Рішення

від 25.04.2024 по справі 910/2067/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2024Справа № 910/2067/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Яциново-Слобідський кар`єр піску»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл»

про стягнення 227 792, 06 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.03.2024).

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Яциново-Слобідський кар`єр піску» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» про стягнення 100 770, 63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за Договором поставки від 28.12.2023 № ОСІ 1229-1 поставив оплачений товар не в повному обсязі.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Яциново-Слобідський кар`єр піску» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

11.03.2024 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволені позову.

28.03.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в яких позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

02.04.2024 від позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка належним чином оформлена та прийнята судом до розгляду.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеної норми ГПК України та заяви позивача, остаточними позовними вимогами по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 227 792, 06 грн.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

28.12.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № ОСІ 1229-1, за яким постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі по тексту «Товар»), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

28.12.2023 відповідач надіслав позивачу рахунок на оплату № 0-1768 від 28.12.2023 в сумі 227 792, 06 грн.

Позивач на виконання умов п. 3.4. Договору, платіжними інструкціями від 29.12.2023 № 4401 та від 03.01.2024 № 569 оплатив вказаний рахунок на вказану суму.

Згідно з п. 4.2. Договору, постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 10 робочих днів після 100 % передоплати товару на загальну суму 227 792, 06 грн.

Позивач вказує, що фактично поставка товару не відбулася в наслідок чого позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 190 КК України. Після звернення до Національної поліції України, відповідач звернувся до позивача для врегулювання питання поставки товару, в наслідок чого відповідачем було відвантажено товар в недостатній кількості та якості і без надання супровідних документів, що унеможливило фактичне прийняття товару.

Позивач також вказує, що ним недоотримано від відповідача продукцію на загальну суму 125 051, 64 грн, та надлишково отримано продукцію в розмірі 1969, 79 грн, при цьому сплативши відповідачу 227 792, 06 грн, позивач недоотримав товар в сумі 100 770, 63 грн.

Крім того, позивач вказує, що його директором не підписувалася видаткова накладна, та не здійснювався прийом товару. Товар було відвантажено у точці видачі представниками постачальника без жодних супровідних документів, у зв`язку з чим позивач не має можливості оприбуткувати товар та навіть поставити його на позабалансовий рахунок підприємства.

Позивач з урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач не склав та не зареєстрував податкову накладну після отримання оплати за товар у розмірі 227 792, 06 грн, користуючись правом наданим ст. 46 ГПК України збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 227 792, 06 грн попередньої оплати за непоставлений товар згідно Договору поставки товару № ОСІ 1229-1 від 28.12.2023.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, 28.12.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки, за яким постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору, сторони визначили, що кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Згідно п. 4.2. Договору, строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100 % передоплати.

Право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі його першому перевізнику, а у випадку самовивозу покупцем, з моменту передачі товару покупцю (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана в видатковій накладній.

Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано рахунок на оплату № О-1768 від 28.12.2023, видаткову накладну № О-3101-005 від 31.01.2024 та довіреність № 38 від 29.12.2023.

Довіреність № 38 від 29.12.2023 видана директором позивача на отримання від відповідача цінностей за рахунком № О-1768 від 28.12.2023.

Згідно видаткової накладної № О-3101-005 від 31.01.2024 позивач в особі директора товариства, як покупець, на підставі рахунку-фактури № О-1768 від 28.12.2023, отримав від відповідача в особі директора, як постачальника, товар на загальну суму 227 792, 06 грн.

Вказана видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та скріплена їх печатками, а тому суд не бере до уваги доводи позивача про неотримання ним товару узгодженого за умовами договору в рахунку-фактури № О-1768 від 28.12.2023.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов`язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару покупцю.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем поставлено позивачу товар за договором поставки у повному обсязі, а саме у розмірі 227 792, 06 грн.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва