Рішення

від 09.04.2024 по справі 910/18293/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2024Справа № 910/18293/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок"

до акціонерного товариства ''Міжнародний резервний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві

про стягнення 13 208 080,44 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шульга Андрій В`ячеславович - представник за ордером №1502640 від 29.11.2023

від відповідача: Разумов Максим Анатолійович - представник за довіреністю б/н від 26.03.2024;

від третьої особи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" до акціонерного товариства ''Міжнародний резервний банк" про стягнення 13 208 080,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив жодного суборендного платежу за користування частиною земельної ділянки безпосередньо під ТРЦ "Магелан" за період з 19.12.2017 року до 14.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2024.

21.12.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

19.01.2024 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про ознайомлення.

26.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи.

30.01.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про залучення третьої особи.

У підготовчому засіданні 30.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб в частині залучення Київської міської ради та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві та відклав підготовче засідання на 20.02.2024.

19.02.2024 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 залучено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Відкладено підготовче засідання у справі на 12.03.2024.

11.03.2024 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 12.03.2024 не з`явилася третя особа, хоча про місце, дату та час засідання повідомлена належним чином.

Представник позивача та відповідача не заперечували щодо закриття підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 09.04.2024.

В судове засіданні 09.04.2024 не з`явилася третя особа, хоча про місце, дату та час засідання повідомлена належним чином.

Представник позивача підтримав позов, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27.12.1999 року між Київською міською радою (орендодавець) та акціонерним товариством відкритого типу "Банкомзв`язок" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим № 6290 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис за №79-6-00002 від 15.02.2000 року у книзі записів державної реєстрації договорів.

В подальшому до договору вносилися зміни від 18.12.2006 року щодо визначення розміру земельної ділянки, а також змінювався розмір орендної плати з 1% до 3% від нормативної грошової оцінки ділянки на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 року у справі № 910/639/15-г, що залишене в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року у справі № 910/639/15-г.

За договором оренди у користування AT "Банкомзв`язок" на 49 років була передана земельна ділянка комунальної власності площею 3,4157 га, кадастровий номер якої 8000000000:79:485:0021, і яка знаходиться на пр. Академіка Глушкова, 13/2 у Голосіївському районі м. Києва.

На вказаній земельній ділянці AT "Банкомзв`язок" було побудовано та зареєстровано: нежилий будинок (ліг. А), загальною площею 28 539,50 кв.м., розташований за адресою: м. Київ. вул. Академіка Глушкова. 13-Б, в якому було відкрило ТРЦ «Магелан».

Крім того, AT "Банкомзв`язок" на земельній ділянці прокладено зовнішні інженерні мережі: електропостачання (5 384,7 м.), водовідведення (481 м.), теплопостачання (226,4 м.), відведення дощових вод (842 м.), зовнішнього освітлення (838 м.). та інше майно: навіс для сміттєзбірника, а також благоустрій території земельної ділянки 13 466 кв. м., що підтверджується актом інвентаризації AT "Банкомзв`язок" від 04.05.2020 року, Протоколом Інвентаризаційної комісії від 04.05.2020 року та довідкою щодо обліку майна на балансі підприємства за вих. № 453/1 від 18.05.2020 року.

AT "Банкомзв`язок" на земельній ділянці також побудовано та введено в експлуатацію ще два окремих об`єкти нерухомого майна: трансформаторну підстанцію - 6079, загальною площею 62,3 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461307280000; трансформаторну підстанцію - 6080, загальною площею 62.5 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1461424280000.

24.12.2004 року між AT "Банкомзв`язок" (продавець) та дочірнім підприємством «Край Проперті» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового будинку, посвідчений Піддубною С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 6871 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 24.12.2004 року за № 402676, зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 11.01.2005 року у реєстровій книзі № 91п-270 за реєстровим № 6259п, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.09.2011 року.

Відповідно до умов договору від 24.12.2004 AT "Банкомзв`язок" передано дочірньому підприємству «Край Проперті» нежитловий будинок - громадський центр з об`єктами, загальною площею 28539,50 кв.м, за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б (тринадцять Б).

При цьому, як зазначено позивачем AT "Банкомзв`язок" залишило у своїй власності трансформаторну підстанцію - 6080 та трансформаторну підстанцію - 6079, що знаходяться на земельній ділянці. Крім того, у власності AT "Банкомзв`язок" залишилося обладнання вказаних трансформаторних підстанцій, а також зовнішні інженерні мережі, описані вище.

З метою оформлення на нового власника ТРЦ «Магелан» права користування земельною ділянкою між AT "Банкомзв`язок" (орендар) та дочірнім підприємством «Край Проперті» (суборенлар) укладено договір суборенди земельної ділянки від 18.08.2006р., зареєстрований Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 79-6-00477 від 23.02.2007 року у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до договору суборенди, AT "Банкомзв`язок" передало земельну ділянку (яка розташована просп.. Академіка Глушкова, 13/2 у Голосіївському районі м. Києва розміром 34157 кв.м.) в суборенду на 40 років.

Згідно договору суборенди дочірнє підприємство «Край Проперті» сплачує AT "Банкомзв`язок" суборенду плату в розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки, а після 01.10.2015 року укладення додаткового договору до договору суборенди земельної ділянки від 18.08.2006р., у розмірі 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

06.07.2009 року ДП «Край Проперті» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт №1472-Гл/С від 06.07.2009 року, виданий ДП «Край Проперті» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, із реконструкції з розширенням нежилого будинку - громадського центру з об`єктами торгівлі та громадського харчування під торгівельно-розважальний комплекс «Магелан» за адресою: просп. Глушкова, 13б у Голосіївському районі м. Києва з правом збільшити площу будівлі додатково на 15 882,34 кв.м. відповідно до проектної документації, затвердженої наказом ДП «Край Проперті» від 02.04.2009 року № 6 та погодженої Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 15-9583 від 31.07.2008 року, із подальшими внесеннями змін до нього у 2019 році.

27.09.2011 року між ДП «Край Проперті» (іпотекодавець) та ПАТ «ДБ Сбербанку росії» (код ЄДРПОУ 25959784, нова назва акціонерне товариство ''Міжнародний резервний банк") укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 27.09.2011 року за реєстровим № 11270. В забезпечення виконання зобов`язань ДП «Край Проперті», які випливають із договору про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 року та договору про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 ДП «Край Проперті» передав в іпотеку іпотеко держателю майно, а саме: нежитловий будинок (літ. А), загальною площею 28 539,50 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок №13 б (тринадцять «б»), реєстраційний номер:34696251, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений Піддубною С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 6871 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 24.12.2004 року за № 402676, зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 11.01.2005 року у реєстровій книзі № 91п-270 за реєстровим № 6259п, зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.09.2011 року. Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 34157 кв.м., кадастровий номер якої: 79:485:021, згідно договору суборенди земельної ділянки, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Банкомзв`язок» та іпотекодавцем18.08.2006р., зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23.02.2007 року за № 79-6-00477 у книзі записів державної реєстрації договорів (п.3.1 договору).

Протягом 2016 року суборендар земельної ділянки ДП «Край Проперті» збудувало та ввело в експлуатацію на даній ділянці п`ять нових будівель, що розміщені окремо від ТРЦ «Магелан», а саме: нежитлову будівлю № 6 (279,5 кв.м), нежитлову будівлю № 7 (99,7кв.м), нежитлову будівлю № 8(366,5кв.м), нежитлову будівлю № 9 (99,6 кв.м). нежитлову будівлю № 10 (99,4 кв.м).

19.12.2017 року АТ «Сбербанк», шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.09.2011 року, укладеним між ДП «Край Проперті» та АТ «Сбербанк», набуто право власності на нежитловий будинок - громадський центр з об`єктами (в літ. А), розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б, загальною площею 28 539,5 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем зазначено, що на час набуття АТ «Сбербанк» у власність ТЦ «Магелан» на земельній ділянці знаходились також інші об`єкти нерухомості, що були у власності ДП «Край Проперті» та АТ «Банкомзв`язок». У 2018 році AT "Банкомзв`язок" внесло до статутного капіталу ТОВ «Шейк» дві трансформаторні підстанції, а саме: трансформаторну підстанцію 6080 (площею 62,5 кв. м.) та трансформаторну підстанцію 6079 (площею 62,3 кв. м.). В свою чергу, ДП «Край Проперті» внесло до статутного капіталу ТОВ «Шейк» п`ять належних йому нежитлових будівель, що розташовані на земельній ділянці.

15.08.2023 року акціонерного товариства ''Міжнародний резервний банк" (колишня назва АТ «Сбербанк») відчужило ТРЦ «Магелан» (нежилий будинок - громадський центр з об`єктами (в літ. А), розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б, загальною площею 28 539,5 кв.м.) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» (код ЄДРПОУ 32601320), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено позивачем, на даний час на земельній ділянці розміщені:

- ТРЦ «Магелан», що з 19.12.2017 року по 15.08.2023 року перебувало у власності АТ ''Міжнародний резервний банк" (колишня назва - АТ «Сбербанк»), а на даний час належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський»;

- інші об`єкти нерухомості, що з 2018 року і по даний час належать ТОВ «Шей»;

- зовнішні інженерні мережі: електропостачання (5 384,7 м.), водовідведення (481 м.), відведення дощових вод (842 м.), теплопостачання (226,4 м.), зовнішнього освітлення (838 м.), та інше майно: навіс для сміттєзбірника, а також благоустрій території земельної ділянки 13 466 кв. м., що перебувають на балансі АТ «Банкомзв`язок».

При цьому весь цей час, починаючи з 1999 року (дати укладення договору оренди) AT «Банкомзв`язок» сплачує встановлені договором оренди платежі за користування земельною ділянкою.

Після набуття АТ «Сбербанк» права власності 19.12.2017 року на ТРЦ «Магелан» відповідно до чинного на той час законодавства до нього як нового власника ТРЦ «Магелан» перейшло право користування частиною земельної ділянки безпосередньо під ТРЦ «Магелан» на умовах, які були у попереднього власника цієї будівлі - ДП «Край Проперті», тобто право суборенди із відповідним обов`язком щомісячно сплачувати суборендні платежі.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з АТ ''Міжнародний резервний банк" (колишня назва - АТ «Сбербанк») суборендних платежів за користування земельною ділянкою під ТРЦ «Магелан» протягом періоду перебування даного об`єкта у його власності, тобто з 19.12.2017 року по 14.08.2023 року включно в розмірі 13 208 080,44 грн.

У відзиві на позов, відповідачем зазначено, що АТ «МР Банк» з 19.12.2017 року є власником громадського центру з об`єктами (в літ. А.) площею 28 539,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп.. Глушкова Академіка, 13-Б (ТРЦ «Магелан»). ТРЦ «Магелан» розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:79:485:0021, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, яка передана на підставі договору оренди від 27.12.1999 у користуванні ПрАТ «Банкомзв`язок» строком на 49 років з цільовим призначенням: для завершення будівництва та експлуатації громадського центру.

З метою належного документального оформлення переходу права оренди на земельну ділянку, на якій знаходиться нежилий будинок, АТ «Сбербанк» звернулось до орендодавця - Київської міської ради з листом №9712/5/25-4 від 23.05.2018, а також №24623/5/06-2 від 07.11.2018, в якому просило у зв`язку із зміною власника нежилого будинку переоформити право користування земельною ділянкою на AT «МР Банк» на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача. Проте, Департамент земельних ресурсів Київської міської ради повідомляв AT «МР Банк» про відсутність підстав для внесення змін до діючого Договору оренди земельної ділянки. Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0021, за адресою: м. Київ, Голосіївський район, просп.. Глушкова Академіка, 13/2 або додаткової угоди між АТ «МР Банк» та Київською міською радою про заміну сторони-орендаря до діючого договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, посвідченого приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Щербаковим В.З., з ПрАТ «Банкомзв`язок» на АТ «МР Банк» укладено не було. Крім того, зважаючи на те, що за AT «МР Банк» на зазначену земельну ділянку зареєстроване у встановленому закон порядку не було, у AT «МР Банк» були відсутні правові підстави для сплати орендної плати за земельну ділянку.

Проте, відповідач у відповідності до положень ст.ст. 285-287 Податкового кодексу України подавав до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкові декларації протягом всього періоду користування зазначеною земельною ділянкою, а також протягом грудня 2017 - серпня 2023 сплачував до місцевого бюджету земельний додаток на загальну суму 23 852 260,01 грн. за ставкою, встановлено п.5.3 додатку 3 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 16.05.2019 №902/7558) «Про встановлення місцевих податків і зборів). АТ «МР Банк» здійснював плату за землю в дохід місцевого бюджету в значно більшому розмірі ніж просить позивач стягнути з відповідача в рамках цього спору, оскільки земельний податок сплачувався за всю земельну ділянку, а не лише за її частину в межах площі забудови ТРЦ «Магелан». У зв`язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 3,4157 га, кадастровий номер якої 8000000000:79:485:0021, яка знаходиться на пр. Академіка Глушкова, 13/2 у Голосіївському районі м. Києва є комунальною власністю та позивачем взято її в довгострокову оренду на 49 років у Київської міської ради на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2019 року.

Будь-яких доказів того, що вищезазначений договір є припиненим, розірваним чи визнаний недійним матеріали справи не містять, а тому позивач був та залишається орендарем вищезазначеної земельної ділянки, а отже має сплачувати встановлену договором орендну плату за користування земельною ділянкою.

Також, обставина належності права оренди земельної ділянки саме AT «Банкомзв`язок» підтверджується судовим рішення, що набрало законної сили, у справі № 910/5305/20.

Так, у 2020 році АТ «Сбербанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни, Київської міської ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" про визнання права оренди земельної ділянки, площею 34 157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021; визнання припиненим права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:485:0021 за приватним акціонерним товариством "Банкомзв`язок", а також визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права індексний номер: 42211802 від 24.07.2018, а також скасування внесеного на його підставі запису про інше речове право: 27182338 від 24.07.2018; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіну Інну Володимирівну провести державну реєстрацію іншого речового права.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року у справі № 910/5305/20, яка була залишена без змін судом касаційної інстанції і набрала законної сили, у задоволенні позову було повністю відмовлено, а AT "Банкомзв`язок" визнано єдиним законним орендарем земельної ділянки.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже вищезазначена постанова у справі №910/5305/20 має приюдиційне значення для даного спору, оскільки її учасниками були позивач та відповідач, і питання щодо оренди земельної ділянки вже вирішено в судовому порядку.

Постанова у справі № 910/5305/20 має преюдиційне значення для даної справи, а встановлені в ній обставини не повинні доказуватися повторно при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пп.269.1.2 п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є, зокрема: платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Підпунком 270.1.2 п. 270.1 статті 270 Податкового кодексу України передбачено, що об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Таким чином, AT "Банкомзв`язок" є законним орендарем земельної ділянки (площею 3,4157 га, кадастровий номер якої 8000000000:79:485:0021, яка знаходиться на пр. Академіка Глушкова, 13/2 у Голосіївському районі м. Києва) і зобов`язаний сплачувати орендну плату, встановлену договором оренди. А тому, починаючи з 1999 року і до сьогоднішнього дня AT "Банкомзв`язок" сплачує орендну плату за земельну ділянку відповідно до договору оренди із урахуванням всіх змін, що до нього вносилися, що не спростовано відповідачем.

Відповідач набув право власності на ТРЦ «Магелан» внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 27.09.2011 року. При цьому, іпотекодавцем і попереднім власником ТРЦ «Магелан» було дочірнє підприємство «Край Проперті».

Як зазначалось раніше, дочірнє підприємство «Край Проперті» придбало у позивача на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 24.12.2004 - ТРЦ «Магелан», який розташований на земельній ділянці.

При цьому, під час набування у власність ТРЦ «Магелан» право оренди земельної ділянки автоматично не перейшло до нового власника нерухомості (ДП «Край Проперті»), адже чинні на той час норми законодавства цього не передбачали.

Тому, у 2006 році ДП «Край Проперті» отримало від AT "Банкомзв`язок" право користування земельною ділянкою на 40 років на підставі договору суборенди земельної ділянки від 18.08.2006р.

Отже, земельна ділянка знаходилась у ДП «Край Проперті» виключно на праві суборенди.

Також, обставини того, що ДП «Край Проперті» ніколи не було орендарем земельної ділянки і що до нього право оренди внаслідок укладення договору купівлі-продажу ТРЦ «Магелан» автоматично не перейшло, підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року у справі № 910/5305/20, в якій суд зроблено наступні висновки: «зі змісту частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення договору купівлі-продажу будівлі) випливає, що питання подальшого користування земельної ділянкою після відчуження розташованої на ній нерухомості - могло вирішуватись сторонами в договірному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, своє право на користування земельною ділянкою ДП «Край Проперті» реалізувало шляхом укладення з АТ «Банкомзв`язок» (орендарем ділянки) договором суборенди земельної ділянки 18.08.2006.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, укладення 18.08.2006 між ДП «Край Проперті» та АТ «Банкомзв`язок» договору суборенди земельної ділянки не суперечило статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 09.02.2006, чинній на дату укладення договору суборенди), оскільки вказана норма не забороняла оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладення договору суборенди.

При цьому, при відчуженні будівлі АТ «Банкомзв`язок» на користь ДП «Край Проперті» 24.12.2004 право користування всією земельною ділянкою в автоматичному порядку не перейшло та не могло перейти до ДП «Край Проперті» в силу відсутності для цього законодавчих підстав за статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення договору купівлі-продажу будівлі).».

19.12.2017 року АТ «Сбербанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором став власником ТРЦ «Магелан». Отже, з моменту набуття права власності на ТРЦ «Магелан» відповідач почав користуватися частиною земельної ділянки під забудовою.

В постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року у справі № 910/5305/20 зазначено: « Оскільки, як було обґрунтовано судом апеляційної інстанції вище, 24.12.2004 до ДП «Край Проперті» автоматично не перейшло право оренди на всю земельну ділянку, то в подальшому в силу статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України «Про оренду землі» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» до АТ «Сбербанк», відповідно, також не перейшло автоматично право оренди на всю земельну ділянку 19.12.2017 внаслідок набуття у власність будівлі».

Проте, судом взято до уваги те, що на час укладення іпотечного договору та на час звернення стягнення АТ «Сбербанк» на ТРЦ «Магелан» земельна ділянка перебувала у ДП «Край Проперті» в суборенді на підставі договору суборенди від 18.08.2006р.

Відповідно до статті 377 ЦК України (в редакції, що діяла станом на час звернення стягнення на предмет іпотеки 19.12.2017р.) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на час звернення стягнення на предмет іпотеки 19.12.2017р.) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.6 статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Тобто чинним на той час законодавством передбачалося, що внаслідок набуття права власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці, яка знаходилася у попереднього власника у користуванні, до нового власника переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

На час передачі ДП «Край Проперті» ТРЦ «Магелан» в іпотеку АТ «Сбербанк» (2011 рік) відповідно до іпотечного договору, так і на час звернення стягнення на дану будівлю (2017 рік) ДП «Край проперті» було користувачем земельної ділянки відповідно до договору суборенди із позивачем.

Це також, зазначено у п.3.1 іпотечного договору, а саме, що предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 34 157 кв.м., кадастровий номер якої 8000000000:79:485:0021, згідно з договором суборенди земельної ділянки.

Так, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 року у справі № 910/5305/20 встановлено наступне: «Своє право на користування земельною ділянкою ДП «Край Проперті» реалізувало шляхом укладення з АТ «Банкомзв`язок» (орендарем земельної ділянки) договором суборенди земельної ділянки 18.08.2006.

Укладаючи договір суборенди земельної ділянки, сторони керувались частиною 1 статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 20.12.2005, чинній на дату укладення договору суборенди), згідно з якою орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду, про що зазначено безпосередньо в преамбулі договору суборенди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України (в редакціях від 06.10.2004 та 09.02.2006, чинних на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі 24.12.2004 та на дату укладення Договору суборенди Земельної ділянки 18.08.2006) визначає оренду земельної ділянки - як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Частина 4 статті 93 Земельного кодексу України (в редакціях від 06.10.2004 та 09.02.2006, чинних на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі 24.12.2004 та на дату укладення Договору суборенди Земельної ділянки 18.08.2006) визначає суборенду як передачу орендарем орендованої земельної ділянки або її частини у володіння та користування іншій особі.

Отже суборенда в розмінні як чинного на той час законодавства, так і в розмінні діючого на сьогодні законодавства, - це один з видів оформлення відносин користування (оренди) земельної ділянки. Суть суборенди полягає в оренді іншою особою (суборендарем) земельної ділянки, яка вже перебуває в оренді у первісного орендаря.

Таким чином, укладення 18.08.2006 між ДП «Край Проперті» та АТ «Банкомзв`язок» договору суборенди земельної ділянки, за висновками колегії суддів, не суперечило положенням частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 09.02.2006, чинній на дату укладення договору суборенди), оскільки вказана норма не забороняла врегулювання питань користування (оренди) земельною ділянкою після відчуження розташованої на ній нерухомості - шляхом укладення договору суборенди.

Навпаки, оформлення «Край Проперті» права користування земельною ділянкою за договором суборенди відповідає приписам частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакціях від 06.10.2004 та 09.02.2006, чинних на дату укладення договору купівлі-продажу будівлі 24.12.2004 та на дату укладення договору суборенди земельної ділянки 18.08.2006), оскільки зазначені норми передбачали право нового власника нерухомості.».

Отже, враховуючи вищезазначене, суборенда є формою користування земельною ділянкою.

Таким чином, до АТ «Сбербанк» як нового власника ТРЦ «Магелан» відповідно до ст. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 ЗК України з 19.12.2017 року перейшло право користування земельною ділянкою на умовах, які були у попереднього власника цієї будівлі - ДП «Край Проперті», тобто право суборенди відповідно до договору суборенди із відповідним обов`язком сплачувати суборендні платежі.

При цьому перехід права суборенди до відповідача в даному випадку відбувався автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення суборендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно суборендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі №911/2244/18.

Таким чином, відповідач набув право суборенди на частину земельної ділянки безпосередньо під ТРЦ «Магелан» автоматично і фактично з 19.12.2017 року в результаті набуття права власності на ТРЦ «Магелан» став суборендарем із обов`язком сплачувати відповідні суборендні платежі.

ТРЦ «Магелан» відповідно до технічної документації займає 1,327063 га (площа забудови) від всієї площі земельної ділянки. Як зазначено позивачем, саме за користування такою частиною земельної ділянки відповідач був зобов`язаний сплачувати суборендні платежі.

Позивачем нарахована суборендна плата за період з 19.12.2017 року по 14.08.2023 року в розмірі 13 208 080,44 грн. Розмір щомісячних суборендних платежів розраховувався із врахуванням: нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідні періоди, ставки суборендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки, розміру частини земельної ділянки, на якій безпосередньо розміщений ТРЦ «Магелан» - 1,327063 га, сум ПДВ, які підлягають сплаті разом із суборенд ними платежами (20%).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на спростування тверджень позивача або відповідних доказів оплати.

Таким чином, відповідач своїх зобов`язань з оплати суборендних платежів не виконав.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з з 19.12.2017 року по 14.08.2023 року з суборендної плати в розмірі 13 208 080,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідача про необґрунтованість позову у зв`язку зі сплатою ним плати за землю, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Тобто, плата за землю включає: земельний податок, який сплачується власниками та постійними землекористувачами, та орендну плату, яку сплачують орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності.

Оскільки, відповідач не став орендарем земельної ділянки жодних законних підстав сплачувати орендні платежі з 2018 року у нього не було. А отже, відповідач не є платником плати за землю у вигляді орендної плати.

Також, суд зазначає, що земельний податок сплачується власниками або постійними користувачами земельною ділянки. АТ «МР Банк» не був і не є ні власником ні постійним користувачем земельної ділянки, оскільки земельна ділянка знаходилася та знаходиться у комунальній власності і на ній було зареєстроване (не скасоване та не припинено) прав оренди АТ «Банкомзв`язок», а тому у відповідача були відсутні підстави сплачувати земельний податок до місцевого бюджету.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства ''Міжнародний резервний банк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" (09025, Київська обл., Сквирський р-н, село Безпечна, вул. Ордаша, буд. 19, код ЄДРПОУ 19353391) заборгованість у розмірі 13 208 080 (тринадцять мільйонів двісті вісім тисяч вісімдесят) грн. 40 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 198 121 (сто дев`яносто вісім тисяч сто двадцять одна) грн. 21 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 25.04.2024 року.

Суддя С. М. Мудрий