Постанова

від 22.07.2024 по справі 910/2067/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа №910/2067/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар`єр піску"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024

у справі №910/2067/24 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар`єр піску"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл"

про стягнення 227 792,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар`єр піску" (далі - ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл" (далі - ТОВ "Онур стіл Інтернешнл") заборгованості у розмірі 100 770,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки від 28.12.2023 №ОСІ1229-1, в частині поставки замовленого та оплаченого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 100 770,63 грн.

В процесі розгляду справи ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" подано до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 227 792,06 грн попередньої оплати за непоставлений товар, згідно з договором поставки товару від 28.12.2023 №ОСІ1229-1. Вказана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду як така, що відповідає приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2067/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно з видатковою накладною від 31.01.2024 №О-3101-005 позивач в особі директора товариства, як покупець, на підставі рахунка-фактури від 28.12.2023 №О-1768, отримав від відповідача в особі директора, як постачальника, товар на загальну суму 227 792,06 грн, у зв`язку з чим дійшов висновку, що відповідачем поставлено позивачу товар за спірним договором поставки у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2067/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не в повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, а висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам у справі та наявним доказам.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано доводи позивача викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та заяві про збільшення позовних вимог.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що сплативши відповідачу 227 792,06 грн, позивач не отримав товар, котрий би відповідав кількісно-якісним характеристикам, які були погоджені між покупцем та постачальником. При відвантаженні товару не було надано жодних документів. Підпис директора ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" на договорі поставки від 28.12.2023 №ОСП1229-1 та на видатковій накладній від 31.01.2024 №О-3101-005 не збігається, що свідчить про її підробку представниками відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (сідді-доповідачу) (складу суду) від 20.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" у справі №910/2067/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2067/24. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2067/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2067/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 21.06.2024.

30.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2067/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України, своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

17.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12024175440000203.

Колегія суддів, розглянувши наведене вище клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

З наданої ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12024175440000203 вбачається, що датою надходження заяви, повідомлення Бурлаки Геннадія Миколайовича про вчинення кримінального правопорушення або виявлення іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення є 22.05.2024, як і внесення до ЄРДР відомостей про вищенаведену заяву (повідомлення), тобто вже після ухвалення судом першої інстанції 25.04.2024 оскаржуваного рішення у даній справі.

Наведене свідчить, що вказаний доказ, наданий позивачем до суду апеляційної інстанції, взагалі не існував на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом.

На переконання колегії суддів, така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення спірного рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції як додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Навпаки, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме своїм наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду поданий позивачем до суду апеляційної інстанції додатковий доказ.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.12.2023 між ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" (покупець) та ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" (постачальник) укладено договір поставки №ОСІ1229-1, за умовами якого постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти металопрокат та оплатити на умовах викладених в даному договорі. Асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктом 2.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам вказаним у супровідних документах на товар.

Відповідно до пункту 2.2 договору кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Загальна сума договору визначається на підставі сплачених рахунків (3.2 договору).

За умовами пункту 3.4 договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку до даного договору поставки.

Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати (пункт 4.2 договору).

За змістом 4.3 договору право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі його першому перевізнику, а у випадку самовивозу покупцем, з моменту передачі товару останньому.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана у видатковій накладній (пункт 4.5 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов`язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей.

У разі отримання покупцем товару, який не відповідає замовленню, покупець зобов`язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це постачальника (пункт 5.4 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору постачальник зобов`язаний передати покупцю або уповноваженій ним особі, при наявності довіреності на товар, рахунок-фактуру та видаткову накладну на товар.

Відповідно до пункту 8.1 договору, у випадку виявлення недостачі (недотримання умов договору щодо кількості товару) або дефектів (недотримання умов щодо якості, асортименту товару), письмовий виклик поштою представника постачальника для участі в прийманні є обов`язковим. У випадку, якщо постачальник не надасть письмової відповіді на виклик, або надасть письмову відповідь про неможливість надсилання свого представника для участі в прийманні, приймання товару проводиться за участю експерта узгодженої сторонами експертної організації.

У разі виявлення товару, що за своїми якостями не відповідає даним, вказаним в супровідній документації, після дій, передбачених пунктом 8.1 договору, покупець направляє претензію з усіма супутніми документами на адресу постачальника. Претензії щодо якості поставленого товару можуть бути заявлені покупцем до постачальника у строк не пізніше 10 календарних днів з дня передачі товару. Претензія надається у письмовому вигляді та повинна супроводжуватись документами, що підтверджують викладені в претензії обставини. Несвоєчасне інформування постачальника про невідповідність товару умовам даного договору сторони розцінюють як відсутність претензій щодо товару (пункт 8.2 договору).

Пунктом 8.3 договору погоджено, що пред`явлення претензії за якістю, допускається тільки у відношенні товару в стані поставки. Претензії щодо якості металу, виявлені в процесі обробки металопродукції, не приймаються.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (пункт 10.1 договору).

28.12.2023 відповідач надіслав позивачу рахунок на оплату від 28.12.2023 №0-1768 на суму 227 792,06 грн.

На виконання умов договору позивач платіжними інструкціями від 29.12.2023 №4401 та від 03.01.2024 №569 оплатив вказаний рахунок на наведену вище суму.

Як стверджує позивач, фактично поставка товару не відбулася, у зв`язку з чим позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за частиною 5 статті 190 Кримінального кодексу України. Після звернення до Національної поліції України, відповідач звернувся до позивача для врегулювання питання поставки товару, в наслідок чого останнім відвантажено товар в недостатній кількості та якості і без надання супровідних документів, що унеможливило фактичне прийняття товару.

Позивач також вказує, що ним недоотримано від відповідача продукцію на загальну суму 125 051,64 грн та надлишково отримано продукцію в розмірі 1 969,79 грн. Сплативши відповідачу 227 792,06 грн, позивач недоотримав товар на загальну суму 100 770,63 грн.

Крім того, позивач вказує, що його директором не підписувалася видаткова накладна та не здійснювався прийом товару. Товар відвантажено у точці видачі представниками постачальника без жодних супровідних документів, у зв`язку з чим позивач не має можливості оприбуткувати товар та навіть поставити його на позабалансовий рахунок підприємства.

Позивач, з урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідач не склав та не зареєстрував податкову накладну після отримання оплати за товар у розмірі 227 792,06 грн, користуючись правом, наданим статтею 46 ГПК України, збільшив свої позовні вимоги та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 227 792,06 грн попередньої оплати за непоставлений товар, згідно з договором поставки товару від 28.12.2023 №ОСІ 1229-1.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, на виконання умов договору, відповідач надіслав позивачу рахунок на оплату від 28.12.2023 №0-1768 на суму 227 792,06 грн.

У свою чергу, позивач платіжними інструкціями від 29.12.2023 №4401 та від 03.01.2024 №569 оплатив вказаний рахунок на наведену вище суму.

Разом із тим, відповідач разом з відзивом на позовну заяву надав рахунок на оплату від 28.12.2023 №О-1768, видаткову накладну від 31.01.2024 №О-3101-005 та довіреність від 29.12.2023 №38.

Довіреність від 29.12.2023 №38 видана директором позивача на отримання від відповідача цінностей за рахунком від 28.12.2023 №О-1768.

Згідно з видатковою накладною від 31.01.2024 №О-3101-005 позивач, на підставі рахунка-фактури від 28.12.2023 №О-1768, отримав від відповідача товар на загальну суму 227 792,06 грн.

Надана відповідачем видаткова накладна від 31.01.2024 №О-3101-005 підписана представниками сторін: від позивача - директором Бурлакою Г.М., від відповідача - директором Васильєвим А.М. Вказана видаткова накладна засвідчена печатками зазначених юридичних осіб.

Як зазначалось вище, ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" вказувало на те, що його директором не підписувалася видаткова накладна, оскільки підпис директора позивача на договорі поставки від 28.12.2023 №ОСП1229-1 та на видатковій накладній від 31.01.2024 №О-3101-005 не збігається, що свідчить про її підробку представниками позивача.

На переконання колегії суддів, позивач не довів факту підроблення підпису його уповноваженого представника.

Також, колегія суддів виходить з того, що позивач не довів факту протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням цієї печатки.

Крім того, позивач не надав будь-яких належних доказів на підтвердження того, що товар за вищенаведеною видатковою накладною не поставлявся. При цьому, позивачем не надано доказів, що поставлений товар є неякісним, а також доказів сповіщення відповідача, на підставі пункту 5.4 договору, що такий товар не відповідає замовленню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем поставлено позивачу товар за договором поставки у повному обсязі, а саме у розмірі 227 792,06 грн.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів, на підставі приписів вищевказаної норми дійшла висновку про недоведення позивачем належними доказами факту непоставки йому товару за спірним договором.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позову.

Доводи позивача, що при відвантаженні товару йому не надано товарно-транспортних накладних на товар та сертифікатів відповідності не заслуговують на увагу, оскільки умовами спірного договору поставки не передбачено надання покупцю наведених вище документів.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2067/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "НВП "Яциново-Слобідський кар`єр піску" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2067/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар`єр піску" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2067/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/2067/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар`єр піску".

4. Матеріали справи №910/2067/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов