Рішення

від 24.04.2024 по справі 573/448/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/448/24

Номер провадження 2-о/573/25/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Служба усправах дітейРічківської сільськоїради Сумськогорайону Сумськоїобласті про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявника.

04 березня 2024 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини. Заява вмотивована тим, що він є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб із матір`ю дітей ОСОБА_6 розірвано рішенням суду 13 вересня 2018. Між ним та ОСОБА_6 було досягнуто згоди у вигляді укладеного договору як батьками про визначення місця проживання та виховання дітей, посвідченого 06 грудня 2023 приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевою Т.С. У договорі вони, як батьки засвідчили своє волевиявлення щодо того, що їх син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде проживати в с. Вири разом із батьком ОСОБА_3 до досягнення дитиною повноліття, а донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 буде проживати разом із матір`ю за кордоном в м. Краків. Зазначає, що у зв`язку з наданням йому можливості самостійно виховувати та утримувати неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2012 р.н., та із метою можливості вивезення дитини за межі України у разі можливого загостренням ситуації в державі через військовий стан, а також оформлення допомоги на дитину, він звернувся із вказаною заявою до суду. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_3 просить встановити юридичний факт здійснення ним самостійного виховання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії в справі.

Ухвалою від 08 березня 2024 відкрито провадження в справі та призначено до судового розгляду з викликом заявника, заінтересованої особи (а. с. 31).

Ухвалою судувід 11квітня 2024замінено первіснузаінтересовану особу -Службу усправах дітейвиконавчого комітетуБілопільської міськоїради Сумськоїобласті наналежну -Службу усправах дітейРічківської сільськоїради Сумськогорайону Сумськоїобласті (а.с.42-43).

Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання заявник ОСОБА_3 не з`явився, направив заяву, якою заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а розгляд справи провести без його участі (а. с. 46).

Заінтересована особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, направила заяву про розгляд справи у її відсутність через перебування за кордоном, а також зазначила про відсутність заперечень проти задоволення заявлених вимог заявника (а. с. 22, 48 ).

Представник заінтересованоїособи Служби усправах дітейРічківської сільськоїради Сумськогорайону Сумськоїобласті в судове засідання не з`явився, направив письмові пояснення по справі, розгляд справи просить провести без участі представника (а. с. 47).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Інші клопотання та заяви, пов`язані з розглядом справи, від учасників судового процесу не надходили.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено,що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а. с. 9, 12).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2018 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , зареєстрований 08.10.2011, актовий запис № 1551, розірвано (а. с. 15-16).

За даними Вирівського старостинського округу Річківської сільської ради ОСОБА_3 , 1982 р.н. зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 19).

З акту обстеження умов проживання, складеного 08.12.2023 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_3 , 1982 р.н. Зауважень щодо виховання та умов проживання не встановлено (а. с. 20).

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали Договір про визначення місця проживання та виховання діитини, посвідченого 06 грудня 2023 приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевою Т.С., яким батьки засвідчили своє волевиявлення щодо того, що їх син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде проживати в с. Вири разом із батьком ОСОБА_3 до досягнення дитиною повноліття, а донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір`ю за кордоном в м. Краків.

Відповідно до п.п. 3, 4 Договору між батьками досягнуто домовленості, що ОСОБА_4 буде в майбутньому до досягнення 18-річного віку проживати з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 окремо від матері, яка у зв`язку зі зміною місця проживання фактично проживає за кордоном в Республіці Польща.

Згідно з п.8 Договору батько зобов`язується: нести відповідальність за життя, здоров`я дитини на період військового стану; піклуватися про здоров`я дитини, виховувати дитину, забезпечити йому достатній рівень освіти.

Пунктом 9 вказаного Договору передбачено, що мати зобов"язується : брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини на період проживання за кордоном; приймати спільну і рівну з батьком участь у додаткових витратих на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобами, тощо).

Згідно із п. 10 Договору батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток: забезпечувати здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Беруть на себе зобов"язання належним чином виконувати передбачені цим договором та чинним законодавством обов"язки по утриманню малолітнього сина.

Відповідно до пунктів 11-12 вказаного Договору передбачено, що батьки мають право вимагати дотримання іншим з них своїх обов"язків пов"язаних з утриманням дитини. Інші питання виховання дитини вирішуються між батьками, виходячи з інтересів дитини, принцтипів справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (а. с. 17-18).

Як зазначив заявник, встановлення факту самостійного виховання ним дитини ОСОБА_4 та звернення до суду із заявою, обумовлено виключно інтересами дитини, викликаними необхідністю захисту її життя, здоров`я та можливості її вивезення за межі України у зв`язку з військовим станом в державі через розв`язання війни російською федерацією. Крім того, необхідність звернення до суду пов`язана з юридичною фіксацією факту самостійного виховання дитини, оскільки у подальшому виникають обставини у необхідності оформлення документів для допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, та для захисту прав і інтересів дитини.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 2ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Пунктом 2 ч. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути, зокрема, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Крім того, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 30) при цьому відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, необхідно встановити юридичний факт, або декілька, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Заявник у поданій заяві зазначає, що малолітній син ОСОБА_4 проживає разом з ним, знаходиться на його утриманні та самостійному вихованні.

Такі твердження в силу ст. 141 СК України, суд розцінює критично, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків відносно дитини.

Відповідно до Договору про участь у вихованні та утриманні дітей від 06.12.2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , заявник та зацікавлена особа, маючи на меті врегулювання питання щодо здійснення батьківських прав та обов`язків, визначили місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька - ОСОБА_3 , а місце проживання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання матері - ОСОБА_6 .

Зі змісту договору про участь у вихованні та утриманні дітей від 06.12.2023 року вбачається, що мати дитини ОСОБА_6 також приймає участь у вихованні дитини - ОСОБА_4 , у договорі чітко вказано, що мати зобов"язується:брати участьу вихованніта духовномурозвитку дитинина періодпроживання закордоном;приймати спільнуі рівнуз батькомучасть удодаткових витратихна дитину,що викликаніособливими обставинами(розвиткомїї здібностей,хворобами,тощо). Батькизобов`язані:виховувати дитинув дусіповаги доправ тасвобод іншихлюдей,любові досвоєї сім"їта родини,свого народу,своєї Батьківщини;піклуватися проздоров"ядитини,її фізичний,духовний таморальний розвиток:забезпечувати здобуттядитиною повноїзагальної освіти,готувати їїдо самостійногожиття.Беруть насебе зобов"язанняналежним чиномвиконувати передбаченіцим договоромта чиннимзаконодавством обов"язкипо утриманнюмалолітнього сина.Відповідно допунктів 11-12вказаного Договорупередбачено,що батькимають правовимагати дотриманняіншим зних своїхобов"язківпов"язанихз утриманнямдитини.Інші питаннявиховання дитинивирішуються міжбатьками,виходячи зінтересів дитини,принцтипів справедливості,добросовісності тарозумності,відповідно доморальних засадсуспільства (а.с.17-18).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обоє беруть участь у вихованні та утриманні дитини.

Суд не приймає твердження заявника, про те, що матір дитини проживає за кордоном в республіці Польща, а тому вона не приймає участі у вихованні дитини, оскільки проживання одного з батьків окремо від дитини не свідчить про те, що, в даному випадку, мати самоусунулась від виховання та утримання дитини та не звільняє її від обов`язку виховувати та утримувати дитину.

Також інші докази, які подані заявником не спростовують факту, що ОСОБА_6 не виконує покладені на неї обов`язки, як матері відносно її сина ОСОБА_4 .

Суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_6 про підтримання заяви ОСОБА_3 , оскільки вона суперечить матеріалам справи та письмовим доказам, які дослідженні судом .

Будь-яких інших доказів про те, що ОСОБА_6 не виховує дитину матеріали справи не містять.

Висновки суду.

Таким чином, судом встановлено, що заявник ОСОБА_3 не є особою, яка самостійно виховує сина ОСОБА_4 без участі матері. Мати дитини ОСОБА_6 не позбавлена батьківських прав відносно свого сина, а тому зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються на неї, як на матір згідн ост. 150 СК України. Заявник не довів, що мати дитини в силу певних юридичних фактів не виконує прав та обов`язків відносно своєї малолітньої дитини.

Та обставина, що заявник ОСОБА_3 та зацікавлена особа ОСОБА_6 врегулювали порядок виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_4 в договірному порядку у такий спосіб, внаслідок якого дитина проживає з батьком і більший тягар з виховання дитини покладено саме на заявника, не свідчить про те, що заявник самостійно виховує дитину, оскільки такий договір не позбавляє матір дитини батьківських прав і не залишає дитину без материнського виховання.

Таким чином, твердження заявника про існування юридичного факту, що він є батьком, який самостійно виховує дитину віком до 18 років, не знайшли свого підтвердження під часу судового розгляду, а тому вимоги заявника є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 10, 265, 273, 293, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_9 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Служба у справах дітей Річківської сільської ради Сумського району Сумської області (місце знаходження: с. Річки, вул. Центральна, буд. 6 Сумського району Сумської області), про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя