гірників України м. Кривого Рогу, а керівником є ОСОБА_2 , тому її звільнення повинне було узгоджуватися з профспілкою.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «Південнийгірничо-збагачувальнийкомбінат» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника, за усною довіреністю, ОСОБА_3 , які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідача АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката Лосєва Д.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги т та просив залишити її без задоволення, представника третьої особи Міської організації Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу Канцедала Я.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2010 року ОСОБА_1 прийнята бухгалтером бюро обліку соціальних підрозділів головної бухгалтерії Управління на АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», 02.01.2019 - переведена бухгалтером бюро з обліку допоміжних підрозділів головної бухгалтерії Управління; 21.04.2021 - переведена бухгалтером відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління (т. 1 а.с.9-10, 136-137).

Згідно копії Посадової інструкції від 20.04.2021р. №40-26-04 Бухгалтеру відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії (т. 1 а.с.80-81), з посадовою інструкцією позивачка ОСОБА_1 ознайомлена 21.04.2021.

19.04.2021 за бухгалтером відділу з обліку собівартості Бєляєвою О.В. таб.№40839, закріплено обсяги робіт по структурному підрозділу ФОК, згідно робочої інструкції з 21.04.2021 (т. 1 а.с.82 розпорядження №7 від 19.04.2021,а.с.83-94), додаток до даного розпорядження - Робоча інструкція бухгалтера, закріпленого за структурним підрозділом ФОК. З Розпорядженням з додатком позивачка ознайомлена 21.04.2021.

12.04.2021 наказом №16н позивачці було оголошено догану (т. 1 а.с.95-96).

26.04.2021 позивачці було встановлено неповний робочий день та неповний робочий тиждень (т. 1 а.с.128,129,130).

Відповідно до Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року по справі №213/775/20, звільнення позивачки 17.01.2020 визнано незаконним та поновлено її на роботі (т. 1 а.с.110-115).

Відповідно до Наказу АТ «ПІВДГЗК» від 12.04.2022 №137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК», у зв`язку з необхідністю зменшення витрат на адміністративно-управлінське обслуговування ФОК з 18.04.2022 скорочено та виключено зі штатного розпису Управління АТ «ПІВДГЗК» 4 (чотири) штатні одиниці персоналу задіяному в адміністративно-управлінському обслуговуванні Фізкультурно-оздоровчого комплексу, а саме: Фахівець з управління персоналом відділу організації праці та заробітної плати; Провідний інженер з охорони праці та промислової безпеки відділу охорони праці; Бухгалтер відділу обліку собівартості головної бухгалтерії; Провідний економіст планово-економічного відділу (т. 1 а.с.12, 57).

27.05.2022 рішенням Криворізької міської ради №1318, із змінами внесеними рішенням від 28.10.2022 №1484, надано попередню згоду на безоплатне прийняття об`єкта соціальної інфраструктури з майном від АТ «ПІВДГЗК» до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (т. 1 а.с.251,251а).

Відповідно до листів від 31.08.2022 Фонду державного майна України Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області направленого до АТ «ПІВДГЗК» лист, згідно якому, відповідно відповіді АТ «ПІВДГЗК» до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області від 05.09.2022, проводяться дії, пов`язані із оформленням передачі об`єкта соціальної інфраструктури з майном від АТ «ПІВДГЗК» до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (т. 1 а.с. 252, 253).

Позивачка ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявами про надання всього переліку вакансій на підприємстві та забезпечення продовження трудових відносин з АТ «ПІВДГЗК». Заяви датовані 16.05.2022 та 30.05.2022, відмітки про отримання відповідачем заяв відсутні, в той же час стороною відповідача визнано та не заперечувалось отримання даних заяв (т. 1 а.с.16, 17-18, 19-20, 21-22, 23-24, 25-27, 28-29, 33).

14.04.2022 позивачку було попереджено про скорочення штатної чисельності працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії Управління АТ «ПІВДГЗК» (т. 1 а.с.13, а.с. 58).

Позивачці було надано пропозиції переведення на іншу роботу: пропозицією переведення на іншу роботу від 19.05.2022 (т. 1 а.с. 63-64), з переліком 37 посад, навпроти кожної позивач зазначила, що просить видати направлення.

Позивачці було надано пропозиції переведення на іншу роботу листом від 27.05.2022 №52-08/3100 (т. 1 а.с.14, 65-67), вказують, що, станом на 27.05.2022, позивачка не надала згоду на переведення на жодну з запропонованих вакансій, їй повторно пропонують у випадку згоди на переведення звернутись до відділу кадрів, та надають перелік актуальних вакансій. Наявна відмітка про отримання позивачкою 30.05.2022. В переліку вакансій позивачкою навпроти вакансій зроблені відмітки про відмову від вакансії, деякі посади без відміток позивачки, навпроти деяких вказано, що планує відвідати.

Позивачці було надано пропозиції переведення на іншу роботу від 30.05.2022. В переліку вакансій позивачкою навпроти вакансій зроблені відмітки про відмову від вакансії, деякі посади без відміток позивачки, навпроти деяких вказано, що планує відвідати (т. 1 а.с.68-69).

Позивачці було надано пропозиції переведення на іншу роботу від 03.06.2022, де вказано, що власник або уповноважений орган пропонує працівнику відповідно до ст. 49-2 КЗпП України іншу роботу на тому самому підприємстві при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю. Вкаано, що за результатами співбесід позивачки з деякими структурними підрозділами, встановлено, що позивачка має можливість бути переведеною на вказані вакансії за умови відсутності медичних протипоказань та отримання відповідної кваліфікації, яку можна отримати безпосередньо на робочому місці за рахунок підприємства. Вказано, що, станом на 03.06.2022, позивачка не надала згоду на переведення на жодну з запропонованих вакансій, повторно надано позивачці пропозиції вакансій станом на 03.06.2022. Позивачка отримала перелік вакансій 07.06.2022 та навпроти всіх вакансій проставила прочерки (т. 1 а.с.70, 71-72)

Позивачці було надано пропозиції переведення на іншу роботу від 07.06.2022, яку позивачка отримала 07.06.2022 та навпроти всіх вакансій позивач проставила прочерки (т. 1 а.с.73-74).

Позивачці було надано пропозиції переведення на іншу роботу від 16.06.2022, яку отримано позивачкою 16.06.2022 та навпроти вакансій бухгалтера 1 категорії позивачка вказала «співбесіда пройдена, відповідаю, потрібне навчання строк не вказано», навпроти посади Дозиметриста позивачка вказала «направлення на медичну комісію не видавалося, відповідаю, співбесіда пройдена», навпроти інших вакансій проставлені прочерки (т. 1 а.с.75-76).

Позивачка отримувала Направлення на співбесіди з питань працевлаштування та відвідувала співбесіди, що не заперечувалось стороною відповідача (т. 1 а.с.15).

Відповідачем до суду надано Виписку з Штатного розкладу АТ «ПІВДГЗК», станом на 12.04.2022 та 17.06.2022, вказано кількість штатних одиниць та посади (т. 1 а.с.59-60, 61-62,133,134).

Відповідно до Довідки АТ «ПІВДГЗК» (т. 1 а.с.135), у штатному розписі відділу обліку собівартості головної бухгалтерії управління АТ «ПІВДГЗК», посада бухгалтер відсутня, оскільки вона з 18.04.2022 скорочена та виключена зі штатного розпису Наказом від 12.04.2022 №137п.

Відповідно до Довідки від 23.01.2023 №9, АТ «ПІВДГЗК» у період з 12.04.2022 по 17.06.2022 не приймалися працівники в штат підприємства в структурний підрозділ «Головна бухгалтерія» (т. 1 а.с.250).

Відповідно до листа відповідача від 16.06.2022 №52-08/3292, позивачці повідомллено, що 17.06.2022 буде припинено трудовий договір, укладений між нею та відповідачем, за ст. 40 п.1 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Повідомлено, що 17.06.2022 позивачці необхідно, протягом робочого дня, з`явитись для ознайомлення та отримання копії наказу про звільнення і трудової книжки до відділу кадрів АТ «ПІВДГЗК». Наявна відмітка про ознайомлення позивачки 17.06.2022 (т. 1 а.с.34, 78).

Наказом №246-зв від 17.06.2022, ОСОБА_1 звільнено 17.06.2022 з посади бухгалтера Відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління у АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Підставою звільнення вказано Наказ від 12.04.2022 №137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК». Попередження про скорочення штатної чисельності працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії Управління АТ «ПІВДГЗК» від 14.04.2022; пропозиція переведення на іншу роботу від 19.05.2022; лист та пропозиція переведення на іншу роботу від 27.05.2022 №52-08/3100; пропозиція переведення на іншу роботу від 30.05.2022; лист та пропозиція переведення на іншу роботу від 03.06.2022 №52-08/3144; пропозиція переведення на іншу роботу від 07.06.2022, 16.06.2022 (т. 1 а.с.11 - копія надана позивачкою, без підпису про ознайомлення, а.с. 79 - копія надана стороною відповідача з відміткою про отримання та ознайомлення позивачкою 17.06.2022).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки з посади бухгалтера відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, на підставі наказу від 12 квітня 2022 року № 137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК», відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст.2,36,40,41 КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як вбачається із наведеної норми закону, поняття змін в організації виробництва і праці не вичерпується лише реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників. Власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в тому числі має право зменшити чисельність посад, здійснити звільнення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Слід зазначити, що Кодекс законів про працю визначає загальні підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які можуть застосовуватися до усіх працівників (ст. 40 КЗпП України), а також додаткові підстави, які стосуються окремих категорій працівників (ст. 41 КЗпП України). За п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавець має право звільнити працівника у випадку змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 451/706/18).

Виходячи із наведених вимог закону, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому органу підприємства. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис. Суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у ч. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу АТ «ПІВДГЗК» від 12.04.2022 №137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК», у зв`язку з необхідністю зменшення витрат на адміністративно-управлінське обслуговування ФОК, з 18.04.2022 скорочено та виключено зі штатного розпису Управління АТ «ПІВДГЗК» 4 (чотири) штатні одиниці персоналу, задіяному в адміністративно-управлінському обслуговуванні Фізкультурно-оздоровчого комплексу, а саме: Фахівець з управління персоналом відділу організації праці та заробітної плати; Провідний інженер з охорони праці та промислової безпеки відділу охорони праці; Бухгалтер відділу обліку собівартості головної бухгалтерії; Провідний економіст планово-економічного відділу (т. 1 а.с.12, 57).

Позивачка ОСОБА_1 з 21.04.2021 переведена бухгалтером відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління АТ «ПІВДГЗК», тобто обіймала посаду, яка підлягала скроченню відповідно до Наказу АТ «ПІВДГЗК» від 12.04.2022 №137п «Про внесення змін до штатного розпису підрозділів Управління АТ «ПІВДГЗК».

Про наступне вивільнення ОСОБА_1 персонально було попереджено 14 квітня 2022 року (т. 1 а.с.13, а.с. 58), наказ про звільнення був виданий 17червня 2022 року, тобто відповідач не допустив порушення, передбаченого законодавством 2-х місячного строку попередження. ОСОБА_1 була своєчасно попереджена про зміни в організації праці та про можливе майбутнє вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України в першу чергу пропонується робота: відповідної спеціальності, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або нижчим рівнем оплати праці).

Відповідно до висновку про застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, висловленого Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17), роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 вакансії, що були на підприємстві на момент її вивільнення та відповідали її кваліфікації.

Доводи апеляційної скарги про те, що, при вивільненні ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, їй було запропоновано не всі наявні вакантні посади, які вона може обіймати, спростовуються матеріалами справи.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що позивачка ОСОБА_1 вживала засобів для переведення, вона проходила співбесіди на запропоновані відповідачем посади. 30.05.2022 отримала направлення на співбесіди на посади Дозиметрист та Бухгалтер першої категорії, пройшла співбесіди та її влаштували обидві посади і вона визначалась яку вибрати, та враховувала яке навчання, яка тривалість навчання, та в якому закладі, необхідні для переведення. Так, позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на наведені обставини, не надала суду доказів про те, що вона висловила роботодавцю АТ «ПІВДГЗК» згоду на переведеня на будь-яку із запропонованих посад, а без згоди працівника переведення на іншу посаду є незаконним.

Посилання ж на ту обставину, що позивачка обрала посади Дозиметрист та Бухгалтер першої категорії та бажала подати заяву на прийняття на роботу після отримання повної інформації, однак відповідач усно відмовив їй в наданні такої інформації та відмовив у прийнятті заяви про працевлаштування, оскільки вже пізно та готуються документи на звільнення та в канцелярії також відмовились приймати її заяву, колегія суддів не приймає, як такі, що не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Не підтверджено доказами й посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що 17.06.2022 вона направила заяву поштою, а також відскановану заяву, з додатками, направила на поштову скриньку тво начальника відділу кадрів АТ «ПІВДГЗК» Холодовій О. та головному бухгалтеру.

Доводи апеляційної скарги про те, що 09.03.2023 позивачка виявила відкритий поштовий конверт з прикріпленим поштовим повідомленням про отримання рекомендованого листа від позивача відповідачем (конверт, яким вона направляла відповідачу заяву про згоду на працевлаштування від 17.06.2022), що, на її переконання свідчить про те, що відповідач навмисно відмовився від отримання її листа, та конверт містить замазаний підпис та дату діловода про отримання, колегія судді не приймає до уваги, оскільки суду не надано доказів, як про направлення у вказаному поштовому відправленні саме заяви ОСОБА_1 про надання згоди на переведення на іншу посаду, так і того, що це відправленя було здане до поштового відділення до приняття наказу №246-зв від 17.06.2022, яким ОСОБА_1 звільнено 17.06.2022 з посади бухгалтера Відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління у АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

При цьому, направлення засобами поштового зв?язку заяви про надання згоди на переведеня на іншу посаду саме у день звільнення 17 червня 2022 року, про що працівника завчасно було попереджено (відповідно до листа відповідача від 16.06.2022 №52-08/3292, позивачці повідомлено, що 17.06.2022 буде припинено трудовий договір укладений між нею та відповідачем за ст. 40 п.1 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників), свідчать про незацікавленість працівника на залишення на роботі та про формальне дотримання ним вимог трудового законодавства.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні трудових прав працівник і роботодавець повинні додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання наданих трудових прав та виконання обов`язків на підставі зловживання.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, розумності та сумлінності, для досягнення своєї незаконної прихованої мети, як правило, з використанням дефектів трудового та іншого законодавства (прогалини, колізії, оціночні категорії і тому подібне).

Отже, підсумовуючи наведені доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 , можна дійти висновку, що позивачка, будучи обізнаною з датою майбутнього звільнення та зі списком вакантних посад, протягом тривалого часу не виявляла жодного бажання на зайняття однієї із вакантних посад та не подавала відповідні заяви, тобто, не проявляла зацікавленості в залишенні на роботі, подавши заяву поштою 17 червня 2022 року, розуміючи, що вона буде доставлена уже після її звільнення, тим самим унеможливлюючи не тільки розгляд її заяви, а і взагалі отримання роботодавцем такої заяви до дати звільнення позивачки, чим порушила принцип добросовісності в трудовому праві.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не розглядав питання однорідних до посади позивачки посад, які зайняті менш кваліфікованими працівниками, колегією суддів не приймаються до уваги, з наступних підстав.

Так, відповідно до умов статті 42 КЗпП України фах та здібності працівника, його кваліфікація враховуються на етапі прийняття такого працівника на роботу в зв`язку з реалізацією ним переважного права на працевлаштування, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, а не на момент пропонування працівникові, що вивільняється, переліку вакантних посад на підприємстві.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 359/8899/17 зазначено, що фах та здібності працівника, його кваліфікація, враховуються на етапі прийняття такого працівника на роботу в зв`язку з реалізацією ним переважного права на працевлаштування, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, а не на момент пропонування працівникові, що вивільняється, переліку вакантних посад на підприємстві.

Тобто, відповідач вправі сам визначати кваліфікаційні вимоги до своїх працівників відповідно до посадових обов`язків, які ставляться перед працівником при призначенні на відповідні посади.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 Постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалося, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Таким чином, повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідач АТ «ПІВДГЗК» не приймав рішення про здійснення перестановки (перегрупування) працівників, а тому суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Посилання ж в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідач не вживав заходів для встановлення наявності або відсутності у позивачки переважного права на залишення на роботі, а порівняльний аналіз продуктивності праці працівників відділу обліку собівартості головної бухгалтерії АТ «ПІВДГЗК» за вересень 2021 року - лютий 2022 року, проведений відповідачем, є необґрунтованим, таким що не об`єктивно оцінює продуктивність, не приймаються колегією суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами і доповненнями) роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільненняпрацівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, зазначені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом виготовлення письмової довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі.

Свою позицію щодо переважного права на залишення на роботі, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, висловило і Міністерство соціальної політики України в листівід 21.05.2012 № 80/06/187-12, де, зокрема, зазначено, що на практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

АТ «ПІВДГЗК» здійснено порівняння продуктивності та кваліфікації не тільки серед співробітників, які займають однакові посади чи виконують однакову роботу з позивачем, а й серед співробітників, функціонал яких не є подібним до функціоналу позивачки.

Результати відповідного аналізу оформлені Протоколом комісії з проведення порівняльного аналізу продуктивності такваліфікації працівників відділу собівартості (облік структурних підрозділів) головної бухгалтерії АТ «ПІВДГЗК»від 10.04.2022(т. 1 а.с.98-99), згядно якого, за результатами порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників АТ «ПІВДГЗК», що оцінювалися та займають різні посади, за сукупністю показників інші працівники мають перевагу перед позивачкою ОСОБА_1 , яка обіймала посадубухгалтер відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника, може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише посада позивача.Відповідач не мав можливості порівняти кваліфікацію та продуктивність праці за аналогічними посадами оскільки аналогічних посад в АТ «ПІВДГЗК» не було. Позивачка займала посаду «бухгалтер», інші працівники бухгалтерії мають присвоєні категорії та займають більш високі посади: «бухгалтер 1 категорії», «провідний бухгалтер», «начальник відділу», також позивач мала дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Згідно вказаного порівняльного аналізу позивачка була менш кваліфікованим працівником. Підстав для проведення перестановки (перегрупування), при скороченні позивачки, у АТ «ПІВДГЗК» не було.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що відповідачем АТ «ПІВДГЗК» дотримано вимог закону щодо переважного права на залишення на роботі, та такого права у позивачки ОСОБА_1 встановлено не було.

Отже, відповідач вжив всіх можливих заходів, спрямованих на працевлаштування позивачки, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що роботодавцем було дотримано вимог ст. 49-2 КЗпП України при її звільненні.

Статтею 43 КЗпП України передбачені випадки, у яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу проводиться за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, зокрема це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, його керівників, профспілкового представника, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) зазначено, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України),так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки(стаття 252 КЗпП України), суд має зупинити провадження у справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року всправі № 638/10716/19 (провадження № 61-7788св21) зазначено, що норма статті 252 КЗпП України встановлює необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу,а і вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв`язку зі статтею 43 КЗпП України,якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Позивачкою ОСОБА_1 надано суду довідку від 02.09.2019 за вихідним №11, згідно якої остання перебуває на профспілковому обліку в Міській організації Незалежної профспілки гірників України міста Кривого Рогу і є повноправним членом профспілки. Також, з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 являється представником Незалежної профспілки гірників України на Публічному акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (т. 1 а.с. 34).

Разом з тим, АТ «ПІВДГЗК» не запитувало згоду Міської організації Незалежної профспілки гірників України міста Кривий Ріг та Незалежної профспілки гірників України на звільнення ОСОБА_1 , у зв?язку з чим, для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції запитав таку згоду, що узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2019 року у справі №336/5828/16 (провадження №61-30894сво18), згідно якого «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП), суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору».

Від Міської організації Незалежної профспілки гірників України міста Кривий Ріг (т. 3 а.с. 208-209) та Незалежної профспілки гірників України (т. 4 а.с. 52-54) надійшли листи щодо ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера Відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління у АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників,.

Згідно з частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вищезазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Лише у разі відсутності у рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо добре аргументованим, підтвердженим переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на фактичні обставини й правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, на неврахування власником певних обставин й гарантій, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Оцінку щодо обґрунтованості рішення профспілкового органу надає суд.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.

Як встановлено судом, Незалежна профспілка гірників України (т. 4 а.с. 52-54) відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера Відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління у АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, у зв?язку з тим, що роботодавцем не було запропоновано всі вакансії, що відповідають вимогам ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, що спростовується матеріалами, здобутими в ході розгляду даної справи, та вищевикладеними висновками суду по суті позовних вимог.

Міська організація Незалежної профспілки гірників України міста Кривий Ріг (т. 3 а.с. 208-209) відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера Відділу з обліку собівартості головної бухгалтерії Управління у АТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, яка обгрунтована тим, що роботодавцем не дотримано вимоги КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 . Зокрема, на її переконання, АТ «ПІВДГЗК» запропонував їй не всю наявну у нього роботу, а лише деякі вакантні посади, та ОСОБА_1 вживалися заходи щодо переведення її на вакантні посади, які її зацікавили, та навіть пройшла співбесіди за кількома посадами, однак 16 червня 2022 року роботодавець вручив їй листа про те, що 17 червня 2022 року її буде звільнено.

При цьому, наведеним обставинам судом апеляційної інстанції надано оцінку вище, зокрема, встановлено, що позивачка протягом всього періоду до звільнення не виявила належного бажання продовжувати трудові відносини та бути переведеною на наявні на підприємстві посади, з врахуванням її фаху та кваліфікації, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості перевести позивачку на іншу роботу за відсутності її згоди на це.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для залишення позивачки на роботі відсутні, а при її звільненні відповідачем дотримані вимоги закону й трудові права позивачки не порушені, у зв`язку з чим підстав для поновлення позивачки на роботі немає.

Погоджується колегія суддів й з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачена можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише у разі винесення рішення про поновлення працівника на роботі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Інгулецькогоорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від19травня 2023року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: