Рішення

від 24.04.2024 по справі 903/224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2024 року Справа № 903/224/24

за позовом: Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача: Державного підприємства Волиньвугілля, м. Нововолинськ, Волинська обл.

про стягнення 2 024 584 грн 22 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: Лащук Ю.В., ордер від 02.04.2024

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Лебедюк-Гудкова Т.В.

встановив: 01.03.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного підприємства Волиньвугілля про стягнення 2 024 584 грн 22 коп збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.04.2024 о 12 год 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати прокурору, позивачу, докази чого подати суду; прокуратурі, позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь прокуратури, позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокуратурі, позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 07.03.2024.

Строк для подання відзиву по 22.03.2024.

02.04.2024 надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що збитки в сумі 324 868 грн 38 коп як розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючої речовини як сухий залишок нараховані у 2021 році безпідставно, оскільки з 16.01.2018 серед переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, речовини як сухий залишок виключені. Стягнення з відповідача 1 699 715 грн 84 коп є каральною санкцією, що покладає на нього додатковий фінансовий тягар та може призвести до припинення роботи підприємства та масового вивільнення працівників.

У заяві від 02.04.2024 відповідач просить поновити строк для подання відзиву, оскільки дослідження позовної заяви, яка є об`ємною та містить значну кількість доказів, та подання відповідних заперечень потребувало значного часу.

Суд протокольною ухвалою від 03.04.2024 поновив відповідачу строк для подання відзиву та долучив його до матеріалів справи, підготовче засідання відклав для надання сторонам можливості скористатися свої правом на подання заяв по суті спору.

Волинська обласна прокуратура, позивач відзив відповідача отримали 02.04.2024.

Строк для подання відповіді на відзив по 05.04.2024.

05.04.2024 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, згідно якої позовні вимоги підтримує, оскільки всі розрахунки збитків, наведені у позовній заяві є арифметично правильними та здійсненими у відповідності до чинного законодавства.

Волинська обласна прокуратура у відповіді на відзив від 05.04.2024 позовні вимоги підтримує. Зазначає, що заперечення відповідача щодо суми збитків 324 868 грн 38 коп є безпідставними, оскільки попередній дозвіл був виданий відповідачу з 01.01.2017 по 27.02.2020, в якому були затверджені нормативи гранично допустимого скидання та були видані на основі діючих нормативних актів, де було передбачено таку забруднюючу речовину, як сухий залишок.

Відповідач відповіді на відзиви отримав 05.04.2024.

Строк для подання заперечень на відповіді на відзив по 08.04.2024.

Заперечення відповідача на відповіді на відзив на адресу суду не надходили.

У зв`язку з відсутністю заперечень відповідача на відповіді на відзив, закінчення строку для їх подання, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 10.04.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 17.04.2024.

16.04.2024 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю уповноваженого представника прибути у судове засідання.

Враховуючи вищевикладене, суть спору, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 17.04.2024 розгляд справи по суті відклав.

Ухвалою суду від 17.04.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 24.04.2024 об 11 год 00 хв.

23.04.2024 надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні прокурор позовну заяву підтримала з посиланням на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду № 903/901/22 від 13.06.2023. Зазначила, що визначення такої забруднюючої речовини як сухий залишок (мінералізація), скидання яких у водні об`єкти нормується, передбачено Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Нововолинськ та смт. Благодатне.

Представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Згідно з преамбулою до Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства (ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України).

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (ст. 2 Водного кодексу України).

Згідно з ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Статтею 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ст. 48 Водного кодексу України).

Згідно з ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно положень ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Державною екологічною інспекцією у Волинській області на підставі наказу від 26.08.2021 № 284 та направлення від 26.08.2021 №452 у період з 07.09.2021 по 20.09.2021 проведено планову перевірку дотримання відповідачем ДП Волиньвугілля вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (а.с. 20-24).

За наслідками проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Волинській області складено акт № 380/09.2021 від 20.09.2021, яким встановлено, що відокремлений підрозділ Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля здійснював самовільний забір підземної води із свердловини та скиди стічної води в р. Студянка без дозволу на спеціальне водокористування (а.с. 25-46).

Згідно довідки ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля від 16.03.2023 за період роботи підприємства без дозволу на спецводокористування з 29.02.2020 по 28.12.2021 суб`єктом господарювання скинуто 3 188,7 тис.м.куб стічної води (а.с. 64).

Проведення перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснено в присутності в.о. генерального директора ДП Волиньвугілля, керівника ВП Волиньвантажтранс ДП Волиньвугілля, в.о. директора ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля, які отримали акт перевірки 20.09.2021. В акті перевірки в розділі Пояснення, зауваження або заперечення посадовою особою відповідача не вказані будь-які пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки.

Акт перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища № 380/09.2021 є чинним, підписаний без зауважень, в судовому порядку не оскаржувався.

Приписом Державної екологічної інспекції у Волинській області від 27.09.2021 №000050 зобов`язано суб`єкта господарювання ДП Волиньвугілля в термін до 27.11.2021 отримати дозвіл на спеціальне водокористування, в т.ч. затвердити нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин в р. Студянка ВП «Шахта «Бужанська» (а.с. 47).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 15.09.2021 №000488 та постановою від 20.09.2021 №000464, складеними Державною екологічною інспекцією у Волинській області, Гладчук В.Л., який працює на посаді головного інженера ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля, будучи відповідальною особою за додержанням вимог ВП Шахта Бужанська ДП Волиньвугілля природоохоронного законодавства допустив самовільне водокористування підземною водою із свердловини та скид стічної води із ставка-відстійника в р. Студянка, а саме без дозволу на спеціальне водокористування та затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин в р. Студянка, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. Накладено на нього адміністративне стягнення в сумі 136 грн 00 коп, яке останнім сплачено в добровільному порядку (а.с. 49-51).

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 року № 389 зі змінами, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 13.10.2015.

Пунктом 1.2 Методики встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Вказана Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків (п. 1.4).

Згідно з п. 1.7 Методики використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Згідно претензії від 21.03.2023 та розрахунку, збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин, зокрема хлориди, ХСК, завислі речовини, азот амонійний, нітрити, нітрати, залізо загальне, сульфати, фосфати, БСК5, із зворотними водами за період з 29.02.2020 по 28.12.2021 становлять 1 699 715 грн 84 коп за об`єм скиду зворотних вод 3188,7 тис.м.куб (а.с. 52-54).

У відповіді на претензію від 13.04.2023 відповідач зазначає, що у зв`язку з скрутним фінансовим становищем, яке пов`язане з надзвичайними подіями введення на території України воєнного стану, підприємство не має реальної фінансової змоги відшкодувати завдані збитки (а.с. 62-63).

Докази відшкодування відповідачем вказаних збитків в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, розрахунок суми збитків, суд дійшов висновку, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка полягає у скиданні забруднюючих речовин із зворотними водами без спеціального дозволу всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389; причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному скиданні забруднюючих речовин із зворотними водами, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 699 715 грн 84 коп є підставні та підлягають до задоволення.

Стягнення збитків не залежить від матеріально-фінансового стану заподіювача шкоди.

Крім того прокуратура просить стягнути з відповідача 324 868 грн 38 коп збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин, зокрема сухого залишку із зворотними водами за період з 29.02.2020 по 28.12.2021 за об`єм скиду зворотних вод 3188,7 тис.м.куб.

Згідно претензії від 24.03.2023 та розрахунку збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного скиду зворотних вод, становлять 324 868 грн 38 коп за об`єм скиду зворотних вод за період з 29.02.2020 по 28.12.2021 3188,7 тис.м.куб (а.с. 58-57).

Отримання претензії відповідачем не заперечується.

Докази відшкодування відповідачем вказаних збитків в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1 Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100, вбачається, що цей Порядок визначає основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які присутні у складі зворотних вод водокористувачів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1091 від 13.12.2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань видачі дозволів на спеціальне водокористування (п.п. 17,18) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100, якою затверджено Порядок розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти щодо видачі дозволів на спецводокористування.

Відповідно до оновленого Переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100 віднесено: 1. Азот амонійний. 2. Органічні речовини (за показниками: біохімічне споживання кисню (БСК5) та хімічне споживання кисню (ХСК). 3. Завислі речовини. 4. Нафтопродукти. 5. Нітрати. 6. Нітрити. 7. Сульфати. 8. Фосфати. 9. Хлориди.

Згідно попередньої редакції вказаної постанови до Переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, входила мінералізація води. Згідно оновленої редакції, яка набрала чинності з 16.01.2018, серед вказаного переліку відсутня така забруднююча речовина як сухий залишок (відсутній показник мінералізація (сухий залишок).

Мінералізація (сухий залишок) - включає в себе загальний склад іонів всіх речовин, що скидаються. Мінералізація води зумовлена насамперед природними чинниками (зокрема геологічними умовами району походження вод та рівнем розчинності мінералів порід, із якими вони контактують).

Визначають мінералізацію води як суму значень компонентів, отриманих при хімічному аналізі конкретної проби води.

Найбільший вплив на формування мінералізації води річок, озер, підземних водоносних горизонтів (95 99 %) мають 7 основних йонів (аніонів і катіонів).

Аніони: НСО3- (гідрокарбонати); SO42- (сульфати); Cl- (хлориди). Катіони: Ca2+ (Кальцій); Mg2+ (Манган); Na+ (Натрій); K+ (Калій). Антропогенний вплив на мінералізацію води у водних об`єктах загалом незначний (скидання шахтних вод з підвищеною мінералізацією (у відповідних регіонах), меншою мірою скиди промислових та господарсько-побутових стічних вод.

Збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного скиду сухого залишку, нараховані за період з 29.02.2020 по 28.12.2021, тобто в період дії редакції Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, яка набрала чинності 16.01.2018, серед переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, відсутня така забруднююча речовина як сухий залишок (відсутній показник мінералізація), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 324 868 грн 38 коп у зв`язку з безпідставністю нарахування.

В переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100, встановлено примітку, згідно якої «Також обов`язково нормуються додаткові забруднюючі речовини (речовини, визначені державними санітарними нормами і правилами, нормативами екологічної безпеки водокористування, нормативами якості води водних об`єктів), концентрація яких у зворотних водах збільшується порівняно із забраною водою, та враховуються такі показники та характеристики зворотних вод, як розчинений кисень, водневий показник (рН) і температура. Крім того, залежно від особливостей технології виробництва водокористувача нормуються такі показники та характеристики зворотних вод, як бактеріологічне забруднення, рівень токсичності води (на основі біотестування) та радіоактивності води (сумарна радіоактивність).

Ст. 72 ВК України передбачено, що підприємства, установи і організації, які відкачують шахтні, кар`єрні та рудникові води для запобігання затоплення шахт, кар`єрів та рудників під час видобування корисних копалин, зобов`язані впроваджувати ефективні технології, що забезпечують зниження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об`єкти, а підприємства, установи та організації, що добувають нафту і газ, повертають супутньо-пластові води нафтогазових родовищ до підземних горизонтів.

Посилання прокурора на ст. 72 ВК України, якою на його думку встановлено додаткові нормативи ДП «Волиньвугілля» гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, зокрема сухий залишок, не приймається судом до уваги, оскільки вказаною статтею передбачено обов`язковість впроваджувати ефективних технологій, що забезпечують зниження рівня мінералізації перед скиданням у водні об`єкти, а не визначено додаткові нормативи.

Твердження прокурора, що Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Нововолинськ та смт. Благодатне, затвердженими рішенням Нововолинської міської ради від 21.03.2019 №94, визначено перелік допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічні води при скиданні до системи централізованого водовідведення, до якого внесено мінералізацію з допустим вмістом 934 мг/дмі, не приймається судом до уваги, оскільки вказані Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - Виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (п. 1.3 Правил).

Актом від 20.09.2021 № 380/09.2021 Державної екологічної інспекції у Волинській області встановлено порушення ДП «Волиньвугілля» нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин в річку Студянка.

Тому використання до даних правовідносин Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди є безпідставним.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16, пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Суд відхиляє посилання прокурора в судовому засіданні 24.04.2024 в обґрунтування своєї правової позиції на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду №903/901/22 від 13.06.2023 з огляду на таке.

Предметом спору в справі №903/901/22 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Губин на користь Комунального підприємства Нововолинськводоканал Нововолинської міської ради, м. Нововолинськ 996 954,62 грн заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №956 від 01.06.2019 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації.

Предметом даної справи є стягнення збитків, завданих державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Таким чином, предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у даній справі та справі №903/901/22 не є подібним.

За приписами частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на встановлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Бездіяльність компетентного органу (суб`єкта владних повноважень) слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 виклав правовий висновок про те, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; зазначене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення відповідного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 910/12285/18, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 28, Державна екологічна інспекція у Волинській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Системний аналіз пунктів 6-10 Положення дає підстави для висновку, що Інспекція наділена повноваженнями щодо:

- звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- складення протоколів про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;

- пред`явлення претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами;

- досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Державна екологічна інспекція у Волинській області в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Волинської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Листом від 17.08.2023 Волинська обласна прокуратура просила Державну екологічну інспекцію у Волинській області повідомити чи будуть вживатись заходи представницького характеру щодо відшкодування завданих ДП Волиньвугілля збитків (а.с. 68).

Державна екологічна інспекція у Волинській області листом від 22.08.2023 повідомила прокуратуру, що не заперечує щодо здійснення прокуратурою представництва її інтересів у суді (а.с. 70).

Листом від 13.02.2024 прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію у Волинській області про пред`явлення відповідного позову до суду (а.с. 71).

Отже, в цьому випадку прокурором дотримано вимоги положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки прокуратура, встановивши наявність порушень вимог закону, повідомила про намір звернутись до суду, а зовнішня форма поведінки Державної екологічної інспекції у Волинській області при цьому полягає у нездійсненні подання позову про відшкодування збитків на користь держави. Тобто інспекцією не вчинено дії, віднесені до її компетенції, які є необхідними.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду Державною екологічною інспекцією з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція неналежно виконує свої повноваження щодо заподіяного державі матеріального збитку, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави щодо забезпечення функціонування вищого навчального закладу та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Водночас, положеннями пункту 6) частини першої статті 92 Конституції визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту а) частини першої статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.

Отже, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 27 467 грн 13 коп слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути з Державного підприємства Волиньвугілля (вул. Луцька, 1, м.Нововолинськ, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (вул. Степана Бандери, 20, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38009738)

- 1 699 715 грн 84 коп (один мільйон шістсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять грн 84 коп) збитків.

3. Стягнути з Державного підприємства Волиньвугілля (вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32365965) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915)

- 25 495 грн 74 коп (двадцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн 74 коп) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. У задоволенні позову про стягнення 324 868 грн 38 коп відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 25.04.2024.

СуддяА. М. Кравчук