Ухвала

від 23.04.2024 по справі 2п-8517/10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2п-8517/10

У Х В А Л А

про відмовуу відкриттіапеляційного провадження

23 квітня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача: Кожух О.А.,

суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року (головуючий суддя Ротмістренко М.В.) у справі №2п-8517/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

в с т а н о в и в :

29.03.2024 (згідно з відбитком календарного штампу суду) ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», яке не брало участі у справі, подало апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010, посилаючись на те, що цим рішенням суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та одночасно заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку вказує на те, що апелянту з відповіді приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана П.І. від 11.03.2024 стало відомо про те, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №368911694 від 11.03.2024 земельна ділянка реєстраційний/кадастровий номер 2110100000:44:002:0139, що відноситься до об`єкта іпотеки та виникла в результаті поділу земельної ділянки за реєстраційним/кадастровим номером 2110100000:44:002:0049, площею 0,1859 га, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , поділено між боржником та іншою особою на підставі рішення суду №2п-8517/10, ухваленого 09.12.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. У зв`язку з чим, 14.03.2024 представником ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» Пітух В.І. подано заяву про видачу вищезазначеного рішення, яке було отримано ним 18.03.2024. Звертає увагу суду, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі №2п-8517/10 безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» як правонаступника ПАТ «Родовід Банк», яке не було залучено до розгляду даної справи. Вважає, що оскільки апелянт не був залучений до розгляду справи, копію оскаржуваного рішення отримав лише 18.03.2024, апеляційну скаргу подав протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, то вказане є поважною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 08.04.2024 наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010 - визнано неповажними, апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» залишено без руху та надано апелянту строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для можливості звернутися із заявою, вказавши інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

18.04.2024 на виконання вказаної ухвали ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» через систему «Електронний суд» подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Так, на обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт зазначає, що ПАТ «Родовід Банк», як попередній кредитор, та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», як новий кредитор, не були учасниками справи, повний текст рішення отримано лише 18.03.2024, а тому оскільки апелянт не був ознайомлений з повним текстом рішення, не мав інформації про резолютивну частину судового рішення, не мав жодної інформації щодо підстав та мотивів, з яких суд ухвалив рішення у судовій справі №2п-8517/10, відтак у нього були відсутні обґрунтовані докази порушення його прав та необхідності їх судового захисту. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.06.2023 у справі №520/986/22, від 14.06.2023 у справі №308/10650/19, вказує, що неотримання повного тексту судового рішення є самостійною та поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження. Звертає увагу, що судове рішення у справі №2п-8517/10 від 09.12.2010 відсутнє у ЄДРСР, що було додатковою перешкодою у його ідентифікації, а саме судове рішення у цій справі апелянт не отримував та під час розгляду справи №308/13903/18 таке йому не надсилалося. Вказує, що представники ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» приймали участь у судових засіданнях Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/13903/18 виключно у режимі відеоконференції, оскільки не мали можливості прибути до суду та ознайомитися із матеріалами справи, враховуючи наявні на той час карантинні обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, а також з іншими прийнятими КМУ змінами, що продовжували дію таких обмежень. Крім цього, довіреності вказаних представників мали обмежений строк до 31.12.2021. Звертає увагу, що в електронному кабінеті апелянта відсутні завантажені копії матеріалів справи №308/13903/18, зокрема оскаржуване рішення, натомість у ньому наявні лише судові повістки та внесення дат слухання. Вказує, що судове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2022 у справі №308/13903/18 не направлялося апелянту та відповідно ним не отримувалося. Звертає увагу, що в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2021 у справі №308/13903/18 судом взагалі не встановлено, щодо яких земельних ділянок відбувся поділ на підставі судового рішення у справі №2п-8517/10, а в судовому рішенні від 29.11.2022 місцевим судом взагалі залишено поза увагою та не надано жодного обґрунтування чи відноситься земельна ділянка 0,1859 га, що була предметом позову у справі №308/13903/18, до предмету позову у справі №2п-8517/10. Крім цього, вказує, що наявність судового рішення у справі №308/13903/18 у ЄДРСР не надавало можливості достеменно ідентифікувати нерухоме майно, оскільки інформація у ньому є неперсоніфікованою. Вважає, що тільки отримавши повний текст судового рішення, а також зіставивши його із даними відкритого виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 та даними Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, апелянт мав можливості встановити всі критерії правового зв`язку рішення суду у справі №2п-8517/10 від 09.12.2010 та порушеними правами. Стверджує, що наказом директора ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» №24/02/2022 від 24.02.2022 було запроваджено для всіх працівників юридичного відділу Товариства простій з 24.02.2022 на період дії правового режиму воєнного стану або повної стабілізації військових дій, що не загрожують життю та здоров`ю працівників, лише 03.01.2023 директором Товариства було прийнято рішення про частковий вихід з простою юридичного відділу, відповідно до якого повернутися мав лише один працівник начальник юридичного відділу, оскільки інші працівники звільнилися, змінили місце проживання. Враховуючи наведене, стверджує, що начальник юридичного відділу ОСОБА_3 самостійно не міг з об`єктивних причин оцінити весь стан судової роботи ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», внаслідок чого апелянт був позбавлений можливості без вимушеної затримки для встановлення всіх обставин звернутися за захистом своїх прав.

Колегія суддів, розглянувши заяву ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, дійшла наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України», заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/39, а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За правилами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги, зокрема, особою, не залученою до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 89 ЦПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Апелянт має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» 29.03.2024 подало апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010, тобто зі спливом понад 13 років після його ухвалення, при цьому як на підставу поновлення процесуального строку посилається на те, що фактично про оскаржуване рішення апелянт дізнався з матеріалів виконавчого провадження лише 11.03.2024.

Проте, апеляційним судом встановлено, що у 2018 році ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію АТ «Родовід Банк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (цивільна справа №308/13903/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/83778426).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.12.2020 у справі №308/13903/18 замінено позивача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93696965).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2022 у справі №308/13903/18 у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646).

Зі змісту рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2022 у справі №308/13903/18 вбачається, що предметом позову у вказаній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки дитячий клуб, перебудований з недобудованого житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 0, 1859 та за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Договором іпотеки від 28.09.2006, укладеного між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю., зареєстрований в реєстрі за №2610, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646).

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2021 залучено до участі у справі №308/13903/18 за позовною заявою ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо», до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/100838457).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2022 у справі №308/13903/18 встановлено, що 19.11.2021 ОСОБА_1 подала до суду пояснення щодо позову у справі №308/13903/18, згідно яких зазначала, що майно, яке відповідач передав в іпотеку Банку та на яке позивач просить звернути стягнення (дитячий клуб, перебудований з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ), було збудоване за час спільного проживання нею з відповідачем однією сім?єю та належить їй, ОСОБА_1 , та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, що встановлено рішенням суду від 09.12.2010 року по справі №2п8514/10 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108037646).

Таким чином, можна зробити висновок, що ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» стало відомо про наявність рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010 у справі №2п-8517/10 не 11.03.2024, як апелянт зазначає у заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а набагато раніше, а саме - із часу постановлення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2021 та ухвалення рішення цього ж суду від 29.11.2022 у справі №308/13903/18.

Доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2021 у справі №308/13903/18 судом взагалі не встановлено, щодо яких земельних ділянок відбувся поділ на підставі судового рішення у справі №2п-8517/10, а в судовому рішенні від 29.11.2022 місцевим судом взагалі залишено поза увагою та не надано жодного обґрунтування чи відноситься земельна ділянка 0,1859 га, що була предметом позову у справі №308/13903/18, до предмету позову у справі №2п-8517/10 є безпідставними. Суд, встановлюючи можливість потенційного впливу рішення суду у справі №308/13903/18 на права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, вірно встановив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010 у справі № 2п-8517/10 ОСОБА_1 виділено частку у розмірі 50% від дитячого клубу, перебудованого з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки у справі №308/13903/18, на яке ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» просило здійснити звернення стягнення, а тому дані обставини не підлягали додатковому встановленню.

Посилання апелянта на те, що наявність судового рішення у справі №308/13903/18 у ЄДРСР не надавало можливості достеменно ідентифікувати нерухоме майно, оскільки інформація у ньому є неперсоніфікованою, а тому тільки отримавши повний текст судового рішення, а також зіставивши його із даними відкритого виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, апелянт мав можливості встановити всі критерії правового зв`язку рішення суду у справі №2п-8517/10 від 09.12.2010 та порушеними правами, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки встановлення місцевим судом факту, що задоволення рішення у справі №308/13903/18 може потенційно вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 , якій рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010 у справі №2п-8517/10 виділено частку у розмірі 50% від дитячого клубу, перебудованого з недобудованого житлового будинку загальною площею 1237,4 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, на який апелянт просив звернути звернення стягнення, одночасно вказувало ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» на можливе порушення таким рішенням його прав щодо вказаного предмету іпотеки, у зв`язку з чим останній не був позбавлений можливості перевірити інформацію щодо права власності на спірний предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та своєчасно, починаючи із часу постановлення ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2021 або ухвалення рішення цього ж суду від 29.11.2022 у справі №308/13903/18, просити видати копію такого рішення (що було зроблено лише 14.03.2024) та оскаржити рішення місцевого суду від 09.12.2010 у справі №2п-8517/10.

Зі змісту ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2021 у справі №308/13903/18 вбачається, що представник ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» - Софіщенко В.А. був присутнім у судовому засіданні та залишив вирішення клопотання про залучення третьої особи на розсуд суду. Таким чином, представнику апелянта було відомо про наявність клопотання ОСОБА_1 та його мотивацію, а також про встановлені судом обставини під час його розгляду, що свідчить про його обізнаність про факт ухвалення та зміст рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010 у справі №2п-8517/10.

Враховуючи наведене, безпідставними є посилання апелянта на запровадження в Україні воєнного стану, внаслідок якого було введено простій для всіх працівників юридичного відділу Товариства, та неможливість у подальшому після виходу з простою начальником юридичного відділу ОСОБА_3 самостійно оцінити весь стан судової роботи ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», оскільки останньому стало відомо про наявність та зміст оскаржуваного рішення суду ще 26.10.2021, тобто за понад три місяці до запровадження воєнного стану в Україні, а тому подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежало виключно від його волевиявлення та належного використання ним своїх прав, визначених нормами ЦПК України, а саме мало суб`єктивний характер.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції, з огляду на наведені апелянтом доводи, зумовлено не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру, а тому наведені підстави для поновлення процесуального строку слід визнати неповажними.

Посилання ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 16.06.2023 у справі №520/986/22, від 14.06.2023 у справі №308/10650/19, не заслуговують на увагу, оскільки питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження у цих справах вирішувалося щодо апеляційних скарг на рішення, які були подані до спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, натомість у даній справі скаргу подано після спливу понад 13 років з дня ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду, а тому такі не є релевантними до обставин даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.12.2010 у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ч. 4 ст. 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Підстави, вказані у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року визнати неповажними.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2010 року у справі №2п-8517/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано суддями 23 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: