Постанова

від 21.01.2025 по справі 573/448/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м.Суми

Справа №573/448/24

Номер провадження 22-ц/816/220/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Казміренко Ларисою Олексіївною,

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2024 року у складі судді Черкашиної М.С., ухвалене в м. Білопілля Сумської області,

в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Річківської сільської ради Сумського району Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою.

Заяву мотивовано тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2018 року було розірвано. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До 24 лютого 2022 року діти проживали разом з матір`ю. Після повномаштабного вторгнення рф з метою захисту життя та здоров`я сина між заявником та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про те, що він буде виховувати сина самостійно, про що 06 грудня 2023 року укладено договір про визначення місця проживання та виховання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області за реєстровим № 2108. 12 грудня 2023 року ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_5 перетнули державний кордон України до Республіки Польща.

Встановлення факту самостійного утримання та виховання ним дитини ОСОБА_3 обумовлено виключно інтересами дитини, викликаними необхідністю захисту її життя, здоров`я та можливості її вивезення за межі України у зв`язку з воєнним станом в державі через розв`язання війни рф. Крім того, необхідність звернення до суду пов`язана з юридичною фіксацією факту самостійного виховання дитини, оскільки в подальшому виникає необхідність оформлення документів для допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків та для захисту прав і інтересів дитини.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Казміренко Л.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права; неправильне застосування норм матеріального права; неповне з`ясування та встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, неправильне визначення правовідносин; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення права на справедливий суд, просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове, яким заяву задовольнити повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що виходячи з принципу верховенства права, приписів ч. 3 ст. 51 Конституції України, заявник має фундаментальне конституційне право на самостійне одноосібне виховання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки мати дитини самоусунулася від свого обов`язку по вихованню та догляду за сином.

Не погоджується з висновками суду щодо недоведеності вимог заявника та вважає, що суд мав не задовольняти заяву ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність, а викликати його в судове засідання, пояснити відповідні права на надання додаткових доказів та участі у засіданні для доведення переконливості наданих доказів, враховуючи принцип диспозитивності та обов`язок доведення вимог.

Зазначає, що факт самостійного виховання дитини підтверджується також довідкою Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 10 Сумської міської ради від 01 травня 2024 року № 149.

Наголошує на тому, що п. 5 договору між батьками про визначення місця проживання та виховання дитини від 06 грудня 2023 року прямо врегульована передача права утримання та виховання дитини його батькові на постійній основі до досягнення дитиною повноліття.

Вважає, що висновок суду про те, що судом встановлено участь у вихованні та утриманні дитини обома батьками в частині виховання дитини матір`ю не ґрунтується на доказах та є невмотивованим.

Заявник стверджує, що ОСОБА_2 у 2022 році самостійно без узгодження з ним, не в інтересах дитини, обрала собі місце проживання за кордоном, де створила іншу сім`ю, обрала спосіб організації життя, в який не входять плани по вихованню та утриманню дитини, ухиляється від такого виховання, не підтримує будь-який зв`язок з дитиною. Крім того, вона подала суду заяву, у якій не заперечувала проти вимог заявника, але суд не взяв її до уваги.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2018 року у справі № 591/4686/18 було розірвано (а.с. 15).

Мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Вказаним вище рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2018 року у справі № 591/4686/18 також було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно, починаючи стягнення з 14 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

За даними Вирівського старостинського округу Річківської сільської ради ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).

З акту обстеження умов проживання, складеного 08 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_1 . Зауважень щодо виховання та умов проживання не встановлено (а.с. 20).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про визначення місця проживання та виховання дитини, посвідчений 06 грудня 2023 приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевою Т.С., згідно п. 1 якого договір укладено батьками в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою захисту його життя та здоров`я, пов`язаний з можливістю евакуації дитини за межі державного кордону України, у зв`язку із введеним воєнним станом через розв`язання війни рф (а.с. 17-18).

За умовами цього договору батьки досягли згоди щодо того, що син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де не ведуться бойові дії, а дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде проживати з матір`ю за кордоном за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.п. 3, 4 договору між батьками досягнуто домовленості, що ОСОБА_6 буде в майбутньому до досягнення 18-річного віку проживати з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 окремо від матері, яка у зв`язку зі зміною місця проживання фактично проживає за кордоном в Республіці Польща.

Згідно з п.8 договору батько зобов`язується: нести відповідальність за життя, здоров`я дитини на період воєнного стану; піклуватися про здоров`я дитини, виховувати дитину, забезпечити йому достатній рівень освіти.

Пунктом 9 вказаного договору передбачено, що мати зобов`язується : брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини на період проживання за кордоном; приймати спільну і рівну з батьком участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобами, тощо).

Згідно із п. 10 договору батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток: забезпечувати здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Беруть на себе зобов`язання належним чином виконувати передбачені цим договором та чинним законодавством обов`язки по утриманню малолітнього сина.

Відповідно до пунктів 11-12 договору батьки мають право вимагати дотримання іншим з них своїх обов`язків, пов`язаних з утриманням дитини. Інші питання виховання дитини вирішуються між батьками, виходячи з інтересів дитини, принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (а. с. 17-18).

З довідки Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 10 Сумської міської ради від 01 травня 2024 року № 149, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 6-Б класі вказаної школи. Батько ОСОБА_1 відвідує всі заходи в школі: батьківські збори, цікавиться успіхами в навчанні сина, спілкується з класним керівником та вчителями. Мати ОСОБА_2 за період навчання дитини не спілкувалася з класним керівником, учителями-предметниками, не зверталася з проханням надати інформацію про навчання сина, не брала участі в батьківських зборах та інших заходах класного колективу, не цікавилася умовами перебування сина в закладі (а.с. 63).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 не є особою, яка самостійно виховує сина ОСОБА_6 без участі матері. Та обставина, що заявник та ОСОБА_2 врегулювали порядок виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_6 в договірному порядку, внаслідок чого дитина проживає з батьком і більший тягар з виховання дитини покладено на заявника, не свідчить про те, що заявник самостійно виховує дитину, оскільки такий договір не позбавляє матір дитини батьківських прав і не залишає дитину без материнського виховання. Тому твердження заявника про існування юридичного факту, що він є батьком, який самостійно виховує дитину віком до 18 років, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому вимоги заявника є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.

Відповідно достатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першоюстатті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання малолітньої дитини.Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях150, 151 СК України.

За приписами частини другоїстатті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертоїстатті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята cтатті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, тофакт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту. Разом з тим суд не звернув уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Пунктом 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Отже, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст.374ЦПК України підлягаєскасуванню іззалишенням заяви ОСОБА_1 про встановленняфакту,що маютьюридичне значення, без розгляду.

Керуючись ст.ст. 294, 315, 367, 374, 377, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Казміренко Ларисою Олексіївною, задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Річківської сільської ради Сумського району Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова